Податкове право та податкові правовідносини. Суб’єктний склад податкових правовідносин

Комплексні податкові  правовідносини знаходяться на своєрідному стику конкретних і загальнорегулятивних податкових правовідносин. Вони досить вузько персоніфіковані, передбачаючи конкретного платника (що відрізняє їх від загальних), але одним з їхніх ознак є складний зміст, що відрізняє їх від простих. Видимо, можна порушити питання і про об'єднання в рамках комплексних правовідносин податкові норми і норми інших галузей права. Наприклад, механізм формування і витрат пенсійного фонду знаходиться на стику податкових і трудових відносин (оскільки цей збір входить у перелік обов'язкових податків і зборів, об'єднаних податковою системою).

Охоронні податкові  правовідносини виникають за умови порушення прав і невиконання обов'язків, коли учасники правовідносин мають потребу в правових способах захисту з боку держави. Однією зі сторін таких правовідносин виступає компетентний суб'єкт, що є носієм владних повноважень і наділений державою повноваженнями примуса. Іншою стороною є чи особа орган, до якого застосовуються способи державного примуса і який зобов'язаний їх перетерплювати. При цьому право застосовувати способи державного примуса деталізуються санкцією правової норми. Охоронні податкові правовідносини формуються в процесі правового регулювання, опосередковують охоронну функцію податкового права. Охоронні правовідносини мають похідний характер. Вони забезпечують реалізацію міри державно-примусового впливу стосовно осіб, що порушили юридичні обов'язки по сплаті податків. У рамках охоронних податкових правовідносин здійснюється захист суб'єктивних прав, проводяться в життя міри юридичної відповідальності.

4. Податковий обов'язок, податкове зобов’язання, грошове зобов'язання платника податку: поняття та зміст. Виникнення, зміна та припинення податкового зобов'язання.

Поняття податкового  обов'язку

Податковим обов’язком визначається обов’язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України, законами з питань митної справи. Податковий обов’язок виникає у платника за кожним податком та збором з моменту настання обставин, з якими Податковий кодекс України пов’язує сплату ним податку. Податковий обов’язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов’язків платника податків. Виконанням податкового обов’язку — сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов’язань у встановлений податковим законодавством строк.

Практично скрізь податковий обов'язок ототожнюють з обов'язком  по сплаті податку. Але це тільки частина  його змісту. Дійсно, сплата податку  являє собою реалізацію основного  обов'язку платника податків і може бути розглянута як податковий обов'язок у вузькому змісті. Однак податковий обов'язок у широкому змісті включає:

1) обов'язок по веденню  податкового обліку;

2) обов'язок по сплаті  податків і зборів;

3) обов'язок по податковій  звітності.

Податковий обов'язок у  широкому змісті може бути диференційована  і по видових обов'язках платника податків, що виникають по кожному  податку чи збору. Сукупність подібних окремих обов'язків і буде складати комплекс податкових обов'язків платника податків чи податковий обов'язок у широкому змісті.

Стаття 36. Податковий обов'язок  

     36.1. Податковим  обов'язком   визнається  обов'язок  платника  
податку обчислити,  задекларувати та/або сплатити суму податку  та  
збору  в  порядку  і  строки,  визначені цим Кодексом,  законами з  
питань митної справи.  

     36.2. Податковий  обов'язок  виникає  у  платника  за  кожним  
податком та збором.  

     36.3. Податковий   обов'язок  є  безумовним  і  першочерговим  
стосовно інших неподаткових  обов'язків  платника  податків,  крім  
випадків, передбачених законом.  

     36.4. Виконання   податкового   обов'язку  може  здійснюватися  
платником податків самостійно або за допомогою свого  представника  
чи податкового агента.  

     36.5. Відповідальність  за невиконання або неналежне  виконання  
податкового  обов'язку  несе  платник  податків,  крім   випадків,  
визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.  

     Стаття 37. Виникнення, зміна і припинення податкового  
                обов'язку  

     37.1. Підстави для виникнення, зміни і припинення податкового  
обов'язку,  порядок  і  умови  його  виконання  встановлюються цим  
Кодексом або законами з питань митної справи.  

     37.2. Податковий  обов'язок  виникає  у  платника  податку   з  
моменту  настання обставин,  з якими цей Кодекс та закони з питань  
митної справи пов'язує сплату ним податку.  

     37.3. Підставами для  припинення податкового  обов'язку,  крім  
його виконання, є:  

     37.3.1. ліквідація юридичної  особи;  

     37.3.2. смерть  фізичної  особи,  визнання її недієздатною  або  
безвісно відсутньою;  

     37.3.3. втрата особою  ознак платника податку,  які   визначені  
цим Кодексом;  

     37.3.4. скасування   податкового   обов'язку  у   передбачений  
законодавством спосіб.

 

Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності; 

Виникнення, зміна і припинення податкового обов'язку

Обов'язок по сплаті податку чи збору виникає, змінюється чи припиняється при наявності підстав, установлених податковим законодавством. Важливо враховувати, що в податкових правовідносинах діє розширювальний принцип, принцип дозволеного поводження, тобто охоплюючий сукупність дій, прямо запропонованих законодавчими актами про оподатковування. У той же час подібне положення закріплює і визначені гарантії, установлюючи рамки для контролюючих органів: підстави виникнення, зміни і припинення обов'язків платника податків як об'єкта контролю повинні бути встановлені тільки податковими законами.

Найважливішим питанням при  регулюванні правовідносин із приводу  сплати податків і зборів є з'ясування моменту, з якого виникає обов'язок сплати податку. Нормативні акти, що регулюють  порядок внесення цих платежів, зв'язують обов'язок їхньої сплати з настанням  обставин, передбачених законами і  підзаконними актами. Як такі основи, зокрема, може бути наявність об'єкта обкладання при обов'язковому одержанні податкового  повідомлення. Повідомлення є юридичним  актом індивідуального характеру, що конкретизує зміст правовідносини у відношенні окремого суб'єкта. С.Д. Ципкін на підставі цього робить висновок, що для виникнення ряду податкових правовідносин потрібно наявність як матеріальних умов, так і особливих актів фінансових органів1. У такий спосіб формується складний юридичний факт (фактичний склад), точно зазначений у гіпотезі фінансово-правової норми. Тому, мабуть, недостатньо виділяти як підставу виникнення податкових правовідносин, що випливають винятково з закону.

Виникнення податкових правовідносин пов'язується з виникненням  податкового обов'язку. Податковим обов'язком виступає безпосередній  і першочерговий обов'язок платника податку по сплаті чи податку збору  при наявності визначених обставин. Цими обставинами виступають наступні. По-перше, можливість віднесення конкретного  суб'єкта до платника податку, обумовленого відповідно до чинного законодавства. По-друге, наявність у платника податку  об'єкта оподатковування або здійснення їм діяльності, пов'язаної зі сплатою  податку чи збору. По-третє, наявність  правового-нормативно-правового (насамперед законодавчого) регулювання всіх елементів  податкового механізму.

Податковий обов'язок пов'язується не тільки з підставами його виникнення, але і чітко визначається конкретними термінами, на протязі  яких він повинен бути виконаний. При цьому важливо мати на увазі, що виконання податкового обов'язку є першочерговим стосовно інших  обов'язків платника, що визначає зміст  всіх інших обов'язків. Виконання  податкового обов'язку реалізується сплатою податку. Однак можливі  випадки, коли платник не може виконати податковий обов'язок у загальному порядку. У даній ситуації необхідні  визначені додаткові гарантії, що виділяються у формі способів забезпечення виконання податкового  обов'язку. Податковий обов'язок як обов'язок платника податків сплатити необхідну суму податку у встановлений термін при наявності обставин, передбачених податковим законодавством, виникає з кожного виду податку окремо.

Існує чотири підстави припинення податкового обов'язку.

1. Належне виконання податкового обов'язку.

2. Ліквідація юридичної особи –платника податку.

3.  Смерть оголошення чи громадянина померлим.

4. Втрата особою ознак, що визначають його як платника податків.

Припинення податкового  обов'язку сплатою податку платником  податків відображає загальне положення  теорії права про те, що будь-який обов'язок припиняється належним виконанням. Три інших підстави припинення податкового  обов'язку фактично зв'язані з відсутністю  особи, зобов'язаного сплачувати податки  і збори (смерть фізичної особи, ліквідація юридичної особи).

У деяких випадках як підстави припинення податкового  обов'язку розглядається скасування податку. Однак навряд чи тут зовсім однозначна ситуація. Дійсно, обов'язок по сплаті податку припиняється, але  тільки у відношенні періоду, що випливає за скасуванням податку, а не у  відношенні минулого періоду. Але адже в кінцевому рахунку й обов'язку по сплаті податку з моменту його скасування не існує.

У встановлених законодавством випадках припинення податкового  обов'язку може здійснюватися шляхом взаємозаліків з бюджетом шляхом напрямку сум переплат з одного податку  в рахунок погашення недоїмки по іншому чи майбутніх платежів по цьому ж податку. Проведення подібних заліків може здійснюватися трьома способами.

1. Загальним порядком: переплачена сума зараховується  без заяви платника в погашення  недоїмки по його інших платежах. Податки в цьому випадку сплачуються  за допомогою податкових органів  без участі платників податків, а про зроблений залік податкові  органи зобов'язані сповістити  платника податків після його  здійснення.

2. Спеціальним  порядком: податковий залік установлюється  визначеними законодавчими актами  й інструкціями для конкретних  податків.

3. Особливим порядком: податковий облік встановлюється  у відношенні окремих груп  підприємств і носить тимчасовий  характер.

Виконання податкового обов'язку

Виконання податкового  обов'язку в широкому змісті припускає  реалізацію всієї системи обов'язків  платника податків, пов'язаних зі сплатою  податків і зборів (обов'язку з обліку, сплаті та звітності). У вузькому змісті виконання податкового обов'язку означає своєчасну і повну  сплату податків. Однак сплата податку  опосередковується також діями  по обліку, обчисленню податкового  окладу, тобто всім комплексом обов'язків  платника податків, що складають податковий обов'язок у широкому змісті слова. Переважно виконання податкового  обов'язку розглядається саме як сплата податку.

Виконанням податкового  обов'язку визнається сплата платником  податків сум податку у встановлений термін. Сплата податку здійснюється платником податків безпосередньо, а у випадках, передбачених законодавчими  актами, — податковим агентом чи податковим представником.

Платник податків самостійно обчислює суму податку, що підлягає сплаті, і перераховує її в термін і в порядку, встановленому  законодавчими актами. Забороняється  виконання податкового зобов'язання платника податків третіми особами. Порушення цієї заборони не звільняє платника податків від виконання  податкового обов'язку.

Найбільш розповсюдженим моментом припинення обов'язку по сплаті податку є належне виконання  цього обов'язку. Цей момент визначається різними способами, у залежності від форми розрахунків і особливостей перерахування сум податків до бюджетів. Обов'язок по сплаті податку вважається виконаним:

1) при сплаті  податку в безготівковому порядку  – з моменту пред'явлення платником  у банк доручення на сплату  відповідного податку за умови  наявності коштів на рахунку  платника, достатніх для сплати  податку, і оформлення доручення  належним чином;

2) при сплаті  податку наявними коштами –  з моменту внесення відповідної  суми в банк чи відділення  зв'язку.

У випадку виконання  обов'язку по сплаті податковим агентом  обов'язок платника податків припиняється з моменту утримання сум податку  податковим агентом. При цьому необхідно  враховувати, що податок утримується  до надходження коштів у розпорядження  платника і платник податків фактично не може вплинути на виконання свого  податкового обов'язку власними діями.