Податкова міліція: проблеми становлення і розвитку

Отже, податкова  міліція являє собою спеціалізований  правоохоронний державний орган  виконавчої влади, який забезпечує законність та правопорядок у сфері податкових правовідносин, що діє у складі органів  державної податкової служби.

 

1.2 Правове регламентування податкової міліції

Правове регулювання податкової міліції  обумовлене конституційно – правовим статусом цього структурного підрозділу органів державної податкової служби. Як відомо, Державна податкова адміністрація  України є центральним органом  виконавчої влади зі спеціальним  статусом, організація, повноваження і  порядок діяльності яких, згідно пункту 12 статті 92 та статті 120 Конституції  України, визначаються Конституцією і  законами України.

Державну  податкову адміністрацію було утворено на базі Головної державної податкової інспекції України, державних податкових інспекцій по Автономній Республіці Крим, областях, районах, містах і районах у містах Указом Президента України від 22 серпня 1996 року №760 «Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій».

Таким чином, шляхом консолідації податкової роботи в рамках одного центрального органу виконавчої влади, було утворено складне, системне державне утворення для  здійснення державного фінансового  контролю у галузі дотримання податкового  законодавства, забезпечення фіскальної політики, наділене правом застосування примусових заходів до порушників вимог  чинного законодавства.

Як було раніше зазначено, Конституція України  є основним нормативним актом, що регулює діяльність  податкової міліції, як структурного підрозділу Державної  податкової адміністрації України, що в свою чергу є центральним  органом виконавчої влади. Саме в  Конституції України закріплюється  положення про те, що організація  і діяльність органів виконавчої влади, органів дізнання і слідства визначається виключно законами.

Насамперед, слід відзначити, що положення податкової міліції у складі органів ДПС  визначено вищевказаним нормативним  актом не досить чітко, хоча специфічна компетенція цього структурного підрозділу ДПА України, державних  податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві  та Севастополі, державних податкових інспекцій в районах, містах та районах  в містах мала б привернути більшу увагу з боку законодавця.

  Певні  висновки стосовно такої підпорядкованості  можна зробити при розгляді  питання про керівництво податковою  міліцією: її очолює начальник  податкової міліції – Перший  заступник Голови Державної податкової  адміністрації. Тобто підрозділи  податкової міліції не є самостійним  елементом системи органів державної  податкової служби поряд з  Державною податковою адміністрацією  України, державними податковими  адміністраціями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державними податковими інспекціями в районах, містах, районах у містах,а лише входять до їх складу.

Загальні правові основи організації  та діяльності податкової міліції визначено  в Законах України «Про державну податкову службу в Україні», «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову  діяльність», «Про боротьбу з корупцією», Кримінально-процесуальному Кодексі  України. Податкова міліція складається  зі спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних  органів державної податкової служби, здійснює контроль за додержанням податкового  законодавства та виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну й охоронну функції.

Відповідно до ст.21 Закону України  «Про державну податкову службу»,податкова  міліція уповноважується на здійснення ряду видів діяльності. За прийнятою  в науці термінологією вони є  скоріше функціями. Отже,податкова  міліція,відповідно до покладених на неї  завдань,здійснює такі дії,визначені  в законі як повноваження:

1) приймає  і реєструє заяви,повідомлення  та іншу інформацію про злочини  і правопорушення,віднесені до  її компетенції,здійснює в установленому  порядку їх перевірку і приймає  щодо них передбачені законом  рішення;

2) здійснює  відповідно до закону оперативно-розшукову  діяльність, досудову підготовку  матеріалів за протокольною формою,а  також проводить дізнання та  досудове(попереднє) слідство в  межах своєї компетенції,вживає  заходів щодо відшкодування заподіяних  державі збитків;

3) виявляє  причини й умови,що сприяли  вчиненню злочинів та інших  правопорушень у сфері оподаткування,вживає  заходів щодо їхнього усунення;

4) забезпечує  безпеку працівників органів  державної податкової служби  та їхній захист від протиправних  посягань,пов’язаних з виконанням  ними посадових обов’язків;

5) запобігає  корупції та іншим службовим  порушенням серед працівників  державної податкової служби;

6)збирає,аналізує,узагальнює  інформацію щодо порушень податкового  законодавства,прогнозує тенденції  розвитку негативних процесів  кримінального характеру,пов’язаних  з оподаткуванням.

Тому, виявлення  злочинів, пов’язаних з незаконним відшкодуванням ПДВ залишається. одним  із основних напрямків діяльності податкової міліції.

 

1.3 Світовий  досвід податкової міліції

Розвинуті країни, що мають більший, ніж Україна  досвід регулювання податкових відносин при ринковій економіці, виробили свої моделі побудови системи оподаткування, спеціальних контролюючих органів, встановили певний інститут відповідальності за порушення вимог законодавства  у галузі оподаткування.

Звернемося  до зарубіжного досвіду діяльності податкових органів, що утворені в різних країнах для боротьби з податковими  правопорушеннями.

Одразу  зазначимо, що аналізувати діяльність контролюючих органів, склади правопорушень, встановлених в різних країнах та види відповідальності за їх вчинення, неможливо без окреслення, хоча б  у загальних рисах, системи оподаткування, що функціонує в цих країнах. Як відомо, система оподаткування є основним інструментом регулювання економіки, найважливішим важелем державного впливу на сферу підприємництва.

Система оподаткування, що діє в Сполучених Штатах Америки, передбачає стягнення  прямих та непрямих податків, причому  прямі податки превалюють над  непрямими, які вважаються менш справедливими. Оскільки Конституція США гарантує штатам широкі повноваження в проведенні податкової політики, можна спостерігати значну різноманітність в їх податкових системах.

До основних прямих податків, що стягуються в США, належать індивідуальний та корпоративний  прибутковий податки. Нині в результаті податкових реформ 1986-1988 та 1994-1997 рр. в  США діє п’ять ставок індивідуального  прибуткового податку – 15; 28; 31; 36 та 39,6 %. Вказаний податок може бути вирахуваний  за побажанням платника з індивідуального  доходу або сукупного доходу сім’ї. Федеральний прибутковий податок  з корпорацій стягується за ставкою 34%. З майновими податками штатів, податками з транспортних засобів, на спадщину та дарування, прямі податки  складають більше 70% всіх податкових надходжень Федерального бюджету. Нагадаємо, що в Україні якраз близько 70% податкових надходжень до Державного бюджету забезпечуються за рахунок  непрямих податків.  

Натомість США є однією з небагатьох розвинутих країн, де відсутній загальнодержавний (федеральний) податок з продаж. До непрямих податків, що діють в США  належать акцизи та митні платежі. Але  в бюджетах штатів США (в тих, що здійснюють стягнення податку з продаж) значне місце все ж займають саме непрямі  податки.

Юридичні  особи в США також є платниками спеціальних платежів в соціальні  страхові фонди, що вираховуються в  певній долі до фонду заробітної плати. Їх розмір складає – 6,2% на соціальне  забезпечення, 1,45% - на медичну допомогу, 0,8% - на допомогу по безробіттю .Як бачимо податковий тягар значний, але не непосильний.

В Сполучених Штатах Америки відсутні структурно відокремлені правоохоронні органи в сфері оподаткування. Здійсненням  поліцейських функцій в центральному апараті Служби внутрішніх доходів  займається відділ розшуку. З більше, ніж 2000 оперативних робітників (спеціальних  агентів), що складають штат розвідки, лише 50 зайняті в центральному апараті  в Вашингтоні. Інші співробітники  працюють в місцевому апараті,  в який входять 9 регіональних, 51 окружних управлінь та більш ніж 900 низових  оперативних відділків. Відділи  фінансового розшуку являють  собою спеціалізовані поліцейські  служби, укомплектовані фахівцями високої  кваліфікації, що мають поліцейську підготовку та певний рівень знань бухгалтерської справи. Спеціальні агенти використовують при проведенні розслідувань такі специфічні методи, як: негласне спостереження, опит свідків з оточення підозрюваної особи, перлюстрацію поштових відправлень і прослуховування телефонних розмов, залучення платних інформаторів. Співробітники фінансового розшуку нерідко проводять розслідування негласно, використовуючи документи різних урядових і навіть приватних організацій

Вони  також мають право:

- вручати та виконувати судові ордери на обшук та арешт;

- проводити арешт без судового ордера у випадку скоєння в їх присутності тяжкого злочину або при наявності деяких інших обставин, передбачених законодавством США;

- викликати та проводити допит свідків;

- здійснювати конфіскацію майна;

- носити та застосовувати вогнепальну зброю .

Судові  позови за справами про несплату або  недоплату податків порушуються  тільки тоді, коли мова йде про велику суму або несплати мають регулярний характер, але більш ніж 90 відсотків  таких справ закінчуються судимістю  обвинувачених. За ухилення від сплати податків в США передбачається ув’язнення до 5 років та штраф у розмірі 100 тисяч доларів (для корпорацій –  до 500 тис. дол.). В американському суді доказами свідомої несплати податків вважаються: підробка фінансових документів, відмова їх пред’явлення, заняття  трудовою або підприємницькою діяльністю за підробленими документами або  від імені підставних осіб, наявність  значних сум, походження яких не підтверджено документами, а також якщо у податковій декларації не вказано джерело доходу. Діє принцип: платник податку  на вимогу податкових органів повинен  документально підтвердити законне  надходження всіх коштів, які він  має і мав у минулому.

Як відомо, Сполучені Штати Америки є  країною, що серйозно ставиться до захисту різноманітних прав своїх громадян. Так, для убезпечення платників податків від необгрунтованих або надмірних претензій Служби внутрішніх доходів, конгресом США в 1988 році було прийнято спеціальний закон, що отримав неофіційну назву “Біль про права платників податків”.

Згідно  з цим законом при ревізії  податкової декларації Служба внутрішніх доходів повинна подати платнику податків письмовий документ з викладанням  його прав і обов’язків. Платники податків мають право при попередньому повідомленні співробітників Служби Внутрішніх Доходів робити магнітофонний запис  усіх переговорів з офіційними представниками податкового відомства в ході ревізії. Крім того, платник податків може доручити ведення переговорів  адвокату. Якщо Служба Внутрішніх Доходів  має намір удатися до примусового  відчуження частини власності платника податку для погашення заборгованості з податків, платник повинен отримати письмове повідомлення не пізніше, ніж  за 30 днів.

Федеральне  законодавство закріплює також  перелік діянь, що заборонені посадовим  особам податкових органів США. Порушення  цих заборон тягне за собою  адміністративну чи кримінальну  відповідальність. Кожного співробітника, що виконує певні дії у зв’язку  з виконанням своїх службових  обов’язків, може бути усунуто з  посади, застосовано штрафні санкції  на суму до 20 тисяч доларів або  ув’язнено на строк до 5 років, якщо він:

- вимагає сплати більшої суми податку, ніж передбачено законодавством;

- вимагає чи приймає подарунки чи гроші за послуги, що надаються платникам податків;

- має докази чи іншу інформацію про порушення будь-якого закону про внутрішні доходи та не повідомляє про це; 

- здійснює хибні записи в офіційних документах;

- підписує фальшиві документи про сплату податків;

- сприяє будь-якій особі в порушенні законодавства у галузі оподаткування;

- шантажує чи здійснює тиск на платника податку.

Податкова система Федеративної Республіки Німеччини  характеризується значним тиском на платників податків. Загальна кількість  обов’язкових платежів, що стягуються в ФРН становить близько 50 різновидів. Наповнення консолідованого бюджету  забезпечується за рахунок прямих та непрямих податків, які сплачуються  приблизно в рівних пропорціях.

Податкові ставки прямих податків досить високі: податок на прибуток юридичних осіб стягується за ставками 45% та 30% при  розподілі прибутку, прибутковий  податок з громадян – відповідно прогресивної шкали за ставками від 15 до 39%, з фонду оплати праці юридичні особи сплачують 9,5% в пенсійний  фонд. Серед непрямих податків основне  місце займає податок на додану вартість, що стягується за двома ставками –  пільговою – 7% та стандартною – 15%.

Серед європейських країн ФРН виділяється особливою  суворістю покарань за порушення  податкового законодавства: штрафи, повторні штрафи, позбавлення волі на строк до 10 років.

Кримінальне переслідування осіб, що скоїли податкові  злочини, здійснюють фінансові органи, які мають статус правоохоронних і володіють тими самими повноваженнями, що й прокуратура. У будь-який момент фінансові органи можуть передати кримінальну  справу до прокуратури. Існують відомчі  розпорядження, згідно з якими справи, порушені за фактом заниження податку  на суму більше 300 тис. марок, розслідуються  податковим відділом прокуратури відповідної  землі.

В окремих  землях ФРН для кримінального  і адміністративного переслідування порушників податкового законодавства  у складі фінансових органів створені спеціальні підрозділи – відділи  з кримінальних справ і штрафних санкцій .

Однак провідну роль у боротьбі з податковою злочинністю  відіграє спеціалізована правоохоронна  структура – податкова поліція  або служба податкового розшуку, яка належить до системи міністерства фінансів. Підрозділи податкового розшуку - “Штойфа” було утворено в Германії ще в 1934 році.  Її працівники, перебуваючи на службі у фінансових органаходночасно є позаштатними співробітниками прокуратури.