Мотивація в менеджментi пiдприэмств АПК

  - уточнення поняття мотивації,  адекватного його застосуванню у ринковій економічній системі. Вперше визначено взаємозалежність між мотиваційною функцією в менеджменті підприємств і мотиваційними факторами зовнішнього впливу на розвиток підприємств і середовища агробізнесу;

  - подальший розвиток підходів  менеджменту щодо комплексної мотивації внутрішнього і зовнішнього підприємницького середовища на мікро- і макроекономічному рівні. Встановлено ієрархію  мотивів у  ланцюгу “зміна форми власності – реструктуризація – інноваційні напрями розвитку“ агропромислових підприємств;

  - вперше доведено необхідність  системного підходу до мотивації  на мікроекономічному і макроекономічному  рівні в менеджменті системи  агробізнесу. Визначено особливості   мотивації в менеджменті персоналу  агропромислових підприємств та  інформаційного середовища  на сучасному етапі розвитку. Доведено, що синергічний ефект від впливу системи мотиваційних факторів найбільш сприятиме ефективному розвитку агропромислових підприємств;

  - розроблено пропозиції щодо підвищення  мотиваційної активності організаційної структури підприємств, маркетингу та інформації;

  - запропоновано системну модель  мотивації в менеджменті підприємств  з чітко визначеними мотиваторами  та векторами їхнього впливу  на основні складові внутрішнього  середовища останніх.

  Практичне значення одержаних результатів. Основні положення і пропозиції досліджень автора доведено до рівня методичних і практичних розробок. Розглянуто і прийнято до впровадження пропозиції щодо застосування системної моделі мотивації в менеджменті підприємств агропромислового комплексу (довідка Державного департаменту продовольства №02-07/103 від 25.06.2001 р., довідка Головного управління сільського господарства і продовольства Житомирської обласної державної адміністрації №1096/6 від 04.07.2001 р.). Окремі положення системної моделі мотивації в менеджменті агропромислових підприємств, зокрема необхідність взаємозв’язку завдань підприємства з маркетингом,  прийняті в програму розвитку маркетингового менеджменту ВАТ “Житомирський маслозавод” (довідка № 458 від 03.07.2001 р.),  в програми розвитку ВАТ “Житомирхліб” (довідка №01/554 від 08.07.2001 р.), ЗАТ “Житомирські ласощі” (довідка №1026 від 05.07.2001 р.).

  Особистий внесок здобувача  полягає в теоретико-методологічному обгрунтуванні системного підходу до мотивації в менеджменті підприємств, виявленні мотиваційних пріоритетів на сучасному етапі розвитку підприємств АПК, розробці системної моделі мотивації в менеджменті агропромислових підприємств. Усі результати дисертаційного дослідження отримані автором особисто.

  Апробація результатів дослідження.  Про результати дисертаційного дослідження автор доповідав на конференціях, семінарах і зустрічах з керівниками агропромислових підприємств, у тому числі й на міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми виробництва екологічно чистої сільськогосподарської продукції” (Житомир, ДААУ, 2000 р.).

  Публікації. Результати дисертаційного дослідження були опубліковані в 10 працях, загальним обсягом 11,81 д.а., в т.ч. 5 одноосібних у фахових виданнях та навчальному посібнику “Основи менеджменту” (у співавторстві).

  Обсяг і структура дисертаційної  роботи. Дисертація викладена на 163 сторінках комп’ютерного тексту, складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 157 найменувань, містить 26 таблиць, 10 рисунків, 3 додатки. 

ОСНОВНИЙ  ЗМІСТ РОБОТИ

  В розділі 1 “Мотивація як провідна функція менеджменту” обгрунтовано важливість функції “мотивація” в менеджменті підприємств на всіх етапах розвитку  соціально-економічного суспільства. Поняття “мотивація” в своїй еволюції пройшло певні історичні етапи – від політики  “батога і пряника” (покарання і винагороди) до “концепції людських ресурсів”  (сприйняття працівника як ключової фігури на виробництві, від якої залежать кінцеві результати виробничої діяльності).

  Вивчення  базових мотиваційних теорій (змістовних і процесуальних) сприяє розумінню  співвідношення основних категорій  мотивації – потреб і винагород. “Ієрархія потреб Маслоу” доводить послідовність задоволення потреб людиною від нижчого рівня (фізіологічного) до вищого рівня (психологічного). При цьому підкреслюється, що тільки задоволення фізіологічних (первинних) потреб спонукає до подальшого задоволення психологічних (вторинних) потреб (рис. 1). Цей постулат не втрачає актуальності і на сучасному етапі розвитку менеджменту, оскільки базується на психологічних підходах до поняття “мотивація”.  
 
 

Самовираження

Поваги                           

Соціальні

Безпеки і захищеності

Фізіологічні 

Рис. 1. Піраміда ієрархії потреб Маслоу

  В дослідженні висвітлено співвідношення категорій “потреби”, “інтереси”, “мотиви” у їх взаємозв’язку, проаналізовано концепції і підходи  теоретиків мотивації в менеджменті.  Моделі мотивації В. Врума, Л. Портера та Е. Лоуера пояснюють механізм мотивації працівника на основі взаємозв’язку складових: затрачені зусилля; здібності і характерні особливості працівника; сприйняття отриманих результатів; винагороди. Теорії Ф. Герцберга і Д. Мак-Клеланда доводять, що потреби людини визначають певний тип її поведінки на виробництві.  Концепції Е. Мейо і М. Фоллєт наголошують, що головний вплив на трудову активність та збільшення прибутку мають не стільки матеріально-речові, скільки морально-психологічні фактори, чим визнається той факт, що участь працівників у виробництві не тільки технічний процес, підпорядкований отриманню заробітку, а й складне соціально-психологічне явище, яке включає взаємовідносини між собою та з управлінським персоналом.

  Дослідженням  доведено, що система матеріальних стимулів – могутній засіб трудової мотивації, оскільки пов’язує матеріальну зацікавленість працівників (задоволення первинних потреб) з підвищенням трудової активності. Серед важливих мотивів господарської діяльності виділяється і менталітет працівників. Менталітет нації – велика сила економічного розвитку, вагомий спонукаючий мотив до ефективної праці, – стверджував М. Туган-Барановський. Слід вважати, що розуміння і врахування ментальних особливостей працівників сприятимуть підвищенню ефективності мотивації в менеджменті підприємств.

  Виділення системності мотивації випливає із системного підходу в менеджменті, в якому розглядається організація (підприємство), як відкрита система, на яку впливають фактори зовнішнього  середовища. Цільова функція мотиваційних систем полягає в забезпеченні ситуаційного розвитку мотивації в менеджменті підприємств.

  Дослідження проблем формування і розвитку мотивації, як функції менеджменту в агропромисловому виробництві, дали змогу висвітлити основні тенденції і закономірності мотивації на всіх рівнях менеджменту, довести їх нерозривний взаємозв’язок. Рівневий підхід визначається ієрархічним взаємозв’язком мотиваційних факторів, при якому обов’язковість зворотного зв’язку – незаперечна.

  В останні роки відбулись певні  позитивні зрушення в розвитку агропромислового сектора економіки, які сприяли посиленню мотивації в менеджменті підприємств. Більшість агропромислових підприємств після реорганізації земельних і виробничих відносин адаптувалась до вимог ринкової економіки. До позитиву можна віднести і демонополізацію державної власності на землю і передачу її у колективну власність аграрним підприємствам як суб’єктам господарювання. Створено правові і організаційні умови для функціонування усіх форм власності й господарювання. Аграрні товаровиробники одержали повну свободу у визначенні структури виробництва, реалізації виробленої продукції та придбанні матеріально-технічних ресурсів. З’явились можливості для конкуренції. Приватизовано більшу частину підприємств переробки сільськогосподарської продукції, торгівлі та послуг.

  Разом з тим, дослідження також виявили  антимотиваційні тенденції в  менеджменті агропромислового виробництва. Більшість причин, що зумовили сучасний стан в АПК, знаходяться у макроекономічній сфері: політична та економічна нестабільність у країні, невизначеність шляхів розвитку як національної економіки, так і аграрної сфери, спад мотивації інвестиційної активності в аграрному секторі, скорочення власних інвестицій агропромислових підприємств внаслідок різкого погіршання їх фінансового стану тощо.

  Особливо  гальмує позитивну мотивацію  в менеджменті агропромислових  підприємств  недосконала система  матеріального стимулювання. При  цьому оплата праці в аграрній сфері значно нижча, ніж в інших  галузях економіки (в 10 разів нижча, ніж у паливно-енергетичному комплексі) і несвоєчасно виплачується.

  Організацію проведення реформ, керівництво інституціями і підприємствами (дієвість функції  “мотивація”) забезпечують організаційно-управлінські кадри. Проте психологічна переорієнтація більшості керівників і спеціалістів різних рівнів не встигає за змінами на виробництві. Тому найважливішим аспектом розвитку ринкових перетворень є ефективність мотивації організаційно-кадрової і управлінської діяльності. Тільки людина, керівник, застосовуючи ефективні методи менеджменту, може привести в дію мотиваційні механізми ринкових перетворень, змінити на краще “правила гри”, пристосуватись до умов зовнішнього середовища, які швидко змінюються.

  Ринкове середовище характеризується постійними змінами і вимагає від суб’єктів  господарювання нових підходів і орієнтирів у діяльності. Сукупність неординарних підходів до вирішення проблем діяльності суб’єктів господарювання  характеризуються як підприємництво. Необхідність мотивації підприємницької активності –  значна передумова ефективного розвитку агропромислових підприємств.

  Підприємництво  – це грамотність, компетентність, природні якості особистості, які дозволяють приймати блискавичні рішення, налагоджувати  особисті контакти, управляти людьми, йти на компроміс, що й вимагає  сьогодні ефективний менеджмент. Для ефективного розвитку постприватизаційного середовища в АПК доцільно підвищувати ефективність мотивації всього ланцюга –“підприємництво – підприємець – підприємницька діяльність – підприємницьке середовище” на всіх рівнях менеджменту.

  Мотивація в менеджменті підприємницької  діяльностї – система комплексного впливу на підприємця-керівника, підприємницьке середовище, сферу підприємництва, основним з кінцевих продуктів якої є потенціал (сировинні, фінансові  і людські ресурси, інформація, вироблена продукція і надані послуги, набір правил соціальної поведінки), який забезпечує досягнення цілей підприємницької структури в майбутньому.

  В розділі 2 “Сучасний стан управління харчовими підприємствами та оцінка впливу на них мотиваційних факторів” розглянуто мотиваційні пріоритети розвитку харчових підприємств і встановлено залежність між підвищенням ефективності діяльності підприємств і ефективною мотивацію в менеджменті. Вплив власності як мотиваційного фактору  у системі соціально-економічних відносин – найвагоміший важіль для подолання відчуження працівників від праці, а степінь цього впливу розкривається у результатах діяльності підприємств.

  Процес  роздержавлення і приватизації на харчових підприємствах Житомирської області  майже завершено. Мотиваційний вплив інституційних змін та їх ефективність відбились у результатах господарської діяльності підприємств різних форм власності, створили певне мотиваційне середовище. Домінуючою формою власності стала колективна, яка склала за кількістю підприємств 92,4%, за чисельністю промислово-виробничого персоналу – 91,2%. (табл. 1). Підприємствами цієї форми власності було вироблено 93,5% загального обсягу продукції харчової промисловості області .

  Т а б л и ц я   1.

Інституційна  структура харчової промисловості Житомирської області у 2000 р.

(підприємства, які знаходяться на самостійному  балансі)