Побудова структурної моделі операційної системи

     Побудова  структурної моделі операційної системи 

     Вибір типу виробництва 

     Проектування  підсистем виробництва починається  з вибору типу виробництва. Вибір  типу виробництва здійснюється на основі розрахунку коефіцієнта закріплення  операцій К_з.о.. Для розрахунку цього коефіцієнту необхідно обчислити дійсний фонд часу роботи дільниці і програму запуску виробів.

     Дійсний річний фонд часу роботи дільниці з  урахуванням регламентованих перерв:

           

     де  Д_рдн – кількість робочих днів у році, дн.;

     S – кількість змін роботи дільниці, дн.;

     q_см – тривалість зміни, год;

     К_рпр – коефіцієнт, що враховує регламентовані перерви для відпочинку й профілактичних робіт ( К_рпр = 0,7-0,85).

     Ф_д = 260 * 2 * 8,2 * 0,85 = 3624,4 год        

     Програма  запуску виробів:

     N_з =

од,

     де  N_в – річна програма випуску виробів, од.;

     а  – відсоток  технологічних втрат при налагодженні  й контрольних операціях    ( а = 0…3% ).

     N_з =

од.

     Коефіцієнт  закріплення операцій:

           К_з.о.= , 

     де  К_з.о. – коефіцієнт закріплення операцій;

         Ф_д – дійсний фонд часу роботи обладнання, год;

          m – кількість операцій;

          К_в.н. – коефіцієнт виконання норм ( К_в.н. = 1,1);

          N_з - річна програма випуску виробів;

          - калькуляційна норма часу обробки виробу, хв

     К_з.о =

     Оскільки  К_з.о. < 1, то виробництво деталі масове.

     Таблиця 1 – Характерні ознаки масового типу виробництва

 

     Вибір форми організації  операційної системи 

     Оскільки  виробництв виробу масове, то для нього  доцільно застосовувати потокову форму  організації операційної системи.

     Для обґрунтування вибору потокової  лінії необхідно розрахувати  такі її основні компоненти, як:

     а) такт потоку:

     

,

      

     б) ритм потоку:

     

 

     де n – число виробів  у партії, од.

     

     

     

     в) сумарна трудомісткість програми обробки  виробів на операції:

     

     де  t_k – середній штучний час виготовлення деталі, год.

     

     Обґрунтування однопредметності:

     

     

      >=0,85· - лінія однопредметна 

     Вибір і розрахунок елементів  операційної системи

     Розрахунок  кількості необхідних робочих місць 

     Робоче  місце – це частина виробничої площі, яка обладнана й оснащена технічними засобами й устаткуванням  відповідно до характеру виконуваних  робіт і закріплена за виконавцями цих робіт.

     Різновиди виконуваних робіт залежать від  характеру й рівня спеціалізації  дільниці й цеху, що розраховується.

     Залежно від характеру виконуваних робіт  розрізняють робочі місця:

• технологічних робітників (основних);
• допоміжних робітників;
• чергового персоналу;
• інженерно-технічних працівників;
• службовців;
• молодшого обслуговуючого персоналу.

     Кількість робочих місць технологічних  робітників залежить від складу технологічного циклу виробництва.

     Кількість робочих місць по кожній операції потокової лінії розраховується за формулою: 

     

     де  t_і – калькуляційний час на і-й операції. 

       - розрахункова кількість робочих місць технологічного персоналу на першій операції

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     

     Кількість робочих місць повинна бути цілим  числом, тобто отримані значення заокруглюємо в  сторону більшого значення, і  це буде прийнята кількість робочих  місць.

     

= 1+1+4+1+1+1+1+1+1=12

     Для обґрунтування безперервності роботи лінії перевіримо умову синхронізації: 

     4,83/1=6,26/1=46,29/4=6,22/1=3,47/1=5,1/1=8,43/1=4,25/1=0,71/1=14,4

     Лінія несинхронна, тобто перервна.

     Класифікація  поточних ліній:

     - за ступінню спеціалізації: однопредметна;

     - за ступінню безперервності процесу:  перервні (прямоточні)

     - за способом підтримки ритму  – вільний ритм;

     Автоматичні лінії поділяються на одно предметні  і багатопредметні, на лінії з  одинокою та багато детальною зборкою, на лінії з повністю або частково перекриваючим часом транспортування.

     За  характером транспортування розрізняють  п’ять типів автоматичних ліній  і прямоточні автоматичні лінії, бункерні автоматичні лінії, бункерно-поточні  та бункерно-прямоточні.

     Для масового виробництва характерними є прямоточні автоматичні лінії  оскільки вони представляють собою  систему взаємопов’язаних автоматично  діючих механізмів з безпосередньою передачею деталей з однієї робочої  позиції на іншу і переміщення  деталей на відстань між робітниками за один такт.

     Схема прямоточної автоматичної лінії  показана на рисунку 5

       
 
 
 
 
 

     Рисунок 5 – Схема прямоточної автоматичної лінії

     Для раціональної організації виробничого  процесу велике значення має вибір  між операційного транспорту. Найбільш розповсюдженими в поточному  виробництві є наступні транспортні  засоби: приводні конвеєри різних конструкцій; без приводні транспортні засоби – рольганги, скати, спуски; мостові крани, монорельси з рельєфами.

     Правильний  вибір розрахунку кількості робочих  місць перевіримо за коефіцієнтом завантаження:

     η_р=

     де  - кількість робочих місць розрахункова;

          - прийнята кількість робочих місць на операції.

     η_р1=

     η_р1=

     η_р2=

     η_р2=

     η_р3=

     η_р3=

     η_р4=

     η_р4=

     η_р5=

     η_р5=

     η_р6=

     η_р6=

     η_р7=

     η_р7=

     η_р8=

     η_р8=