Створення нового підприємства з обмеженою відповідальністю «Шарм»

       • Підвищення ефективності роботи кожного  підрозділу і людини;

       • Мінімізація витрат організації за рахунок економії коштів, де це можливо;

       • Проведення ефективної рекламної кампанії, спрямованої на залучення нових  споживачів і посередників;

       • Підтримання позитивного іміджу організації для створення суспільної думки;

       • Оптимізація роботи всіх структурних підрозділів підприємства як єдиного цілого. 

       Рисунок 2.4 – Місія та цілі торгівельного  підприємства «Шарм» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

       3 Структура управління ТОВ «Шарм» 

       3.1 Організаційна структура управління підприємством  

       На  практиці застосовують два методи визначення необхідної чисельності робітників:

       1) за трудомісткістю виробничої  програми;

       2) за нормами обслуговування.

       Перший  метод використовують при визначенні чисельності робітників, зайнятих на нормованих роботах, другий - при визначенні чисельності робітників, зайнятих на ненормований роботах, в основному допоміжних робітників. Чисельність ІТП і службовців визначається за штатним розкладом.

       Загальна  штатна чисельність працівників  підприємства (ЧШК) може бути орієнтовано  визначена за формулою 3.1

       ЧШК=ВД+ПДВ/V*К_пр                             (3.1)

       де  ВД+ПДВ – заданий річний валовий  дохід із ПДВ, тис. грн.;

            V – середньогалузевий виробіток у розглянутій галузі, тис. грн.;

            К_пр – коефіцієнт росту продуктивності праці.

       У нашому прикладі ВД+ПДВ =3600000, V=69000, К_пр=1,1

       ЧШК=3600000/69000*1,1=57 чоловік.

       Організаційні структури управління підприємством  бувають розгалужені та нерозгалужені (плоскі). Розгалужені являють собою багаторівневу структуру з відносно вузькою сферою управління. Тобто можна сказати, що головному менеджеру підкоряється розумна (5-7) кількість заступників і керівників за напрямком. У плоскій структурі управління головному менеджеру (директору) підкоряються всі працівники підприємства, тобто заступників у нього немає. Ця схема зустрічається в малих підприємств із кількістю працівників не більше 10... 13 чоловік.

       Структури управління також розрізняються  за кількістю рівнів управління, тобто  скільки рівнів управління вона має. Плоска структура управління має  тільки один рівень управління, а в розгалуженій їх декілька.

       У нашому випадку організаційна структура  управління підприємством розгалужена (рисунок 3.1).

       Організаційна структура підприємства включає  в себе комунікаційні процеси, розподіл прав і відповідальності, ієрархію підпорядкування, структуру підрозділів підприємства. від ефективності її роботи залежить прибутковість і сенс існування підприємства.

 
 

       Рисунок 3.1 – Схема управління підприємством

       Керівник  повинен проводити роботу з удосконалення  планування економічних показників діяльності підприємства, по створенню та поліпшенню нормативної бази планування, норм витрат товарно-матеріальних цінностей, обігових коштів і використання виробничих потужностей; брати участь у роботі з удосконалення організації праці; організувати розробку методичних матеріалів з техніко - економічного планування роботи підрозділів підприємства, розрахунків економічної ефективності капітальних вкладень тощо.

       Головний  економіст також повинен керувати структурними підрозділами, що виконують  економічну роботу і т.д.

       Бухгалтерія виконує такі функції:

       1. Забезпечення:

       • правильного і своєчасного бухгалтерського  обліку і звітності з використанням  засобів механізації обліково-обчислювальних робіт;

       • обліку вступників грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та основних засобів.

       2. Проведення інвентаризації грошових  коштів, товарно-матеріальних цінностей,  основних фондів.

       3. Нарахування зарплати робітникам  і службовцям.

       Відповідно  до кваліфікаційного довідника посад  керівників, спеціалістів та службовців визначаються посадові інструкції керівників, спеціалістів та службовців.

       До  обов'язків головного економіста входить здійснювати організацію  й удосконалювання економічної  діяльності підприємства, спрямованої  на підвищення продуктивності праці, ефективності та рентабельності виробництва, якість продукції, що випускається, зниження її собівартості, забезпечення правильних співвідношень темпів росту продуктивності праці і зарплати, досягнення найбільших результатів при найменших витратах матеріальних, трудових і фінансових коштів. Головний економіст обов'язок керувати і координувати діяльність всіх підрозділів підприємства зі складання планів економічного і соціального розвитку у відповідності з контрольними цифрами, затверджених вищестоящою організацією, та укладеними господарськими договорами, розробки фінансових планів з необхідними обґрунтуваннями і розрахунками, а також організаційно-технічних заходів з удосконалення господарського механізму, економічної роботи, виявлення та використання резервів виробництва.

       3.2 Опис основного технологічного  процесу підприємства 

       Однією  з основних особливостей підприємства є тісний взаємозв'язок двох процесів: процесу виробництва та процесу  обслуговування.

       Підвищення  якості обслуговування вимагає створення  для замовника максимальних зручностей і умов, що забезпечують мінімум витрат замовника на отримання послуги. Високому рівню обслуговування сприяє не тільки створення комфортних умов для замовника, а й надання йому в приймальному салоні широкої можливості ознайомлення з напрямком моди, вибору форми виробу.

       Технологічні  процеси швейного цеху дуже впливають  на якість одягу, на ефективність виробництва, а також визначає обсяг реалізації послуг всього підприємства. Велика кількість  різноманітних за змістом та видами робіт операцій, що застосовуються при виготовленні виробів в швейному цеху, визначають складність проектування технологічних процесів.

       На  підприємстві планується використання потокової організації технологічного процесу. Потокова організація - це така форма організації виробництва, при якій операції виконуються в певній послідовності, заздалегідь встановленої; мають рівновеликі завдання з випуску предметів праці за один і той же період і виконуються одночасно. На підприємстві також планується застосовується потік з вільним темпом - агрегатно-груповий. Ця система організації потоків характеризується підвищеною змінюваність асортименту продукції, застосуванням агрегованого обладнання. Зміна моделей у агрегатно-груповому потоці не тягне за собою перебудову робочих місць, а обмежується зміною пристосувань, переміщенням одного або декількох виконавців з одного робочого місця на інше. 

       Рисунок 3.2 – Технологічний процес підприємства

       Спочатку  художник–консультант визначає із замовником моделі одягу та доповнень до неї, вибір матеріалів, створення ескізів моделей, замальовка моделі, моделювання виробів будь-яких фасонів, участь у проведенні примірки

       Далі  замовлення приймає закрійник в приймальному салоні вимірює замовника, оформляє паспорт замовлення, де вказує строки виконання замовлення, витрати сировини. Також проводить необхідну кількість примірок, видає готові вироби.

       У розкрійному цеху виконує креслення  конструкції відповідно до індивідуальної фігурою замовника, робить розкладку  на тканині, викроює деталі вироби, уточнює деталі виробу після примірки.

       У швейному цеху закрійник консультує бригадира з питань пошиття вироби, так як тільки він працює з замовником і знає всі особливості його статури.

       Через певний час замовник здійснює примірку. Після чого замовлення проходить останні етапи обробки (підгонка, підшивка, утюження) і на останньому етапі технологічного процесу здійснюється видача готового виробу.

       Відповідно  до виконуваних функцій в салоні передбачається декілька зон:

• інформації замовників;
• консультації замовників художниками-консультантами;
• приймання та оформлення замовлень;
• проведення примірок, видачі готових замовлень;
• проведення касових операцій;
• очікування для відвідувачів.

      4 Розробка бюджету ТОВ «Шарм»  на перший рік діяльності 

     Бюджет  являє собою метод розподілу ресурсів, охарактеризованих у кількісній формі, для досягнення цілей підприємства, також поставлених кількісно. Бюджет є, безумовно, найбільш широко використовуваним компонентом формального планування. Багато організацій складають бюджети у вигляді окремих документів, для визначення в грошовому виді доходів, витрат, прибутку та інших економічних показників роботи підприємства за рік.

     Зараз на Україні підприємства ведуть паралельно кілька бухгалтерських обліків. Два  з них - бухгалтерський (фінансовий) і податковий - представляють певний інтерес у цій роботі.

     Призначення першого з них - відображення правдивого фінансового стану підприємства. Податковий облік використовується для розрахунків податків на додану вартість і на прибуток підприємства. Величина податку на прибуток, що визначена за податковим обліком, включається в бухгалтерський облік.

     1) Визначення величини податкових  зобов’язань по податку на  додану вартість (ПЗ). Величина податкових  зобов’язань по ПЗ дорівнює

ПЗ= ВД+ПДВ/6= 3600000/6=600000 грн.,     (4.1)

      де ВД + ПДВ — валовий доход  з податком на додану вартість, грн., чисельно рівний 3600 тис. грн.

     2) Визначення величини валових доходів (ВД). Величина валових доходів визначається за формулою

ВД = (ВД + ПДВ) - ПЗ = 3600000 - 600000 = 3000000 грн.,       (4.2)

     де  ВД — валовий доход підприємства за рік.

     3) Визначення величини фонду оплати  праці (ОП). Вихідними даними для визначення величини фонду оплати праці (ОП) є штатний розклад і місячні посадові оклади працівників. Преміальні, як правило, у комерційних фірмах не виплачуються. Загальна чисельність працівників підприємства була визначена раніш. Кількість працівників апарату управління, що наведена у вихідних даних, входить у загальну кількість працівників підприємства. Розрахунки для зручності зводять у таблицю 4.1.

     Таблиця 4.1 - Розрахунок фонду оплати праці