Бізнес-ідея

Останні кроки: де знайти фінансування і чи варто звертатись до консультантів

Взагалі існує два  джерела коштів для фінансування нового бізнесу: власний капітал і боргове фінансування. Власний капітал представлений переважно внесками засновників у підприємство і характеризується тим, що залучення такого фінансування не призводить до збільшення боргу, відповідно – таке фінансування не потрібно повертати. Існуюче підприємство може залучити фінансування для збільшення власного капіталу шляхом збільшення статутного фонду, залучення нових партнерів (учасників, акціонерів) та використання інших механізмів. Боргове фінансування характеризується тим, що воно надається на зворотній основі і призводить до зростання заборгованості підприємства. Видами боргового фінансування є кредити, позички, продаж облігацій та інше.

При пошуку джерел фінансування нових проектів потрібно пам’ятати, що фінансові установи, які надають  боргове фінансування, вимагають  участі позичальника у проекті власними коштами (не менше 25-30%). Крім того, часто вимагається, щоб загальна сума боргів підприємства не перевищувала 70-80% вартості всіх активів. Тому при залученні фінансування нового проекту (бізнес-ідеї) необхідно зважено підходити до вибору джерел фінансування, і не покладатися лише на фінансування позики або кредити.

Залучати консультантів  для оцінки проектів і розробки бізнес-планів доцільно тоді, коли персонал підприємства має недостатньо часу або кваліфікації для виконання такої роботи. Для здійснення комплексного обґрунтування нових бізнес-ідей, як показує досвід, залучення сторонніх консультантів є необхідним, оскільки така робота вимагає високої кваліфікації спеціалістів, всебічного і ґрунтовного аналізу, стороннього погляду на проект і підприємство. Доцільність залучення консультантів пояснюється і тим, що ціна рішень про розвиток нового виду діяльності дуже висока – від правильності прийнятого рішення залежить не тільки окупність вкладених коштів, а також фінансова стабільність компанії. Вартість послуг консультантів залежить від рівня складності проекту, терміновості виконання робіт, а також кваліфікації консультантів. Якщо консультанти беруть на себе обов'язки супроводження проектів з метою отримання фінансування або інші функції, вартість їх послуг, відповідно, збільшиться. 

Кучеренко «Бізнес-планування (2006)» 

 Предмет «Планування,  бюджетування, проектування»

Відомо чимало прикладів, коли перспективні ідеї, від впровадження яких небезпідставно очікують неабиякий ефект, на жаль, приносять тільки розчарування. Вони можуть бути дуже добре обґрунтовані, схвалені інвесторами, але водночас провалені безпорадними діями на стадії практичної реалізації. Тому проектній стадії розвитку бізнес-ідеї слід приділяти особливу увагу.

 Дуже часто  проектом називають будь-яку ідею, яка дійшла до стадії реалізації. При цьому попередні стадії  мають назву " перед проектні". Із суворо наукового боку це  не дуже точно, але підкреслює важливість проекту для втілення ідеї у практику.

 Проектна стадія  відрізняється від попередніх кроків реалізації бізнес-ідеї, насамперед у плані значення творчої складової процесу. Якщо, наприклад, у бізнес-плані ця складова має дуже велике значення, то в проекті на перший план виходять дисципліна та наполегливість у діях із впровадження розроблених рішень у життя. Після детального обґрунтування усіх можливих варіантів здійснення задуму настає черга реальних дій. Головним стає не генерація ідей, а спроможність швидкого втілення їх у життя.

 Це потребує  зовсім іншого підходу до справи, якнайточнішої розробки плану дій та контролю за їх здійсненням. Більш важливого значення набувають якості менеджера щодо ефективного управління командою проекту, оптимізації терміну виконання проектних робіт тощо. Тобто роботи з управління проектом є досить стандартизованими. Є навіть інструкція з визначення компетентності й сертифікації українських професійних керівників і фахівців з управління проектами, у якій зібрано вимоги до знань та кваліфікаційного рівня проектних менеджерів.

 Безпосередньо  проектна стадія починається  тоді, коли вирішено питання фінансування. Інвестори роблять висновки про  доцільність фінансування за результатами розгляду, аналізу та експертизи бізнес-плану. Частіше за все реалізацію проекту починають у той момент, коли реально надходять інвестиції. Тут на перший план виходять питання термінів виконання робіт. Ця умова частіше за все відсутня на попередніх стадіях розробки бізнес-ідеї, тому що поспішати з обґрунтуванням та висновками не можна. Це тільки зашкодить проекту. Тому звичайно розробка проекту, тобто виконання техніко-еконо-мічного обґрунтування, складання та захист бізнес-плану займає більше часу, ніж його безпосереднє виконання.

 Після надходження інвестицій настає час здійснення обов'язків перед інвесторами, а їх виконання цілком залежить від якості виконання проекту. Якщо проектна стадія реалізується не раціонально, це не тільки заважає виконанню фінансових зобов'язань, але, що більш неприємно, підриває віру в проект та репутацію його розробників.

 На проектній  стадії відбувається практична  реалізація ідей, які висунуті  раніше, та планів їх втілення  у життя. Будь-який план характеризується  невизначеністю, тобто прогнозовані  результати техніко-економічного  обґрунтування та бізнес-плану  об'єктивно є ймовірними. Це необхідно  враховувати на проектній стадії  через постійну практичну перевірку плану та своєчасне внесення до нього необхідних коректив.

 При генеруванні  ідеї та її обґрунтуванні найбільше  значення мають індивідуальні  здібності, професійні навички  у конкретній галузі знань.  У проекті на перший план виходить колективна робота. Недарма організаційна структура, яка займається здійсненням проекту, отримала назву "команда". Тому реалізація проекту потребує ефективної системи управління персоналом.

 Все викладене  свідчить, що проектна стадія характеризується синтезом дій із різних галузей знань та діяльності. Ця системність, а також важливість проекту для впровадження нововведень зумовили появу відносно нових дисципліни та напряму діяльності — управління проектами, чи проектний менеджмент. Саме вивчення методології та методики проектного менеджменту і є метою цього розділу посібника. 

14.1. Призначення бізнес-плану, 

 його склад  і технологія розроблення

 Підприємницька діяльність притаманна не лише окремим особам чи групам осіб, що хочуть організувати власну справу, а й підприємствам, які стабільно працюють, незалежно від їхніх масштабів. Реалізація всякої підприємницької ідеї — від формулювання власне задуму до втілення — здійснюється за планом. У вітчизняну практику економічної роботи бізнес-планування почало активно впроваджуватися разом з елементами ринкових перетворень. Бізнес-план як плановий документ у країнах з розвиненою економікою є невід’ємною частиною ділового проекту, а його складання — одним з передінвестиційних етапів. Абсолютизація значення бізнес-плану й виокремлення його в самостійний елемент комплексного бізнес-проекту, або ж підміна ним традиційної системи техніко-економічних планів на підприємстві, що спостерігалося донедавна, певною мірою свідчить про невисоку грамотність багатьох менеджерів і підприємців. З іншого боку, вказане явище склалося не без впливу послабленості державних механізмів регулювання економіки в перехідний період, нерозвиненості законодавчої бази.

 У сучасних  умовах господарювання вирізняють  таку функціональну спрямованість  бізнес-плану: 

економічне обґрунтування  бізнес-проекту;

розроблення концепції  ведення бізнесу;

планування залучення  грошових коштів. 

Вказані напрями  визначають мету складання бізнес-плану, а також впливають на зміст, структуру й деталізованість опрацювання та розрахунків. Бізнес-проекти є різноманітними за сферою застосування, предметною галуззю, масштабами, тривалістю, складом учасників, ступенем складності, значущістю результатів тощо. Переважна більшість бізнес-проектів має інвестиційний (затратний) характер. Їхньою головною метою є вкладання коштів у різні види бізнесу з метою отримання прибутку. У цій групі бізнес-проектів виокремлюють:

інноваційні проекти  дослідження й розвитку: розроблення нового продукту, дослідження у сфері менеджменту; розроблення нового пакета програмного забезпечення;

організаційні проекти: реформування підприємства; реалізація концепції нової системи управління; створення нової організації;

економічні проекти: приватизація підприємства; створення аудиторської системи; введення нової системи податків (на макрорівні);

соціальні проекти: соціальний захист населення; ліквідація наслідків природних і соціальних потрясінь; реформування системи охорони здоров’я (на макрорівні). 

Для короткотермінових, невеликих за масштабами або локальних  бізнес-проектів, які не потребують значних витрат і є досить нетривалими за термінами реалізації, бізнес-план виконує роль початкового етапу ділового планування. У ньому поєднуються всі етапи й роботи, що виконуються в передінвестиційній фазі ділового планування.

 Підприємства, що працюють у відносно стабільній ситуації та виготовляють продукт для досить стабільного ринку, розробляють локальні бізнес-плани, спрямовані на вдосконалення виробництва, модернізацію продукту, пошук способів зниження витрат. Якщо підприємство, передбачивши значне зростання виробництва нових або традиційних продуктів, не має достатніх власних виробничих потужностей для їх виробництва, то воно може залучити капітальні вкладення для створення нових потужностей або ж зайнятися пошуком партнерів, які виготовлятимуть частину комплектуючих виробів чи виконуватимуть певні технологічні процеси. Інший спосіб вимагає розроблення бізнес-плану з прискореним вирішенням завдань і потребує менше коштів, ніж перший.

 Бізнес-план, який використовують для розроблення концепції бізнесу, дає його укладачам досвід стратегічного планування й водночас є керівництвом до виконання. Він може слугувати для перевірки ідей керівництва та як інструмент для прогнозування результатів діяльності підприємства. Попередження помилок виникає ще в процесі розроблення документа, що створює систему раннього оповіщення появи проблем.

 Бізнес-план може  сприяти пошуку інвесторів, кредиторів, спонсорських вкладень. Часто інвестори віддають перевагу короткому змісту бізнес-плану, що дає їм можливість побачити важливі особливості й переваги проекту. Такий варіант документа має назву бізнес-пропозиції й використовується на переговорах з потенційними інвесторами та майбутніми партнерами, при запрошенні провідних менеджерів; це потребує дотримання певних умов до його оформлення й структури.

 Крім зазначених  вище функціональних напрямів  бізнес-план використовують як  внутрішній засіб управління  підприємством. Бізнес-план — це важливий інструмент, здатний сприяти вдосконаленню керівництва підприємством. Ефект може відчуватися за такими основними напрямами:

стратегічний напрям;

менеджмент;

координація та контроль;

розподіл повноважень. 

Огляд цілей, ресурсів, ринків, сильних і слабких сторін підприємства, різних варіантів дій, викладений у бізнес-плані, дає змогу сформувати нові стратегічні напрями й відмовитися від попередніх, якщо вони стають неефективними. Подібні стратегічні ідеї потім можуть розроблятися за межами формального бізнес-планування. За допомогою бізнес-плану можна встановити індивідуальні цілі та плани дій на період, охоплений планом. Бізнес-план може використовуватись як інструмент контролю запланованих робіт у цілому або окремих напрямів з погляду досягнення цілей і раніше встановлених проміжних етапів. Час від часу оцінювання відхилень від розрахунків, закладених у бізнес-плані, виявляє сильні й слабкі сторони організації та дає можливість усунути загрозу негативних зрушень. Фінансовий розділ бізнес-плану може застосовуватися як засіб об’єктивного спостереження за розвитком бізнесу, як своєрідний засіб моніторингу. Зрозумілі, чітко визначені цілі, викладені в бізнес-плані, передбачають програму розвитку комунікацій: обговорення у прийнятті рішень, розгляд ідей, виявлення й розв’язання конфліктів, створення атмосфери довіри. Бізнес-план може слугувати потужним мотиватором, який сприятиме визначенню особистого вкладу кожного працівника в досягнення цілей та формуванню власних ідей у контексті бізнес-плану.

 Жорстко регламентованої  форми та структури бізнес-плану  не існує. Разом з тим, як правило, у ньому передбачаються розділи, в яких розкривають головну ідею та мету бізнесу, характеризують специфіку продукту підприємства й задоволення ним потреб ринку; оцінюють місткість ринку і встановлюють стратегію поведінки підприємства на певних ринкових сегментах, визначають організаційну й виробничу структуру, формують фінансовий проект справи, включаючи стратегію фінансування і пропозиції за інвестиціями, описують перспективи зростання підприємства. Найбільш чітко внормованим є склад бізнес-плану, який використовують для обґрунтування бізнес-проектів. У загальному вигляді він складається з таких розділів: резюме, опис підприємства й галузі, опис продукту (послуги), маркетинг і збут продукції, план виробництва продукту, організаційний план, фінансовий план, спрямованість і ефективність проекту, ризики й гарантії, додатки.