Виходячи  із сказаного, перелік істотних умов договору лізингу, закріплений ст. 7 Закону, потребує перегляду і залишення в ньому лише тих умов, які дійсно є суттєвими, необхідними для договору лізингу. Однак до внесення відповідних змін до закону для укладення договору лізингу у ньому повинні бути визначені всі умови, які відповідно до ст. 7 Закону вважаються істотними.[20]

2.2. Сторони договору лізингу та їх права і обов’язки

 

Обов’язковою  умовою нормального функціонування ринку лізингових послуг є наявність суб'єктів лізингу, які можуть задовольнити потреби у лізингових послугах на професійній основі. У законодавстві України та спеціальній літературі відсутнє узагальнене визначення понять ” суб’єкт лізингу ”, ” суб'єкт лізингової діяльності ”.

Відповідно  до ст. 4 Закону ” Про фінансовий лізинг ” суб’єктами фінансового лізингу можуть бути:

- лізингодавець – юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; Термін ”лізингодавець” в українському законодавстві використовується у двох змістових значеннях:

- як сторона договору лізингу (ст.ст.1, 4, 5, 7, 10 та ін. Закону ” Про фінансовий лізинг ”, ст.ст. 806, 808, 809 ЦК України);

- як  господарська організація, що  діє на ринку шляхом надання  лізингових послуг (ст. 292 ГК України). До цієї групи, на нашу думку,  слід віднести як лізингові  компанії, які спеціально створюються  з метою надання лізингових  послуг, так і інших юридичних  осіб, що надають лізингові послуги,  для яких лізинг є одним  з основних видів діяльності (наприклад,  комерційні банки, які відповідно  до ч.1 ст. 351 ГК України та ст. 47 Закону “Про банки і банківську діяльність” мають право придбавати за власні кошти засоби виробництва для передачі їх у лізинг або виробники, які використовують лізинг як форму збуту власної продукції). Основним суб'єктом лізингової діяльності є лізингові компанії.

- лізингоодержувач – фізична або юридична особа, яка отримує право   володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

- продавець  (постачальник) – фізична або  юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

- інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.[9 с.34]

Права та обов'язки сторін договору детально визначені законом.

                            Так, лізингодавець має право:

1) здійснювати  за власний рахунок контроль  за умовами експлуатації; та цілеспрямованим використанням об'єкта лізингу лізингоодержувачем згідно з умовами договору лізингу, вимогами та інструкціями продавця щодо експлуатації об'єкта лізингу, а також відповідно до законодавства України;

2) вимагати повернення у безспірному порядку майна, переданого в 
лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох 
чергових строків;

3) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих 
внаслідок його дій або бездіяльності, відповідно до умов договору.

                             При цьому лізингодавець зобов'язаний:

1) передати належне йому на праві власності майно в користування 
лізингоодержувачеві або за дорученням лізингоодержувача відповідно до 
його вибору та визначеної ним специфікації укласти договір купівлі- 
продажу майна з відповідним продавцем і передати майно в користування 
лізингоодержувачеві;

2) не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця майна та у визначення специфікації об'єкта лізингу;

3. набуваючи майно для лізингоодержувача, повідомити продавця про те, що майно призначене для передачі в лізинг конкретній особі;
4. своєчасно та в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов'язання перед лізингоодержувачем щодо утримання об'єкта лізингу (ремонт, технічне обслуговування тощо) відповідно до умов договору;

5) прийняти об'єкт лізингу від лізингоодержувача після закінчення 
строку договору лізингу, якщо об'єкт не буде викуплено 
лізингоодержувачем.

Відповідно  до ст. 123 Закону України «Про лізинг»  лізингоодержувач має право:

1)  відмовитися   від прийняття об'єкта лізингу,  який  не відповідає умовам договору, затримати належні лізингодавцеві платежі до усунення ним виявленого порушення умов договору за умови попереднього повідомлення лізингодавця;

2. вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій або бездіяльності при виконанні договору лізингу відповідно до умов договору;
3. лізингоодержувач має право пред'являти продавцеві об'єкта лізингу всі права та вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу цього майна, зокрема щодо його якості та комплектності, строків передачі, гарантійних ремонтів тощо. Однак лізингоодержувач не має права припиняти дію договору купівлі-продажу між лізингодавцем і продавцем або змінювати його умови.

                     Лізингоодержувач зобов'язаний:

1) прийняти та належним чином користуватися об'єктом лізингу, 
утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору, 
згідно з якими воно було передано, з урахуванням природного зносу та змін 
стану майна;

2. своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору;
3. у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця повернути йому об'єкт лізингу;

4) у зазначені договором лізингу строки відповідно до його умов 
надавати лізингодавцю відомості про технічний стан об'єкта лізингу та свій 
фінансовий стан, доступ для перевірки об'єкта лізингу та умов його 
експлуатації;

5) у разі, якщо він не реалізує своє право викупу об'єкта лізингу та не 
продовжить строк його використання після припинення дії договору, 
повернути об'єкт лізингу лізингодавцеві у стані, зазначеному в договорі.

З метою  забезпечення інтересів суб'єктів  лізингу під час виконання  ними лізингових операцій об'єкт лізингу та ризики, пов'язані з виконанням лізингових договорів, ризики випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єктів лізингу підлягають страхуванню за домовленістю сторін договору лізингу відповідно до законодавства.

При фінансовому  лізингу всі витрати на утримання  об'єкта лізингу, пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним  обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу.

При оперативному лізингу всі витрати на утримання  об'єкта лізингу, крім витрат, пов'язаних з його експлуатацією та поновленням  використаних матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу.

Основним  обов'язком лізингоодержувача є своєчасна сплата лізингових платежів за користування об'єктом лізингу, які мають періодичний характер. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється за договором лізингу і може бути нерівномірною.[6]

2.3. Порядок укладення договору лізингу.

 

Умовно  можна виділити три етапи лізингової угоди. На першому  (попередньому)

етапі здійснюється підготовча робота, що передує укладенню  ряду  юридичних

договорів, проведення якої  зумовлено  складним  характером  багатосторонніх

відносин  при  лізингу,  необхідністю  детального  вивчення  всіх   умов   і

особливостей  кожної  угоди;  вирішується  питання  фінансування  угоди.  На

даному  етапі оформлюються заявки  майбутнього  лізингоодержувача,  готуються

укладення про кредитоздатність  клієнта і розраховується   ефективність

лізингового проекту. Все це  відображається  в  спрямованому  постачальнику

замовленні-наряді.

  Головну роль в  організації управління  лізингом  відіграє  другий етап. На цьому етапі проводиться юридичне  закріплення лізингової  угоди.

Оформлюються  наступні документи:

• договір про купівлю-продаж об’єкта лізингу  в експлуатацію;
• акт про прийняття об’єкта лізингу в експлуатацію;
• лізингова угода;
• договір на технічне обслуговування, майна що передається у лізинг;
• договір на страхування об’єкта лізингу.

       Третій етап лізингового процесу –  період  використання  об’єкта

лізингу.   Він   супроводжується   відображенням   лізингових   операцій   в

бухгалтерському обліку і звітності.  На  даному  етапі  проводиться  виплата

лізингодавцю  лізингових  платежів  і після   закінчення   строку   лізингу

оформлюються  відносини по подальшому використанню об’єкта лізингу

       Для збільшення гарантії повернення вартості об’єкту лізингу, а також комісійних, доцільно укладати тристоронній договір: лізингодавец, лізингоодержувач, страховик. Закону «Про лізинг» регламентує проведення реєстрації лізингових операцій. Це робиться для того,щоб операції проводилися в рамках правового поля,держава контролює правомірність проведення договорів лізингу і вживає заходів щодо усунення неправомірних операцій і наказує в рамках чинного законодавства.[10 с.990]

2.4. Відповідальність сторін по договору лізингу.

 

Будь-який юридичний обов'язок на випадок його порушення завжди супроводжується  відповідальністю. Без цього неможливо  домогтися належної поведінки суб'єктів  будь-якого договору, в тому числі  лізингового.

Специфіка відповідальності в лізингових відносинах обумовлена їх тристороннім характером. Складність конструкції договору лізингу  і відносин сторін, що виникають  на його основі, обумовила важливе  положення, що властиво цьому договору: лізингодавець не несе відповідальності перед лізингоодержувачем за якість та інші характеристики предмета лізингу, а також за його доставку, монтаж тощо, якщо лізингоодержувач самостійно вибирав продавця (постачальника) предмета лізингу. Таке положення є достатньо логічним. Підставою звільнення лізингодавця є його опосередкована участь у правовому механізмі відносин щодо придбання майна. Лізингодавець здійснює придбання предмета лізингу у визначеного лізингоодержувачем продавця і відповідно до визначених лізингоодержувачем специфікацій та умов. У такому випадку він повинен розглядатися лише як фінансовий посередник. Оскільки він не обирає продавця предмета лізингу і не визначає специфікацію цього предмета, то він і не повинен нести відповідальність, зокрема за неякісність або некомплектність майна, яке він купує.[11 с.70]

Для суб'єктів  договору цивільно-правова відповідальність має перш за все попереджувально-виховне  значення в цілях зміцнення договірної дисципліни. Сторони договору повинні  знати, що невиконання або неналежне  виконання ними своїх договірних зобов'язань може спричинити за собою  порушення суспільних відносин, викликати  майнові втрати та інші несприятливі наслідки для потерпілої сторони, і  не допускати порушення своїх  обов'язків. Якщо ж порушення договірних відносин все ж допущено, то цивільно-правова  відповідальність разом з виховною функцією здійснює відновну. У цьому  сенсі цивільно-правова відповідальність суб'єктів лізингового договору нічим не відрізняється від відповідальності суб'єктів інших договірних зобов'язань, що використовуються в Україні.[12 с.104]

В параграфі 6 глави 58 ЦКУ визначені деякі  правила, що регулюють особливості  відповідальності сторін за договором  лізингу за порушення його умов або  інші особливі наслідки невиконання  або неналежного виконання сторонами  зобов'язань, що випливають з договору лізингу. Так, ст. 808 містить положення  про відповідальність постачальника  предмета договору лізингу. Відповідно до п.1 цієї статті, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір  продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу. Ремонт і технічне обслуговування предмета договору лізингу, відповідно до п.2 цієї статті, здійснюються продавцем (постачальником) на підставі договору між лізингоодержувачем та продавцем (постачальником).