Податкове право та податкові правовідносини. Суб’єктний склад податкових правовідносин

8. Декларація про загальні принципи діяльності вищих органів фінансового контролю держав-учасниць СНД.

• № 27—28. — Ст. 253.

9. Закон України «Про акціонерні товариства» // Відомості Верховної Ради України. — 2008. — № 50—51. — Ст. 384.
10. Закон України «Про антимонопольний комітет України» // Відомості Верховної Ради України. — 2007. — № 32. — Ст.415.
11. Закон України «Про аудиторську діяльність» // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 44. — Ст. 432.
12. Закон України «Про банки і банківську діяльність» // Відомості Верховної Ради України. — 2009. — № 2—3. — Ст. 11.
13. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 26. — Ст. 210.
14. Закон України «Про виконавче провадження» // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — 12. — СтЛ20.
15. Закон України «про державну податкову службу в Україні» // Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 34. — Ст. 274.
16. Закон України «Про громадянство України» // Відомості Верховної Ради України. — 2007. — № 33. — Ст.442.
17. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» // Відомості Верховної Ради України. — 1994.

• № 8. — Ст. 51.

18. Закон України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» // Відомості Верховної Ради України. — 2006 . — № 1. — Ст. 5.
19. Закон України «Про державний внутрішній борг» // Відомості Верховної Ради України. — 2005. — № 5, №17—19. — Ст. 267.
20. Закон України «Про державний матеріальний резерв» // Відомості Верховної Ради України. — 2007. — № 9. — Ст. 67.
21. Закон України «Про Державний реєстр фізичних осіб — платників податку та інших обов’язкових платежів» // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 23. — Ст. 149.
22. Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» // Відомості Верховної Ради України. —
2000. — № 48. — Ст. 409.
23. Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» // Відомості Верховної Ради України. — 2007. — № 5— 6, № 7—8. — Ст. 78.
24. Закон України «Про державну податкову службу в Україні» // Відомості Верховної Ради України. — 2009. — № 38. — Ст. 536.
25. Закон України «Про державну службу» // Відомості Верховної Ради України. — 2007. — № 7—8. — Ст. 66.
26. Закон України «Про державну статистику» // Відомості Верховної Ради України. — 2009. — № 30. — Ст. 416.
27. Закон України «Про джерела фінансування органів державної влади» // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 3839. — Ст. 288.
28. Закон України «Про електронний цифровий підпис» // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 36. — Ст. 276.
29. Закон України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» // Відомості Верховної Ради України. — 2009. — № 16. — Ст. 218.
30. Закон України «Про іпотеку» // Відомості Верховної Ради України. — 2009. — № 38. — Ст. 535.
31. Закон України «Про концесії» // Відомості Верховної Ради України. — 2009. — № 42. — Ст. 634.
32. Закон України «Про кредитні спілки» // Відомості Верховної Ради України. — 2006. — № 1. — Ст. 18.
33. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 9. — Ст. 76.
34. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» // Відомості Верховної Ради України. — 1997. — № 24. — Ст. 170.
35. Закон України «Про Національний банк України» // Відомості Верховної Ради України. — 2010. — № 4. — Ст. 15.
36. Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» // Відомості Верховної Ради України. — 1998.

• № 30-31. — Ст. 193.

37. Указ Президента України «Про Питання Державної митної служби України» // Офіційний вісник України. — 2000. — № 35. — Ст. 1477.
38. Указ Президента України «Про вдосконалення діяльності державних органів, роботи державних службовців та підвищення ефективності використання бюджетних коштів» // Офіційний вісник України. — 2000. — № 7. — Ст. 262.
39. Указ Президента України «Про Державну митну службу в Україні» // Урядовий кур’єр. — 1996. — № 228-229. — Ст. 12.
40. Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» // Офіційний вісник України. — 1998. — № 30. — Ст. 1119.
41. Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» // Офіційний вісник України. — 1999. — № 19. — Ст. 817.
42. Указ Президента України «Про заходи щодо забезпечення наповнення Державного бюджету та посилення фінансово- бюджетної дисципліни» // Офіційний вісник України. — 1997. — № 10. — Ст. 12.
43. Указ Президента України «Про Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України» // Офіційний вісник України. — 2003. — № 15. — Ст. 650.
44. Указ Президента України «Про Положення про Міністерство фінансів України» //Офіційний вісник України. — 1999. — № 35. — Ст. 1785.
45. Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» // Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 13. — Ст. 113.
46. Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» //Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 30. — Ст. 336.
47. Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» //Відомості Верховної Ради України. — 1993. — № 17. — Ст. 184.
48. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Державне казначейство» // Зібрання постанов Уряду України. — 1995. — № 11.

• Ст. 262.

49. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання» // Офіційний вісник України. — 2002. — № 21. — Ст. 1032.
50. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров’я, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування» // Офіційний вісник України. — 2000. — № 32. — Ст. 1363.
51. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» // Офіційний вісник України. — 2002. — № 9. — Ст. 414.
52. Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження деяких нормативних актів з питань приймання, реєстрації, обліку і розгляду в підрозділах податкової міліції заяв, повідомлень, та іншої інформації про злочини» від 24 червня 1998 р. № 304 // Офіційний вісник України. — 1998. — № 29. — Ст. 1109.
53. Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету» від 28 січня 2002 р. // Офіційний вісник України. — 2002. — № 6. — Ст. 257.
54. Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України «Про затвердження Інструкції про організацію проведення ревізій і перевірок органами державної контрольно-ревізійної служби в Україні за зверненнями правоохоронних органів» від 26.11.1999 р. № 107 // Офіційний вісник України. — 1999. — № 51. — Ст.2586.
55. Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби» від 17.03.2001 р. № 110 // Офіційний вісник України. —
2001. — №. 13 — Ст. 578.
56. Наказ Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби» від 11.06.2003 р. № 290 // Офіційний вісник України. — 2003. — № 27. — Ст. 1347.
57. Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України «Про затвердження Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні» від 03.10.1997 р. № 121 // Офіційний вісник України. — 1997. — № 44. — Ст.256.
58. Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України «Про затвердження Порядку взаємного інформування органів державної контрольно-ревізійної служби України та органів державної податкової служби України про факти фінансових порушень та вжиті заходи» від 22.12.2001 р., № 143/514 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 3. — Ст. 121.
59. Наказ Державного казначейства України і Державної митної служби України «Про затвердження Порядку перерахування до Державного бюджету України митних платежів та інших податків і зборів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами» від 19 серпня 2002 року № 149/416 // Офіційний вісник України. — 2002. — № 34. — Ст. 1639.
60. Постанова Колегії Рахункової палати України «Про затвердження Стандарту Рахункової палати “Порядок підготовки і проведення перевірок та оформлення їх результатів» від 27 грудня 2004 р. № 28-6 // Офіційний вісник України. — 2005. — № 5. — Ст. 297.

3. Поняття, види та особливості податкових правовідносин.

  Податкові правовідносини  як різновид фінансових є особливим  видом суспільних відносин –  фінансових відносин, урегульованих  фінансово-правовою нормою. Державне  розпорядження, що міститься в  юридичній нормі, визначає умови  дії правовідносин, права й  обов'язки суб'єктів, міри, що гарантують  виконання вимог правової норми.  Природа фінансових правовідносин  визначається тим, що вони виступають  як власномайнові відносини, у яких відносини влади не можна відокремити від майнових, де вони діють у сукупності. Власномайновий характер податкових правовідносин визначає юридичне положення суб'єктів у конкретному податковому правовідношенні. При цьому податковий орган, виступаючи від імені держави, наділений визначеними повноваженнями. Інший суб'єкт виконує в основному юридичний обов'язок по встановленим для нього правилам поведінки (сплата податку, надання звітності). В усіх видах податково-правових відносин їх  власномайновий характер виступає чітко, а деталізується тільки ступінь владного характеру в них .

Платник податків не має  права за своїм розсудом розпоряджатися частиною майна, що у виді визначеної грошової суми підлягає внесенню в  бюджет чи позабюджетний цільовий фонд. У цьому обов'язку втілений публічний  інтерес усіх членів суспільства, що визначає і законодавчу форму  закріплення податку, обов'язок його сплати, примуса при забезпеченні  цього обов'язку, однобічний характер податкових обов'язків.   

Податкове правовідношення є різновидом правовідносини, тому йому властиві всі ознаки останнього. По-перше, воно виникає на підставі фінансово-правової норми як форми її реалізації. По-друге, має владний характер, який по своєму змісту виражає інтереси держави. При цьому податкове правовідношення має свої специфічні характеристики, обумовлені предметом і методом правого регулювання, — воно виникає і розвивається в сфері податкової діяльності держави, є формою реалізації публічних інтересів і розглядається як публічно-правове відношення.

По своєму змісту податково-правові  відносини є  економічним. Є. А. Ровинський підкреслював,  що  головною  особливістю фінансових правовідносин є те, що вони виступають юридичною формою вираження і закріплення фінансових відносин, що у свою чергу є формою визначених економічних відносин. Фінансові відносини, що складають зміст фінансової діяльності держави, виступають як різновид економічних відносин, саме тих, котрі мають вартісну форму.

Однією з характерних  рис податкових правовідносин є  його грошовий характер. Об'єктом правового  регулювання виступають гроші у  виді податкових надходжень, з позиції  саме публічно-правового регулювання. Так, С. Д. Ципкін підкреслював, що кінцевою метою фінансових відносин завжди є рух коштів, що і виникають із приводу коштів.

Податкові правовідносини є  публічними, тобто зв'язаним і випливає з влади. Воно виступає як форма реалізації імперативної фінансово-правової норми  і реалізується за принципом: команда (видавана державою) і виконання (яке  здійснюють підлеглі суб'єкти фінансового  права). Саме тому однією зі сторін фінансових правовідносин виступає суб'єкт, що має право видавати владні розпорядження (держава чи уповноважений орган).

Особливості податкових правовідносин 

У податкових правовідносинах  найбільше виразно, у порівнянні з всіма іншими формами фінансових правовідносин, просліджуються державно-владна і майнова сторони. Відносини  з приводу зборів і податків є  власномайновими. Держава наділяє компетентні органи владними повноваженнями і контролює надходження коштів у бюджет. З іншого боку, податкові надходження є одним з основних каналів формування об'єктів власності держави (хоча спочатку й у специфічній грошовій формі). Розглядаючи дану проблему, Є. А. Ровинський звертав увагу на різну міру прояву владного характеру, що відмежовує фінансове право від інших галузей .

 Конкретизація податкових  правовідносин передбачає два  елементи:

1) реалізацію волі держави  як власника коштів;

2) визначене поводження  учасників податкових відносин.

Податкові правовідносини стосуються різних суб'єктів (держави, юридичних, фізичних осіб), між якими формується визначена підпорядкованість. Безперечно, що обов'язок платника носить безумовний характер, при якому відсутня рівність сторін.

 Відмінність податкових  правовідносин від інших майнових  правовідносин, наприклад цивільних,  складається насамперед у нерівності  положення її учасників. Відносини  сторін тут засновані на підпорядкуванні  однієї сторони (платника податків), іншій (державі в особі її  органів чи органів місцевого  самоврядування). На думку Н. І.  Хімічевої, основною особливістю, що визначає інші відмітні риси фінансових правовідносин (у тому числі і податкових), є те, що вони виникають у процесі утворення, розподіли і використання державних грошових фондів, тобто в процесі фінансової діяльності держави. Крім того, одним із суб'єктів податкових правовідносин завжди виступає держава в особі податкових органів, наділених владними повноваженнями. Це єдина система контролю за дотриманням податкового законодавства, за правильністю начислення, повнотою і своєчасністю внесення у відповідний бюджет податків і зборів, установлених законодавством. Відмінність податкових правовідносин від інших фінансових правовідносин, що також характеризуються як державно-власномайнові (грошові) відносини, складається у своєрідності структурних елементів змісту податкових правовідносин.

Таким чином, податкові правовідносини являють собою відносини, що виникають у співвідношенні з податковими нормами (регулюють встановлення, зміну і скасування податкових платежів) і юридичними фактами, учасники яких наділені суб'єктивними правами і несуть юридичні обов'язки, зв'язані зі сплатою податків і зборів у бюджети і фонди.

Види податкових правовідносин

Податкові правовідносини відображають визначені функції, у зв'язку з чим їх можна розділити на:

1) загальнорегулятивні (спрямовані на закріплення кола суб'єктів податкового права, їх загального юридичного статусу);

2) конкретно-регулятивні (спрямовані на закріплення конкретного поводження суб'єктів);

3) комплексні (виникаючі на стику загальнорегулятивних і конкретно-регулятивних відносин);

4) охоронні (спрямовані на реалізацію заходів державно-примусового характеру).

Види правових відносин діють  у єдності: конкретно-регулятивні  правовідносини функціонують лише тоді, коли вступили в дію загальнорегулятивні; охоронні відносини передбачають існування регулюючих обов'язків, при порушенні яких застосовуються міри юридичної відповідальності. Таким чином, система податкових правовідносин складається з декількох «рівнів» правовідносин, що взаємодіють один з одним.

Зміст загальнорегулятивних відносин визначається нормами, що встановлюють принципи податків і повноваження окремих суб'єктів податкових правовідносин. Загальні і конкретно-регулятивні правовідносини утворюють основну масу правовідносин у суспільстві і регулюють суспільні відносини шляхом установлення суб'єктивних юридичних прав і обов'язків. Розвиток регулюючих відносин, своєчасна їхня поява, безперешкодне і належне здійснення є свідченням повного і реального використання права. Загальнорегулятивні правовідносини виконують в основному функцію закріплення кола суб'єктів права і їхнього статусу. Коли особа виступає як носій загального суб'єктивного права, воно знаходиться в специфічному положенні стосовно всіх інших осіб, а загальне суб'єктивне право, як підкреслює С. С. Алексєєв, тому і є «суб'єктивним», що має особистий характер, тобто належить не тільки всім суб'єктам, але і кожному суб'єкту окремо.

 Конкретні правовідносини виступають як форма реалізації загальнорегулятивних податкових правовідносин. У цій ситуації загальні права й обов'язки проектуються на діяльність конкретних суб'єктів. Якщо загальнорегулятивні податкові правовідносини виділяють із системи правовідносин ті, котрі зв'язані зі сплатою податків, то конкретні правовідносини це уточнюють по різних напрямках (по видах податків, по платниках). Конкретно-регулятивні відносини закріплюють конкретне поводження суб'єктів, зміст їхніх прав і обов'язків.