Примирна комісія і її роль у вирішенні колективного трудового спору(конфлікту)

Процесуальний термін - це встановлений законом період часу для здійснення будь - яких юридичних дій. Встановлення коротких процесуальних термінів для розгляду відповідними юрисдикційними органами трудових спорів, безумовно, сприяє ефективному захисту інтересів сторін, що сперечаються.  

5. Швидкість  і реальність виконання рішень трудових спорів. Цей принцип забезпечує поновлення у короткий термін порушеного права.  

У виконання  даного принципу законодавством встановлені  певний порядок і чіткі, досить короткі, терміни реалізації рішень юрисдикційних  органів з трудових справ. Так, рішення комісії з трудових спорів повинне бути виконано у триденний термін після закінчення терміну на оскарження, рішення про поновлення на роботу незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника підлягають негайному виконанню. 

Реальність виконання  рішень здійснюється за допомогою встановленого  у законі механізму примусового  впливу на роботодавця.  

Колективний трудовий спір - це розбіжності, що виникли між  сторонами соціально - трудових відносин, щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально - економічних умов праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного договору, угоди, виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю. [21, с. 248 ]. 

Колективний трудовий спір виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників, категорії найманих працівників, колективу працівників або профспілки одержав від власника чи уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову у задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника чи уповноваженого ним органу або коли строки розгляду вимог закінчилися, а відповіді від власника не дійшло. Загальний строк розгляду вимог і прийняття рішення не повинен перевищувати 30 днів. [21, с. 260, 3]. 

У разі виникнення конфлікту, вимоги найманих працівників  на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами  найманих працівників або формуються шляхом збору підписів і вважаються чинними за наявності не менше половини підписів членів трудового колективу підприємства, установи, організації чи їх структурного підрозділу. Разом із висуненням вимог збори визначають орган чи особу, що будуть представляти їх інтереси. 

Вимоги на галузевому, територіальному чи національному рівнях формуються і затверджуються :  

- коли інтереси  працівників представляє проспілка,  об'єднання профспілок - рішенням  виборного органу відповідної  профспілки, об'єднання профспілок;  

- коли інтереси  найманих працівників представляють інші уповноважені ними органи - конференцією представників підприємства, установи, організації, обраних зборами працівників підприємства, установи, організації, які перебувають у стані трудового спору. 

Вимоги оформляються відповідним протоколом і надсилаються власнику або уповноваженому ним органу. [21, с.249 ]. 

Власник або  уповноважений ним орган (представник) зобов'язаний розглянути вимоги найманих працівників, категорій найманих працівників, колективу працівників чи профспілки та повідомити їх представників про своє рішення у триденний строк з дня одержання вимог. Якщо задоволення вимог виходить за межі компетенції уповноваженого власником органу (представника), він зобов'язаний надіслати їх у триденний строк з дня одержання вимог власнику або до відповідного вищестоящого органу управління, який має право прийняти рішення. При цьому строк розгляду вимог найманих працівників кожною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів. Загальний строк розгляду вимог і прийняття рішення (з урахуванням часу пересилання) не повинен перевищувати тридцяти днів з дня одержання цих вимог власником або уповноваженим ним органом (особою) до моменту одержання найманими працівниками чи профспілкою повідомлення від власника або відповідного вищестоящого органу управління про прийняте ним рішення. Рішення власника або відповідного вищестоящого органу управління викладається у письмовій формі і не пізніше наступного дня надсилається уповноваженому представницькому органу іншої сторони колективного трудового спору (конфлікту) разом із соціально-економічним обґрунтуванням. [ 2, ст. 5 ]. 

Отже, з усього вище викладеного можна зробити  такий висновок, що колективні трудові  спори - це конфлікти, які виникають  між працівниками та власниками підприємства, установи, організації, які мають свої принципи вирішення та певні умови їх з'ясування.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 2. Порядок вирішення  колективного трудового  спору 

Вирішення трудових спорів - процес, тісно пов'язаний з  іншими демократичними засадами правової системи України в цілому і трудового права зокрема. Тому під час розгляду трудових спорів застосовується демократичний підхід. Це реалізується в дотриманні основних принципів.[12, с.369 ]. 

Згідно Конституції  України , ст. 40 : « усі мають право  направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк». [ 1, ст. 40 ].  

Порядок розгляду колективних трудових спорів ( конфліктів ) регулюється Законом України  від 3 березня 1998р. Цей Закон визначає правові і організаційні засади функціонування системи заходів  по вирішенню цієї категорії трудових спорів і спрямований на здійснення взаємодії сторін соціально - трудових відносин у процесі врегулювання розбіжностей, що виникають між ними. 

В колективних  трудових спорах вимоги працюючих часто  виходять за межі спорів про працю. Вони можуть стосуватися зміни організації виробництва і розподілу, організації побуту працюючих та членів їх сімей тощо. Тому колективні трудові спори можна назвати економічними спорами або спорами про задоволення інтересів. 

Причиною виникнення колективного трудового спору часто  стають невдоволення трудового колективу порушенням соціальних прав громадян України; неправильний розподіл житла, ігнорування думки трудового колективу при проведенні приватизації, питання демократизації суспільного життя тощо. 

Концепція вирішення  колективних трудових спорів базується на тому, що стороною в цих спорах виступає колектив одного підприємства. Досить часто такий спір носить галузевий чи регіональний характер. [ 15, с. 517 ]. 

Колективний трудовий спір виникає з моменту, коли уповноважений  представницький орган найманих працівників або профспілки одержав від власника або уповноваженого ним органу повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог і прийняв рішення про незгоду з рішенням власника або уповноваженого ним органу або коли строки розгляду вимог закінчилися, а відповіді від власника не надійшло. 

Про виникнення колективного трудового спору орган, який представляє інтереси найманих працівників або профспілки, зобов'язаний у триденний строк письмово проінформувати власника чи уповноважений ним орган, місцеві органи виконавчої влади, орган місцевого самоврядування за місцем знаходження підприємства та Національну службу посередництва і примирення. 

Розгляд колективного трудового спору ( конфлікту ) з питань, котрі виникли між сторонами соціально - трудових відносин щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально - економічних умов праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного договору, угоди або окремих їх положень, здійснюється примирною комісією. 

Примирна процедура - це розгляд колективного трудового спору з метою його вирішення примирною комісією, сторонами за участю незалежного посередника, трудовим арбітражем. [21, с. 249 ]. 

Примирна комісія - це орган, що складається з представників  сторін, призначени й для вироблення рішення, яке б задовольняло сторони колективного трудового спору. [ 21, с. 249 ].  

Примирна комісія  складається з представників  сторін і утворюється за ініціативою  однієї із сторін на виробничому рівні - у триденний, на галузевому чи територіальному рівні - у п'ятиденний, на національному рівні - у десятиденний строк з моменту виникнення колективного трудового спору з однакової кількості представників до примирної комісії визначається кожною із сторін колективного трудового спору самостійно. 

На період ведення  переговорів і підготовки рішення  примирної комісії її членам надається  вільний від роботи час. Примирна комісія у разі потреби може залучати до свого складу незалежного посередника, яким визнається за спільним вибором  сторін особа, що сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприйнятого рішення; консультуватися із сторонами колективного трудового спору, центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та іншими зацікавленими органами. 

Організаційне та матеріально - технічне забезпечення роботи примирної комісії здійснюється за домовленістю сторін, а якщо вони не досягли згоди - в рівних частках. 

Сторони колективного трудового спору зобов'язані надавати примирній комісії інформацію, необхідну для проведення переговорів. Члени примирної комісії повинні розголошувати відомості, що є державною або іншою захищеною законом таємницею. [ 15, с. 519 ]. 

Колективні трудові  спори розглядаються виробничою примирною комісією у п'ятиденний, галузевою та територіальною примирною комісіями - у десятиденний, примирною комісією на національному рівні - у п'ятнадцятиденний строк з моменту утворення комісії. За згодою сторін ці строки можуть бути подовжені. 

Рішення примирної  комісії оформляється протоколом. Воно має для сторін обов'язкову силу і виконується у порядку і  строки, встановлені цим рішенням. 

Після прийняття  рішення щодо вирішення колективного трудового спору примирна комісія  припиняє свою роботу. 

Розгляд колективного трудового спору ( конфлікту ) у разі неприйняття примирною комісією рішення у зазначені вище строки, а також з питань виконання  колективного договору, угоди або  окремих їх положень, невиконання  вимог законодавства про працю здійснюється трудовим арбітражем. 

Трудовий арбітраж - орган, який складається із залучених  сторонами фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення  по суті трудового спору.[ 21, с.249 ]. Він  утворюється за ініціативою однієї із сторін або незалежного посередника - визначена за спільним вибором сторін особа, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні примирною комісією взаємоприй нятого рішення [ 21, с. 249 ] - у триденний строк. Кількісний і персональний склад трудового арбітражу визначається за згодою сторін. До його складу також можуть входити народні депутати України, представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інші особи. Голова трудового арбітражу обирається з числа його членів. 

Організаційне та матеріально - технічне забезпечення роботи трудового арбітражу здійснюються за домовленістю сторін, а якщо сторони  не досягли згоди, - в рівних частках. 

Колективний трудовий спір розглядається трудовим арбітражем з обов'язковою участю представників сторін, а в разі потреби - представників інших зацікавлених органів та організацій. Рішення трудовим арбітражем повинно бути прийняте у десятиденний строк з дня його створення. За рішенням більшості членів трудового арбітражу цей строк може бути подовжений до дванадцяти днів. 

Рішення по трудовому  спору ( конфлікту ) приймається більшістю  голосів членів трудового арбітражу. Воно оформляється протоколом і підписується усіма його членами. Рішення про  вирішення колективного трудового спору є обов'язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися. 

Жодна із сторін колективного трудового спору не може ухилитися від участі в примирній  процедурі. Сторони трудового спору, примирна комісія і трудовий арбітраж зобов'язані використати для врегулювання спору всі можливості, не заборонені законодавством. 

Якщо примирні органи не змогли врегулювати розбіжності  між сторонами, причини розбіжностей з обгрунтуванням позицій сторін у письмовій формі доводяться до відома кожної із сторін колективного трудового спору. У цьому разі наймані працівники або уповноважений ними орган чи професійна спілка мають право з метою виконання висунутих вимог застосувати усі дозволені законодавством засоби. [ 15, c. 520 - 521 ].