Бюджетна система сучасної України

 

Пояснення до таблиці 2.5

1. Середні валові витрати на 1 продукцію розраховується:

(2.11)

 

 

98,0 тис. од.

 

 

 

 

(2.12)

 

129,36 тис. од.

2. Розрахуємо можливі зміни в обсязі пропозиції товару, які дозволять ліквідувати заборгованість по постійним витратам. Для цього, необхідно розрахувати з поетапним розподілом суми постійних витрат:

(2.13)

 

Визначемо суму заборгованості:

 

 

 

 

5 тис. грн.

 

 тис. од.

 

98,0 тис. грн./ тис. од.

 

149,842 тис. од.

 

1,514 тис. од.

 

98,0 тис. грн./ тис. од.

 

148,372 тис. од.

3. Визначимо якими мають бути середні валові витрати фірми (ATC) на одиницю продукції, з мінімальним рівнем рентабельності -:

(2.14)

*

(2.15)

 

 

= 98,0 тис. грн./ тис. од.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Уряд декларує, що проект бюджету  на 2011 рік має соціальне спрямування, але необхідно зазначити, що в ньому немає чіткого вирішення питань щодо прожиткового мінімуму, він не відповідає потребам фінансування соціальної сфери, пенсійних виплат, допомоги малозабезпеченим. Становище погіршується невідповідністю співвідношення курсу долару до гривні, заниженням рівня інфляції. Передбачене підвищення заробітної плати вчителям на 25% за рахунок інфляції реально становитиме 10-15%. Витрати на охорону здоров'я також розглядаються як звичайна витратна стаття, а не як інвестиції в людину. Разом з тим від низьких заробітної плати та пенсій страждають не лише конкретні люди. Незрівнянно більший збиток несе економіка в цілому, оскільки результатом такої політики стає падіння внутрішнього платоспроможного попиту як фактору нарощення обсягів виробництва.

Повертаючись до переліку законів  України, дія окремих положень яких зупиняється згідно зі статтею 55 проекту бюджету, необхідно відзначити, що в ньому налічується понад десять законів, які мають безпосереднє відношення до рівня соціального забезпечення багатьох категорій населення. Серед них закон України «Про внесення змін і доповнень до закону Української РСР «Про освіту», стаття 57 «Гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним працівникам та іншим категоріям працівників закладів освіти», закон України «Про внесення змін до закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», стаття 30 «Соціальні гарантії працівників бібліотек» тощо. З огляду на це занадто мало надій на реалістичність твердження уряду про соціальні аспекти як ключовий пріоритет державного бюджету на 2011 рік.

На 2011 рік заплановано показник інфляції на рівні 19%, за прогнозами Міністерства економіки України, у 2010 році він становив 28%. При цьому передбачено бездефіцитний бюджет. Це непросте завдання. Цікавим у зв'язку з цим виглядають закономірності, виявлені академіком В.М. Геєцем. В Україні інфляція була контрольованою протягом 2006, 2007 і 2008 років, однак економічного зростання не спостерігалося. Боротьба з інфляцією стала по суті самоціллю економічної політики, а всі інші складові, які могли б стимулювати зростання, значною мірою залишалися поза увагою. Світовий досвід переконує, що є механізми, використання яких робить можливим економічне зростання в умовах як низької, так і порівняно високої і навіть досить високої інфляції. Цілком очевидно, щоб розпочати економічне зростання, не обов'язково зменшувати інфляцію до рівня, який існує у високо розвинутих країнах.

У ситуації накопичених суперечностей проблема мобілізації додаткових бюджетних  надходжень відноситься до найактуальніших. Зупинимося на деяких аспектах її вирішення.

Першочерговими  залишаються проблеми, пов'язані  з функціонуванням податкових пільг. Їх загальна сума в 2010 у 1,2 раза перевищила фактичні надходження до зведеного бюджету. Проте вирішуватися ці проблеми не повинні огульно. Критично сприймаючи помилки, яких припустилися протягом становлення вітчизняної податкової системи, а також аналізуючи проблеми, характерні для сучасного стану економіки України, не можна не визнати актуальності використання потенціалу, закладеного в економічному інструментарії, яким є податкові пільги. Досвід розвитку різних країн підтверджує корисність використання механізму податкових пільг. Україні, що перебуває у смузі глибокої трансформаційної кризи, необачно не скористатися цими перевагами. Стратегія реформувань у цій галузі повинна ґрунтуватися на реалістичному підході, коли виникає потреба пошуку компромісу в межах системи узгодження економічних інтересів держави, галузей, підприємств, організацій. Важливим з цього приводу є реалізація відповідних кроків.

Надання пільг слід жорстко узгодити з досягненням певного, важливого  для суспільства результату. Доцільно провести інвентаризацію податкових пільг та погодити їх із системою державних пріоритетів і політикою стимулювання легальної економічної діяльності. Ліквідація пільг не повинна вести до ослаблення стратегічно важливих ланцюгів народного господарства та соціальної сфери. Варто погодитися з потребою розробки концепції «гнучкого оподаткування» організацій, які виконують військово-промислове замовлення, підприємств стратегічного значення.

Надання пільг зі сплати податків до державного бюджету доцільне підприємствам  державної власності, іншим —  лише у вигляді кредитів. Однак  сьогодні склався інший підхід. Так, за 9 місяців 2009 року 5060 державних підприємств, або 4,5% від загальної кількості, одержали пільги на суму 5084 млн. грн. (19,5% від загальної суми пільг). Водночас відкриті акціонерні товариства отримали 27,4% від загальної суми пільг, товариства з обмеженою відповідальністю — 16,3%.

Завдання щодо підтримки виробництва  та пріоритетних галузей національної економіки зумовлює необхідність перетворення державної власності у високоприбуткову, що потребує ефективного управління державним майном, враховуючи пакет акцій державних акціонерних товариств. Слід також зазначити, що до цього часу ще законодавчо не визначена обов'язковість нарахування та сплати до бюджету дивідендів від суб'єктів підприємницької діяльності, які створені за участю державних підприємств та організацій.

Залишаються не повністю реалізованими  можливості поповнення доходної частини  бюджету за рахунок збільшення надходжень від рентної плати за використання природних ресурсів. Так, її частка в доходах Зведеного бюджету України у 2008-2009 не перевищувала 0,3% і на реальний добробут суспільства поки ще відчутно не впливає. Зараз при наданні ліцензії на право видобутку природних ресурсів не враховується їх вартісна оцінка, а це ніяк не впливає на ефективність користування надрами. Хоча світовий досвід вказує на необхідність обов’язкового врахування вартості мінеральної сировини, яка знаходиться у надрах, і відповідного відображення її в системі ліцензування, що дозволяє розширити можливості держави щодо удосконалення економічного механізму користування надрами.

Величина надходжень до бюджету  безпосередньо залежить від обсягів  товарно-грошового обігу, однак звуження товарно-грошових відносин, криза неплатежів, динамічність бартеру не сприяють його розширенню. Водночас є оцінки, за якими нормалізація товарно-грошового обігу здатна забезпечити для бюджету до 20-25% додаткових грошових надходжень.

Президент України Віктор Янукович у виступі на розширеному засіданні Координаційного Комітету боротьби з корупцією та організованою злочинністю заявив, що легалізація тіньових капіталів здатна забезпечити понад 17 млрд.грн. додаткових бюджетних надходжень. У зв'язку з цим зростає актуальність кроків, спрямованих на легалізацію тіньових капіталів. Водночас і сьогодні залишаються нереалізованими вкрай необхідні для цього заходи. Комітетом Верховної Ради з питань фінансів та банківської діяльності не підтримано законопроект, внесений Президентом України, «Про легалізацію доходів фізичних осіб, з яких не сплачено податки, збори (обов'язкові платежі) до бюджетів і державних цільових фондів», у якому пропонувалося запровадити 10% ставку оподаткування до сум, які легалізуються. Тому потребує прискореного розгляду законопроект «Про податкову амністію», дія якого поширюється також на юридичних осіб, та пропонується запровадження нульової ставки оподаткування на суми доходу,

який легалізується. Виходу доходів з «тіні» певною мірою  сприятиме прискорення впровадження персоніфікованого обліку в системі  загальнообов'язкового пенсійного страхування.

Суттєвим важелем вирішення  бюджетних проблем слід розглядати розумні обсяги та структуру державних витрат. Водночас практика переконує, що ряд витрат бюджету, насамперед оборонні, адміністративно-управлінські, мало еластичні по відношенню до падіння виробничого та податкового потенціалів. Особливо чітко простежується тенденція їх зростання в умовах інфляції. Для забезпечення цілеспрямованого впливу державних витрат на економіку раціональна бюджетна політика повинна відображати, з одного боку, специфіку сучасного перехідного етапу, а, з другого — реалізуватися шляхом поступового нарощування арсеналу заходів з регулювання внутрішнього державного попиту, притаманного ринковій економіці. У такому випадку у бюджетній політиці досягається узгодженість з необхідністю стимулювання економічного розвитку і з інтересами економічної безпеки держави.

Таким чином, можна стверджувати, що нова бюджетна політика не змогла наростити  свою ефективність через мобілізацію  всіх її можливостей та ресурсів і  стати джерелом підтримки стратегічних завдань, накреслених у посланні Президента України до Верховної Ради України. Багато з проблем, характерних для попередніх бюджетів, значною мірою не вирішені і в бюджеті - 2011. У зв'язку з цим бюджетна політика активніше набуває рис знаряддя, що провокує руйнацію економічного потенціалу країни. І чим довше вона використовуватиметься як переважний інструмент реалізації фіскальних інтересів, тим очевидніше проявлятимуться невідповідність між проголошеними стратегічними цілями і неможливістю їх досягнення шляхом тих заходів, що здійснюються на практиці. Консолідований бюджет як головний закон економічного життя країни повинен фіксувати не тільки доходи та витрати, а й усі основні параметри економічного розвитку. За умови підпорядкування бюджетної політики вирішенню проблем бюджетного дефіциту та державного боргу вона неминуче перетворюється в джерело економічних протиріч. Необхідна активізація процесів переорієнтації бюджетної політики на зростання ефективності вітчизняної економіки і створення умов для розширення внутрішнього платоспроможного попиту. Перспективи бюджетної політики як складової фінансової політики невіддільні від розвитку єдиної цілісної системи фінансових відносин у напрямку досягнення збалансованості економічних інтересів усіх суб'єктів розширеного відтворення. 

Для ефективного розв'язання всіх взаємозалежних економічних та соціальних проблем Україна повинна переорієнтуватися  на модель, яка передбачає розширення повноважень та відповідальності Уряду. Основним недоліком такої діяльності є те, що бюджетні витрати, пов'язані  з вибором стратегії конкурентоспроможності, будуть відчутними відразу після її впровадження, тоді як переваги виявляться лише з часом. Але у кінцевому підсумку така політика зменшить вартість товарів і послуг для споживачів, підвищить шанси України на успіх на світових ринках, забезпечить економічне зростання, зайнятість та добробут, дозволить підвищити життєвий рівень населення.                                         

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ  ДЖЕРЕЛ                                                                

 

1. Василик О.Д., Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2009 р. – с. 544.
2. Воронова Л.К. Бюджет державний // Юридична енциклопедія. Т.1. А-Й. – К.: Вид-во Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2010 р. – с. 290.
3. Воронова Л.К., Ісаєва Н.К.. Бюджетне право // Юридична енциклопедія. Т.1. А-Й. – К.: Вид-во Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 2008 р. – с. 293.
4. Базилевич, В.Д. Л.О. Баластрик. Державні фінанси. Навч.посібник/ За заг.ред. Базилевича В.Д. – К.: Атіка, 2007 р. – с. 368.
5. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. – К.: НІОС. – 2005 р. – с. 150.
6. Бескид Й.М. Державний бюджет України // Методичні рекомендації. – Трернопіль. – 2006 р. – с. 400.
7. Кириленко О.П. Фінанси. – Тернопіль: Економічна думка. – 2008 р. – с. 288.
8. Сафонова Л.Д. Бюджетний менеджмент: Навч. -метод. посіб. для самост. вивч. дисципліни / Київ. нац. екон. ун-т. — К.: [КНЕУ], 2002 р. – с.186.
9. Василик О.Д. Державні фінанси України: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 2000 р. – с. 383.
10. Геєць В.М, Довгострокові умови та фактори розвитку економіки України. Економіст. - №3. -2009 р. – с. 235.
11. Гавриленко О.А. Становлення основ бюджетного права античних держав Північного Причорномор’я // Актуальні проблеми правового регулювання фінансово-кредитних відносин в умовах кризи: практика застосування і шляхи вдосконалення : зб. тез доповідей за матеріалами Міжнародної науково-практичної конференції (4-5 червня 2010 р.). – Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010 р. – с. 75.
12. Геєць В.М, Інфляція та економічне зростання. Финансовые риски. - №1. -2009 р. – с. 96.
13. Лондар С.В, Чугунов І., Динаміка податково-бюджетного навантаження на економіку України. Економіст. - №7-8, 2010 р. – с. 66.
14. Луніна І.О., Бюджетний кодекс України і реалії міжбюджетних відносин. Економіст. - №10, 2010 р. – с. 80.
15. Мельник П.Л, Бюджетні орієнтири на 2001 рік. Економіст. - №11, 2010 р. – с. 125.
16. Осипчук Л.И, Виконання державного бюджету. Економіка. Фінанси. Право. №11, 2010 р. – с. 121.
17. Тарангул Л.Е, Основні напрямки удосконалення законодавчої бази оподаткування місцевими податками і зборами. Економіст. - №3, 2011 р. – с. 87.
18. Ткаченко В.А., Каламбет С.В., “Розвиток філософії оподаткування на основі визначення податкового потенціалу”. Фінанси України. - №1, 2011 р. – с. 65.
19. Ткачук О.М., Податкове середовище як фактор інвестиційного розвитку малих підприємств. Фінанси України. - №2, 2011 р. – с. 93.
20. Яценко А.А, Реструктуризація державного боргу. Економіка. Фінанси. Право. - №7, 2010 р. – с. 103.
21. Луніна І.О., “Державні видатки: тенденції і фактори зростання”. Фінанси України. - №4, 2011 р. – с. 153.