Корпоративна культура підприємства

   А тепер наведемо приклад:

Кодекс  трудової поведінки в етичній корпорації.

1. Прийшов на роботу – віддай весь час і всі думки роботі. Налаштуйся тільки на процес праці і вирішення трудових проблем.
2. Кожен день – щось нове. Якщо працювати так, як вчора, то це рівносильне застою.
3. Якщо хочеш отримувати зарплату і підвищувати її рівень, підвищуй додану вартість.
4. Якщо існує багато проблем – це добре, оскільки проблема – це те, чим необхідно займатися для покращення стану справ.
5. Якщо працівник не зробив жодних помилок у роботі, але і не створив нічого нового, позитивного, то оцінка його праці буде дуже низькою.
6. Інновації відбуваються в результаті розумової праці, а не тільки в результаті вкладів коштів, а найкраще – коли інновації зовсім не потребують затрат. Тому в першу чергу реалізуються саме такі пропозиції.
7. Наш клієнт – Цар і Бог.
8. Керівні повноваження активно делегуються в основну ланку, котра в змозі компетентно вирішувати проблеми.
9. Нижня ланка керівництва постійно навчається.[3.с.31-33]

Ентузіазм заразний!

     Вибір багатьма японськими компаніями росту  в якості основної своєї мети дозволяє направити в єдиний потік безліч часомпротилежних одна одній тенденцій, котрими багата будь-яка фірма. Потрібно ще й зуміти трансформувати цілі фірми в цілі кожного окремого підрозділу і кожного працівника. Від того, як це досягається  і чи досягається взагалі, здебільшого і залежить гучність і міцність організації. Співробітнику японської організації не властиво замикатися на локальній цілі, зв’язаній тільки зі своєю спеціальність, а не з майбутнім фірми. Як же вдається цього добитися? Важливу роль в цьому відіграє система спілкування між співробітниками. Вона включає в себе і практику ротації по горизонталі, «карусель». В цю систему входять і видання корпоративних журналів, і регулярні виступи керівників перед своїми підлеглими, і неформальне спілкування товаришів по службі після роботи. Полегшує спілкування співробітників між собою, і з керівництвом ще й те, що вони працюють не в окремих кабінетах,а,як правило, в одному, розділеному перегородками.

     Але головна причина того, що в японській  компанії працівники живуть інтересами фірми,  ховається в відносинах вищого керівництва з відділами, а також відділів між собою. Особливість цих стосунків в тому, що сполучення суперечливої тенденції – прагнення прибутку і орієнтація на споживача – ціль ставиться і перед підрозділами. Отже, кожний працівник не просто працює на певній посаді, а на своєму робочому місці займається бізнесом.

     Суть  існування підприємства – дати споживачеві те, що йому потрібно,звичайно з вигодою для себе.

     Для того,щоб кожний працівник постійно відчував цю ціль, він повинен бути поставлений в такі ж умови, що і підприємство:також працював би на споживача і також з користю для себе. Всередині компанії споживачем продукції того чи іншого підрозділу виступає другий підрозділ, споживачем результатів праці одного працівника – другий працівник. Так, відділ постачання забезпечує сировиною і матеріалами другий підрозділ. А його працівники отримують за це заробітну плату. При такому підході задача менеджера – не визначати конкретні задачі підрозділам, а встановити систему взаєморозрахунків між ними яка спонукала би їх безпосередньо брати участь в заробітку прибутку підприємства в цілому, знижувати собівартість своєї продукції чи своїх послуг.

     Звичайно, в складі кожної більш менш великої фірми непрофільні, підтримуючі підрозділи: відділ кадрів, секретаріат і т.д., які в загальну систему вписувати неможна. Проте, покращити співвідношення витрат і доходів можна і в цих підрозділах, якщо займатися плануванням їх бюджету наприклад так, як це робиться в ставленні державних закладах.

     Так на підприємстві створюються умови  яких кожний підрозділ  повинен постійно співвідносити свої витрати і результати своєї діяльності, покращувати це співвідношення. Причому робити це воно повинно самостійно, не чекаючи вказівок згори. В такій обстановці в керівника середнього рівня просто нема другого виходу, як підтримувати активність підлеглих, заохочувати висунення ними нових ідей, оригінальних пропозицій. А це і є найважливіша передпосилка неперервного розвитку компанії, її стійкого росту. [3.с.33-34] 
 

     Гладко  не тільки на папері

     Орієнтація  на віддалену перспективу і вирішальна роль стратегії в функціонуванні компанії служать основою для побудови всієї її діяльності на планових началах.

     При надзвичайній строкатості використовуваних в японських компаніях систем планування в них все-таки багато спільного. Довготривалі плани, які розробляють більше 70% великих компаній складають їх ядро.

     Для того, щоб скласти правильний і  довготривалий план, потрібно дотримуватися  двох умов: «розробник» плану повинен володіти:

     1)здатністю  правильно розуміння речей;

     2)широкими  знаннями і великим об’ємом  інформації для винесення оцінки.

     Іншими  словами, успіх стратегічних рішень залежить, перш за все, від особистих  якостей тих, хто їх приймає, від  їх чуйності, чесності, широти «ввібравшої велике значення душі». «Людина, настроєна песимістично відносно правдивого стану справ, рівно як і людина з чорним серцем для прийняття стратегічних рішень не підходить» - [М.Огава (Мацусіта дєнкі ) «Практичний менеджмент»,1900р.Іскра.Москва.]

     Бізнес  в стилі «Дзен»

     Що  притаманне японському суспільству  впродовж багатьох років, так це свого  роду культ  праці, який сформувався під впливом дзен-буддизму,адже головна його особливість – це перетворення роботи і служби, не розрахованих на похвалу чи рекламу, в релігійний  ідеал. З давніх часів дзен розглядає повсякденний труд в якості однієї з головних умов досягнення «саторі» - просвітлення. Ось простий приклад: якщо наступнику дзен доручити  пофарбувати лавку, то він буде робити це не тільки своїми руками, кісточкою і фарбою – він буде робити це всією своєю сутністю. Для нього не буде існувати нічого, крім цієї роботи, і все його життя на цей час зведеться до того, щоб фарбувати лавку. Причому все це проходить вільно і легко, і приносить задоволення.

     Такий працівник , здатний  повністю сконцентруватися на своїй роботі – істинна знахідка любого менеджера. А тепер представте собі цілу країну таких працівників. Ось воно – «японське чудо» менеджменту![3 .с.33-34]

      

 

   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки.

     Ефективне  становлення  ринкових  відносин  в Україні багато  в чому  визначається  формуванням  сучасних  управлінських  відносин, підвищенням  керованості  економіки.   Саме  менеджмент  забезпечує  зв'язаність,     інтеграцію  економічних процесів  в організації.   

          Менеджмент  –  найважливіше  поняття  в ринковій  економіці. Його  вивчають  економісти,  підприємці,  фінансисти,  банкіри  і  всі, хто стосується  бізнесу. 

      « Управляти  –  означає  вести  підприємство  до  його  мети,    витягуючи  максимум  можливостей з  існуючих ресурсів». Фахівцям  нового  часу  необхідні глибокі знання  по  менеджменту,    а  для  цього  треба  чітко представляти  суть  і поняття  менеджменту.   
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури.

1. І.А. Юргутіс, І.І. Кравчук,

«Основи менеджменту»: Навчальний посібник – К.:Освіта,1998р.(с.254)

2. «Отельєр»: щоквартальне видання, №1.2007р. – К.: Інтелект, (с.54)
3. П.Е .Ленд, «Менеджмент – мистецтво управляти», –М., 1995р. (с.284)
4. М. Огава «Практичний менеджмент» – М.: Іскра, 1990р.
5. Майкл Меськон і інш., «Основи менеджменту», – М., 1995р, (с.243)
6. В.Р. Веснін, «Основи менеджменту», – М.,1998р. (с.467)

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Додатки