Примирна комісія і її роль у вирішенні колективного трудового спору(конфлікту)

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Тема 2: «Примирна комісія і її роль у вирішенні колективного трудового спору(конфлікту).» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Зміст

Вступ 

Розділ 1. Поняття  трудового спору. Загальні засади трудових спорів 

Розділ 2. Вирішення  колективного трудового спору (конфлікту) 

Розділ 3. Страйк як особливий вид вирішення колективних  трудових спорів 

Розділ 4. Відповідальність за порушення законодавства про  колективні трудові спори ( конфлікти ) 

Висновок 

Список використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ 

Правовий захист прав й інтересів основних суб'єктів  суспільних відносин із засновування найманої праці - працівників і роботодавців є особливо актуальним для забезпечення економічного розвитку держави. 

У юридичній  науці неврегульовані шляхом безпосередніх переговорів між працівником і роботодавцем розбіжності щодо застосування норм трудового законодавства, а також встановлення нових або зміни існуючих умов праці прийнято вважати трудовими спорами. [ 26, c. 477 ]. 

Разом з тим  у сучасному трудовому праві й чинному законодавстві використовується також термін «трудові конфлікти». Так, Закон від 3 березня 1998 р. називається «Про порядок вирішення колективних трудових спорів ( конфліктів )». 

Відповідно до чинного законодавства колективний трудовий спір (конфлікт ) - це розбіжності, які виникли між сторонами соціально - трудових відносин з встановленням нових або зміни існуючих соціально - економічних умов праці і виробничого побуту; укладення або зміни колективного договору, угоди; з виконання цього договору, угоди або окремих його положень; невиконання вимог законодавства про працю. 

Як випливає з визначення, предметом розбіжостей  може бути зміна, встановлення, застосування умов праці, неврегульованих правовими  нормами. Розбіжності щодо укладення або зміни колективного договору також належать до цієї категорії, оскільки вони стосуються застосування найманої праці. На мою думку, в даному разі має місце трудовий конфлікт. 

Трудовий конфлікт - це зіткнення між роботодавцями  і працівниками з приводу встановлення і застосування умов праці. Саме у її процесі виникають суперечності між суб'єктами трудових відносин, відбувається зіткнення протилежних економічних та соціальних інтересів. 

Розгляд трудових спорів і конфліктів базується на конкретних принципах, що визначають істотні, характерні риси, специфічні особливості порядку розгляду трудових спорів і конфліктів. Дослідження змісту принципів розгляду трудових спорів і конфліктів та проблем їх реалізації на сучасному етапі важливо для визначення напрямку розвитку інституту трудових спорів і конфліктів за умов ринкової економіки. 

Актуальність  даної теми полягає в тому, що на сучасному етапі розвитку держави  немає і дня, щоб не відбувалися  порушення в галузі праці. Це все  призводить до розмежування певних інтересів, до виникнення суперечок між суб'єктами трудових відносин, які згодом переростають у більш серйозні розбіжності, які іноді не завжди вирішуються уповноваженими органами.  

В даній курсовій роботі я намагатимуся розкрити питання  вирішення колективного трудового спору, його суть, принципи, основні риси та сам стадії вирішення розбіжностей між суб'єктами трудових правовідносин. А також страйк як окремий захід вирішення трудового спору. 

У першому розділі  я намагатимусь розкрити поняття  трудового спору, його види, принципи вирішення спорів, поняття колективного трудового спору, вимоги, що ставляться працівниками. 

Другий розділ присвячений порядку вирішення  колективних трудових спорів, органам, що їх розглядають: примирна комісія, трудовий арбітраж, Національна служба посереднидництва і примирення, їх повноваженням 

Страйк як особливий  вид вирішення колективного трудового  спору ( конфлікту ) розкривається у  третьому розділі. Поняття страйку, порядок його оголошення та проведення. Визнання страйку незаконним та припинення його на вимогу вироку суду. 

У четвертому розділі  йдеться про відповідльність  за порушення законодавства про  колективні трудові спори. Розкривається  поняття юридичної відповідальності, відповідальність за порушення правил проведення страйку, порядок накладення певних стягнень, які визнанні винними у правопорушеннях. 

Мета і завдання дослідження - чітко визначити поняття  колективного трудового спору, принципів  його вирішення, розкрити актуальність даної теми. Описати порядок вирішення колективного трудового спору органами, які мають на це повноваження. Визначити рівень їх компетенції у вирішенні трудових спорів. Дати тлумачення поняттю страйку, процедурі його оголошення, гарантіям, що застосовуються до громадян, що беруть участь у страйку. 

Об'єктом дослідження  є порядок ( процедура ) вирішення  колективного трудового спору ( конфлікту ) , яким керуються уповноважені органи. 

Предмет дослідження - поняття трудових спорів, їх класифікація за різними ознаками та критеріям, принципи , за допомогою яких розгядяється процес їх вирішення. 

Методологічна основа дослідження. В даній курсовій роботі я використовувала метод  аналізу, визначаючи такі поняття як «вирішення трудового спору», «трудовий  спір», « юридична відповідальність», намаючи дати їм чітке і точне розкриття. Системно - структурний метод проявляються у тому, що дане питання містило в собі певну структуру органів, які вирішують трудові спори. Логічний метод, тобто спочатку розглядала трудовий спір як одне ціле, а потім як окремий його вид - колективний трудовий спір. 

Отже, на основі вище викладеного ми можемо перейти  до більш детального розгляду кожного  з цих питань окремо. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1. Поняття трудового  спору. Загальні засади трудових спорів 

Розглядаючи перше  питання необхідно зазначити, що процес трудової діяльності - явище багатогранне, тому при виконанні працівником відповідної роботи можуть виникати певні суперечності чи непорозуміння між працівником і власником чии уповноваженим ним органом.[12,с. 368]. 

Трудові спори - це передані на розгляд відповідного юрисдикційного органу розбіжності, що виникають між суб'єктами трудового права з приводу встановлення умов праці, укладення трудового договору, застосування норм трудового законодавства. [21, с. 246]. 

Класифікувати трудові спори по видах можна за наступними підставами :  

1. За суб'єктами :  

- індивідуальні,  тобто суб'єктами виступають працівник  і власник підприємства ( уповноважений  ним орган ); 

- колективні, тобто  коли суб'єктом спору є :  

а) на виробничому  рівні - наймані працівники (окремі категорії найманих працівників ) підприємства, установи, організації чи їх структурних підрозділів або профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та власник підприємства або уповноважений ним орган чи представник; 

б) на галузевому, територіальному рівнях - наймані  працівники підприємств, установ, організацій  однієї або декількох галузей ( професій ), або адміністративно - територіальних одиниць чи профспілки, їх об'єднання  або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи чи представники; 

в) на національному  рівні - наймані працівники однієї або  декількох галузей ( професій ) чи профспілки або їх об'єднання чи інші уповноважені найманими працівниками органи та власники, об'єднання власників або уповноважені ними органи ( представники ) на території більшості адміністративно - територіальних одиниць України. [22, с. 507-508]. 

2. За характером  розбіжностей :  

- позовні - спори  про застосування норм трудового законодавства і трудового договору;  

- непозовні - розбіжності в зв'язку зі встановленням  умов праці; 

3. За порядком  розгляду :  

- у загальному  порядку, який включає в себе  послідовність розгляду трудових  спорів у Комісії з трудових спорів ( КТС ) і місцевому суді; 

- у судовому  порядку, розгляд трудового спору  розпочинається безпосереднім зверненням  до суду, без звернення до КТС; 

- у спеціальному  порядку, при якому певні категорії  спорів або трудові спори певних  категорій працівників вирішуються відповідно до спеціальних процесуальних норм, встановлених чинним законодавством. [21, с. 246]. 

Розглядаючи питання  про трудові спори, необхідно  навести правову характеристику принципів вирішення трудових спорів на сучасному етапі. 

Відповідно до загальної теорії держави і права  принципи права, або його окремих  інститутів - це закріплені у законодавстві  основні засади ( ідеї ), що виражають  сутність правових норм і головні  напрямки політики держави у галузі правового регулювання суспільних відносин. [25, с. 196 - 197]. 

Основні принципи :  

1. Демократизм.  Виражається він в тому, що  ряд юрисдикційних органів, а  саме : комісія з трудових спорів, примирна комісія, трудовий арбітраж  створюються за безпосередньої  участі трудящих мас. Так, комісія з трудових спорів обирається загальними зборами колективу найманих працівників [3, ст.23], примирна комісія складається з рівної кількості представників сторін, які сперечаються, трудовий арбітраж створюється за згодою сторін [2, ст. 6, 11]. Крім того, за бажанням працівника, його інтереси у трудовому спорі або конфлікті на всіх рівнях може захищати представник профспілок або інша особа, у тому числі адвокат.  

2. Доступність  і безкоштовність звернення. Сутність  даного принципу полягає в  тому, що форма звернення працівника за вирішенням трудового спору або конфлікту досить проста, не призводить до жодних матеріальних витрат, оскільки звернення до будь - якого юрисдикційного органу не передбачає стягнення з працівника державного збору й інших витрат у справі. Комісії з вирішення трудових спорів функціонують на підприємстві, трудові спори підсудні місцевим судам, які розташовані за місцем перебування відповідача, внаслідок чого витрати часу працівника на звернення за вирішенням трудового спору або конфлікту зведені до мінімуму, що покликано забезпечувати доступність даного звернення. 

Сьогодні до змісту даного принципу можна додати також те, що працівнику у нормативному порядку, відповідно до конституційних норм, надана можливість звертатися за вирішенням індивідуального трудового спору безпосередньо до суду, обминаючи КТС [ 1, ст. 55, 124 ]. 

3. Гласність  і об'єктивність. Реалізацією цього  принципу є відкритий розгляд  трудових спорів і конфліктів  у будь - яких юрисдикційних органах,  на засіданнях яких можуть бути присутні всі бажаючі; розгляд спору або конфлікту має публічний характер; будь - які висновки зі спору підлягають мотивації. Об'єктивність припускає повноту вивчення всіх матеріалів у справі, ретельне зіставлення їх з нормами матеріального й процесуального права; можливість виклику на засідання відповідного юрисдикційного органу свідків, експертів. Сторони, які сперечаються, вправі заявляти мотивований відвід особам, які розглядають трудовий спір, якщо в них є причини піддавати сумніву їх об'єктивність.  

4. Швидкість  вирішення трудових спорів. Виходячи  з розмежування трудових спорів  і конфліктів як самостійних  правових категорій, є доцільним  у подальшому називати цей  принцип «швидкість реагування».  Зміст цього принципу полягає  у законодавчому встановленні досить стислих процесуальних термінів при розгляді трудових спорів, що сприяє оперативному захисту порушених прав шляхом їх визнання й винесення рішення, спрямованого на їх поновлення.