Тенденції розвитку світового ринку інформаційних технологій

При цьому у бізнесу  виникли нові інформаційні потреби  в діловій і комерційній інформації, які не могли бути задоволені існуючими джерелами інформації й видами інформаційних послуг. По-перше, це були потреби в даних про поточні ціни на біржі (в основному на біржові товари - зерно й м'ясо, а пізніше на вугілля, метали й фінансові ресурси). По-друге, дані про потенційних торговельних і ділових партнерів або позичальників банків. У стійкому бізнес-товаристві ці дані отримуються у ході прямої міжособистісної комунікації, а в умовах маси нових суб'єктів бізнесу, що з'являються й розоряються щодня й часто міняють місцезнаходження й географію операцій, такий спосіб одержання інформації не спрацьовував. Відповіддю на ці потреби стали послуги доступу до оперативної біржової інформації з використанням телеграфу у вигляді тікерної стрічки, що містить котирування акцій і ставки по залученню й розміщенню фінансових ресурсів, доступної в режимі реального часу прямо з біржі або через спеціальні служби біржової інформації й послуги в області комерційної інформації про учасників ринку й кредитного рейтингу, що привласнюється спеціальним агентствам.

Данні інформаційних послуг спочатку, з моменту свого виникнення, були платними й підготовлялися, продавалися або виявлялися на ринкових основах і через ринок інформаційних послуг за високими цінами. Ці ціни ґрунтувалися не тільки й не стільки на вартісних факторах (оплата витрат на підготовку й доставку по каналах зв'язку), але й на граничній корисності, тому що використання цієї інформації й інформаційних послуг у діловій практиці давало негайний і відчутний ефект, частина якого сплачувалася через ринок інформаційних послуг інформаційним службам.

Ріст інформаційних потреб бізнесу викликав зміни й у  секторах ринку інформаційних послуг, пов'язаних з інформацією для  фахівців, де традиційно домінувала держава. Частина сектора інформації для  фахівців вийшла з рамок публічного сектора суспільного виробництва, коли в структурі корпорацій утворилися такі спеціалізовані підрозділи інформаційної діяльності, як спеціальні бібліотеки. Існуючи в рамках корпорацій, ці бібліотеки не виходили на ринок інформаційних послуг як постачальників інформаційних послуг, але стали їхніми активними покупцями, що володіють солідними бюджетами, сприяючи зміцненню й розвитку ринку інформаційних послуг.

У зв'язку з ростом інформаційних  потреб з боку бізнесу й посилення  спеціальних бібліотек, уже до кінця XIX ст. традиційний набір джерел інформації, що включає неперіодичні й періодичні видання, розширився за рахунок включення в їхній склад каталогів продукції й послуг, а також різноманітних патентних документів (насамперед, заявок і патентних описів), а надалі й документів, що не публікуються (звітів про науково-дослідні роботи й дисертацій, перекладів, нормативно-технічних документів). [2,c. 156].

Наприкінці 30-х рр. XX ст., коли в США в рамках антикризових заходів  комерційні й інвестиційні банки були розділені, і інвестиційним банкам треба було завоювати довіру , яка була втрачена або сильно похитнулася, серед дрібних, а також таких великих інституціональних професійних інвесторів, як пенсійні й взаємні фонди з'явився новий вид інформаційних послуг – аналітичні матеріали по стану галузей і ринку, підготовлені спеціально у розрахунку на інвесторів.

Зародження ринку інформації для фахівців (насамперед науково-технічної  інформації) і відповідного сектора  ринку інформаційних послуг також  перебувало під впливом підвищення ролі знань і інформації як вирішального  фактору економічного росту, тобто з розширенням використання інформаційних ресурсів у бізнесі.

У результаті в більшості  країн на ринку інформаційних  послуг утворилися некомерційні й комерційні національні служби, що обробляли світовий потік по певній тематиці інформації для певної країни. Незважаючи на розходження у формах і джерелах фінансування, ці служби працювали подібним образом і істотно не розрізнялися у інформаційних послугах і їхніх цінах. Справа в тому, що жодна із цих служб не могла забезпечити повноти обробки світового потоку інформації, та й не прагнула збільшувати частку оброблюваного потоку, якщо це не викликалося необхідністю конкуренції.

У деяких країнах, наприклад, у Франції, держава повністю фінансувала й контролювала підготовку реферативних журналів, однак, це не перешкоджало формуванню ринку інформаційних послуг у даному секторі інформації, а також процесам усуспільнення й інтернаціоналізації. У результаті, до середини XX ст. у Франції існував один центр, що забезпечує обробку всього світового потоку й підготовку реферативних журналів французькою мовою. Цей центр також залучав до роботи на основі кооперації фахівців з інших країн.

Формування стійкого самостійного світового ринку інформаційних послуг, відносно відособленого від  національних ринків як інформаційних, так і інших послуг, почалося в середині 50-х рр.. До початку 60-х рр. XX ст. основними постачальниками на цьому ринку виступали інформаційні служби академічних, професійних, науково-технічних і ділових товариств і асоціацій, навчальних закладів, а також державні служби, що працюють переважно на некомерційній основі, і нечисленні комерційні служби, які в цей період тільки зародилися й ще не зміцніли. До них можна віднести й інформаційні підрозділи товарних і фондових бірж.

Основними споживачами інформаційних  послуг виступали вчені й фахівці  в галузі науки й техніки, а  також професіонали фондового й  товарного ринків.

Послуги й продукти включали інформаційні видання, розповсюджувані по підписці (у тому числі й за рубіж) і містили бібліографічну, реферативну й оглядово-аналітичну інформацію, бібліотечне обслуговування й копії першоджерел, надавані по запитах.

З першої половини XX ст. на світовому  ринку інформаційних послуг міжнародна торгівля інформаційними послугами доповнилася міжнародною кооперацією державних некомерційних і комерційних центрів у регіональному й, у деяких галузях і проблематиці, у глобальному масштабі на міжнародному й міждержавному рівнях. З початку 60-х рр. паралельно з ринком інформаційних послуг також почав формуватися світовий ринок послуг електронної обробки й передачі даних. [3,c. 131].

2.2. Інформаційна революція 60-х рр. XX в.: комп'ютери й бази даних

Із середини 60-х рр. почалося формування нових елементів структури інформаційної діяльності, що принесли на ринок нові види інформаційних послуг і залучили нових споживачів. При цьому, більшість старих елементів і видів послуг (бібліотеки й архіви, первинні й вторинні документи - опису документів і реферати) залишилося незмінним, а модифікації піддалися лише деякі з них. Збереження колишніх елементів інформаційної діяльності й ринку інформаційних послуг - учасників і самих послуг - з появою на ринку нових учасників з новими видами інформаційних послуг представляється однією з особливостей ринку інформаційних послуг, можливо, характерної й для інформаційного сектора економіки й постіндустріальної формації в цілому.

Із середини 60-х до середини 70-х рр. у результаті широкого впровадження в інформаційну діяльність нових інформаційних технологій, що ґрунтуються на використанні обчислювальної техніки, найважливішим видом інформаційних послуг на ринку, що визначив його зміст із цього часу, стали бази даних. Ці бази даних містили бібліографічну, реферативну, фактографічну й довідкову, науково-технічну, а також іншу інформацію для фахівців, а також в усе більшій мірі ділову й комерційну торгово-економічну, статистичну й демографічну текстову й цифрову інформацію.

Бази даних, спочатку використовувані  як проміжний продукт при підготовці друкованих видань, при їхньому наданні споживачеві на магнітній стрічці, придбали самостійне значення інформаційних ресурсів. На основі баз даних крім підготовки інформаційних видань стало можливим вести обслуговування споживачів у режимах виборчого поширення і ретроспективного пошуку інформації з використанням спочатку пакетного, а потім і діалогового пошуку. [3,c. 134].

Серед постачальників інформаційних  послуг виділилися фірми, що спеціалізуються  на створенні баз даних - видавці баз даних і фірми, що спеціалізуються на веденні інформаційного обслуговування з використанням баз даних - оператори баз даних, що працюють в усі більшій мері на комерційній основі. На комерційній основі почали працювати й більшість усіх раніше існуючих інформаційних органів і систем за винятком публічних бібліотек у частині надання найпростіших послуг.

З 60-х рр. інформаційна діяльність стала займати важливе місце  в роботі й організаціях, що спеціалізуються  на ній, насамперед ділових і науково-технічних  науково-дослідних інститутів і аналітичних центрів і органів державного керування. В них в якості засобів праці і його проміжних результатів створювалися бази даних (в основному фактографічні) і фонди важкодоступних першоджерел у зручній для оперативного копіювання формі.

Лідерство на світовому ринку  інформаційних послуг захопили США. Середньорічні темпи росту надання  інформаційних послуг у вартісному вираженні становили в США  в 1971-1977 р. 24 % і збереглися протягом наступного десятиліття, досягши в  окремих областях, наприклад, у підготовці баз даних і їхньому використанні, 25-30 % . Основний обсяг споживання інформаційних послуг став доводитися на фахівців, що працюють у сфері бізнесу, торгівлі, промисловості й права.

Усвідомлення корисності й цінності інформаційних послуг, зростання потреб у них викликав появу на ринку інформаційних посередників (brokers), під якими розуміються організації або особи, що професійно займаються платним інформаційним обслуговуванням зовнішніх клієнтів на комерційній основі з використанням послуг спеціалізованих інформаційних служб. Інформаційні послуги, як правило, представляються клієнтові в доробленому виді, містять додану вартість (added value), відповідають конкретним інформаційним потребам. Основна спеціалізація посередників - діалоговий пошук інформації у віддалених базах даних. В якості додаткових послуг можуть надаватися копії першоджерел і консультації.

У цей час  правила гри на міжнародному інформаційному ринку професійних баз даних  визначають наступні компанії: LEXIS-NEXIS, Westlaw, Knigh-Ridder (поєднує Dialog і Datastar), QUESTEL-ORBIT, Dow Jones/News Retrieval System, Datatime, Stn, NewsNet. [3,c. 142].

2.3. Інформаційна революція 90-х рр.: Інтернет

Перші мережі електронної  комунікації, розраховані не на вузьке коло фахівців або бізнес-товариство, а на масового споживача, але які не використовують технологій Інтернету, з'явилися на ринку інформаційних послуг ще в 70-80 р. XX в. Серед них можна виділити, насамперед, AOL і Compuserve, які надалі, з появою Інтернету стали найбільшими порталами.

Мережа Інтернет стала  доступної для широкого кола споживачів з кінця 80-х рр., однак її можливості на першому етапі обмежувалися електронною  поштою й обміном файлами між  ПК.

У середині 1993 р. мережа Інтернет стала мультимедійною, і це відкрило Інтернету шлях до масовості. Спеціальне програмне забезпечення дозволяло користувачеві World Wide Web (всесвітньої павутини) - однієї зі служб Інтернету, створеної на основі використання цієї технології - подорожувати по мережі, просто вказуючи на потрібну піктограму або слово мишкою й натискаючи на кнопку. Саме тоді Інтернет стає не просто системою електронної пошти або завантаження на ПК випадкових файлів, а киберпростором, новим місцем для зустрічі людей, обміну ідеями й думками. З появою технології мультимедіа Інтернет надбав якості нового засобу масової інформації, у якому видавнича діяльність не тільки об'єдналася з віщанням, але одержала новий вимір - діалог, інтерактивність і оперативність.

Вважається, що найважливіша служба Інтернету – WWW була винайдена фізиком Тімом Бернерсом-Лі (Tim Berners-Lee), що працював у той час у лабораторії CERN у Швейцарії над наданням в мережі науково-технічної інформації в гіпертекстовому виді. А програмне забезпечення, що зробило його популярним (перший браузер Mosaic), було написано студентом Іллінойського університету Марком Андріссеном (Marc Andreessen) через два роки. З 1994 р. Тім Бернерс-Лі працював у консорціумі World Wide Web Consortium (W3C), створеним у Масачусетському технологічному інституті (MIT) для розробки мови нового покоління HTML, яка повинна була зробити екран ПК ще більш схожим на друковані сторінки.

На початку 1994 р. в Інтернеті було всього кілька корпоративних Web-сторінок, і більша частина з них була присвячена самій мережі Інтернет, WWW і різним питанням інформаційних технологій. Інтерактивність, мультимедійність і гіпертекст WWW дали Інтернету значно більш широку аудиторію, чим колись, і тому вже в 1994 р. число споживачів Інтернету подвоїлося, а число користувачів WWW - виросло в 20 разів. За підрахунками компанії Quarterman наприкінці 1994р. вже 8 млн. користувачів мали можливість працювати з WWW і не менш половини з них активно працювали. [4,c. 101].

У середині 1995 р. до мережі було підключено близько 5 млн. комп'ютерів. Число web-серверів восени 1995 р. становило 30 тис. і вони надавали доступ до 3 млн. сторінок, які могли  використатися для реклами, розваги  або поширення інформаційних  послуг, а також доступу до 25 тис. баз даних. В 1995 р. у США виникло й знайшло широке поширення таке поняття, як webolution (веболюция). На початку 1996 р. у світі було вже 48 тис. Web-серверів і 80 млн. web-сторінок.

Аж до кінця 90-х  рр. провідні світові видавці баз  даних ділової й комерційної інформації не усвідомлювали значимості й перспектив Інтернету для розвитку їхнього бізнесу й орієнтувалися на власні проекти, реалізовані поза Інтернетом. Наприклад, Reuters Holding Plc продовжував незалежний розвиток своєї системи електронної торгівлі, що забезпечує також оперативний доступ до біржової й фінансової інформації й ділових новин, і навіть в 1996 р., коли провідна роль Інтернету як каналу поширення інформації через мережу ні в кого не викликала сумнівів, намагався просувати на ринок систему Reuter 3000. Ця система розроблялася більше трьох років і коштувала більше $100 млн. інвестицій, але вже в 1998 р. від її незалежності довелося відмовитися, і потрібні були додаткові багатомільйонні вкладення для адаптації даної системи до Інтернету.

Необхідно відзначити, що вплив на ринок інформаційних  ресурсів і послуг мережі Інтернет був пов'язаний з тим, що Інтернет:

а) зробив світ і інформаційний ринок (та й ринок у цілому) - дійсно глобальним, коли кожний може торгувати з кожним і провадити для кожного послуги й продукти,