Тенденції розвитку світового ринку інформаційних технологій

У цілому, оцінюючи ситуацію, американські фахівці затверджують наступне: "Вводячи нову зброю  конкуренції в різні сфери  діяльності, інформаційні технології викликають гостру боротьбу між фірмами". Intel пророкує, що зрештою "електронна" комерція витисне середню ланку бізнесу (дистриб'юторів), які сьогодні відіграють важливу роль у доведенні всіх видів продукції до кінцевого користувача.

Основна причина перетворення інформаційних технологій у таку потужну силу полягає в тому, що інформація часто виступає як основний продукт обміну при здійсненні угоди, наприклад, коли закупається програма навчання або укладається контракт на надання консультаційних послуг. Це справедливо для взаємин усередині підприємств (виробництво-забезпечення), між підприємствами (покупець-продавець) і між підприємством і споживачем. У цих випадках ліквідація проміжних ланок обумовлена впровадженням нових технологій, які забезпечують додаткову вартість інформації за рахунок її обробки, зберігання, передачі й перетворення в більше вдалі й доступні для негайного використання форми. Звідси випливають істотні переваги інформаційних технологій: більш широке поширення, більша простота користування й зниження цін у зв'язку з тим, що питомі витрати на інформаційні технології значно нижче питомих витрат при використанні традиційних методів (із залученням людини, паперу й т.д.).

Можна сказати, що наприкінці 90-х років ліквідація проміжних  ланок як прояв третьої тенденції  призвела до розмивання кордонів між  традиційними галузями світової економіки й галузями, пов'язаними з інформаційними технологіями. До того ж ліквідація проміжних ланок, що відбувається в цей час серед споживачів, викликала аналогічний процес і серед постачальників інформаційних технологій.

4) Глобалізація.

Ще однією тенденцією розвитку інформаційних технологій як складової частини світового ринку високих технологій є глобалізація інформаційного бізнесу. Теоретично будь-яка людина (або фірма) є сьогодні можливим споживачем інформації. Тому можливості інформаційного ринку як і раніше є безмежними, хоча й існує досить тверда конкуренція між основними виробниками. До традиційно сильних виробників, таким як США, Японія, Франція, Великобританія й ФРН, в останні десятиріччя додалися фірми Австралії, Південної Кореї, Тайваню, Сінгапуру. Однією з головних причин інтенсифікації світової конкуренції є поширення попиту на конкретні види інформаційних технологій у світовому масштабі. Незважаючи на відмінності ринків, продукція, що користується попитом в Америці, фактично аналогічна тій продукції, на яку існує попит у Японії і Європі. Наявність п'яти основних факторів спричиняється цей процес:

• різний рівень знань в сфері інформаційних технологій, що визначає темпи її розповсюдження, які коливаються в широких межах в залежності від сфери застосування і від особливостей країни;
• співвідношення "вартість - ефективність" технологій;
• урядова підтримка;
• стандартизація;
• порівняльні достоїнства співіснуючих і взаємозамінних технологій.

Сьогодні в інформаційному бізнесі, як і в цілому в сфері  економіки, сформувалися три найбільших центри - США, Японія, Західна Європа, між якими й розвертається вся конкурентна боротьба. Основні підсумки цієї боротьби наприкінці 80-х - початку 90-х років характеризувалися  загальним ослабленням американських позицій на світовому ринку інформаційних технологій. США сьогодні домінують тільки в області поставок комп'ютерного устаткування (75%) і програмних засобів (65%), частка високотехнологічних галузей у ВВП США становить за різними оцінками від 4,5 до 9%.

Відзначається зростання ролі Японії. З кінця 70-х років вона виробила близько 50% світового обсягу споживчої електроніки. У цей час на північноамериканському ринку частка японських виробників конторського встаткування становить в області копіювальних апаратур понад 40%, в області калькуляторів і факсимільного устаткування - близько 100%.[13,c. 6].

На початку XXI століття для Європи характерно деяке відставання  в області інформаційних технологій. Європейські компанії за рідкісним  винятком декількох виробників світового класу, розглядаються як ті, що втратили здатність конкурувати на світовому ринку. Загальна частка європейських компаній на внутрішньому ринку становить тільки 30 - 40% загального обсягу поставок інформаційних технологій. Серед 100 найбільших приватних компаній і фірм тільки 19 - європейські. Всі країни Європи є нетто-імпортерами технологій, і їхній торговельний дефіцит в області новітніх технологій росте. Але уряду європейських держав, незважаючи на скептичне відношення до їхньої діяльності з боку керівництва приватних компаній, сприяють відродженню своєї промисловості інформаційних технологій. Науково-дослідницькі роботи в області IT знайшли підтримку не тільки з боку окремих урядів: вони привернули увагу керівництва ЄС, що виробило кілька програм по сприянню в розвитку інформаційних технологій. Прикладом є програма ESPRIT (Європейська стратегічна програма досліджень в області інформаційних технологій).

З огляду на сучасну економічну ситуацію і тенденції розвитку східних  країн найбільш важливу у роль у еволюції світового інформаційного ринку будуть грати Південна Корея, Тайвань, Сінгапур, а також Китай та Індія. Ці країни вже конкурують з традиційними виробниками інформаційних технологій у коштовності і кількості інформаційних продуктів, а незабаром можуть посперечатися з США, ЄС та Японією і якості цих продуктів.

5) Конвергенція.

Глобалізація безпосередньо  пов'язана з конвергенцією. Раніше сферу виробництва й сферу  послуг можна було легко визначити  й диференціювати. Однак описані  вище тенденції міняють традиційні уявлення. Деякі види продукції й послуг розмежувати досить просто. Друкарські машинки й калькулятори - це продукція, телекс і радіомовлення - це послуги. Складнішою є справа, коли мова йде, наприклад, про телексні апаратури й тв-приймачі, які здобувають конкретну значимість тільки в сукупності з вищезгаданими видами послуг. Прикладами є системи кодування брокерських операцій, банківські апарати, а також системи енергоконтролю. Крім того, певні види продукції й послуг, виконуючи однакові функції, стають по суті взаємозамінними.

Конвергенція формує сьогодні свій власний ринок інформаційних  технологій, основними сегментами якого  є наступні елементи:

а) споживчий сегмент  включає передачу інформації й розваг і споживання їх приватними особами. Таке споживання може здійснюватися вдома , в особистому автомобілі, місцевому торговому центрі або номері готелю. Багато індивідуальних послуг можуть бути отримані також службовцями фірми зі своїх АРМ (автоматизовані робочі місця);

б) забезпечення бізнесу  включає споживання продукції й інформаційних послуг у ході реалізації різних видів ділової діяльності: закупівлі, виробництва-обслуговування, маркетингу, фізичного поширення. Використання ІТ у цій області, як правило, надзвичайно інтенсивно;

в) інтелектуальна робота відноситься до споживання й передачі інформації серед науковців, менеджерів і інших фахівців.

Створення нової продукції  й необхідність швидкої її конвергенції викликають прагнення до всебічного співробітництва фірм в області  ІТ. Успіх тут багато в чому залежить від чотирьох обставин.

1. Компанії повинні  прагнути конвергенції із близькими  або родинними підприємствами.

2. Фірми повинні прагнути  досягнення міцного й довгострокового  положення на ринку, що може  бути забезпечено спільними зусиллями.

3. Компанії повинні підходити до вибору перспективних партнерів зі стратегічних позицій.

4. При наявності потенційного-стратегічного  партнера постачальник ІТ до  здійснення угоди повинен чітко  представляти, які умови партнерства  забезпечать максимальні переваги. [13,c. 7].

Конвергенція, таким чином, виступає як багатомірний процес, обумовлений  розвитком інших чотирьох інформаційних  тенденцій. Конвергенція послуг являє  наочний приклад домінуючого  значення інформаційного продукту, доступ споживача до якого здійснюється за допомогою систем, здатних до взаємодії, що приводить, у свою чергу, до ліквідації проміжних ланок і традиційних каналів поширення, сприяє глобалізації.

Людина з його високим  освітнім і професійним рівнем стає визначальним елементом становлення  постіндустріальної економіки. У цей час у світі йде процес формування єдиного ринку праці, коли до працівників пред'являються високі кваліфікаційні вимоги. Без цього неможливо прогресивний розвиток ринку інформаційних технологій і інноваційного процесу в цілому.

Однак не тільки ринок визначає розвиток економіки у світі. В економічних успіхах країн Сходу традиційно велику роль грає держава. Реформи, початі в Китаї в 1978 році, вивели його на одне з перших місць по темпах економічного росту. З 1980-х років помітно прискорився розвиток Індії. По оцінках більшості експертів, через декілька років Китай по абсолютних цифрах ВВП наздожене, а може бути, і пережене США, а Індія практично зрівняється по цьому показнику з Японією. Думають, що зміцненню позицій азіатських гігантів сприяють не тільки державне регулювання економікою, але й світоглядні позиції, що здавна переважають у Східній філософії.

Отже, підсумовуючи вищесказане, можна дійти висновку, що саме інформаційні технології стануть одним з визначальних факторів, що впливають на формування світової економіки на початку третього тисячоріччя. Той, хто буде мати передові досягнення в інформаційній області й зуміє ефективно використати цей потенціал, займе домінуюче положення у світовій економіці.

4.2 Етапи та тенденції розвитку інформаційного ринку України

У формуванні інформаційного ринку України можна виділити три етапи.

Перший етап розпочався ще в глибині радянських часів  й закінчився приблизно в 1988 р. Цей етап характеризувався тим, що існувала досить чітка система державних закупівель комп’ютерної техніки, в основному радянського виробництва. Поняття «програмна продукція» практично не існувало, оскільки програмне забезпечення закуповувалося разом із комп’ютерами та сприймалося невіддільно від нього. Більшість радянських користувачів не уявляли, що ту саму задачу можна вирішити, використовуючи різні програмні продукти, які на той час вже існували на Заході.

На цьому етапі в  Україні (як і загалом в СРСР) кожна  організація, що мала комп’ютер, була змушена запрошувати програмістів для написання програм під виробничі задачі підприємства. Персональних комп’ютерів було дуже мало, в основному організації мали складні у використанні машини, працювати на яких могли лише спеціалісти.

Державні структури  здебільшого «крали» програмні продукти. Обчислювальні центри або інші організації, що використовували програмне забезпечення, працювали на «піратських» копіях програмних продуктів, причому не стільки на закордонних (яких у країні практично не було), скільки на продуктах радянських програмістів, ринок яких тільки формувався.

 Ні про який захист  прав на інтелектуальну власність  на програмні продукти не було  й мови.

Другий етап (1988—1992 рр.) характеризувався появою персональних комп’ютерів у масовому масштабі. Розвиток і становлення приватного підприємництва в Україні потребували нової техніки. Кордони відкрилися, в Україну стала надходити велика кількість інформації про західні програмні продукти, поширюються піратські копії різних програм. На цьому етапі через перехід від адміністративно-командної системи господарювання, за якої переважали вертикальні інформаційні зв’язки (від вищих органів — командна інформація, і у зворотному напрямку — звітна інформація), до ринкової, за якої виникла потреба в організації горизонтальних (між підприємствами) інформаційних потоків, кардинально змінились інформаційні потреби споживачів. Але через відсутність відповідних системо-технічних рішень (технічних і програмних засобів) вони не задовольнялися. З одного боку, через економічну кризу держава виявилася неспроможною оплачувати роботи зі створення нових системних рішень, а з іншого — споживачі були неплатоспроможні. Відсутність попиту на працю вітчизняних ІТ-фахівців і програмістів спричинила їх масовий виїзд, здебільшого на Захід.

Третій етап розпочався в 1992 р. і продовжується й сьогодні. На ринку значно збільшується кількість представництв іноземних компаній, що займаються виробництвом як програмного забезпечення, так і наданням інформаційних послуг. На теперішній час багато великих корпорацій із світовим ім’ям мають представництва в Україні — Microsoft, Oracle, Informix та ін. Досить широка дистриб’юторська та дилерська мережа кожної з цих компаній є підтвердженням того, що в Україні розвивається інформаційний ринок.

Збільшується кількість  українських фірм, які займаються розробленням ПЗ, системною інтеграцією та наданням інформаційних послуг. Розвиток українського інформаційного ринку відбувається в основному за рахунок іноземних програмних продуктів. Але їх поширення має й негативні наслідки. Через нерозвиненість власного виробництва ПП вітчизняні програми не можуть на належному рівні конкурувати з іноземними. Ця проблема є типовою для українського ринку. Для України, як і для інших країн світу, характерним є бiльш динамiчний розвиток інформаційного ринку порiвняно з iншими сферами економiки. Але, з урахуванням загального економiчного стану, існують і власнi реалiї. [14,c. 80].

Однiєю з найдинамiчніших сфер ринку iнформацiйних технологiй є Iнтернет. Відповідно до результатів дослідження компанії Netcraft у 1998 р. в Україні кількість серверів у мережі Internet становила 1 млн. Згідно з даними експертів компанії Inktomi, на лютий 2000 р. їх нараховувалося вже понад 6 млн. Загальна кількість Web-сторінок на серверах Internet — понад 1 млрд. Обсяги і темпи зростання Web-ресурсів мережі Internet вражаючі .