Тенденції розвитку світового ринку інформаційних технологій

РЕФЕРАТ

 

Курсова робота: 44 с., 20 джерел.

Об'єкт дослідження – ринок  інформаційних товарів та послуг сам по собі, світовий інформаційний  ринок, інформаційні технології та інформаційний  продукт.

Предмет дослідження  – комплекс наявної літератури, періодичних видань, Інтернет-видань та інших джерел, які дають поняття інформаційному ринку, розкривають його структуру, визначають перспективи розвитку цієї галузі.

Мета роботи – комплексне найбільш повне теоретичне дослідження наукової літератури щодо інформації як товару на світовому ринку  і уточненні змісту понять, які є складовою цієї проблематики.

Методи дослідження: історико-правовий, формально-логічний, системно-структурний, структурно-функціональний, порівняльний,  статистичний.

СВІТОВИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ  РИНОК, ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЙ, ІНФОРМАЦІЙНІ ТОВАРИ ТА ПОСЛУГИ, ІНТЕРНЕТ, БАЗИ ДАНИХ, ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО.

 

ПЛАН

 

ВСТУП ………………………………………………………………………………3

I. Поняття світового інформаційного  ринку……………………………………… 6

II. Історія розвитку…………………………………………………………………..8

2.1. Нові види суб'єктів  ринку інформаційних ресурсів……………………....9

2.2. Інформаційна революція 60-х  рр. XX в.: комп'ютери й бази даних…….13

2.3. Інформаційна революція 90-х  рр.: Інтернет………………………………15

III. Сфери ринку інформаційних  ресурсів………………………………………...19

3.1. Ринок інформації…………………………………………………………………………...20

3.2. Ринок електронних  угод…………………………………………………...21

3.3. Ринок електронної  глобальної комунікації……………………………….26

IV. Тенденції розвитку  світового ринку інформаційних  технологій

4.1Тенденції розвитку світового ринку……………………………………......28

4.2 Етапи та тенденції розвитку інформаційного ринку України…………...37

ВИСНОВОК …………………………………………..……………………………42

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА…………………………………………………..43

 

ВСТУП

Великі об’єми  інформаційних  ресурсів і можливість їх подання в сучасному електронному  виді призвели до появи і розвитку  ринку інформаційних ресурсів, товарів і послуг. За останні десятиріччя у багатьох країнах сформувався національний ринок інформаційних ресурсів, а також все більш явними стають ознаки відповідного світового ринку. Розвиток Інтернет та комунікаційних технологій зробив світовий інформаційний ринок одним з найбільш значущих факторів суспільно-політичного і економічного прогресу людства.

Актуальність

Проблема даного дослідження  носить актуальний характер у сучасних умовах. Про це свідчить часте вивчення піднятих питань. Тема "Світовий інформаційний ринок " вивчається на стику відразу декількох взаємозалежних дисциплін. Питанням дослідження присвячена безліч робіт. В основному матеріал, викладений у навчальній літературі, носить загальний характер, а в численних монографіях по даній тематиці розглянуті більше вузькі питання проблеми . Однак, потрібно враховувати сучасні умови при дослідженні проблематики позначеної теми.

Актуальність цієї роботи обумовлена, з одного боку, великим інтересом до зазначеної теми  в сучасній науці, з іншого боку, її недостатньою розробленістю. Розгляд питань пов'язаних з даною тематикою носить як теоретичну, так і практичну значимість.

Мета  і завдання дослідження. Мета роботи полягає в комплексному найбільш повному теоретичному дослідженні наукової літератури щодо інформації як товару на світовому ринку  і уточненні змісту понять, які є складовою цієї проблематики. Згідно мети дослідження визначені його завдання :

1. Вивчити теоретичні  аспекти й виявити природу   теми "Світовий інформаційний  ринок ";

2.Визначити історичні  передумови зародження інформаційного  ринку.

3. Позначити тенденції  розвитку інформаційних технологій  і інформаційного продукту на  світовому ринку;

4. Дати характеристику  структурі інформаційного ринку

Об'єкт  і предмет дослідження. Об'єктом дослідження є ринок інформаційних товарів та послуг сам по собі, світовий інформаційний ринок, інформаційні технології та інформаційний продукт.

Предметом дослідження є комплекс наявної літератури, періодичних видань, Інтернет-видань та інших джерел, які дають поняття інформаційному ринку, розкривають його структуру, визначають перспективи розвитку цієї галузі.

Методи  дослідження. У процесі дослідженні поставлених питань використовувалися наступні методи:

• історико-правовий метод .
• метод формально-логічного аналізу .
• метод системного та структурно-функціонального аналізу
• метод  статистичного аналізу
• порівняльний метод.

 Обґрунтованість і достовірність положень, висновків і рекомендацій. Положення, висновки й рекомендації, наведені в роботі, є обґрунтованими й достовірними, тобто реально існуючими в теоретичній і практичній галузях.

Наукове значення результатів роботи.

Наукове значення вивчення проблеми "Світовий інформаційний ринок полягає в тому, що вибрана для розгляду проблематика перебуває на стику відразу декількох наукових дисциплін і тому є цікавою для комплексного аналізу і вивчення.

Практичне значення отриманих результатів.

Результати можуть бути використані для розробки методичних і  учбових матеріалів для дисципліни «Міжнародна інформація» та інших, які стосуються вивчення інформаційних товарів та послуг і їх стан на світовому ринку.

Структура роботи

Робота має традиційну структуру й містить у собі введення, основну частину, що складається з 4 розділів, 8 підрозділів, висновку і бібліографічного списку.

Загальний обсяг роботи – 44 сторінок. Список використаних джерел розташовано на 2 сторінках.

 

 

 

 

 

I. ПОНЯТТЯ СВІТОВОГО ІНФОРМАЦІЙНОГО РИНКУ

 Інформаційний ринок за оборотом і темпами зростання в більшості розвинутих країн далеко випереджає ринок матеріальних продуктів та послуг.

Під світовим ринком інформаційних  технологій можна розуміти міжнародний  обмін інформаційними продуктами. Суб'єктами світового ринку високих технологій є держави, компанії, університети, спеціальні фонди й фізичні особи. Його об'єктами служать результати інтелектуальної діяльності в упредметненій формі (наприклад, нове програмне забезпечення й устаткування) і в не упредметненій формі (ліцензії, патенти).

Організаційно-технологічною  основою інформаційної економіки  є глобальні інформаційні мережі. Рушійною силою, що наповнює ці мережі динамікою й життям, є доцільна і корисна інформація.

Світовий інформаційний ринок представляє собою сферу товарного обміну, де виникають і реалізуються відносини, пов'язані з процесом купівлі-продажу, і має місце конкретна діяльність по організації руху інформаційних продуктів від виробників до споживачів. [1,c. 90].

 Світовий інформаційний  ринок включає в себе регіональні ринки:

1. Європейський – спеціалізується на медіа-послугах, телекомунікаціях, приладобудуванні, послугах реклами, зв’язках з громадськістю, лобіюванні, послугах кредитно-довідкового бюро, продуктах і послугах інформаційної безпеки, електронній комерція, послугах мережі Інтернет, послугах електронного врядування, розважальному бізнесі;
2. У азіатсько-тихоокеанському інформаційному ринку розвинуто: офшорне програмування, ноу-хау, сервіс Інтернет, електронна комерція, ринок реклами, програмного забезпечення
3. Північно-американський – один з найрозвиненіших, включає усі продукти і послуги, які існують на світовому інформаційному ринку;
4. Латиноамериканський ринок має деякі проблеми, найважливішою з яких є нерозвинута інфраструктура. Спеціалізується цей ринок на телебаченні, радіомовленні, друкованій пресі. Особливо розвинені сфери виробництва серіалів, розважальних стрічок;
5. Африканський інформаційний ринок є найменш розвиненим в силу соціально-економічної ситуації. Серед інших розвинені сфери телебачення, послуг мережі Інтернет, ринку телекомунікацій;
6. Західно-азійський інформаційний ринок є найбільшим імпортером продуктів та послуги світового ринку інформації
7. Ринок СНД неоднорідний і має деякі особливості, оскільки всі пострадянські країни різні позиції зайняли на світовому ринку. Імпортуються – всі послуги інформаційно-комунікаційних технологій, а виробляються – телекомунікаційні прилади, телевізори, комп’ютери, медіа-продукти.

Формування інформаційного ринку відбувається водночас з розвитком  інформаційної індустрії. У глобальній економіці спостерігається прискорення механізмів міжнародного співробітництва, швидкоплинний розвиток високих технологій, та їх застосування у світовій торгівлі. Світовий ринок інформаційних продуктів та послуг характеризується асиметричністю щодо представлення регіонів і країн на цьому ринку. Найбільший попит мають комунікаційні технології, комплексні технології, продаж ноу-хау, біотехнології. [1,c. 96].

 

II. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ

 

Інформаційна  діяльність виділилася з наукової діяльності й діяльності по політичному й господарському управлінню як один з напрямків поділу інтелектуальної праці й спеціалізації в нематеріальній сфері для виконання частини рутинних функцій ще в доекономічну епоху.

Першим спеціалізованим  інформаційним органом стали державні (хоча і доступні обмеженому колу користувачів, але не особисті) і академічні бібліотеки - сховища знання у вигляді документів, в основному, рукописних книг. Із цього часу істотна частина інформаційної діяльності стала державною й фінансувалася з бюджету.

Першими тематичними  областями інформаційної діяльності стали області наукової й технічної, правової й соціальної інформації; інакше кажучи, ринок інформаційних  ресурсів формувався як ринок інформації для фахівців.

Першими видами інформаційних послуг стали послуги зберігання інформації - документів у вигляді рукописів і рукописних книг, а також їх пошуку - авторські й систематичні каталоги бібліотек, що полегшують пошук необхідної інформації. У цей час виникли й такі види інформаційних послуг як копіювання документів і їх фрагментів, а також підготовка оглядової, аналітичної інформації із заданої теми, що здійснювалася працівниками бібліотек. [3,c. 100].

Поява нової  інформаційної технології – друкарства й перехід суспільства на індустріальну стадію не змінили складу учасників інформаційної діяльності. Разом з тим, число бібліотек, як і число їхніх читачів, збільшилося, а серед споживачів інформації росла частка представників бізнесу. Бібліотеки, що працюють безкоштовно при фінансуванні з державного бюджету як один з напрямків народної освіти й росту культури, привели до використання інформаційних ресурсів масового споживача, зацікавленого в доступі до інформації для фахівців з метою самовдосконалення. У такому виді інформаційна діяльність перебувала до середини XIX в., коли, у зв'язку з різко зрослим темпом приросту знань і інформації в окремих областях і, насамперед у хімії й фізиці, з'явився перший реферативний журнал – інформаційний продукт, що дозволяє одержати уявлення про зміст документа, без звертання безпосередньо до документа. Використання реферативного журналу дозволяло користувачеві бути в курсі змін системи знань при прийнятних витратах часу.

Прогрес у друкарстві, підготовка спеціальних довідкових видань і енциклопедій, а також  поява наукових, ділових і масових журналів, що є важливим для розвитку інформаційного сектора суспільного виробництва, не відносяться до змін в інформаційній діяльності, розглянутої у вузькому сенсі, і ринку інформаційних ресурсів. Разом з тим, книговидання привело до виникнення ринку книг і періодики, що, у свою чергу став моделлю для ринку інформаційних ресурсів.

Реферативні журнали  склали основу ринку інформаційних  ресурсів аж до початку 60-х рр. минулого століття, коли їм на зміну прийшли  бази даних. Саме реферативні журнали, розповсюджувані з використанням механізму й інфраструктури торгівлі періодики (ціни, що залежать від обсягу - числа друкованих аркушів; підписка при авансовій оплаті, що вирішує питання оборотного капіталу) заклали основи формування спочатку національних ринків, а потім і міжнародного ринку інформаційних ресурсів і послуг. [3,c. 110].

2.1. Нові види суб'єктів ринку інформаційних ресурсів

 

Уже з кінця XVIII ст. з різким розширенням ділової сфери, з  розвитком заморської торгівлі увагу  бізнесу стала привертати не тільки науково-технічна й інші види інформації для фахівців, але й спеціальна ділова й комерційна інформація й ділові новини. Постійно підвищувалася роль газет як джерела такої інформації. У першій половині XIX ст. з'явилися спеціальні ділові газети, розраховані на ділове співтовариство як основного споживача.

Із цього часу сформувалися й принципи видання газет, розрахованих на підприємця, частину яких дожила і дотепер (наприклад, у вигляді  девізу газети New York Times – “вся інформація гідна викладу”). Ідеї, що лежать в основі появи ділових газет, справедливі й зараз, і їх дотримується, наприклад, великий багатонаціональний концерн Financial Times, що видає популярну однойменну ділову газету й діловий щотижневик Economist. Суть цих ідей полягає в тому, що газета повинна дати підприємцеві знання не тільки про мінливу ситуацію (ділову інформацію), але й уявлення про середовище, у якій ведеться його бізнес із погляду учасників, товарів і послуг (комерційну інформацію). Вона повинна повідомляти й про події, пов'язані із цими учасниками (ділові новини), а також інформацію про умови бізнесу в цілому. Бізнесмен повинен знати обставини, у яких він існує й розуміти, що відбувається. Звідси роль газет, а потім і телеграфних (інформаційних) агентств - повідомляти ділові новини.

Поштовхом до появи нових  видів інформаційних послуг, орієнтованих на ділову й комерційну інформацію, стало освоєння західних територій  у США. Незважаючи на великі відстані, будівля телеграфних ліній зв'язку в рамках території однієї країни не викликала значних труднощів і не вимагала надмірних інвестицій (у відмінність, скажемо, від істотних вкладень, необхідних для прокладки підводних кабелів, що з'єднали Європу з Америкою, а потім і Азією, або політичних труднощів будівлі міжнародних каналів у Європі або між Європою й Азією при необхідності перетинання кордонів декількох країн). [3,c. 113-114].