Молокопереробні підприємства,

Використання  індивідуального підходу дозволить  молокопереробному підприємству сформувати свою сировинну зону, а кращих постачальників за підсумками року відзначити (наприклад, зробити для них наступного року обов'язкову надбавку у розмірі 3-5% до ціни молока першого сорту, своєчасно оплатити поставлене молоко, надати допомогу при купівлі устаткування і кормів). Дієвим інструментом стимулювання сільськогосподарських товаровиробників може бути виплата авансу (до 30%) при укладанні договору контрактації, а також постачання матеріальних ресурсів (комбікорми, ветпрепарати, обладнання), всебічна підтримка господарств населення.

Автором розроблено алгоритм формування оптимальної схеми  руху автотранспорту по збору сировини, яка адаптована для ЗАТ «Богуславський маслозавод». За цим підходом побудувано кільцеві маршрути збору молока за методом найменшої різниці відстаней, що забезпечить мінімізацію подовженості, зменшення часової тривалості та зниження витрат палива на реалізацію маршруту. 

Формування  маятникових і кільцевих маршрутів  відносно периферійного пункту здійснюється за критерієм вантажообігу (W_µ)на -у маршруті, починаючи з периферійного пункту:

                                                  (1)

де Q_an, Q_an – відповідно обсяг молока в автоцистерні після завантаження його в -му пункті та після завантаження його в останньому пункті маршруту, т; L_n,n+1 – відстань між пунктами заготівлі, км; L_l,m – відстань від останнього пункту маршруту до МПП, км; m –кількість пунктів, що входять до маршруту, од.

За результатами проведених розрахунків визначено п’ять оптимальних маршрутів протяжністю 535 км, що порівняно з існуючими маршрутами (619 км) на 84 км коротша. За результатами розв’язання оптимізаційної задачі різниця загального пробігу автотранспорту для ВАТ «Богуславський маслозавод» становитиме 84 км у день, або 30240 км у рік, що в свою чергу забезпечить економію коштів у сумі 223,8 тис. грн.

З метою ефективного  розвитку виробничих підприємств молокопродуктового підкомплексу сільськогосподарським товаровиробникам необхідно оновити методичні матеріали щодо розробки ефективних бізнес-планів виробництва молока, які мають враховувати зміни потреби витрат на енергоресурси, корми, продукцію молочного скотарства, оновлення парку машин і механізмів для заготівлі й роздачі кормів коровам, а також для їх обслуговування, напування, прибирання гною та тощо. Найбільш доступною формою планування обсягів виробництва, затрат праці та ресурсів у конкретних умовах господарювання є складання технологічних карт виробництва молока, а також вибір оптимальних варіантів утримання тварин, засобів механізації трудомістких процесів, переліку машин, обладнання  і раціонів годівлі.

Відповідно  до вихідних даних і раціонів годівлі  кормів за сезонами року, розроблено деталізовані технологічні карти виконання робочих процесів і операцій при виробництві молока за кожним варіантом утримання корів і розраховано техніко-економічні показники (табл. 2), а також проаналізовано структуру затрат на виробництво 1 ц молока.

Використання  безприв’язної технології утримання корів порівняно із прив'язною забезпечує зменшення загальних поточних витрат ресурсів на виробництво молока на 14,3%, дозволяє зменшити енерговитрати на виробництво 1 ц молока на 33,5-38,4% та зниження трудомісткості виробництва 1 ц молока на 30%.

Таблиця 2

Техніко-економічні показники  технології виробництва молока

при різних способах утримання корів 

Джерело: розраховано  авторо

За умови ціни реалізації 300 грн за 1 ц молока, собівартість його на фермі з прив'язним утримання становить 179,22 грн, а при безприв'язному утриманні в боксах на підлогах із термоізолюючим покриттям – нижче на 14,3% і з утриманням на глибокій підстилці – нижче на 13,3%, а рівень рентабельності його виробництва становив 40,3%, або вище на 8,5 і 8,0 в.п. відповідно.

Особливої актуальності організаційно-технологічні нормативи  виробництва молока набувають в умовах прийняття технічного регламенту на молоко і молочну продукцію, оскільки зростає попит на незбиране молоко як головну сировину для виробництва основних видів молочних продуктів. Практичне використання організаційно-технологічних нормативів виробництва молока дозволить збільшити валове виробництво якісного молока і можливість ведення рентабельного виробництва сільськогосподарськими товаровиробниками, що у свою чергу забезпечить вищий рівень завантаження виробничих потужностей переробних підприємств і в цілому підвищить ефективність міжгалузевих взаємовідносин у молокопродуктовому підкомплексі.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й запропоновано нове вирішення важливого наукового завдання розвитку економічних відносин між суб’єктами регіонального молокопродуктового підкомплексу. Проведене наукове дослідження дозволяє сформулювати наступні висновки:

1. Економічні відносини між підприємствами, що співпрацюють у процесі виробництва кінцевої продукції, проявляються як конкретне вираження різних аспектів виробничих зв’язків між учасниками процесу виробництва кінцевої продукції для споживача, які мають місце в процесі здійснення ними різних видів обміну результатами праці на стадіях як виробництва, так і розподілу одержаних результатів. Економічні взаємовідносини функціонують як певна система, що включає в себе об'єкти і суб'єкти цих відносин, а також різні форми зв'язку між ними.

Система економічних  взаємовідносин – це сукупність організаційно-економічних заходів, стимул-реакцій і важелів, які перебувають у взаємозв'язку і взаємозалежності з іншими ланками системи, мають правову основу й забезпечують ефективне ведення виробничо-господарської, комерційної та інших видів діяльності конкретних суб'єктів партнерства

2. Діючий механізм  реалізації економічних взаємовідносин  характеризується «конфліктом» інтересів партнерів, недосконалістю цінових і договірних відносин, значним диспаритетом цін. Основою дисбалансу, який перешкоджає розвитку і розширеному відтворенню як для сільськогосподарських товаровиробників, так і переробних підприємств, є реалізація одноосібних власних фінансових інтересів кожного господарюючого суб’єкта.

На формування економічних взаємовідносин у молокопродуктовому підкомплексі впливають такі особливості: швидкопсувний характер молока; низька еластичність пристосування пропозиції до ринкових умов при підвищенні цін унаслідок тривалого терміну окупності інвестицій і комплектування поголів’я високопродуктивними тваринами; тісний зв'язок із галузями рослинництва; низька еластичність попиту за цінами й доходами на молоко і молочну продукцію та ін.

3. Відсутність  у сільськогосподарських товаровиробників  економічного інтересу виробляти молоко за ціною на рівні собівартості призвела до скорочення у 2,7 рази кількості дійного поголів’я корів за період 2000-2009 рр. в усіх категоріях господарств, а по сільгосппідприємствах – у 3 рази, внаслідок чого обсяги валового виробництва молока за досліджуваний період знизилася на 52.9%. Починаючи із 2004 р. спостерігається підвищення показника продуктивності корів у товаровиробників усіх форм господарювання. Сільськогосподарські підприємства виробляють 42,9% молока, а господарства населення – 57,1%. У зв’язку із цим необхідно сконцентрувати основні зусилля на розвитку великих, високотехнологічних, спеціалізованих молочних комплексів, не забуваючи при цьому надавати підтримку малим формам господарювання.

4. Молокопереробні підприємства, тривалий час домінуючи на ринку сировини, мали на меті одержання короткочасної вигоди, позбавляючи себе довгострокових доходів, оскільки сировинна база поступово звужувалася, внаслідок чого їх виробничі потужності в останні роки були завантажені лише наполовину. Протягом 2000-2009 рр. припинили функціонування три молокопереробні підприємства. Скоротилися обсяги виробництва тих видів молочних продуктів, для яких потрібна велика кількість молока-сировини. Низький рівень рентабельності діяльності молокопереробних підприємств та збитковість (у 2009 р. ВАТ «Яготинський маслозавод» – 4,84%, ЗАТ «Кагма» – 4,33, АТЗТ «Обухівський молокозавод» – 3,97%) зумовили зростання дебіторської та кредиторської заборгованості, втрату платоспроможності, велику залежність від зовнішніх фінансових джерел і високий ризик банкрутства.

5. Існуючі  економічні відносини між суб’єктами  молокопродуктового підкомплексу не можуть забезпечити ефективний розвиток молочного скотарства, оскільки молокопереробні підприємства через заниження цін на молоко-сировину і завищення відпускних цін на готову продукцію, а сфера торгівлі – через підвищення роздрібних цін, присвоюють основну частку валового доходу, який значно перевищує їх внесок у виробництво і реалізацію молока та молочних продуктів. За роки трансформацій не вдалося досягти паритету у розподілі фіксованого результату між сільськогосподарськими товаровиробниками і переробниками молока. Отже, нині недостатньо підвищувати ефективність виробництва лише сільськогосподарського товаровиробника, а необхідно змінити систему ціноутворення, яка б забезпечувала рівні можливості для усіх суб’єктів господарювання.

6. Доведено  необхідність формування оптимальних  схем руху автотранспорту по збиранню молока в особистих селянських господарствах за методом найменшої різниці відстаней, що забезпечує мінімізацію відстані, зменшення часової тривалості та зниження витрат палива на маршруті. Алгоритм оптимізації параметрів сировинної зони молокопереробного підприємства повинен враховувати вантажопідйомність молокозбиральних машин, обмеження на протяжність і час маршруту, розвиток транспортної інфраструктури та вимоги оптимізації маршрутів. 

За результатами розв’язання оптимізаційної задачі різниця загального пробігу автотранспорту для ВАТ «Богуславський маслозавод» становитиме 84 км у день, або 30240 км у рік, що в свою чергу забезпечить економію коштів у сумі 223,8 тис. грн.

7. Договірна  (контрактна) форма відносин між  суб’єктами молокопродуктового  підкомплексу має набути широкого  застосування, оскільки вона сприяє забезпеченню взаємовигідних інтересів усіх учасників, посилює їхню відповідальність за кінцеві результати. Її подальший розвиток повинен передбачати підвищення рівня відповідальності сторін за невиконання зобов’язань шляхом компенсації як безпосередніх втрат, так і втраченого при цьому потенційного прибутку, а також зобов’язання товаровиробника по страхуванню продукції. У системі договірних відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками і молокопереробними підприємствами необхідно передбачити опціон на поставку молока-сировини, який дозволить одержати право вибору між альтернативними умовами договору.

8. Основними  напрямами удосконалення економічних  відносин між суб’єктами молокопродуктового  підкомплексу є розвиток кооперації  та агропромислової інтеграції через формування кооперативних об’єднань дрібнотоварних товаровиробників молока – ОСГ і фермерських господарств та розвиток інтеграційних зв’язків ОСГ – сільськогосподарське підприємство – молокопереробне підприємство, що посилить мотивацію щодо виробництва молоко-сировини.

Основою реалізації стратегії розвитку суб’єктів регіонального  молокопродуктового підкомплексу повинно стати формування кластера, який базується на наявності узгоджених економічних інтересів суб’єктів, що до нього входять. Підвищення ефективності учасників молочного кластеру досягається через відкритість інформації, поширення інновацій, концентрації виробничих ресурсів та нарощення обсягів переробки, формування довготривалих партнерських відносин, що забезпечує взаємовигідний розподіл кінцевого результату.

9. З метою удосконалення внутрішньогосподарського планування, врахування обсягів виробництва і витрат у конкретних умовах господарювання розроблено організаційно-технологічні регламенти виробництва молока, а також визначено оптимальні способи утримання дійних корів, засоби механізації трудомістких процесів, перелік машин, обладнання і раціони годівлі. Використання безприв’язної технології утримання корів  порівняно із прив’язним забезпечує зменшення поточних витрат ресурсів на виробництво молока на 14,3%, дозволяє зменшити енерговитрати на виробництво 1 ц молока на 33,5-38,4% та знизити трудомісткість виробництва 1 ц молока на 30%. Собівартість молока на фермі при безприв’язному утриманні нижче на 14,3% порівняно із прив'язним, а рівень рентабельності його вище на 8,5 в.п.