Методи і моделі прийняття управлінських рішень

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ  ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

з предмету: «Менеджмент  підприємств виробничої сфери»

на тему: «Методи і  моделі прийняття управлінських  рішень»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка

групи ЩЗМО-081

Митюшкіна Г.О.

Перевірив: викладач

Ромашкін 

 

 

 

 

 

 

Щорс 2011 р

 

Зміст

 

Вступ

1. Теоретичні основи процесу прийняття управлінських рішень

1.1 Сутність та класифікація  управлінських рішень

1.2 Етапи процесу прийняття  управлінських рішень

1.3 Роль керівника в процесі прийняття управлінських рішень

2. Прийняття управлінських рішень в практиці менеджменту

2.1 Технології прийняття управлінських рішень, їх особливості та їх практичне використання

2.2 Методи  прийняття управлінських рішень

2.3. Моделі управлінських рішень

3. Удосконалення  моделей процесу прийняття управлінських  рішень

3.1 Підходи  до оптимізації управлінських  рішень

3.2 Ефективність  прийняття управлінських рішень

3.3 Застосування наукового  підходу в процесі прийняття  управлінських рішень на підприємствах

Висновок

Список використаної літератури

 

ВСТУП

 

Одним з найбільш актуальних завдань сучасного розвитку економіки України є створення умов ефективного і динамічного переходу до ринкових відносин. При цьому дуже важливим є реорганізація надмірних форм концентрації і монополізації виробництва, удосконалювання організаційних формувань і структурних співвідношень, перегляд застарілих економічних зв'язків і методів керування.

У цих умовах особливої  гостроти набуває необхідність розвитку підприємницької активності, діяльність підприємств і організацій, спрямована на споживача і кінцевий результат — прибуток.

Практичне рішення проблем, зв'язаних з необхідністю забезпечення нормальної роботи підприємства не тільки сьогодні, але й у перспективі, залежить від ступеня освоєння методологій і методів прийняття управлінських рішень. Особливу значимість дане питання здобуває в умовах нестабільності виробництва і його спаду. Ціна прийнятих господарських рішень різко зростає. Від того, наскільки економічно грамотно приймаються рішення, залежить найчастіше саме існування фірми.

Різноманіття . соціально-економічних  процесів, їхня нестабільність і невизначеність, динамізм виробництва приводять до різкого зростання числа складних господарських ситуацій, дозвіл і передбачення яких без застосування спеціальних економіко-математичних методів і прийомів практично неможливо. Тому майбутнім фахівцям необхідно в досконалості знати:

• основи теорії прийняття рішень;
• зміст і концепцію прийняття управлінських рішень;
• основні методи і прийоми вирішення завдань на вибір дій у різних виробничих ситуаціях;
• методи оцінки ефективності на всіх етапах процесу підготовки, формування, вибору і реалізації управлінських рішень.

В результаті отриманих  знань студент повинен уміти:

• аналізувати існуючі ситуації і положення фірми;
• виявляти проблеми й обґрунтовувати постановку мети фірми;
• вирішувати виявлені проблеми і вибирати найбільш ефективні варіанти їхніх рішень.

За допомогою вивчених методів на підприємствах ефективно можна вирішити комплекс проблем, зв'язаних з цілеспрямованою переорієнтацією випуску продукції нової номенклатури й асортименту, а також здійснити впровадження і використання нових технологій, проводити реконструкції, розвивати маркетинг, удосконалювати структуру керування підприємством, вчасно і якісно здійснювати підготовку і перепідготовку кадрів.

Ринкова економіка формує нові вимоги до підприємства. Ці вимоги диктуються існуючою конкуренцією між  підприємствами (виробниками продукції), і так само високими стандартами і вимогами до якості товарів. Вони змушують підприємства гнучко і вчасно реагувати на зміни, що відбуваються в ринковій і виробничій ситуаціях.

Успіх підприємства багато в чому залежить від здатності  ЛПР (особа, що приймає рішення) передбачати можливі ситуації, а на основі правильно прийнятих рішень ефективно планувати номенклатуру й обсяг продукції, інвестиції і прибуток. Тому дуже важливим являється необхідність і корисність ознайомлення і вивчення основних прийомів і підходів до прийняття управлінських рішень, у яких, як правило, беруть участь багато фахівців і, у першу чергу, менеджери.

Математичні методи вирішення  завдань повною мірою тут не викладаються, оскільки ці методи — прерогатива  іншої спеціальності. Завдяки такому підходу, при розробці управлінських рішень не використовується складний математичний апарат. Для освоєння даного курсу досить знання стандартного курсу математики середньої школи і не потрібно попереднього знайомства з якою-небудь спеціальною літературою.

У цілому даний курс є одним з перших ступенів у професійному становленні менеджера, а на його основі можливо більш ефективне наступне вивчення спеціальної літератури.

Побудова і зміст  курсу різнопланове і різноманітне, що дозволяє розглядати питання формування й ухвалення управлінського рішення на досить високому рівні, оскільки зацікавлений читач попередньо знайомиться з інструментами, необхідними для кваліфікованої розробки рішень.

Передбачається також, що найбільший ефект може бути отриманий, якщо приймаючий рішення буде плідно працювати в тісному контакті з вузькими фахівцями-аналітиками. Даний навчальний посібник підготовлений відповідно до програми курсу «Методи прийняття управлінських рішень». Він логічно поєднується з такими навчальними дисциплінами, як «Стратегічний менеджмент», «Інноваційний менеджмент», «Операційний (Виробничий) менеджмент», «Ситуаційний менеджмент», досліджуваними у вищій школі при підготовці економіста-менеджера.

 

1. Теоретичні основи процесу прийняття управлінських рішень

 

1.1 Сутність та класифікація управлінських рішень

Управлінське  рішення - це формалізований на альтернативних засадах метод менеджменту за допомогою якого керуюча система організації отримує можливість безпосередньо впливати на керовану .

Прийняття рішень в організації являє собою свідомий вибір з наявних варіантів або альтернатив напрямку дій, що скорочують розрив між сьогоденням і майбутнім бажаним станом організації. Сам процес прийняття рішень включає безліч різних елементів, але неодмінно в ньому присутні такі елементи, як проблеми, цілі , альтернативи і рішення . Даний процес лежить в основі планування діяльності організації, тому що план - це набір рішень по розміщенню ресурсів і напрямків їхнього використання для досягнення цілей організації . Прийняття рішень - це "центр", навколо якого обертається життя організації. Рішення можна розглядати як продукт управлінської праці, а його прийняття - як процес, що веде до появи цього продукту.

У керуванні  організацією прийняття рішень здійснюється менеджерами різних рівнів і носить досить формалізований характер, тому що рішення стосується не тільки однієї особистості, а найчастіше воно відноситься до підрозділу або до організації в цілому.

Прийняття рішень - це наука  і мистецтво. Роль прийнятого рішення  величезна. Найважливіше питання успішного функціонування організації полягає в тім , як організація може виявляти свої проблеми і вирішувати їх. Кожне рішення націлене на якусь проблему, а правильне рішення - це те, що максимально відповідає цілі організації. Цілі, які часто намагаються досягти, бувають у ряді випадків недостатньо усвідомленими. Встановлення неправильних цілей означає, отже, і рішення неправильно сформульованих проблем, що може привести до набагато більшого марнотратства ресурсів, чим неефективне рішення правильне   сформульованих проблем. У цьому зв'язку дуже велика роль керівника. Адже рішення не тільки процес, але й один з видів розумової діяльності і прояву волі людини .

Його характеризують такі ознаки:

• Можливість вибору з  безлічі альтернативних варіантів (якщо немає альтернатив, то немає вибору і, отже, немає і рішення );

• Наявність  мети (безцільний вибір не розглядається  як рішення ).

У цьому плані, роль керівника складається в  умінні виробляти правильне судження, правильно осмислювати реальні (а  не узяті з заздалегідь складеного переліку) проблеми і постійно націлювати себе на керування , що випереджає події. Слід зазначити, що виявлення проблем є не тільки одним з етапів процесу ухвалення рішення, але і постійно діючою функцією керування в будь-якій організації.

У менеджменті поняття "проблема" використовується для  позначення розриву між бажаним станом (насамперед цілями) тієї або іншої організації і її фактичним станом . А саме рішення проблеми розглядається як засіб подолання такого розриву, вибір одного з багатьох об'єктивно існуючих курсів дій (альтернатив), що дозволяють перейти від стану , що спостерігається, до бажаного.

Відповідальність за прийняття важливих рішень - важкий моральний тягар, що особливо яскраво виявляється на вищих рівнях керування . Однак керівники будь-якого рангу мають справу з власністю, що належить іншим людям, і через неї впливають на їхнє життя. Якщо керівник вирішує звільнити підлеглого , останній може сильно постраждати. Якщо поганого працівника не зупинити, може постраждати організація, що негативно позначиться на її власниках і всіх співробітниках. Тому керівник, як правило, не може приймати непродуманих рішень .

Управлінські рішення  можна класифікувати за такими ознаками:

1) За сферою охоплення чи масштабом можливих наслідків:

- загальні (прямо чи  опосередковано стосуються цієї  організації);

- часткові(торкаються  лише деяких структурних підрозділів,  певних відділів та служб).

2) За тривалістю дії:

- перспективні, стратегічні(їх  наслідки виявляються згодом, у  майбутньому);

-поточні, оперативні(спроможні  активно та негайно вплинути  на розвиток ситуації).

3) За рівнем прийняття:

- на вищому рівні;

- на середньому рівні;

- на нижчому рівні;

4) За характером розв’язуваних завдань:

- програмовані (це чіткий  набір послідовних кроків, що сприяють вирішенню проблеми);

- не програмовані (передбачають  слабку структуру, що зумовлена  браком інформації та відсутністю  цілей або завдань);

- компромісні (нейтральне  чи тимчасове вирішення проблеми, що умовно задовольняє всі  сторони, які беруть участь у конфлікті);

5) За способами прийняття:

- одноособові(приймаються  менеджерами всіх рівнів);

- колегіальні (розробляє  та пропонує група фахівців, а  ухвалює відповідальний менеджер  чи кілька адміністраторів);

- колективні (приймаються  загальними зборами на основі більшості голосів).

6) За способом обґрунтування:

- інтуїтивні (засновані  на відчутті того, що вибір  правильний). Це відчуття підказує  набутий досвід, аналіз ситуації, врахування сил та суб’єктів  впливу, передбачення майбутніх  змін.

- засновані на суб’єктивних судженнях (думках, міркуваннях, висновках).Ці рішення зумовлені знаннями, досвідом, стажем роботи, кваліфікацією ;

- раціональні рішення  .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1   Класифікація управлінських рішень

 

1.2 Етапи процесу прийняття управлінських  рішень

 

В управлінні організацією прийняття рішень здійснюється менеджерами  різних рівнів і носить більш формалізований характер, ніж це трапляється у  житті. Справа в тім, що тут рішення стосується не тільки однієї особистості, найчастіше воно відноситься до частини або до цілої організації, і тому підвищується відповідальність за прийняття організаційних рішень.

Виділяють два рівні  рішень в організації: індивідуальний і організаційний. Якщо в першому випадку керівника більше цікавить сам процес, його внутрішня логіка, то в другому - інтерес зрушується у бік створення відповідного середовища навколо цього процесу. Відмітними рисами прийняття рішень в організації є наступні: свідома і цілеспрямована діяльність, здійснювана людиною; поведінка, заснована на фактах і ціннісних орієнтирах; процес взаємодії членів організації; вибір альтернатив у рамках соціального і політичного стану організаційного середовища; частина загального процесу управління; неминуча частина щоденної роботи менеджера; важливість для виконання всіх інших функцій управління.

Результатом роботи менеджера  є управлінське рішення . Від того, яке буде це рішення, залежить уся  діяльність організації, залежить і те, чи буде досягнута поставлена мета чи ні. Тому прийняття менеджером того або іншого рішення завжди несе за собою визначені труднощі. Це пов'язано з відповідальністю, що бере на себе менеджер, і з невизначеністю, що є присутнім при виборі однієї з альтернатив.