Бізнес-ідея

загальна стратегія  маркетингу: опис ринкової філософії  та стратегії підприємства у своїй ринковій ніші; опис нинішніх і потенційних споживачів; новаторські маркетингові концепції; масштаби ринку на початковому етапі (локальний, регіональний) і в майбутньому;

ціноутворення: власна цінова політика порівняно з політикою  конкурентів; оцінювання прибутковості  продукту; аналіз взаємозв’язку ціни, частки ринку та прибутку;

тактика реалізації продукту: опис методів реалізації; порівняльний аналіз ефективності різновидів реалізації продукту; вибір посередників і торговельних представників; план створення власної торговельної мережі з обґрунтуванням систем і форм стимулювання працівників;

політика післяпродажного обслуговування й надання гарантій: оцінювання важливості системи гарантій для споживачів; опис умов надання гарантій; оцінювання прибутковості післяпродажного обслуговування;

реклама та просування товару на ринок: вибір різновиду рекламної кампанії; плани участі в загальних рекламних акціях, виставках, ярмарках; оцінка витрат на рекламу та прогноз її ефективності;

реалізація продукції: опис методів і каналів реалізації; розрахунок транспортних витрат; особливості  реалізації на зарубіжних ринках. 

На основі плану  маркетингу визначають прогноз продажу  — яку кількість продукту можна  буде продати за різних рівнів ціни. Для цього враховують еластичність попиту, що впливає на зміну обсягу продажу за умови зміни рівня цін. Обсяги продажу продуктів з нееластичним попитом майже не змінюються за зростання цін. Продукти еластичного попиту характеризуються значною залежністю обсягу продажу від змін цін: за зростання цін обсяги продажу швидко падають. Точної оцінки еластичності попиту досягають у результаті складних досліджень фахівців. Для приблизних оцінок можна скористатися результатами експертного аналізу досвідчених спеціалістів, що працюють у сфері торгівлі аналогічними продуктами.

 За отриманими  даними можна відстежити динаміку зміни валового виторгу залежно від продажу продукту.

 Аналіз зміни  затрат на залежно від динаміки  продажу прибутку дасть змогу  уточнити комерційну політику  підприємства з урахуванням прибутковості різних прогнозних варіантів обсягу продажу й ціни продукту. Концептуально важливим є визначення так званої точки беззбитковості — критичного обсягу виробництва, за якою валовий виторг досягає рівня валового виторгу підприємства. Досягнення такого рівня та нарощення прибутковості має відбутись якнайшвидше за допомогою раціонального поєднання політики ціноутворення й виробництва продукту.

14.3. Планування виробництва  продукції 

 та його ресурсного забезпечення

 Для здійснення  проектів, спрямованих на виробництво  продукту, особливої уваги набуває  опис його забезпеченості у  виробничо-технологічному й організаційному  аспектах. Сутність обґрунтованості  таких проектів оцінюють саме  через здатність підприємства реально виробляти потрібну кількість продукту в певні терміни й заданої якості.

 План виробництва  продукту в бізнес-плані формують  на методичній основі та з  використанням інструментарію традиційного  тактичного планування виробничої  програми підприємства з обґрунтуванням її виробничою потужністю, матеріально-технічним забезпеченням та системою організації праці. Подавати в бізнес-плані повний комплекс обґрунтувань немає потреби, тому частину деталізованих обчислень та розрахунків можна винести в додаток.

 Для розроблення  плану виробництва продукту використовують  таку інформацію:

структура виробництва;

технологічний процес (маршрут);

трудомісткість виконання  операцій;

схема розподілу  виробничого процесу в часі та просторі;

тарифи (розцінки) оплати праці основних робітників;

кваліфікація та структура персоналу;

перелік матеріалів, комплектуючих виробів, потреба в них: кількість, ціна й вартість;

основні постачальники  матеріалів і комплектуючих виробів, обсяги й умови постачання;

потреба в енергоносіях, ціна одиниці їх споживання;

перелік послуг сторонніх  організацій, які задіяні у виробництві  та реалізації продукту; кількість  і вартість послуг. 

Виробництво продукції  може здійснюватися на вже існуючому  підприємстві. У такому разі обґрунтуванню підлягають придбання додаткового обладнання, варіант лізингу тощо. Якщо виробництво є зовсім новим, то слід визначити потребу в обладнанні та виробничих площах і план збільшення їх кількості (розширення) у проектному періоді.

 Весь виробничий  процес має бути описаним з  відображенням рішень про субконтракти на комплектуючі вироби, що обґрунтовані з погляду витрат на підтримання запасів, кваліфікації робочої сили, розмірів партії продукту тощо.

 Потребу в персоналі  визначають за окремими його  категоріями з використанням  типових методичних прийомів. Якщо  потрібна додаткова підготовка (перепідготовка) працівників певної кваліфікації, то слід передбачити план зазначених заходів і витрати на їх здійснення.

 Розроблення організаційної  структури управління має ґрунтуватися  на врахуванні переваг і недоліків  наявних різновидів та виборі раціональної моделі для даних умов господарювання, масштабів виробництва, філософії фірми тощо. У малому бізнесі організаційна структура може набувати ознак гетерархії.

 Підготовка виробничого плану супроводжується формуванням інформації про динаміку витрат залежно від обсягу виробництва з виокремленням витрат на матеріали, працю, покупні компоненти, а також загальновиробничих і загальногосподарських витрат. Відповідно до певних обсягів виробництва має бути визначено рівень запасів.

 Під час формування розділу бізнес-плану, який має назву «Організаційний план», обов’язковим для новоствореного підприємства є також опис правової (юридичної) його форми з чітким визначенням прав власності та розподілу прибутку.

14.4. Фінансові розрахунки  в бізнес-плані

 Фінансовий план  у бізнес-плані є підсумковим розділом, і всі розрахунки в ньому виконують за результатами прогнозу обсягу виробництва та продажу продукту. У його розробці мають бути враховані характеристики умови бізнес-середовища, а саме:

податки та тенденції  їх зміни;

зміни валютних курсів, за якими ведуться обчислення для  інвестиційних проектів;

інфляційна характеристика середовища;

горизонт розрахунків. 

Основою фінансового  плану є такі документи: план доходів  і видатків, план грошових надходжень і виплат, плановий баланс. Ці фінансові  документи мають стандартну форму  з єдиною методикою розрахунків  відповідних показників.

 На підставі вказаних документів можна не лише спрогнозувати майбутнє фінансове становище, а й оцінити його за допомогою очікуваних фінансових коефіцієнтів: ліквідності, платоспроможності та рентабельності.

 У процесі формування  фінансового плану проводять  аналіз фінансових ресурсів підприємства та відпрацьовують схему фінансування інвестиційного проекту. Ураховуючи те, що форми й методи фінансування проектів є різноманітними, слід обґрунтувати вибір однієї з них, наприклад:

одержання фінансових ресурсів випуском акцій;

боргове фінансування — одержання довгострокових кредитів, іпотечних застав;

лізингове фінансування. 

Кожна з альтернативних форм та схем фінансування має бути прорахована й оцінена щодо наслідків  її використання.

 Для фінансового  обґрунтування інвестиційного проекту  в бізнес-плані розраховують дві групи показників: показники фінансового становища й показники ефективності інвестицій, обчислені за вибраною ставкою дисконтування.

 Перша група  показників характеризує ефективність  оперативної діяльності підприємства в процесі реалізації інвестиційного проекту, а друга — ефективність інвестицій у проект. Усі вони виконуються, як правило, за загальноприйнятою методикою [7].

 Досягнення запланованого  стану завжди пов’язано з певними  ризиками, що виникають у результаті  настання небажаних негативних  змін. Тому під час розроблення бізнес-плану мають бути враховані можливі зміни ринкової ситуації. Проводять якісний і кількісний аналіз ризику. У першому випадку визначають фактори ризику й етапи робіт, у процесі виконання яких виникає ризик. У другому — визначають розміри ризику, що є більш складним завданням. Для підвищення рівня надійності та достовірності результатів і висновків використовують аналіз чутливості. Його метою є визначення ступеня впливу критичних чинників на фінансові результати проекту. Процедура аналізу чутливості охоплює:

вибір одного з інтегральних показників ефективності (термін окупності проекту, індекс прибутковості, чистий дисконтований дохід або внутрішня норма рентабельності), стосовно якого проводять оцінку;

почергове введення в прогноз різних значень вибраного критичного чинника й оцінювання їх впливу на основний показник;

розроблення заходів  щодо зменшення ризикованості та встановлення оптимального варіанта реалізації проекту. 

Частину розрахункових  матеріалів, що слугують додатковими аргументами та доведеннями щодо обґрунтованості бізнес-плану, варто розмістити в додатку. Крім цього, рекомендовано включити в додаток такі матеріали:

копії патентів, авторських свідоцтв чи свідоцтв про реєстрацію торгової марки;

копії договорів  оренди;

рахунки;

звіти про ринкові  дослідження;

резюме (СV) працівників, котрі обіймають основні посади в компанії;

необхідні фотографії, наприклад товарів, що пропонуються до продажу, або креслення — якщо товаром є власне розробка товару;

технічні характеристики виробів;

рекламні проспекти.