Регулювання зовнішньоекономічної діяльності україни

 

Міністерство освіти і  науки, молоді та спорту України

Харківський національний університет  імені В.Н.Каразіна

 

Економічний факультет

Кафедра економіки та менеджменту

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Менеджмент»

На тему

РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УКРАЇНИ

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:	Студентка III курсу Групи ЕН-32 Темнякова Катерина Василівна
Перевірив:	к.э.н., доцент Пуртов В.Ф.

 

 

 

 

 

Харків 2012

ЗМІСТ

ВСТУП         3

Розділ 1.      СУТНІСТЬ, ЦІЛІ ТА ІНСТРУМЕНТИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ  6

1. Сутність основних принципів ЗЕД      6
2. Характеристика основних видів ЗЕД      8

Розділ 2. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ          12

2.1. Методи державного  регулювання зовнішньоекономічною 

діяльністю          12

2.1.1. Тарифні методи регулювання  ЗЕД    13

2.2.2. Нетарифні методи  регулювання ЗЕД    16

2.2. Система органів державного  регулювання зовнішньоекономічної діяльності          19

Розділ 3.  АНАЛІЗ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ          25

3.1.Проблеми розвитку зовнішньоекономічних  зв’язків та залучення іноземних  інвестицій       25

3.2. Шляхи вирішення проблем щодо розвитку зовнішньоекономічних зв’язків           32

ВИСНОВКИ            34

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ         36

 

ВСТУП

Міжнародні  економічні  відносини  є  однією  з   найбільш   динамічно

розвинутих сфер економічного життя. Економічні зв'язки між  державами мають багатовікову  історію.  Протягом   сторіч   вони   існували   переважно   як зовнішньоторговельні, вирішуючи проблеми  забезпечення  населення  товарами, що національна економіка робила неефективно чи  не  робила  зовсім. 

У  ході еволюції  зовнішньоекономічні  зв'язки   переросли   зовнішню   торгівлю   і перетворилися в  складну  сукупність  міжнародних  економічних  відносин,  - світове  господарство.  Процеси,  що  відбуваються   в   ньому,   торкаються інтересів усіх держав світу. І, відповідно, усі держави  повинні  регулювати свою зовнішньоекономічну діяльність, щоб досягти дотримання  в  першу  чергу своїх  інтересів.  Світовий  досвід  свідчить,  що   навіть   у   промислово розвинутих країнах  існує  об'єктивна  необхідність  державного  регулювання зовнішньоекономічної діяльності.  Держава  насамперед,  закликана,  захищати інтереси своїх виробників, вживати заходів для збільшення обсягів  експорту, залучення іноземних інвестицій, збалансування платіжного балансу,  валютного регулювання, і,  що  особливо  важливо,  —  приймати  законодавчі  акти,  що встановлюють  правила  здійснення   ЗЕД,   і   контролювати   їх   неухильне дотримання.

Зовнішньоекономічна  діяльність  стає  усе  більш  важливим   фактором

розвитку народного господарства та економічної стабілізації  нашої країни.

Зараз немає практично  жодної галузі в промислово  розвитих  країнах,  що  не

була б втягнута в сферу  зовнішньоекономічної діяльності.

На  всіх  історичних  етапах  розвитку   держави   зовнішньоекономічна

діяльність впливала на  вирішення  економічних  проблем  на  різних  рівнях:

народного господарства в  цілому, окремих регіонів,  об'єднань,  підприємств.

Як частина загальної  структури народного  господарства,  зовнішньоекономічна

діяльність впливає  на  удосконалювання  внутрішньогосподарських  пропорцій, розміщення і розвиток виробничих сил. Ще жодній країні не  вдалося  створити здорову економіку, ізолювавшись від світової економічної системи.

          Ось чому  ця  тема  актуальна  сьогодні,  коли  все  більша  кількість

підприємств залучається у ЗЕД і на їхньому шляху виникають  безліч  проблем.

Для мене найбільший інтерес, при виборі теми,  представила її  актуальність

стосовно України.

Повноцінне функціонування економіки жодної країни не може  відбуватися без   розвинутої   системи    зовнішньоекономічних    зв'язків.    Включення національної економіки в систему світових господарських  процесів  позитивно впливає на розвиток економіки країни,  сприяє  підвищенню  технічного  рівня виробництва,  раціональному   використанню   природно-сировинних   ресурсів, ліквідації дефіциту окремих товарів,  а  відтак  і  підвищенню  рівня  життя населення.

Зовнішньоекономічна  діяльність  —  це  заснована  на   взаємовигідних

економічних  відносинах  діяльність  у  галузі  міжнародної  торгівлі,  руху

капіталів, міграції робочої сили, передачі технологій.  У  всіх  країнах,  а

особливо  в  країнах   із   перехідною   економікою,   де   сталася   широка

лібералізація зовнішньоекономічної діяльності,  її  державне  регулювання  є

об'єктивною  необхідністю.  Таке  регулювання  спрямоване  на   забезпечення

захисту інтересів країни та суб'єктів  її  зовнішньоекономічної  діяльності,

створення   для   останніх   рівних   можливостей   розвивати    всі    види

підприємницької діяльності та  напрями  використання  доходів  і  здійснення

інвестицій, на розвиток конкуренції  та ліквідацію монополізму.

До  головних   цілей   державного   регулювання   зовнішньоекономічної

діяльності в Україні  належать:

• забезпечення збалансованості економіки  та  рівноваги  внутрішнього  ринку країни;
• стимулювання прогресивних структурних змін в економіці;
• створення найбільш сприятливих умов для залучення  національної  економіки в систему світового поділу праці;
• наближення до ринкових структур розвинутих зарубіжних країн.

      Основними  видами зовнішньоекономічної діяльності  є зовнішня  торгівля,

фінансово-кредитні  операції,  підприємницька  діяльність,  науково-технічна

кооперація з іноземними підприємцями, надання їм  різноманітних  послуг.  Ці

напрями діяльності регулюються, з одного боку, державою в особі  її  органів,

а  з  іншого  -  недержавними  органами  управління   економікою   (біржами,

торговельними   палатами,    спілками,   тощо)    та    самими    суб'єктами

зовнішньоекономічної   діяльності   на   підставі   укладених    між    ними

координаційних угод.

Регулювання  такої  діяльності  здійснюється  за   допомогою   законів

України, актів тарифного та  нетарифного регулювання,  економічних заходів

оперативного регулювання  (валютно-фінансових,  кредитних  та  ін.),  рішень

недержавних органів управління економікою,  які  ухвалюються  відповідно  до

їхніх  статутних  документів,  договорів,  що  укладаються  між   суб'єктами

зовнішньоекономічної діяльності.

 

 

 

РОЗДІЛ 1.  СУТНІСТЬ,  ЦІЛІ              ТА    ІНСТРУМЕНТИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОГО РЕГУЛЮВАННЯ       

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) — це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами

Регулювання здійснюється не тільки Україною як державою в особі  її органів в межах їх компетенції, а й такими суб’єктами:

- державою, в особі її органів, та в межах їх компетенцїї;

- недержавними органами управління економікою (товарними, фондовими, валютними біржами; торговими палатами; асоціаціями; спілками та іншими організаціями координаційного типу), які діють на основі засновницьких документів;

- суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності на основі відповідних координаційних договорів, які укладаються між ними.

Інструментами регулювання  є:

- закони України;                                                                                                            
- передбачені в законах України актів тарифного і нетарифного регулювання, які видаються державними органами України в межах їх компетенції;  
- економічні заходи оперативного регулювання в межах законів України;  
- рішення недержавних органів управління економікою, які приймаються за їх статутними документами в межах законів України;  
- угоди, що укладаються між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності і які не суперечать законам України (ч.3 ст.7) [18, c. 9-10]. 

1.1. Сутність основних принципів ЗЕД

 Згідно з законом  України «Про зовнішньоекономічну  діяльність» №960-XII (960-12) від 16 квітня 1991р., суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності при її здійсненні керуються такими принципами:

1.Принцип суверенітету народу  України у здійсненні зовнішньоекономічної  діяльності, що полягає у:

- виключному праві народу України  самостійно та незалежно здійснювати  зовнішньоекономічну діяльність  на території України, керуючись  законами, що діють на території  України; 

- обов'язку України неухильно  виконувати всі договори і  зобов'язання України в галузі  міжнародних економічних відносин;

2.Принцип свободи зовнішньоекономічного  підприємництва, що полягає у:

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності добровільно вступати  у зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності здійснювати її в  будь-яких формах, які прямо не  заборонені чинними законами  України; 

- обов'язку додержувати при здійсненні  зовнішньоекономічної діяльності  порядку, встановленого законами  України; 

- виключному праві власності  суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності на всі одержані  ними результати зовнішньоекономічної  діяльності;

3.Принцип юридичної рівності  і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх  суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності, незалежно від форм  власності, в тому числі держави,  при здійсненні зовнішньоекономічної  діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених  цим Законом, дій держави, результатом  яких є обмеження прав і  дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності, а також іноземних  суб'єктів господарської діяльності  за формами власності, місцем  розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної  діяльності з боку будь-яких  її суб'єктів, крім випадків, передбачених  Законом України «Про зовнішньоекономічну  діяльність»;

4.Принцип верховенства закону, що полягає у:

- регулюванні зовнішньоекономічної  діяльності тільки законами України; 

- забороні застосування підзаконних  актів та актів управління  місцевих органів, що у будь-який  спосіб створюють для суб'єктів  зовнішньоекономічної діяльності  умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України;

5.Принцип захисту інтересів  суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів  всіх суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності та іноземних суб'єктів  господарської діяльності на  її території згідно з законами України;

- здійснює рівний захист всіх  суб'єктів зовнішньоекономічної  діяльності України за межами  України згідно з нормами міжнародного  права; 

- здійснює захист державних  інтересів України як на її  території, так і за її межами  лише відповідно до законів  України, умов підписаних нею  міжнародних договорів та норм  міжнародного права;

6.Принцип еквівалентності обміну, який полягає у неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів [Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 № 959-XII] [5, c. 12].

 

1.2. Характеристика основних видів ЗЕД  

До видів зовнішньоекономічної діяльності (згідно ст.4 ЗУ «Про ЗЕД»), які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать:  
- експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;  
- надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України;  
- наукова, науково-технічна, науково-виробнича, виробнича, навчальна та інша кооперація з іноземними суб'єктами господарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комерційній основі;  
- міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами у випадках, передбачених законами України;  
- кредитні та розрахункові операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльності зазначених установ на території України у випадках, передбачених законами України;  
- спільна підприємницька діяльність між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне володіння майном як на території України, так і за її межами;  
- підприємницька діяльність на території України, пов'язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єктів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України;  
- організація та здійснення діяльності в галузі проведення виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі, за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на території України за іноземну валюту у передбачених законами України випадках;  
- товарообмінні операції та інша діяльність, побудована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;  
- орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської діяльності;  
- операції по придбанню, продажу та обміну валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанківському валютному ринку;  
- роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб'єктами господарської діяльності як на території України, так і за її межами; роботи іноземних фізичних осіб на контрактній оплатній основі з суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності як на території України, так і за її межами;  
- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені прямо і у виключній формі законами України. [5, c.13]