Актуальні проблеми усиновлення в Україн

Однаковою мірою це стосується і права дитини на інші соціальні виплати. Так, усиновлена дитина зберігає право на державну соціальну допомогу за наявності умов, передбачених ст. 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам". Цей Закон гарантує згідно з Конституцією додержання права інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів на матеріальне забезпечення за рахунок коштів державного бюджету України та їх соціальну захищеність шляхом надання державної допомоги на рівні прожиткового мінімуму.

Усиновлена дитина також зберігає право на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника. Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується до досягнення дитиною 18 років (учню, студенту — до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним 23 років).

Дитині, яка втратила годувальника, шкода відшкодовується у повному обсязі без урахування пенсії, призначеної їй внаслідок втрати годувальника, та інших доходів. Тому якщо дитина, яка втратила годувальника, згодом була усиновлена, вона зберігає право не тільки на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, а й на відшкодування заподіяної цим шкоди.

Отже,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  ІІ. Особливості усиновлення за участю іноземців

 

2.1 Правові аспекти  усиновлення українських дітей,  які є громадянами України,  іноземцями

Вислів «Діти – наше майбутнє» – це непросто гарна фраза. Доля будь-якої спільноти, нації, держави в майбутньому залежить від того, якими будуть люди, які населятимуть її.

Саме тому міжнародне співтовариство в особі Організації  Об’єднаних Націй вже кілька десятиліть працює над тим, щоб створити дітям усього світу якнайкращі умови життя і всебічного повноцінного розвитку. Наслідком цієї праці є Конвенція ООН про права дитини.

Конвенція ООН про  права дитини ратифікована Верховною  Радою України 27 лютого 1991 р.

Відповідно до ст. 21 цієї Конвенції визначається, що усиновлення в іншій країні може розглядатися як альтернативний спосіб догляду за дитиною, якщо забезпечення придатного догляду в країні походження дитини є неможливим.

Держави-сторони забезпечують, щоб у випадку усиновлення дитини в іншій країні застосовувалися такі самі гарантії і норми, які застосовуються щодо усиновлення всередині країни [6; 13].

Відповідно до ст. 207 Сімейного  Кодексу України усиновлення – це прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого ст. 282 цього Кодексу. Тепер можна перейти й до змісту поняття міжнародного усиновлення.

Усиновлення іноземцем  в Україні дитини, яка є громадянином України, здійснюється на загальних підставах, встановлених главою 18 Сімейного Кодексу України.

Дитина, яка є громадянином України, може бути усиновлена іноземцем, якщо вона перебуває не менш як один рік на обліку в урядовому органі державного управління з усиновлення  та захисту прав дитини.

Якщо усиновлювач є  родичем дитини або дитина страждає хворобою, що внесена до спеціального переліку, затвердженого Міністерством  охорони здоров’я України, усиновлення  може бути здійснене до спливу цього  строку. (Частина 2 ст. 283 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3097-ІV від 16 листопада 2005 р.).

Дитина може бути усиновлена іноземцем, якщо протягом одного року з моменту взяття її на облік в  урядовому органі державного управління з усиновлення та захисту прав дитини не виявилося громадянина України, який бажав би її усиновити або взяти під опіку чи піклування.

Першочергове право  на усиновлення дитини – громадянина  України – мають іноземці, які  є:

1. родичами дитини;
2. громадянами держав, з якими Україна укладала договір про надання правової допомоги;
3. на усиновлення дитини іноземцем потрібна згода урядового органу державного управління з усиновлення та захисту прав дитини
4. усиновлення іноземцями провадиться за умови забезпечення дитині прав у обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України;
5. за усиновленою дитиною зберігається громадянство України до досягнення нею вісімнадцяти років.

Усиновлена дитина має  право на збереження своєї національної ідентичності відповідно до Конвенції  про права дитини та інших міжнародних  договорів [1; 75].

Вище вказані загальні засади усиновлення українських  дітей іноземцями за українським  законодавством, а тепер варто  розповісти про порядок усиновлення  дітей України іноземними громадянами  також відповідно до законодавства  України.

Усиновлення дітей України іноземцями – досить прискіплива і складна процедура. При такому усиновленні насамперед враховуються інтереси дитини – громадянина України, – що вона втрачає або чого вона набуває?

Усиновлення дітей України  громадянами інших країн –  деякою мірою небезпечне явище. Звичайно, це не стосується іноземців, які виконують всі вимоги законодавства, щоб у кінцевому результаті усиновити дитину. Але знаходяться й такі, що бажають «пришвидшити» цю процедуру, і якнайшвидше в складі своєї сім’ї мати нову дитину, при цьому матеріальна сторона цієї послуги для іноземців, як правило, не є проблемою.

«Славнозвісні» кримінальні  справи у Львівській, Тернопільській, Одеській областях стосувались саме такої, незаконної, процедури усиновлення  дітей України іноземними громадянами.

До того ж закони, що захищають права дітей, не просто не виконувалися, а брутально порушувалися. І порушувалися вони посадовими особами  установ, які зобов’язані стояти на захисті знедолених дітей. Так, керівники  деяких медичних закладів донецької  області своєчасно не надали органам опіки і  піклування відомостей наявності дітей, щодо яких виникли підстави для усиновлення, що є прямим порушенням ст. 102 КпШС (Кодекс про шлюб та сім’ю України, був визнаний таким, що втрачає чинність з вступом у дію Сімейного кодексу України від 26 грудня 2002 р. ) України.

Питання усиновлення  регулювалося також і в КпШС України. Так ст. 199 КпШС України приділяла  увагу усиновленню дітей, які  є громадянами України та проживали  за межами України. Таке усиновлення  відбувалося відповідно до норм КпШС України в консульських установах України. Якщо усиновитель не був громадянином України, для усиновлення дитини, яка є громадянином України, необхідно було отримати дозвіл Центру усиновлення дітей при міністерстві освіти та науки України.

Дійсним визнається і  усиновлення дитини, яка є громадянином України, що відбувалося в органах  держави, на території якої проживає дитина, за умовою попереднього отримання  дозволу на таке усиновлення від  Центру усиновлення дітей.

Отже, іноземні особи, які виявили бажання усиновити дитину, що є громадянином України, звертаються з письмовою заявою до Центру усиновлення про взяття їх на облік кандидатами в усиновителі та надання направлення на відвідання відповідного державного дитячого закладу для підбору, знайомства та установлення контакту з дитиною. До заяви додаються такі документи:

1. наданий компетентним органом країни проживання висновок кандидата в усиновителі, що підтверджує його можливість бути усиновителем, із зазначенням житлово-побутових умов, біографічних даних; 
2. дозвіл компетентного органу країни проживання кандидата в усиновителі на в’їзд і постійне проживання усиновленої дитини;
3. документи про доходи, заробіток, прибуток;
4. медичний висновок про стан здоров’я кожного кандидата в усиновителі;
5. копія свідоцтва про шлюб (якщо заявники перебувають у шлюбі);
6. копія паспорта або іншого документа, який засвідчує особу кандидатів в усиновителі;
7. відомості уповноваженого органу на кожного кандидата в усиновителі про те, що ніхто з них не притягався до кримінальної відповідальності,
8. зобов’язання усиновителів у разі усиновлення дитини в місячний термін поставити її на консульський облік у консульській установі України в країні проживання та надавати цій установі періодичну інформацію про умови проживання і виховання дитини тощо.

Слід зазначити, що від  імені іноземних громадян, які  бажають усиновити дитину — громадянина  України, — можуть діяти й інші особи на підставі легалізованого доручення, за винятком випадків, коли іноземець  має особисто:

1. ознайомитися з документами усиновленої дитини;
2. познайомитися і встановити контакт з дитиною;
3. бути присутнім під час розгляду справи в судді про усиновлення;
4. отримати рішення суду про усиновлення;
5. забрати дитину з місця її проживання за поданням копії рішення суду про усиновлення.

Згідно з вимогами п. 42 Порядку, Центр у 10-денний термін розглядає подані кандидатами в  усиновителі документи, ставить  їх на облік, надає необхідну інформацію про дітей, стосовно яких виникли  підстави для усиновлення, та видає  направлення в органи опіки та піклування для підбору, знайомства та установлення контакту з дитиною. Разом з направленням кандидатам в усиновителі повертаються їхні документи, прошнуровані, опечатані і завірені підписом керівника Центру із зазначенням номера, за яким кандидат перебуває на обліку в Центрі, для подання до відділу освіти за місцем проживання дитини.

У разі відмови у взятті на облік заявнику надається обґрунтована відповідь у письмовій формі  та повертаються подані ним документи.

Щоб вирішити питання  усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземці звертаються до центру за дозволом  на проведення дій, пов’язаних з усиновленням.

Усиновлення дитини, яка  є громадянином України, іноземними громадянами провадиться рішенням районного (міського) суду. Копія рішення  суду, засвідчена в установленому порядку, у 10-денний термін з часу набрання судовим рішенням законної сили, надсилається до Центру (п. 49 Порядку)

Усиновлення іноземними громадянами дитини, яка є громадянином України і проживає за межами України, провадиться в консульській установі України за умови одержання в кожному окремому випадку дозволу Центру.

Для одержання дозволу  Центру іноземні громадяни подають  до нього документи, зазначені у  підпунктах 33, 41 Порядку, що підтверджують  правову основу здійснення усиновлення, а також висновок консульської установи України про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини.

У разі усиновлення подаються  документи; зазначені в підпунктах 1–4 п. 33 (свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про смерть її батьків або копію рішення суду про позбавлення батьківських прав, визнання батьків недієздатними, безвісти відсутніми чи оголошення померлими; документи, які підтверджують, що батьки без поважних причин не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або розшукуються, акти, складені органами внутрішніх справ про те, що дитина була залишена; письмову згоду батьків, опікуна чи піклувальника дитини або державного дитячого закладу, в якому вона перебуває, утримується або виховується, на усиновлення, засвідчену державним нотаріусом чи керівником державного дитячого закладу)[2; 77].

Такими є основні  вимоги національного законодавства, за яким здійснюється усиновлення дітей, – громадян України іноземцями

Певною проблемою під  час виховання усиновлених дітей  постає рано чи пізно питання щодо таємниці усиновлення. Ми це бачимо у ст. 285 Сімейного Кодексу України. За цією статтею усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, і якщо ця особа в Україні постійно не проживає, не є таємним.

Нагляд за станом утримання  і виховання усиновленої дитини іноземними громадянами здійснюють у межах своїх повноважень  Центр усиновлення, Міністерство закордонних  справ, відповідна консульська установа України в країні проживання усиновленої дитини.

Для здійснення нагляду  за станом утримання і виховання  дітей, усиновлених іноземними громадянами, як передбачено п. 51 Порядку, Центр  усиновлення в 10-денний термін після  отримання копії рішення суду про усиновлення дитини надсилає до міністерства закордонних справ такі документи:

• офіційне повідомлення про усиновлення дитини із зазначенням прізвища, ім’я, по батькові, дати народження усиновленої дитини, громадянства усиновителя, прізвища, ім’я, по батькові та повної адреси усиновителя (дані про усиновителя подаються мовою країни його проживання);
• копію рішення суду про усиновлення;
• копію зобов’язання усиновителя в місячний термін після усиновлення дитини звернутися до консульської установи України в країні його проживання з проханням поставити дитину на консульський облік, надавати цій установі періодичну інформацію про умови проживання і виховання дитини, можливість її представника спілкуватись із дитиною, а також збереження усиновленій дитині громадянства України до досягнення нею 18-річного віку.

У разі коли внаслідок  усиновлення порушено права дитини, передбачені законодавством України  і міжнародними угодами України, або усиновлення не відповідає інтересам  дитини, воно може бути скасоване або  визнане недійсним у судовому порядку згідно із законодавством України [2; 80].

В питанні усиновлення  українських дітей іноземними громадянами  є і плюси, і мінуси, які так  чи інакше мають неабиякий вплив  на проблему усиновлення дітей.

Повертаючись до Конвенції, можна з’ясувати, що дитина має право на щасливе дитинство. Але як може бути таке дитинство, якщо дитина потрапила до судимого батька чи судимої матері, до людей,  які потім можуть продати свою дитину, батьків, які змушують дітей, займатисяпроституцією. І таких випадків безліч.