Здійснення та захист цивільних прав

      В аспекті поставленого у конституційному  поданні питання положення частини  першої статті 4 ЦПК УРСР 1963 р., зазначив далі Конституційний Суд, треба розуміти так, що акціонер може захищати свої права та охоронювані інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства.

      Із  змісту філософськи викладеного  рішення важко зробити однозначні висновки щодо змісту поняття "охоронюваний законом інтерес". Проте в ньому  простежується певна ідея, яка  полягає у тому, що на думку Конституційного  Суду України, охоронюваний законом  інтерес необхідно розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом. Іншими словами, охоронюваний законом інтерес особи безпосередньо не ґрунтується на його наявному суб'єктивному праві, яке, однак, може у неї виникнути у результаті застосування відповідного способу захисту. Найбільш повно такий інтерес проявляється у випадках пред'явлення позовів про визнання правочинів недійсними. Так, акціонер може звернутися до суду з позовом про визнання договору відчуження майна акціонерного товариства третім особам з порушенням вимог статуту, оскільки у нього є інтерес як у власника акцій щодо ефективної діяльності товариства.

      Учасники  аукціону можуть звернутися з заявою про визнання аукціону недійсним  з підстав порушення правил його проведення (п. 14 Положення про порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, затвердженого постановою КМУ від 22 грудня 1997 р.).

      У разі появи фізичної особи, визнаної судом безвісно відсутньою або оголошеної померлою ця особа або інші заінтересовані особи можуть звернутися до суду з заявою про скасування його рішення (ст. 250 ЦПК 2004 р.).

      За  позовом заінтересованої особи  суд визнає заповіт недійсним, якщо волевиявлення заповідача не відповідало  його волі (ст. 1257 ЦК). Такою заінтересованою особою може бути обійдений заповітом спадкоємець за законом.

      Вимагати  спростування недостовірної інформації щодо померлої особи можуть члени  її сім'ї, близькі родичі та інші заінтересовані особи (ст. 277 ЦК).

       Загалом, діяльність держави виражається в захисті цивільних прав і охоронюваних законом інтересів різними методами і способами.

2.2. Способи захисту  цивільних прав.

      Способи захисту суб’єктивних цивільних  прав – це закріплені законом матеріально-правові  заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється встановлення, визначення, порушених спірних прав і вплив на правопорушника [12, C. 776].

      Правовий  захист здійснюється різними способами  захисту. Стаття 16 ЦК України визначає такі способи захисту:

1) визнання  права;

2) визнання  правочину недійсним; 

3) припинення  дії, яка порушує право; 

4) відновлення  становища, яке існувало до  порушення; 

5) примусове  виконання обов'язку в натурі;

6) зміна  правовідношення; 

7) припинення  правовідношення; 

8) відшкодування  збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування  моральної (немайнової) шкоди; 

10) визнання  незаконними рішення, дій чи  бездіяльності органу державної  влади, органу влади Автономної  Республіки Крим або органу  місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

      Як  правило, особа, право чи інтерес  якої постраждали, може використати  не будь-який, а конкретний спосіб захисту  свого права. Часто спосіб захисту  порушеного права прямо визнаний спеціальним законом, який регламентує  конкретне цивільне правововідношення. Так, наприклад, власник, який незаконно позбавлений права володіння майном, згідно за ст. 387 ЦК, має право тільки витребувати його із чужого незаконного володіння, тобто відновити становище, яке існувало до порушення права. Однак, частіше, власнику суб’єктивного права надається можливість самому вибирати спосіб захисту свого порушеного права. Наприклад, за договором підряду, якщо підрядчик допустив відступи від умов договору, що погіршили роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник вправі за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення  зазначених недоліків у відповідний строк або відшкодування понесених ним необхідних витрат по виправленню своїми засобами недоліків роботи (якщо договором передбачено таке право замовника), або відповідного зменшення винагороди за роботу (ст. 852 ЦК України).

      Визначення  у спеціальних нормах тих чи інших  способів захисту, так само, як і  вибір способу захисту із перелічених  ст. 16 ЦК України (якщо у спеціальних нормах немає вказівок на конкретні способи захисту), залежать від специфіки права, яке потребує захисту, та характеру порушення. Так, наприклад, такі способи захисту, як відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди застосовуються у випадках порушень майнових прав. І,  навпаки,    припинення дій, що порушують право (або створюють загрозу його порушення) або відшкодування моральної (немайнової) шкоди, застосовуються для захисту особистих немайнових прав.

      Достатньо очевидний вплив на вибір способу  захисту і характеру правовопорушення. Так, якщо внаслідок правопорушення суб’єктивне право повністю знищується і відновити становище, яке існувало до порушення права, практично неможливо – виникає потреба  у таких способах захисту, які направлені на відновлення завданої шкоди, це може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, виконання обов’язку в натурі  та інше.

      Таким чином, незважаючи на те, що особа, суб’єктивне  право якої порушено, може сама вибрати  конкретний спосіб його захисту (в межах визначених законом), сам цей вибір зумовлюється зазначеними вище обставинами.

      Способи захисту, визначені в ст. 16 ЦК України неоднорідні за своєю юридичною природою, що також суттєво впливає на можливості їх реалізації. У юридичній літературі зустрічається поділ їх на способи захисту і способи відповідальності, які різняться між собою підставами застосування, соціальним призначенням, функціями, які вони виконують, принципами реалізації і деякими іншими моментами [12, C. 226].

      Загальне  правило передбачає, що способи відповідальності на відміну від способів захисту, застосовуються тільки до винного порушника суб’єктивного права і виражається у додаткових обмеженнях у вигляді позбавлення правопорушника певних прав або покладання на нього додаткових обов’язків [12, C. 96]. Серед способів захисту цивільних прав ст.16 ЦК України, способами відповідальності можуть бути визначені відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди та компенсація моральної шкоди – всі інші є способами захисту.

      Проаналізуємо детальніше способи захисту, визначені статтею 16 ЦК України.

      Першим  способом захисту, передбаченим ст. 16, є визнання права. Позов про визнання права подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів, що засвідчують приналежність їй права. Тобто, метою подання цього позову є усунення невизначеності у суб'єктивному праві, належному особі, а також створення сприятливих умов для здійснення суб'єктивного права особою. Такі позови можуть подаватися щодо визнання права власності чи інших речових прав на певне майно (ст. 392 ЦК), щодо визнання права авторства на твір науки, літератури, мистецтва (ст. 423, ст. 432). Зазначений спосіб захисту за загальним правилом не пов'язаний з безпосереднім порушенням права особи. Проте цей позов також може поєднуватися з іншими позовами, наприклад, щодо вимог про захист права власності з віндикаційним, негаторним позовом або з позовом про виключення майна з опису або звільнення з-під арешту.

      Наступний спосіб захисту - про визнання правочину  недійсним застосовується у тих  випадках, коли необхідно відновити  становище, що існувало до укладення  правочину з порушенням умов його дійсності. Цей спосіб захисту безпосередньо  регламентується статтями 215 - 236 ЦК. Метою звернення до суду з таким позовом є застосування наслідків його недійсності, тобто реституції, відшкодування збитків та моральної шкоди, завданої укладенням такого правочину. З таким позовом вправі звертатися не лише самі сторони недійсного правочину, але й інші особи, наприклад, представники неповнолітніх, малолітніх дітей, обмежено дієздатних чи недієздатних осіб, а також інші зацікавлені особи.

      Третій  спосіб захисту цивільних прав - припинення дії, яка порушує право  пов'язаний зі вчиненням іншою особою незаконних дій, спрямованих на порушення права, належного особі. Так, зокрема, цей позов може подаватися у випадках, коли іншою особою чиняться перешкоди у здійснення власником повноважень користування та розпорядження належним йому майном (негаторний позов - ст. 391 ЦК); у разі неправомірного використання об'єкта права інтелектуальної власності (ст. ст. 424, 432 ЦК).

      Четвертий спосіб захисту - відновлення становища, яке існувало до порушення права. Цей спосіб пов'язаний з застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб'єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто, для того, щоб подати цей позов необхідно, щоб суб'єктивне право не було припинене, і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про виселення особи з незаконно зайнятого нею приміщення; про усунення перешкод у здійсненні права власності; про застосування наслідків недійсного правочину; про заборону використання твору без дозволу автора.

      П'ятий спосіб захисту - примусове виконання  обов'язку в натурі застосовується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні  дії по відношенню до позивача, але  відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто цей засіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем. Так, він може мати місце при невиконанні обов'язку сплатити кошти за виконану роботу (за договором підряду), передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, поставки, дарування з обов'язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послуги (за договорами про виконання робіт та надання послуг).

      Наступні  способи захисту - зміна та припинення правовідношення, пов'язані з необхідністю змінити чи припинити існуюче правовідношення у зв'язку з, наприклад, порушенням його однією із сторін (ст. 651, 652 ЦК - для договірних зобов'язань). Зокрема, ця вимога може проявлятися у позові про зміну вартості некомплектного товару чи товару асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу (статті 670, 684); розірвання договору у зв'язку з невиконанням або неналежним його виконанням другою стороною (статті 708, 726, 755, 782, 783 ЦК та ін.).

      Наступний спосіб захисту - відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди може застосовуватися як самостійно, так і поєднуватися з іншими вимогами, наприклад, з позовами про розірвання договору у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням його другою стороною, про примусове виконання обов'язку в натурі, про усунення перешкод у користуванні майном тощо. Підставою для застосування цього способу захисту є наявність заподіяної особі майнової шкоди. Більш детально підстави для застосування цього способу захисту регламентуються ст. ст. 22, 623, 624 та главою 82 ЦК "Загальні положення про відшкодування шкоди". Причому цей спосіб захисту може застосовуватися не лише за порушення позадоговірних (деліктних) зобов'язань, а й договірних. Так, зокрема, підстави для відшкодування заподіяної шкоди передбачені за порушення таких договірних зобов'язань як: договір купівлі-продажу (ст. ст. 661, п. 3 ст. 678, 700), договір дарування (ст. 721) договору найму (ст. ст. 766, 768, 776, 780), договору підряду (ст. ст. 848 - 850, 852, 858) та ін.

      Дев'ятий спосіб захисту - відшкодування моральної (немайнової шкоди) пов'язаний з наявністю  у особи моральних страждань, що виникли з неправомірних дій (бездіяльності) іншої особи та стали  наслідком знищення чи пошкодження майна, заподіянням каліцтва, іншого ушкодження здоров'я або смерті (див. коментар до статей 23 та 1167 ЦК). Підставами для відшкодування моральної шкоди можуть слугувати: недобросовісне заявлення вимоги до суду про визнання особи недієздатною з наступною відмовою суду у задоволенні такої вимоги (ст. 39 ЦК), визнання недійсним правочину, укладеного особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними чи недієздатним за межами їх дієздатності (ст. ст. 225, 226 ЦК); порушення особистих немайнових прав фізичної особи (ст. 280 ЦК); прийняття неправомірних рішень, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування (ст. 1167), заподіяння каліцтва, іншого ушкодження здоров'я або смерті особи (ст. 1168).