Молокопереробні підприємства,

Економічні  відносини між молокопереробними заводами, що мають різні виробничі потужності, та сільськогосподарськими товаровиробниками формуються по-різному. Так, великі переробні підприємства мають можливість своєчасно оплачувати придбане молоко за вищими цінами і віддають пріоритет у виборі джерел сировини тим товаровиробникам, які можуть постачати достатні обсяги молока, що і дозволило їм зберегти й розширити сировинні зони.

Дрібні заводи через брак сировини, фінансових ресурсів і відсутності можливостей конкурувати  за ринок збуту готової продукції змушені виконувати функції щодо заготівлі та первинної переробки молока і бути структурними підрозділами великих молокопереробних підприємств.

Дослідженням  встановлено, що економічні взаємовідносини, що склалися у молокопродуктовому під комплексі, не можуть забезпечити ефективний розвиток молочного скотарства, оскільки молокопереробні підприємства шляхом заниження закупівельних цін на молоко-сировину і завищення відпускних цін на готову молочну продукцію та роздрібних цін сферою торгівлі, привласнюють основну частку валового доходу, яка значно перевищує їх внесок у виробництво і реалізацію молока та молочних продуктів. Розрахунки свідчать, що у 2009 р. найбільша частка витрат при виробництві молока 2,5% жирності припадала на сільськогосподарських товаровиробників – 51,0%, молока Premiale 2,5% жирності – 32,4%, кефіру 2,5% жирності – 40,4%. Частка молокопереробного підприємства у витратах коливається від 57,3% (по молоку Premiale 2,5% жирності) до 35,0% (молока 2,5 Біла лінія).

Водночас  аналіз структури доходів дав змогу встановити, що найнижчою є частка сільськогосподарських підприємств (відповідно 19,7; 27,5 і 21,9%), а найвищою – молокопереробних підприємств. Зазначимо, що у 2009 р. внаслідок підвищення закупівельної ціни на молоко-сировину порівняно із 2008 р., спостерігається незначне збільшення частки доходу сільськогосподарських товаровиробників і зниження частки доходу молокопереробних підприємств у загальній сумі доходу, за всіма видами молочних продуктів даного підприємства.

Таблиця 1

Розподіл  витрат і доходу при виробництві, переробці та реалізації молока і молокопродукції*

   Джерело:  розраховано за даними ТОВ  «Білоцерківський молочний комбінат», мережа супермаркетів «Сільпо».

Ефективність  роботи молокопереробних підприємств Київської області знаходиться на низькому рівні, але за період аналізу спостерігається строкатість рівня рентабельності реалізованої продукції. Найвищий рівень рентабельності реалізованої продукції в 2009 р. спостерігається у ВАТ «Яготинський маслозавод» – 4,84%, ЗАТ «Кагма» – 4,33, АТЗТ «Обухівський молокозавод» – 3,97%. Основним чинниками, які зумовили зниження рентабельності реалізованої продукції та посилення збитковості, є, насамперед, недозавантаження виробничих потужностей, зростання умовно-постійних витрат на одиницю продукції і трансакційних витрат, зниження платоспроможності населення, що спричинило погіршення фінансових результатів їх діяльності та зростання взаємних неплатежів.

Аналіз взаємовідносин у ланцюзі «виробник – споживач» засвідчив, що на сучасному етапі поширена форма економічних відносин, коли сільськогосподарські виробники, переробні підприємства та торговельні організації повністю самостійні й не залежні один від одного. При організації товароруху молока від виробника до споживача ціна визначається на кожному етапі: закупівельна, оптова, роздрібна.

У процесі  дисертаційного дослідження було з’ясовано  основні мотиви реалізації молока переробним підприємствам: господарствами населення: вік товаровиробника – власника ОСГ; високий рівень транспортно-реалізаційних витрат, які не компенсуються різницею цін продовольчого ринку; віддаленість від продовольчих ринків; сільськогосподарськими підприємствами: особливості  законодавства; низькі логістичні витрати; можливість отримати державну допомогу; вищий рівень цін порівняно з іншими маркетинговими каналами.

Важливим  показником при визначенні закупівельних  цін є якість молока. Так, станом на 01.12.10 р. закупівельні ціни на молоко ґатунку «екстра» становили 4,00-4,1 грн/л, вищого – 3,70-4,00, першого ґатунку – 3,5 грн/л, водночас закупівельні ціни на молоко від господарств населення встановлено на рівні 2,30-2,50 грн/л (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка  реалізаційних цін на молоко, вироблене в сільськогосподарських підприємствах і особистих селянських господарств, залежно від каналів збуту, грн/т

Джерело: складено і розраховано за даними Головного  управління статистики у Київській  області.

Основна причина  різниці в цінах полягає у рівнях бактеріологічного забруднення молоко-сировини та інших параметрах, визначених чинними нормативними актами, зокрема в Технічному регламенті щодо виробництва сирого молока (на стадії проекту), а й у витратах на переробку. Крім норм технічного регламенту на величину ціни впливає рівень витрат на переробку.

Так, величина витрат на первинну переробку (охолодження, пастеризацію) станом на вказану дату становила 2 грн/л (обов’язкова для молока, яке надходить з особистих селянських господарств), вторинна обробка, пакування – 0,6-5,1 грн/л.

Слід звернути увагу на парадоксальну ситуацію, що склалася на ринку молока внаслідок того, що в Україні молоко високої якості коштує набагато дорожче, ніж у країнах ЄС. Основні причини високих закупівельних цін на молоко в Україні – його висока собівартість і низька продуктивність у цій галузі. Несприятливу ситуацію посилюють торгово-посередницькі структури, через які проходить до 30% загального обсягу сировини молочного ринку: вони скуповують молоко за завищеними цінами, а потім перепродують його, не зважаючи на якість продукції. Станом на кінець 2009 р. в Київській області офіційно зареєстровано 17 підприємств, які здійснювали заготівлю молока.

Вивчення  особливостей формування економічних  відносин ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат» з основними постачальниками сировини дозволило встановити, що досліджуване підприємство отримує 95% сировини від сільськогосподарських товаровиробників і лише 5% – від особистих селянських господарств. За укладеним договором сільськогосподарське підприємство має поставляти на молокопереробне підприємство сировину з базисним вмістом жиру 3,4% і білка 3,0% із розрахунку 40% вартості молока відводиться на вміст жиру і 60% вартості на вміст білка, що за якістю відповідає чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам.

Узагальнюючи  практику розрахунків молокопереробних підприємств із сільськогосподарськими товаровиробниками, нами встановлено, що згідно з укладеними договорами існує три схеми розрахунків за молоко: 1) раз на місяць протягом 3-5 банківських днів; 2) двічі на місяць (за 15 днів). Найчастіше використовується система розрахунку за 15 днів протягом 10-15 банківських днів і протягом 3-5 банківських днів; 3) щотижня –протягом 3-5 банківських днів. Вважаємо, що заслуговує на увагу досвід найбільших вітчизняних молокопереробних підприємств у створенні власних сировинних зон, коли молокопереробне підприємство закуповує для своїх постачальників комбікорми, добрива та інші засоби виробництва.

Вивчення  практики організації закупівель молока в особистих сільськогосподарських підприємствах дало змогу встановити, що для цього на ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат» залучає фізичних осіб-підприємців, з якими укладає договір-доручення. У договорі зазначається, що посередник від імені та за рахунок останнього бере на себе зобов’язання власними чи іншими силами провести приймання молока у фізичних (юридичних) осіб, охолодження та доставку (за окремою домовленістю) на переробне підприємство. У Київській області станом на кінець 2009 р. налічувалося 232 закупівельних пункти, що приймають молоко та молокопродукти від особистих господарствах населення, причому в цю сферу залучено близько 7 тис. осіб. Проте, як показують спостереження, такої кількості пунктів для особистих селянських господарств Київської області недостатньо.

Посередник  зобов’язаний організувати роботу приймального пункту по збору молока. За послуги по збору сировини молокопереробне підприємство виплачує повіреному винагороду в розмірі 12 коп. за 1 кг сировини базової жирності протягом 5 банківських днів за відпрацьований календарний місяць. Крім того, переробне підприємство забезпечує посередника миючими засобами, обладнанням і матеріалами, а також компенсує витрати, пов’язані із охолодженням молока.

Оплата послуг по транспортуванню молока здійснюється за 1 км пробігу автомобіля, а тариф залежить від марки автомобіля, об'єму молокоцистерни, відстані маршруту та використання автомобіля. Затрати на 1 кг перевезеного молока коливаються від 16,9 коп. (ТОВ «Білоцерківський молочний комбінат» до 32 коп. (ЗАТ «Богуславський маслозавод») . Радіус поставки – в межах 15-260 км.

Економічні  взаємовідносини у даній сфері  характеризуються такими основними  рисами: монополізм переробних підприємств щодо сільськогосподарських товаровиробників; нееквівалентний розподіл доходів від реалізації кінцевої продукції між суб'єктами молокопродуктового підкомплексу; невиваженість системи державної підтримки функціонування суб’єктів господарювання – виробників молока; наявність значної кількості нестрахових ризиків і тривалий період окупності вкладеного капіталу. Отже, необхідна розробка механізму взаємодії інтересів суб'єктів підкомплексу із використанням економічних важелів, які дозволяють налагодити оптимальні виробничі відносини й орієнтувати всіх учасників на одержання готової продукції з високою економічною ефективністю.

У третьому розділі «Основні напрями розвитку економічних взаємовідносин суб’єктів молокопродуктового підкомплексу Київської області» обґрунтовано заходи з підвищення ефективності економічних відносин між виробниками молока та переробними підприємствами, розроблено пропозиції щодо посилення інтеграційних зв’язків, розвитку кооперативів і формування молокопродуктового кластера, запропоновано заходи організаційно-технологічного забезпечення ефективності економічних взаємовідносин.

Забезпечити процес ефективного функціонування основних ланок молокопереробної промисловості можна шляхом створення певної молокопродуктової вертикалі, в яку на рівних правах можуть увійти сільськогосподарські підприємства й особисті господарства населення, як виробники молока, і молокопереробне підприємство з його виробничою інфраструктурою або формування регіонального кластеру з виробництва й переробки і реалізації молока, що є найбільш простим і доступним, оскільки не вимагає докорінних змін економічних відносин між аграрними і переробними підприємствами.

З метою встановлення паритетності всіх учасників молокопродуктового підкомплексу необхідно на регіональному рівні в межах функціонування кластера створювати узгоджувальні комісії з представників виробничників, переробників, торгівлі та місцевих органів влади, які б визначали частку участі в роздрібній ціні молокопродуктів.

У нинішніх умовах доцільно розвивати інтеграційну співпрацю  ОСГ і сільськогосподарських підприємств, які обладнані охолоджувачем, лабораторією по контролю за якістю молока та спеціалізованим автотранспортом, мають молочнотоварну ферму. Запропоновано наступні варіанти тристоронньої співпраці: сільськогосподарське підприємство закуповує молоко в ОСГ і реалізує на переробку як власне; сільськогосподарське підприємство надає агентські послуги по заготівлі молока в господарствах населення на основі укладеного договору з переробним підприємством по наданню відповідних послуг.

Іншим напрямом формування виробничих кооперативів з  виробництва та переробки молока, що надійшло від особистих селянських і фермерських господарств, які утримують 2 корови і більше, шляхом формування на їх базі сімейних молочних екоферм та створення виробничо-збутового кооперативу, який буде включати міні-ферми, переробне та торговельне підприємство, в подальшому через залучення дрібнотоварних виробників кормів. Як наслідок, формується ланцюг: виробництво кормів – виробництво молока – збут – переробка – реалізація.

Узагальнення  зарубіжного досвіду і вітчизняної  практики визначення цін за молоко-сировину свідчить про доцільність впровадження системи формування закупівельних цін з урахуванням показників якості та безпеки молока. Використання зазначеної методики дозволить збільшити прибуток сільськогосподарських товаровиробників і налагодити збут якісної продукції за гарантованими каналами. Порядок розрахунку за важливими якісними параметрами повинен затверджуватися у протоколі погодження і фіксуватися у двосторонніх договорах між молокопереробними підприємствами і товаровиробником молока.

З метою стимулювання розвитку молочного тваринництва у власній сировинній зоні необхідно застосувати диференційований підхід. За основу можна взяти середньостатистичне сільськогосподарське підприємство Київської області з поголів'ям 200 корів. За кожні додаткові 100 корів сільськогосподарському підприємству доцільно надавати надбавку до ціни молока вищого сорту в розмірі 5% від ціни молока першого сорту. Так, сільськогосподарські підприємства із поголів'ям від 101-300 голів корів отримають надбавку в розмірі 5% від ціни молока першого сорту, від 301-500 голів – 10%, понад – 15%, що дозволить молокопереробному підприємству залучити до себе великих постачальників, а дрібніших стимулювати до розширення виробництва.