Укладення договорів на аукціонах

У діючих положеннях про порядок проведення публічних торгів немає чіткого регулювання питання про те, хто повинен називати чергову ціну – ведучий аукціону чи його учасники. У більшості положень передбачається право кожного з учасників підняти картку учасника і оголосити свою ціну, що перевищує вже оголошену, як правило, на розмір кроку (не виключено, що і декількох кроків). Аукціоніст також у випадку, коли піднято кілька карток, вправі назвати нову ціну з урахуванням кроку аукціону.

Деякі вчені характерною ознакою, властивою саме аукціонам, називають право організатора аукціону або власника майна зняти предмет продажу з торгів у будь–який час. Деякими положеннями про аукціони дійсно передбачається можливість дострокового припинення аукціону і зняття майна з торгів, але тільки в конкретних випадках, передбачених у даних нормативних актах.

Ці випадки припинення торгів можна поділити на три групи:

а)   Коли після початку аукціону запропонована аукціоністом стартова ціна не піднімається.

б)   Коли в ході підготовки аукціону були допущені ті або інші істотні порушення, і це стало відомо організаторові аукціону вже після його початку.

в)   Коли в ході аукціону будь-ким із учасників буде допущено порушення встановлених правил його проведення.

Практично у всіх положеннях про порядок проведення аукціонів передбачається ведення членами аукціонної комісії протоколу, у який вносяться відомості про номер і назву лота, початкову і остаточну ціну реалізації майна, пропозиції покупців і відомості про покупця, що запропонував у ході аукціону найвищу ціну. Протокол підписується ліцитатором і переможцем аукціону. Деякими положеннями передбачається затвердження протоколу керівником спеціалізованої організації, що проводила торги (наприклад, п.5.10 Порядку продажу активів у рахунок погашення податкового боргу в процедурі банкрутства), або направлення його організаторові аукціону (аукціонній комісії).

Однак значення протоколу, а також наслідки його непідписання переможцем аукціону різні. Більшістю положень про аукціони передбачається, що переможець аукціону, який відмовився від підписання протоколу, втрачає право на наступну участь в аукціоні, при цьому торги за даним лотом при наявності достатньої кількості покупців відновлюються [22].

Закінчення аукціону і укладення основного договору. У більшості джерел приблизно однаково розуміються питання про те, кого вважати переможцем аукціону, коли торги вважаються закінченими, про що свідчить заключний удар молотка аукціоніста та ін. Процедура проголошення переможця і визначення моменту закінчення торгів не повинна залежати від предмета продажу і повинна бути єдиною у всіх випадках проведення аукціонів.

Оптимальною є наступна процедура визначення переможця аукціону. Після того як один з учасників назве нову ціну, аукціоніст повідомляє номер цього учасника і повторює запропоновану ним ціну. Наприклад: “Учасник під номером три. 50 тисяч гривень. Хто більше?” Не одержавши інших пропозицій, аукціоніст після певної паузи відкриває рахунок: “Раз”. Після цього аукціоніст ще раз повторює номер учасника і запропоновану ним ціну і, не одержавши на питання ”Хто більше?” інших пропозицій, продовжує рахунок: “Два”. Якщо пропозиції більш високої ціни від інших учасників торгу знову не надійде, аукціоніст після слів “Хто більше?” робить паузу не менш 3 хвилин, після чого одночасно з ударом молотком повідомляє: “Продано учасникові під номером три за 50 тисяч гривень”.

Як вже вказувалось, якщо на першій стадії аукціону відбувається укладання договору про його проведення, то на другій – безпосередньо на аукціонних торгах – відбувається виконання цього договору. Мета торгів полягає в тому, щоб визначити, хто з учасників одержить право на укладення основного договору. А таке право набуде той учасник, що запропонує найбільш вигідну, ніж інші учасники, ціну.

Значення удару молотком полягає в тому, що це один з можливих способів фіксації факту припинення подальшої наддачі.

Принципове значення має процес оформлення торгів, що відбулися. Складання протоколів за результатами проведених торгів передбачається більшістю положень про аукціони. Більшість положень про аукціони передбачає, що після підписання протоколу на його основі переможець аукціону і організатор підписують договір купівлі–продажу[23]. Деякими нормативними актами передбачається ще більш тривала процедура оформлення. Передбачається після підписання протоколу складання ще й аукціонної відомості. І в 5 денний строк від дня складання цієї відомості укладається договір купівлі–продажу[24].

По–різному визначається момент, коли право власності виникає у набувача майна. Нині перехід права власності безпосередньо з моменту удару молотком передбачають лише Правила торгівлі антикварними речами, у пункті 3.18 яких передбачено, що переможець торгу по цьому лоті стає його власником. Деякими нормативними актами передбачається перехід права власності до покупця в момент передачі речі (із застереженням: якщо інше не передбачено договором або законом)[25].

У більшості ж положень про аукціони передбачається перехід права власності до переможця аукціону тільки після повного розрахунку за придбане майно. Після прийняття нового ЦК України в чинні положення про аукціони не були внесені зміни, що уточнюють момент переходу права власності в тих випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, оскільки частини 3 й 4 ст. 334 ЦК України пристосовують перехід права власності саме до такого посвідчення або реєстрації. Тепер установлено, якщо договір підлягає державній реєстрації, без неї він вважається неукладеним, і, відповідно, перехід права власності не відбувається.

2.3. Визнання аукціону недійсним

і відповідальність організаторів та учасників

В багатьох нормативних актах, що регулюють аукціонну діяльність, крім визнання торгів недійсними передбачається можливість визнання їх такими, що не відбулися.

Визнання торгів такими, що не відбулися можливе за обставин:

1.      Відсутність покупців або при наявності тільки одного покупця.

2.      Відсутність пропозицій більш високої ціни після оголошення стартової ціни[26].

3.      Несплата у встановлений строк переможцем належної суми за придбане майно[27] .

4.      Порушення при проведенні аукціонів.

Крім визнання аукціону таким, що не відбувся і визнання його недійсним, деякими нормативними актами передбачається також можливість анулювання його результатів. Якщо аукціон фактично відбувся, тобто були здійснені всі передбачені дії, був виявлений і оголошений переможець, але переможець відмовився від свого права на укладення договору (відмовився підписати протокол, договір куплі-продажу, зробити одплату), при цьому відмова очевидна і безперечна, то слід говорити про можливість анулювання результатів аукціону[28].

Коли ж аукціон фактично відбувся, але були допущені будь-які порушення в ході його проведення або виявлені інші обставини, які порушують чинне законодавство або права та інтереси як учасників торгів, так і інших осіб, причому ці факти можуть бути встановлені лише у судовому порядку, можна говорити про визнання аукціону недійсними.

Згідно з ч.1 ст. 20 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», який передбачає, що аукціон може бути припинений і об’єкт знятий із торгів (тобто торги не доведені до кінця, не відбулися) у випадках, якщо:

1.      Не виконані вимоги щодо змісту інформації, передбаченої статтею 15 дійсного Закону, і строку її опублікування.

2.      Об’єкт включений у відповідний перелік об’єктів, що підлягають приватизації, з порушенням чинного законодавства.

3.      Покупець не визнається як такий відповідно до законодавства про приватизацію.

4.      Істотно порушувалися інші правила оголошення і проведення аукціону, передбачені дійсним Законом.

Якщо ж при наявності цих порушень аукціоніст з тієї чи іншої причини не припинив торги, або ж вони були виявлені після проведення аукціону, мова повинна йти про визнання недійсним проведеного аукціону і, як наслідок, визнання недійсними укладених з його результатами правочинів.

Порушення законодавства, що можуть привести до визнання недійсним основного договору, можуть бути допущені як на попередній стадії, так і на стадії проведення аукціону.

1.      Передача на торги чужого майна (при добровільному аукціоні).

2.      Продаж майна, що не належить боржнику(при примусових аукціонах).

3.      Ігнорування працівниками виконавчої служби заборон на реалізацію майна. Підстави для заборони можуть бути різними, але всі вони повинні ґрунтуватися на нормах законодавства або судових рішень.

4.      Залучення до продажу неналежного організатора. Нормативними актами, що регулюють порядок проведення аукціонів, встановлені певні вимоги до організації, з якою власник або уповноважений ним орган може укласти договір про організацію торгів.

5.      У випадку визнання недійсним договору, укладеного із власником майна (або уповноваженим ним органом), недійсними будуть визнані і самі торги.

6.      Через неповноту інформації, що поміщена в оголошеннях про проведення торгів.

Підставою для визнання аукціону недійсним можуть також служити порушення загальних норм цивільного законодавства[29].

Не кожне формальне порушення встановлених правил організації і проведення торгів може слугувати підставою для визнання їх недійсними. Ці порушення повинні носити істотний характер. Зокрема, безперечною підставою для задоволення позову про визнання торгів недійсними варто вважати такі порушення, у результаті яких зацікавлена особа була необґрунтовано не допущена до участі в торгах, або була незаконно усунена з них, або переможець торгів був визначений неправильно. Також визнаються порушеними права юридичних і фізичних осіб, які хотіли б придбати на торгах даний об’єкт, однак не змогли взяти в них участь, оскільки до них не була доведена інформація про час і місце їх проведення.

З позовом про визнання торгів недійсними може звернутися тільки зацікавлена особа. Зацікавленість повинна носити спеціальний, а не загальний характер. Заперечувати дійсність аукціону мають право тільки особи, що мають підстави вважати, що вони без законних підстав не були допущені до участі в аукціоні, або необґрунтовано були виключені із числа учасників торгів, або незаконно не були визнані переможцями аукціону. Якщо позивач ні до однієї категорії не відноситься, то суд розцінить це як відсутність порушень прав позивача і відмовить у позові.

При недійсності аукціону й укладання на його підставі договору кожна зі сторін зобов’язана повернути іншій все отримане за договором, а у випадку неможливості повернути отримане в натурі – відшкодувати його вартість у грошах.

Законодавчі акти, що регулюють порядок проведення аукціонів, питанням відповідальності організаторів і учасників торгів належної уваги не приділяють.

В нормативних актах, що регулюють порядок проведення аукціонів, зустрічається вказівка про відповідальність сторін, що випливає із зобов’язань по зберіганню аукціонного майна.

Серед порушень зобов’язань учасників торгів, що найбільш часто зустрічаються при проведенні аукціонів, необхідно відзначити, насамперед, відмову переможця аукціону від підписання протоколу аукціону. При цьому можливі два варіанти наслідків:

а) торги по даному лоту при наявності достатньої кількості покупців проводяться повторно. Такий поворот подій передбачений більшістю положень про проведення аукціонів;

б) повторний торг неможливий через відсутність покупців або коли зняття майна з торгів прямо передбачено нормативним актом, що регулює порядок проведення даних аукціонів. У цьому випадку організатори аукціону зазнають прямих збитків у вигляді витрат на підготовку й проведення аукціону, що не відбувся.

Більшістю нормативних актів відносно учасника аукціону, що зірвав торги через відмову від підписання договору купівлі–продажу, передбачаються різні санкції. Однак немає єдиного системного підходу, крім того, не всі передбачені санкції є з тих чи інших причин ефективними. Здебільшого до порушника застосовуються такі заходи, як неповернення завдатку (у ряді положень – авансу, гарантійного внеску), що учасник аукціону платить при реєстрації. У ряді випадків його сума досить істотна – 10 відсотків від початкової ціни продажу і можливість втрати такої суми стримує учасника аукціону від непродуманих дій. Разом з тим, деякими положеннями про порядок проведення аукціону або не передбачається внесення завдатку взагалі, або сума завдатку настільки мала, що не здатна суттєво вплинути на рішення переможця відмовитися від підписання договору[30].

Розповсюдженим порушенням є несвоєчасний розрахунок переможця аукціону за придбане майно або його відмова від оплати. У цьому випадку проведені торги визнаються такими, що не відбулися. Проте якої–небудь відповідальності для учасника, що відмовився від оплати, у більшості положень про аукціони не передбачається. Можливість анулювання результатів торгів і позбавлення порушника права на подальшу участь в аукціоні не можна вважати достатніми.

У ряді випадків переможець аукціону навмисне йде на зрив результатів аукціону, знаючи, що у випадку повторного виставляння даного майна на торги ціна майна може бути істотно знижена. Більше того, у багатьох випадках при повторному зриві аукціону майно взагалі може бути зняте з торгів і реалізоване іншим, неконкурентним способом. Причому порядок такої реалізації найчастіше недостатньо чітко прописаний, і на практиці може привести до зловживань.