Молокопереробні підприємства,

Теоретичні положення  та інформаційно-аналітична база дисертації використовуються у навчальному процесі Білоцерківського національного аграрного університету, зокрема при викладанні дисциплін «Економіка підприємства», «Організація виробництва», «Планування діяльності підприємства», «Стратегічний менеджмент» (акт № 106/9 від 16.11.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення дисертаційної роботи обґрунтовані та сформульовані особисто автором. Проведено комплексне дослідження з економічних напрямів ефективного функціонування підприємств молокопродуктового підкомплексу Київської області.

Апробація результатів  дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження доповідались і отримали схвалення на: Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів та докторантів «Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті» (м. Біла Церква, 15–16 травня 2008 р.); VІІ Державній науково-практичній конференції «Аграрна наука – виробництву» (м. Біла Церква, 12–13 листопада 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Напрями забезпечення сталого розвитку аграрного сектору» (м. Біла Церква, 16-17 червня 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економіки – 2009» (м. Київ, 11 грудня 2009 р.); Державній науково-практичній конференції «Аграрна наука – виробництву» (м. Біла Церква, 21 січня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Маркетингове забезпечення продовольчого ринку України» (м. Полтава, 7 квітня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених, аспірантів та докторантів «Наукові пошуки молоді у третьому тисячолітті» (м. Біла Церква, 12–13 травня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Ринкові трансформації в АПК та антикризове регулювання аграрного виробництва» (м. Мелітополь, 10–11червня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Ціна, якість, витрати та ефективність виробництва в АПК» (м. Київ, 28–29 жовтня 2010 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковані в 11 одноосібних наукових працях у фахових виданнях загальним обсягом 3,2 друк. арк. та 3 тезах конференцій обсягом 0,3 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Обсяг дисертації – 256 сторінок, з них 200 сторінок основного тексту. Робота налічує 38 таблиці, 25 рисунків, 22 формул, 11 додатків, список використаних джерел із 202 найменувань.

 

Основний зміст дисертаційної  роботи

 

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь вивченості, визначено його мету, завдання, об’єкт і предмет, представлено робочу гіпотезу. Відображено наукову новизну результатів дослідження, їх апробацію та можливості практичного застосування.

У першому розділі «Теоретичні основи формування економічних відносин  у молокопродуктовому підкомплексі АПК» розкрито суть, класифікацію та організаційні форми економічних взаємовідносин суб’єктів молокопродуктового підкомплексу, виділено особливості економічних відносин у ньому, а також систематизовано показники ефективності економічних взаємовідносин у досліджуваному підкомплексі.

Молокопродуктовий підкомплекс АПК є сукупністю підприємств сільськогосподарського та промислового виробництва, сервісних видів діяльності, взаємопов’язаних і зорієнтованих на одержання сільгоспсировини, її промислову переробку та реалізацію кінцевої продукції. Рівень ефективності виконання функцій молокопродуктовим підкомплексом значною мірою залежить від його складу і структури, які об’єктивно передбачають можливості реалізації економічних відносин між його учасниками на основі агропромислової інтеграції. Специфіка цих взаємовідносин обумовлюється технологічними, біологічними та економічними особливостями молочного скотарства: високою капіталомісткістю виробництва і продукції, тривалістю періоду відтворення і використання основного стада; високою конвергенцією низькоцінних кормів, структурою витрат, сезонністю виробництва продукції та низькою придатністю до тривалого зберігання.

Економічні  відносини між господарюючими суб’єктами молокопродуктового підкомплексу слід розглядати з позиції системного підходу, тобто враховувати всі аспекти міжгалузевої взаємодії суб'єктів господарської діяльності, що входять до нього. Вважаємо, що економічні взаємовідносини у молокопродуктовому підкомплексі необхідно розглядати як відносини суб’єктів ринку різних форм господарювання і розмірів, що ґрунтуються на участі в єдиному виробничо-технологічному процесі, побудовані на взаємовигідній договірній основі й направлені на одержання прибутку, який дозволяє всім учасникам вести розширене відтворення. При цьому особливу увагу необхідно приділити механізму ціноутворення як основи економічних взаємовідносин.

Передумовами  виникнення економічних відносин між  суб’єктами молокопродуктового підкомплексу є технологічна, економічна, організаційна, інформаційна та інші види залежностей, які зумовлені поділом праці.

На сучасному  етапі економічні взаємовідносини  не завжди забезпечують господарюючим суб’єктам взаємовигідні умови партнерства, що зумовлено диспропорціями між ринковою позицією сільськогосподарських товаровиробників і молокопереробних підприємств. Несвоєчасне прийняття державою заходів з підтримки рівноваги у системі міжгалузевої взаємодії призвело до спаду виробництва в молокопродуктовому підкомплексі.

При оцінці ефективності економічних взаємовідносин у молокопродуктовому підкомплексі необхідно враховувати ефективність роботи кожного господарюючого суб’єкта, оскільки індивідуальна ефективність впливає на загальну і перспективні індивідуальні ефективності.

У молокопродуктовому підкомплексі сутність ефективності економічних  взаємовідносин полягає в одержанні корисного ефекту, формою прояву якого є виражений у грошовому еквіваленті чистий дохід, прибуток, які є головними критеріями ефективності та основою для визначення системи показників. Корисний ефект передбачає можливість здійснення розширеного відтворення. При виділенні критеріїв і системи показників, за допомогою яких визначається рівень економічної ефективності виробництва, необхідно враховувати специфічні особливості функціонування підкомплексу, а також з якою метою визначається ефективність, яким рівнем затрат і ресурсів вона має характеризуватися.

На розвиток економічних відносин між суб’єктами молокопродуктового підкомплексу та на їх ефективність впливає велика кількість факторів, які доцільно вивчити, ідентифікувати та класифікувати. Проведене дослідження дозволяє виділити таку сукупність факторів:

фактори економічної  ефективності – існуючі економічні взаємовідносини; ціноутворення; канали реалізації; ступінь виконання договірних зобов’язань; динаміка обсягів виробництва продукції; стан і використання виробничих ресурсів; їх кількісна та якісна характеристика; якість сировини і готової продукції; інструменти державного регулювання; фінансово-кредитна система; інвестиційна привабливість; конкурентоспроможність галузей;

фактори технологічної  ефективності – використання сучасних технологій, які сприяють зниженню затрат; організація виробництва; продуктивність корів; рівень механізації та автоматизації виробничих процесів на стадіях виробництва і переробки; сезонність виробництва молока; стан кормової бази; селекційно-племінна робота; рівномірність отелень; підвищення якості молока та ін.;

організаційно-правові  фактори регламентують правове  поле, у межах якого функціонують суб’єкти молокопродуктового підкомплексу;

фактори соціальної ефективності – умови праці та життя людей; рівень оплати праці; кваліфікація працівників; потреба населення  у певних видах продукції; платоспроможний попит і структура споживчих витрат населення; демографічна ситуація та ін.;

природно-кліматичні та екологічні фактори.

У сучасних умовах економічна ефективність функціонування підприємств молокопродуктового підкомплексу виражається як у рості показників рентабельності, чистого доходу, продуктивності праці, так і в підвищенні оплати праці працівників, якості придбаної сировини, рівня окупності виробничих витрат, зміцненні фінансового стану, ефективності використання внутрішніх факторів виробництва суб’єктів господарської діяльності та ін.

У другому  розділі – «Сучасний стан і тенденції реалізації економічних взаємовідносин суб’єктів господарювання з виробництва та переробки молока Київської області» – проведено комплексний аналіз розвитку молокопродуктового підкомплексу Київської області, визначено існуючі економічні відносини між виробниками молока і переробними підприємствами та чинники, які забезпечують їх ефективність.

Численні  перетворення в аграрному секторі  України негативно позначилися  на розвитку молочного скотарства у країні та Київської області зокрема. Загальні обсяги виробництва молока сільськогосподарськими товаровиробниками різних форм господарювання у 2009 р. проти 1990 р. знизилися більш як утричі, переважно за рахунок катастрофічного спаду в сільськогосподарських підприємствах (рис. 1).

Рис. 1. Динаміка та структура поголів’я корів у різних категоріях товаровиробників

Київської області

Джерело: складено і розраховано  за даними Головного управління статистики у Київській області.

За даними опитування 100 виробників молочної продукції досліджуваної області, лише для 21% опитаних виробництво молока є основним видом господарської діяльності. Оцінюють господарську діяльність з виробництва молока як основний, але не єдиний вид діяльності, ще 41% опитаних. Більше ніж третина опитаних (38%) відзначили, що виробництво молока є для них лише додатковим видом діяльності.

Зазначимо, що станом на 01.11.2010 р. у Київській області утримувалося 163,8 тис. голів великої рогатої худоби, у тому числі 84,7 тис. корів, із яких 100,8 тис. (61,5%) маточного поголів'я і 38,8 тис. (45,8%) корів знаходиться у сільгосппідприємствах, 63,0 тис. (38,5%) і 45,9 тис. (54,2%) відповідно в особистих селянських господарствах. У досліджуваній області майже 74% господарств мали поголів’я дійного стада до 99 голів.

В умовах, що склалися, доцільно сконцентрувати увагу  на стимулюванні розвитку молочного  скотарства у сільськогосподарських  підприємствах, які забезпечують інтенсивний розвиток галузі, а також мають досвід і є конкурентоспроможними на ринку. Ця думка підтверджується тим, що для формування оптимального молочного стада, як доведено і численними науковими розробками, і практикою потрібно не менше п'яти років.

Починаючи з 2002 р. спостерігається чітка тенденція  до зниження чисельності молочного стада в особистих селянських господарствах. Так, виробництво молока в цих господарствах має характер «тимчасового», і у разі появи іншого джерела доходів члени особистого селянського господарства відмовляються від утримання корови. Поглиблене дослідження 153 сільських домогосподарств дало змогу встановити, що 34% із них корів немає, одну корову утримують 41, дві – 20 і три корови – 5% домогосподарств. Більшість господарств утримують корову лише для задоволення власних потреб у молокопродуктах. Так, в особистих селянських господарствах, що мають 1 корову, кількість членів родини у середньому на одне домогосподарство становить 3 особи. ОСГ, де утримується 2 і 3 корови, крім використання молокопродуктів для задоволення власних потреб, продають надлишки для одержання грошових доходів. Середній вік членів родини у домогосподарствах, що утримують 1 корову, становить 54,6 роки; дві корови – 51,4; три і більше корів – середній вік членів родини – 48,3 роки. Тобто, вік власників корів передпенсійний, що не дозволяє знайти постійне місце роботи з високим рівнем заробітної плати. Отже, утримання корови для більшості ОСГ – це вимушений захід, щоб забезпечити себе продуктами харчування й одержати готівкові кошти для придбання товарів першої необхідності.

Дослідженням  встановлено, що у 22% сільськогосподарських  підприємств продуктивність становить до 2000 кг на корову. Утримання таких ферм є більшою мірою соціальним, ніж економічним проектом. Майже у 30% товаровиробників продуктивність корів перетнула 5000-кілограмовий рубіж середньорічних надоїв, що свідчить про зміну пріоритетів виробництва молока з екстенсивного на інтенсивний напрям. 

За результатами дослідження підвищення продуктивності можна досягти також за рахунок  впровадження у виробництво комплексу селекційних і господарських заходів, а саме: створення міцної і стабільної кормової бази, підвищення рівня та якості годівлі корів і ремонтного молодняку з урахуванням їхнього віку і фізіологічного стану (не менше 50-55 ц корм. од. на корову за рік і 25-27 ц корм. од. на ремонтну телицю до 18 місячного віку); цілеспрямоване одержання високопродуктивних тварин завдяки використанню у стаді бугаїв-плідників, перевірених за якістю нащадків; застосування технологічних розробок щодо якісної підготовки сухостійних корів і нетелей до розтелення (середньодобовий приріст у період сухостою 800–1000 г); впровадження групового й індивідуального роздоювання корів до рекордної продуктивності; інтенсивного вирощування ремонтних телиць і досягнення ними живої маси у віці 6 міс. – 170 кг, 12 міс. – 300 кг, 18 міс. – 390 кг; підвищення відтворної здатності маточного поголів'я до рівня 90 телят і більше на 100 корів і зниження тривалості сервіс-періоду у корів до 65-70 днів; відбору кращих за походженням ремонтних телиць, а також корів-первісток за молочною продуктивністю у перші 2-3 місяці лактації; постійного збільшення тривалості виробничого використання високопродуктивних корів завдяки поліпшенню технології утримання і доїння, особливо в осінньо-зимовий період.

Протягом останніх двох років, за даними опитування,, незважаючи на кризу, в усіх господарствах Київської області зафіксовано підвищення продуктивності молочного стада. У середньому приріст становив 366 л у рік. При цьому лідерами є найменші (до 50 голів) і найбільші (понад 700 голів) господарства: перші за два роки збільшили надої на корову на 507 л у рік, а другі – на 920 л. Необхідно зазначити, що великі господарства при цьому досягли позначки 5365 л у рік. Аутсайдерами у свою чергу стали підприємства з чисельністю від 50 до 300 корів, у них фіксуються найнижчі продуктивність – 2197 л і темп приросту надоїв – 138 л на рік.

Встановлено, що в Київській області суттєвих зміни у бік підвищення якості молока, яке здають на переробку, за останні два роки не сталося, що призводить до додаткових втрат продукції. Так, ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат» у структурі молока забезпечує більше половини високоякісної сировини (у 2009 р. екстра клас – 15%, вищий сорт – 57%). Хоча за аналізований період частка високоякісної сировини скоротилася на 18,1 в.п. Водночас, ВАТ «Віта» не проводить такого глибоко аналізу та контролю за рівнем якості молока і приймає сировину за двома сортами: сільськогосподарські товаровиробники – першим сортом, особисті селянські господарства – другим. Отже, переважна більшість молокопереробних підприємств області не спроможна забезпечити достовірне визначення якісних параметрів, що не дозволяє використати повною мірою стимулюючі заходи щодо їх підвищення.