Методика нормування праці в умовах освоєння нових технологічних процесів (виробництво продукції)

                            Міністерство освіти і науки  України

             Харківський національний економічний  університет 
 

                                                                       Кафедра управління персоналом 
 

              Курсова робота з дисципліни “Нормування праці”

   На  тему : “Методика нормування праці  в умовах освоєння нових технологічних  процесів (виробництво продукції)” 
 
 
 
 

                                                                             Виповнила

                                                                     студентка 3 курсу 6 групи

                                                                         факультету “Економіка та право”

                                                                         Клокар Марина Володимирівна

   Перевірив 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                               Харків - 2009

                                                  Зміст 

      Вступ

     Розділ І. Аналітична частина

      1.1. Суть нормування праці та його роль у сучасних умовах господарювання;

         1.2. Методи вивчення витрат робочого часу;

         1.3. Направлення покращення норм виробітку та використання робочого часу

       Розділ ІІ. Проектна частина

        1.1. Вплив науково-технічного прогресу на технологічні трудові процеси. Сутність “чинника освоєння” і його вплив на порядок і тривалість виконання виробничих операцій;

        1.2. Чинники, які впливають на  процес і витрати праці в  процесі освоєння роботи.

        1.3. Порядок встановлення норм часу та норм виробітку . Поправочні коефіцієнти на період освоєння.

      Розділ ІІІ. Розрахунок економічної ефективності.

   Висновки

   Перелік використаних джерел 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                  Вступ 

   Праця являє собою доцільну діяльність людей, ціллю якої є створення  матеріальних і духовних благ.  Затрати  праці на створення цих цінностей повинні мати кількісну оцінку, тому, що в масштабі суспільства дістають визнання тільки ті з них, що відповідають суспільно необхідному часу, тобто часу, необхідному на виготовлення даного виробу при суспільно нормальних умовах виробництва при середньому рівні цілісності й інтенсивності праці.

   Безпосередньо на рівні підприємств суспільно  необхідний час виступає як необхідний час - робочий час що необхідний для  виготовлення одиниці продукції  в конкретних організаційно-технічних  умовах даного підприємства робітниками відповідної кваліфікації при нормальній інтенсивності праці. 

   Ці  умови на підприємствах різноманітні, тому різняться і необхідні затрати  часу, рівень яких може бути вище або  нижче суспільно необхідних затрат.  Відповідно будуть різноманітними і фактичні витрати.

   Нормування  праці це визначення її необхідних затрат на виготовлення одиниці продукції  в конкретних організаційно технічних  умовах.  Ціллю нормування  праці  є найбільш точне визначення необхідних затрат, а відповідно і результатів праці і їх відбиток у нормах праці.

   В діяльності працівника (від робітника  до менеджера першого рівня) важливу  роль відіграють норми праці. Успіх  на ринку неможливий без усвідомлення що нормування праці є складовою  менеджменту і соціально-трудових відносин. Узгодження трудової діяльності людей неможливе без встановлення необхідних витрат і результатів праці.

   Норми праці узгоджують виробничий процес та інтереси працівників підприємства. Норми є основою планування і  регулювання роботи кожного підрозділу підприємства, організації оплати праці персоналу, обліку витрат на продукцію, управління продуктивністю праці і соціально-трудовими відносинами. Не існує такої діяльності підприємства де б не використовувались норми праці. Вони необхідні як на малих так і на великих підприємствах.

   Норми праці необхідні в усякій сфері  діяльності людини: промисловості, торгівлі, сфері обслуговування, банках і т.д.

     Ціллю даного курсового проекту  є висвітлити суть нормування  праці на підприємстві, показати  методи і прийоми що використовуються для досягнення даної мети, а також вказати шляхи підвищення продуктивності праці на підприємстві. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                 Розділ І. Аналітична частина 

   1.1 Суть нормування праці та його роль у сучасних умовах господарювання

   Нормування  праці – це вид діяльності з управління виробництвом, пов'язаний з визначенням необхідних затрат праці і її результатів, контролем за мірою праці.

   Нормування  праці – складова організації праці і виробництва. Воно є важливою ланкою технологічної й організаційної підготовки виробництва, оперативного управління ним, невід’ємною частиною менеджменту і соціально – трудових відносин.

   Норми праці є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально – трудовими відносинами тощо.

   Організовуючи працю, слід визначити, яка її кількість  потрібна для виконання кожної конкретної роботи і якою має бути її якість. Норми праці є основою для  визначення пропорцій розвитку галузей, визначення виробничих потужностей.

   На  кожному підприємстві норми праці  використовуються під час здійснення планово – організаційних розрахунків, внутрішньозаводського й цехового оперативного планування. За допомогою  норм складаються бізнес – плани підприємств, плануються обсяги виробництва цехів і дільниць, розраховується завантаження устаткування й робочих місць. На основі норм праці встановлюються завдання з підвищення продуктивності праці, визначають потребу в кадрах, розробляють календарно – планові нормативи тощо. За допомогою нормування узгоджується взаємодія цехів, бригад і відділів підприємства, досягається синхронізація роботи на різних робочих місцях, виробничих дільницях, забезпечується рівномірність і ритмічність  виробничого процесу.

   Норми трудових затрат потрібні для організації  праці не тільки робітників – відрядників, а й робітників – погодинників, спеціалістів, службовців. Визначають їх для кожної категорії працюючих. Норми праці є складовим елементом  організації заробітної праці, оскільки виконання норм є умовою отримання заробітку, відповідного тарифу або складу, установленого для даного працівника.

   Норми праці на підприємстві можуть використовуватися  для визначення трудомісткості окремих  видів продукції і відповідних затрат праці для виконання виробничої програми. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості та якості.

   В умовах розвитку ринкових відносин, поглиблення економічної самостійності підприємств нормування праці набуває великого значення як засіб скорочення затрат живої праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці тощо.

     Мета нормування праці в нових  умовах господарювання полягає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення її умов скоротити затрати на випуск продукції, підвищити продуктивність, що, у свою чергу, сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.

   У нашій країні не приділяється належної уваги виборові, підготуванню і підвищенню кваліфікації працівників.  Деякою мірою це пов'язано зі складність переходу до ринкових відносин.  Постійні зміни попиту і пропозиції товарів і послуг і самої робочої сили потребують її великої рухливості, мобільності, у тому числі фахової і кваліфікаційної.  Від якісного складу кадрів в організації багато в чому будуть залежати і результати їхньої роботи.

     Під час нормування праці виробничий процес поділяється на операції та їх елементи:

   Виробнича операція — це частина виробничого процесу, що виконується стосовно певного предмета праці одним робітником або групою робітників на одному робочому місці. Елементами операції є: установка, технологічний і допоміжний переходи, позиція. Установка — це одноразове закріплення оброблюваної заготовки або деталі. Позиція характеризується фіксованим положенням предмета праці, де він підлягає технологічному впливу устаткування. Перехід — це частина операції, що характеризується незмінністю установки та позиції, режиму роботи устаткування та інструменту.

   Під час виконання виробничої операції працівник застосовує певні трудові  прийоми, дії, рухи.

   Трудовий  рух — це одноразове переміщення робочого органу людини — руки, ноги, корпуса тощо (наприклад, протягнути руку до інструмента, взяти інструмент).

   Трудова дія — сукупність трудових рухів, що виконуються без перерви одним або кількома робочими органами людини за незмінних предметів і засобів праці (наприклад, взяти деталь ).

   Трудовий  прийом — сукупність трудових дій, що виконуються за незмінних предметів і засобів праці і становлять технологічно завершену частину операції (наприклад, установка заготовки в пристосування).

   Отже, сукупність прийомів, об'єднаних з урахуванням технологічної послідовності або спільності факторів, що впливають на час виконання завдання (наприклад, установка деталі в пристосування і зняття її після оброблення), утворюють комплекс трудових прийомів.

   Залежно від особливостей виробництва об'єктами нормування можуть бути: обсяг роботи за певний період часу — годину, зміну, місяць (наприклад, на видобувних та апаратурних процесах, допоміжних роботах на промислових підприємствах); зона обслуговування (для багатоверстатників у текстильній промисловості, на обробних процесах з багатоверстатним обслуговуванням у машинобудуванні); чисельність персоналу (обслуговування потужних технологічних, енергетичних, транспортних систем тощо).

   Для розрахунку норм праці потрібна чітка  класифікація затрат часу.

   Класифікацію  затрат часу можна здійснювати щодо працівника, роботи устаткування, тривалості виробничого процесу.

   Структура змінного робочого часу (Тзр) являє  собою співвідношення часу роботи та часу перерв, або нормованого і  ненормованого робочого часу. Час роботи (Тр) — це час, протягом якого працівник здійснює трудовий процес на своєму робочому місці протягом зміни. Він складається із часу продуктивної роботи (Трп) і часу непродуктивної роботи (Трн).

   До  непродуктивної роботи належить усунення або виправлення браку, що виник з вини самого працівника, виконання роботи для власних потреб тощо.

   Продуктивна робота характеризується виконанням обов'язків, передбачених регламентом (прямих і  суміщуваних). Вона включає підготовчо-завершальну  та оперативну роботу й обслуговування робочого місця.

   Під час підготовчо-завершальної роботи виконуються певні завдання на початку  та наприкінці зміни, такі як одержання  змінного завдання та нарядів; ознайомлення із завданням, виробничий інструктаж, одержання і повернення робочих креслень, технологічних карт, інструментів, пристроїв; одержання, огляд і здавання матеріалів, заготовок, деталей і вузлів; налагоджування обладнання, встановлення пристроїв та інструментів на початку зміни та зняття їх наприкінці зміни; випробування обладнання та оброблення пробних деталей; здавання готової продукції або роботи.