Розробка політики фінансування за умов нарощування економічного потенціалу підприємства

    - динаміки змінних і постійних витрат – постійні, умовно-постійні витрати змінюються непропорційно темпам зростання виручки від реалізації (стр.040,070,090 форми №2);

    - маркетингових заходів – витрати на рекламу, збут тощо (стр.080 форми №2);

    - змін в системі оподаткування (стр.180 форми №2);

    - заходів щодо зниження інших операційних та фінансових витрат;

    - заходів щодо збільшення доходів від інвестиційної, фінансової діяльності та ін.

    Далі  визначається прибуток, що реінвестується у виробництво – RN (з урахуванням змін в дивідендній політиці).

       Прогнозування балансу починається  з прогнозу активів. Як наводилося  вище, пропорційно зміні S = q_пр будуть змінюватися ті активи, які оптимальні (ефективно використовуються). Активи, яких більше, чи менше в балансі за оптимальне значення слід змінювати таким чином, щоб досягти їх більш ефективного використання, тобто покращити фінансовий стан підприємства. Для цього слід враховувати:

    - рівень завантаження основних засобів (порівняти фактичну і потенційну потужність підприємства);

    - оптимальний рівень запасів (порівняти фактичний і нормативний обсяг виробничих запасів, незавершеного виробництва, витрат майбутніх періодів, готової продукції);

    - заходи щодо підвищення оборотності виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів;

    - заходи щодо прискорення розрахунків з дебіторами;

    - заходи щодо управління грошовими коштами підприємства (досягнення оптимального обсягу грошових коштів);

    - заходи щодо підвищення оборотності активів;

    - заходи щодо покрашення структури активів та ін.

    Після цього визначається сума всіх активів.

    Потім прогнозується пасив балансу. Пропорційно  зміні S змінюється поточна заборгованість, якщо структура пасиву оптимальна і розрахунки з кредиторами проводяться в зазначений термін. В іншому випадку поточну заборгованість прогнозують з урахуванням:

    - змін у фінансовій політиці підприємства;

    - заходів щодо підвищення ліквідності та фінансової стійкості підприємства;

    - заходів щодо прискорення розрахунків з кредиторами;

    - заходів щодо зменшеня фінансового циклу підприємства;

     - покрашення структури пасиву балансу та ін.

    Після цього розраховується сума пасивів  і порівнюється з сумою прогнозних активів.

    Якщо  сума прогнозного активу більше за суму прогнозного пасиву ( А_пр – П_пр = EFN), то підприємству для нарощування економічного потенціалу необхідно залучити додаткові джерела фінансування.

      Таким чином почнемо з прогнозування  звіту про фінансові результати. В прогнозному періоді рівень  економічного потенціалу підприємства становитиме 50%. Прогнозний звіт про фінансові результати відображений в таблиці 3.1.

    Варто зазначити, що прогнозування звіту  про фінансові результати та балансу  варто робити з урахуванням особливостей даного підприємства, а також звертати увагу на попередні роки, тобто як змінювалась та чи інша стаття. 

    Таблиця 3.1 – Прогнозний звіт про фінансові результати  (тис.грн.)

 

    Варто зазначити, що прогнозування звіту про фінансові результати та балансу варто робити з урахуванням особливостей даного підприємства, а також звертати увагу на попередні роки, тобто як змінювалась та чи інша стаття.

    В результаті прогнозування на кінець 2009 року ПП «СТВ» отримає чистий прибуток у розмірі 2778,0 тис.грн., що на 1467,9 тис.грн. або на 112 % більше ніж в попередньому році. Головним напрямком прогнозування фінансових результатів для даного підприємства було обрано максимізацію доходів та мінімізацію витрат.

    Відповідно  до змін у звіті про фінансові  результати робиться прогноз балансу  підприємства. В процесі даної  роботи необхідно звертати увагу  і на темп росту виручки, і  на особливості даного підприємства, тобто  тенденції розвитку.

    Прогнозний  баланс ПП «СТВ» занесено до таблиці 3.2. 
 
 

    Таблиця  2.4  – Прогнозний баланс ПП «СТВ» на 2009 рік (тис.грн.) 

 
 

      При прогнозування пасиву балансу весь прибуток, який був зпрогнозований для підприємства на 2009 рік, реінвестується.  Таке рішення було прийняте на основі вивчення попередніх фінансових звітів даного підприємства.

    В результаті складання прогнозного балансу активи підприємства перевищують пасиви:  А = 9773,6 тис.грн.,  а П = 9621,7 тис.грн., а це означає, що ПП «СТВ» у 2009 році потребує додаткових джерел фінансування на суму 151,9 тис.грн. 
 

    4 ВИЗНАЧЕННЯ ТА ОБГРУНТУВАННЯ  ДОДАТКОВИХ ДЖЕРЕЛ ФІНАНСУВАННЯ  ДЛЯ РОЗШИРЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА 

      Будь-яке підприємство фінансує  свою діяльність з різноманітних джерел. Основними джерелами фінансування є :

1. довгострокові джерела:

• звичайні акції;

• привілейовані акції;
• нерозподілений прибуток;
• довгостроковий кредит;
• облігаційна позика;

2. короткострокові джерела:

• короткостроковий кредит;
• кредиторська заборгованість.

    За  користування авансованими в діяльність підприємства фінансовими ресурсами  воно сплачує відсотки, дивіденди, винагороди та ін., тобто несе обґрунтовані витрати  на підтримку свого економічного потенціалу. Кожне джерело коштів має свою вартість. Показник, що характеризує відносний рівень загальної суми витрат за користування джерелами коштів відображає вартість авансованого капіталу і розраховується за формулою 4.1. 

                                             WACC=                                                   (4.1) 

    де  – вартість i-го джерела коштів;

      – частка i-го джерела коштів у загальній їхній сумі.

    Цей показник відображає мінімум повернення на вкладений в діяльність підприємства капітал, тобто рівень рентабельності будь-яких рішень інвестиційного характеру повинен бути не нижче показника WACC при сформованій на підприємстві структурі джерел коштів, вимогах інвесторів і кредиторів, дивідендній політиці.

    В політиці фінансування слід враховувати ефект фінансового лівереджу.

                                 

                  P_FL= (P_k – i )(1–T) L / E                                                                       (4.2) 

    де  P_FL – ефект фінансового лівериджу;

    P_k – рентабельність капіталу підприємства (P_k =EBIT / (L+E));

    EBIT – прибуток до сплати податків та відсотків;

    i – відсоткова ставка по кредитах і позиках;

    T – ставка податку на прибуток;

    L – сума залучених коштів підприємства;

    E – сума власних коштів підприємства.

    При визначенні додаткових джерел фінансування підприємства врахуємо заходи, щодо:

    - підвищення ефективності фінансової політики підприємства;

    - підвищення ефективності використання активів підприємства;

    - оптимізації структури капіталу, тобто мінімізації WACC і максимізації ринкової вартості підприємства;

    - покращення положення підприємства на ринку;

    - оптимізації дивідендної та реінвестиційної політики та ін.

    Враховуючи  попередній аналіз балансу даного підприємства можна сказати, що його структура  є майже оптимальною для даного підприємства, що дає змогу отримувати прибуток.

    Пам’ятаючи, те що у звітному році для даного підприємства була характерна така структура  капіталу: власний капітал – 93,35%, а залучені кошти 6,65%, а також дане підприємство не користувалося довгостроковим позиковим капіталом. Рентабельність власного капіталу на кінець 2008 року – 21,07%, то:

    WACC = 0,9335*0,2107+0,065*0 = 0,1967 або 19,67%.

    В даному випадку вартістю власних  коштів прийнято вважати рентабельність власного капіталу, а сумою кредиторської заборгованості підприємство користується безкоштовно, за умов вчасного погашення.

    Показник  P_FL,  тобто ефект фінансового лівереджу розраховувати не доречно, адже сума залучених коштів підприємства дорівнює 0, то відповідно і значення даного показника теж буде дорівнювати 0.

    Так як в прогнозному балансі активи перевищують пасиви на 151,9 тис.грн., то нижче запропоновані наступні шляхи додаткового фінансування для даного підприємства.