Бізнес-ідея

 Побудова основних  таблиць, схем і розрахунків,  а також типові форми подання  заявок стандартизовані в межах  відповідності міжнародному програмному  забезпеченню КОМФАР, розробленому  Організацією промислового розвитку Об’єднаних Націй (ЮНІДО). Оскільки середовище бізнесу й ділове планування у країнах з розвиненою ринковою економікою формувалося з певними особливостями, на сьогодні ця обставина обумовила певні відмінності методичних підходів до розроблення бізнес-планів у США, Німеччині, Великобританії, Франції, а також у країнах близького зарубіжжя.

 Спеціальна література, в якій розглядалися методичні питання розроблення бізнес-проектів, бізнес-планів та бізнес-довідок донедавна була переважно перекладеною зарубіжною,

 де вказане  розглядалося стосовно підприємств, що мають чималий досвід функціонування в ринковому середовищі. Економічна та соціальна ситуація, в якій перебувають вітчизняні

 підприємства, часто не дає їм змоги здійснювати пряме використання зарубіжних методичних розробок під час укладання

 бізнес-планів.

 З іншого боку, досить високий методичний рівень техніко-економічного планування та техніко-економічного обґрунтування інноваційних рішень, що традиційно склався на підприємствах в умовах централізованої планової економіки, дозволяє без особливих зусиль для менеджерів діючих підприємств освоїти таку форму плану. Значно складнішим виявилося набуття досвіду з бізнес-планування, як і з інших видів економічної роботи, для приватних підприємців та керівників новостворених малих підприємств. Здійснення численних програм підтримки малого бізнесу та активізація наукового потенціалу в останні роки майже вирішили проблему методичного забезпечення розроблення бізнес-планів в Україні.

 Вибір конкретного різновиду методики розроблення бізнес-плану, глибина й часовий горизонт його опрацювання, варіантність рішень, що обґрунтовуються, обсяг, наявність документів-додатків, рівень конкретизації окремих розділів залежать від багатьох чинників. Серед них особливого значення набувають:

мета розроблення (функціональна належність);

обсяг інвестицій за проектом і специфіка потенційного інвестора (спеціалізація, інтереси, психологія, досвід інвестування, національна належність);

розмір підприємства (масштаби виробництва);

вид підприємницької діяльності, особливості продукту, ринкового сегмента;

місткість ринку  збуту, наявність конкурентів і  перспектив зростання підприємства. 

Потрібно усвідомити, що кожен бізнес-план є унікальним. Методика дає лише загальні напрями  й основу для подальшого творчого використання виконавцями відповідно їхніх вимог.

 Розроблення бізнес-плану  — складний і трудомісткий  процес. Збирання та систематизація  документів, вивчення необхідної  інформації, виконання обчислень,  обґрунтування, аналіз і повторний  розгляд оформлення бізнес-плану  займає від 30 до 100 робочих годин  [5, с. 12]. Виконання розрахунків та  підготовка зведених розділів бізнес-плану проводяться за методичними рекомендаціями, що є загальними для всіх планів підприємства. Ця тема навчального посібника ознайомлює лише з особливостями бізнес-планування.

 Реальне планування  варто розпочати не пізніше ніж за півроку до того, як заплановано, наприклад, відкрити нову справу. Для управління проектом формують команду кваліфікованих виконавців або укладають угоду (замовлення) у консалтинговій фірмі. Серйозні інвестори часто вимагають, щоб бізнес-план їм надавав особисто керівник підприємства, що потребує його безпосередньої активної участі в розробленні бізнес-плану навіть у разі залучення команди розробників ззовні. Підвищує шанси в пошуку інвесторів і партнерів наявність у складі підприємства такої команди, що розробляє бізнес-план і готова його реалізувати. Формуючи її, слід звернути особливу увагу на гармонійне поєднання поведінкових, технічних і концептуальних здібностей виконавців.

 Послідовність розроблення бізнес-плану та його побудову на прикладі втілення перспективної бізнес-ідеї подано в табл. 14.1.

Таблиця 14.1

КОМПОЗИЦІЯ БІЗНЕС-ПЛАНУ  ДЛЯ ПЕРСПЕКТИВНОЇ БІЗНЕС-ІДЕЇ

Види робіт 

Відповідний розділ бізнес-плану 

1. Збирання й аналіз  інформації про продукт (послугу). Опис продукту 

Розділ 3. Опис продукту (послуги) 

2. Збирання й аналіз  інформації про ринок збуту 

Розділ 4. Маркетинг  і збут продукції 

3. Аналіз стану  й можливостей підприємства, перспективності галузі 

Розділ 2. Опис підприємства та галузі 

4. Визначення потреби  в ресурсах (площа, обладнання, кадри) 

Розділ 5. План виробництва  продукту 

5. Обчислення потреби  в капіталі та фінансуванні 

Розділ 7. Фінансовий план 

6. Визначення спрямованості  та масштабності проекту, розрахунок  ефективності 

Розділ 8. Спрямованість  і ефективність проекту 

7. Розроблення організаційної  структури, правового забезпечення та графіка реалізації проекту 

Розділ 6. Організаційний план 

8. Вирішення питань  ризиків і гарантій 

Розділ 9. Ризики й  гарантії 

9. Підбір матеріалів і складання додатків  

Додатки  

10. Складання короткого змісту проекту 

Розділ 1. Резюме 

11. Складання анотації  на проект 

Анотація  

12. Оформлення титульного  аркуша  

Титульний аркуш 
 

Певної уваги потребує оформлення бізнес-плану, підготовка титульного аркуша, меморандуму про конфіденційність, анотації. На титульному аркуші, як правило, поміщають назву й адресу підприємства, реквізити адресата, якому направляється бізнес-план, дані про керівника підприємства (проекту), менеджера проекту, дату початку проекту та його тривалість. Дуже важливо надати проекту не лише повну назву, а й скорочений її варіант, який, з’явившись на титульному аркуші, може викликати позитивні емоції як у тих, хто читатиме титульний аркуш, так і у тих, хто надалі супроводжуватиме весь бізнес.

 Меморандум про  конфіденційність складають з  метою попередження осіб, які ознайомлюються з бізнес-планом, про засоби безпеки стосовно інформації, що міститься в ньому. Тут може бути вміщено нагадування про те, що особа, яка ознайомлюється з бізнес-планом, бере на себе зобов’язання й гарантує непоширення цієї інформації без дозволу автора. Може бути вказано також про заборону копіювати весь бізнес-план або окремі його частини з якою завгодно метою, заборону передавати третій особі. Доцільно вказати також вимогу повернення бізнес-плану, якщо він не викликає інтересу в адресата.

 Анотація бізнес-плану  надає дуже стислу дозу інформації  для первинного ознайомлення  з ним. Анотація складається  так, щоб у ній можна було  знайти відповіді на запитання:  «хто?», «що?», «чому?», «коли?»,  «де?» та «як?». З анотацією звертаються до осіб з вищого керівництва фірми, яких бажано заінтересувати в проекті; вона може бути використана для письмових звернень і рекламних оголошень. Її обсяг має не перевищувати 0,5 сторінки.

 Резюме — короткий  виклад бізнес-плану — це необхідна  його структурна складова, що  теж є стислою версією плану:  не викладом його основ, не  вступом до нього, а своєрідним «сповіщенням про наміри». За своєю сутністю резюме є рекламою проекту та має бути складене так, щоб викликати інтерес у потенційного інвестора або партнера. У цьому розділі потрібно чітко й переконливо викласти основні положення проекту. Відмітною є така особливість складання резюме — його пишуть після того, як сформовано весь бізнес-план. 

 Частину необхідних  розрахунків та підготовку низки стандартизованих документів можна провести за допомогою комп’ютерної програми Project Expert.

14.2. Оцінювання середовища  для бізнесу

 та формування  власної ринкової позиції

 Бізнес-план як  документ власне розпочинається  з опису підприємства. Реалізація проекту може здійснюватись як на основі вже діючого підприємства, так і нового. Нову сферу бізнесу для діючого підприємства оцінюють передусім з позицій її географічних меж. Для нового підприємства вибір місцезнаходження може мати принципово важливе значення. Крім цього, слід обґрунтувати рішення про нове будівництво або оренду помешкання, його реконструкцію тощо.

 Важливим є  правильне формулювання мети  бізнесу — бажаного стану,  якого хотілося б досягти. Загальна  мета визначає проміжні цілі, етапи в досягненні поставленої  мети, а також пріоритетність цілей. Під час формулювання цілей можуть виникнути деякі суперечності між ними, тому варто узгодити їх між собою, а також уточнити способи досягнення та критерії оцінювання.

 Бізнес-план, що  обґрунтовує злиття підприємства з іншим або поглинання іншого, має охоплювати характеристику підприємства, з яким відбуваються ці дії. Підлягає додатковому висвітленню питання про природу погіршення показників господарської діяльності та можливості поліпшення ситуації, виходу з кризи. Якщо приймають рішення про продаж підприємства, то особливої уваги потребує обґрунтування його ринкової вартості, а також впливу чинників, що її визначають, а саме:

вартість і вік майна;

терміни погашення  дебіторської заборгованості;

вік і стан основних виробничих фондів;

наявність заборгованості та ймовірності її успадкування під час купівлі. 

Якщо бізнес-план передбачає участь підприємства у франчай-

 зній системі,  то партнерські відносини між  франчайзою та франчайзером мають  бути чітко визначені. Ними  можуть бути: співучасть у пошуках  кваліфікованих кадрів, отримання  сировини за пільговими цінами, використання технологій, рекламних матеріалів головної фірми франчайзою. Водночас франчайза зобов’язується перераховувати франчайзеру частину свого прибутку як гонорарну плату за послуги, рентну плату, а також інвестувати в підприємство-франчайзер якусь частку свого капіталу.

 Розроблення розділу  бізнес-плану, присвяченого опису  продукту (послуги), для виробництва  якого, власне, задумувався проект, потребує особливої чіткості. Підготовка до його складання охоплює з’ясування таких питань, як призначення (функція) продукту, можливі сфери його застосування (використання), основні параметри, оригінальні та унікальні характеристики, цінність для споживача, адаптаційна здатність у разі зміни ринкових умов. Важливим є також подання об’єктивних даних про слабкі вразливі сторони продукту, а також оцінки можливості та спроможності підприємства забезпечити успішний випуск і розповсюдження продукту.

 Досягнення стійкого зростання обсягу продажу можливе лише за умови успішних стратегічних і тактичних рішень, що приймаються за умови досконалого знання про середовище бізнесу, ринок продукту. Середовище для бізнесу визначається за станом конкуренції в галузі виробництва продукту. Для оцінки рівня конкуренції спочатку визначають профіль галузі (за продуктовою ознакою, а не відомчою підпорядкованістю), місткість ринку, тенденції його зростання. Далі аналізують вплив різних чинників на бізнес. Діагностичну процедуру аналізу конкуренції виконують, як правило, за методикою М. Портера, що охоплює оцінювання п’яти основних сил:

суперництво серед  підприємств галузі;

потенційна загроза  входження в галузь нових конкурентів;

загроза з боку підприємств — виробників товарів-замінників;

економічна можливості та торговельна здатність постачальників;

економічні можливості й купівельна спроможність споживачів. 

Повнота використання методики залежить від завдань, що стоять перед розробниками бізнес-плану  та особливостей галузі. Виділення  в результаті проведеного аналізу  основних чинників успіху в галузі та обґрунтування заходів оволодіння ними дасть змогу уточнити концепцію  бізнесу, дати об’єктивну характеристику продукту й визначити основних споживачів, оцінити конкурентів.

 Ситуація в  галузі є визначальною для  обґрунтування маркетингової стратегії,  цінової та нецінової політики. Для складання цього розділу бізнес-плану найдоцільніше скористатися методичними підходами, які використовують професійні маркетологи, а саме: сегментування ринку, вибору каналів збуту, встановлення умов продажу, сервісного обслуговування, організації рекламної діяльності тощо.

 Формування плану  маркетингу здійснюється за такою  схемою: