Технологія прийняття управлінських рішень

      Метод розробки рішення (алгоритм). Деякі  рішення , як правило, типові, повторювані, можуть бути з успіхом формалізовані, тобто прийматися по заздалегідь визначеному алгоритму. Іншими словами, формалізоване рішення - це результат виконання заздалегідь визначеної послідовності дій.

      Формалізація  прийняття рішень підвищує ефективність керування в результаті зниження імовірності помилки й економії часу: не потрібно заново розробляти рішення щоразу,  як виникає відповідна ситуація. Тому керівництво організацій часто формалізує рішення для визначених, регулярно повторюваних ситуацій, розробляючи відповідні правила, інструкції і нормативи.

      У той же час у процесі керування організаціями часто зустрічаються нові, нетипові ситуації і нестандартні проблеми, що не піддаються формалізованому рішенню. У таких випадках велику роль відіграють інтелектуальні здібності, талант і особиста ініціатива менеджерів.

      Кількість критеріїв вибору. Якщо вибір найкращої альтернативи виробляється тільки по одному критерію (що характерно для формалізованих рішень), то прийняте рішення буде простим, за єдиним крітерієм. І навпаки, коли обрана альтернатива повинна задовольняти одночасно декільком критеріям, рішення буде складним, за багатьма критеріями.На практиці менеджменту переважна більшість рішень за багатьма критеіями, тому що вони повинні одночасно відповідати таким критеріям, як: обсяг прибутку , прибутковість, рівень якості, частка ринку, рівень зайнятості, термін реалізації і т.п.

      Форма прийняття рішень. Особою, що здійснює вибір з наявних альтернатив  остаточного рішення , може бути одна людина і її рішення буде відповідно одноособовим . Однак у сучасній практиці менеджменту все частіше зустрічаються складні ситуації і проблеми, рішення яких вимагає всебічного, комплексного аналізу, тобто участі групи менеджерів і фахівців. Такі групові, або колективні, рішення називаються колегіальними. Посилення професіоналізму і поглиблення спеціалізації керування приводять до поширення колегіальних форм прийняття рішень .

      Спосіб  фіксації рішення. Переважною формою є  письмові (документовані) рішення . Це форма рішень дозволяє внести той  елемент стабільності, упорядкованості  і фіксування інформації, без якого неможливе управління.

      Проте важливе місце займають і усні (недокументовані) рішення , що у діяльності управлінського і виробничого апарата  складають найбільш оперативну її частину. Подібні рішення можуть стосуватися  важливих питань і повинні підкріплюватися ідповідальністю за їх виконання.

      Ще  одною формою рішень є рішення , що застосовуються в автоматизованих  системах. Це кодовані рішення, що наносяться на спеціальні документи, перфокарти, різні магнітні носії.

      Характер  використаної інформації. У залежності від ступеня повноти і вірогідності інформації, яку має менеджер, управлінські рішення можуть бути детерміновані(прийнятими в умовах визначеності) або ймовірні (прийнятими в умовах ризику або невизначеності).

      Детерміновані рішення приймаються в умовах визначеності, коли керівник має у своєму розпорядженні практично повну і достовірну інформацію у відношенні розв'язуваної проблеми, що дозволяє йому точно знати результат кожного з альтернативних варіантів вибору. Приймаючи рішення про запуск у виробництво визначеного виробу, керівник може точно визначити рівень витрат виробництва , тому що ставки орендної плати, вартість матеріалів і робочої сили можуть бути розраховані досить точно.

      Аналіз  управлінських рішень в умовах визначеності це найпростіший випадок: відома кількість можливих ситуацій (варіантів) і їх наслідки. Потрібно обрати один з можливих варіантів. Ступінь складності процедури вибору в даному випадку визначається лише кількістю альтернативних варіантів.

      Однак лише деякі рішення приймаються в умовах визначеності. Більшість управлінських рішень є ймовірними.

      Ймовірними  називаються рішення, прийняті в  умовах ризику або невизначеності.

      До  рішень прийнятих в умовах ризику, відносять такі , результати яких не є визначеними , але імовірність кожного результату відома.

      У ряді випадків, однак, організація не має достатньо інформації для  об'єктивної оцінки імовірності можливих подій. У таких ситуаціях керівникам допомагає досвід, що показує, що саме може відбутися з найбільшою імовірністю. У цих випадках оцінка імовірності є суб'єктивною.

      Рішення приймається в умовах невизначеності, коли через нестачу інформації неможливо  кількісно оцінити імовірність  його можливих результатів. Це досить часто зустрічається при рішенні  нових, нетипових проблем, коли фактори настільки нові або складні, що про них неможливо одержати достатньо інформації. Невизначеність характерна і для деяких рішень, які приймаються у мінливих ситуаціях.

      В умовах невизначеності, керівник може використовувати дві основні  можливості:

      1) спробувати одержати додаткову  інформацію і ще раз проаналізувати  проблему з метою зменшення  її новизни і складності. Разом  з досвідом і інтуїцією це  дасть йому можливість оцінити  суб'єктивну, передбачувану імовірність  можливих результатів; 

      2) коли бракує часу або засобів на збір додаткової інформації, при прийнятті рішень доводиться покладатися на минулий досвід і інтуїцію.

      Підстави  для ухвалення рішення. Інтуїтивні рішення . Чисто інтуїтивне рішення - це вибір, зроблений тільки на основі відчуття того, що він правильний. Просто людина робить вибір. Те, що називається осяянням або шостим почуттям, і є інтуїтивні рішення .

      Рішення , засновані на судженнях. Такі рішення  іноді здаються інтуїтивними, оскільки логіка їх не очевидна. Рішення, засноване  на судженні, - це вибір, обумовлений знаннями або накопиченим досвідом. Людина використовує знання про те, що траплялося в подібних ситуаціях раніше, щоб спрогнозувати результат альтернативних варіантів вибору в існуючій ситуації. Спираючись на здоровий глузд, вона обирає альтернативу, що принесла успіх у минулому.

      Раціональні рішення. Головне розходження між  раціональним і заснованим на судженні рішеннями полягає в тім, що перше  не залежить від минулого досвіду. Раціональне  рішення приймається за допомогою  об'єктивного аналітичного процесу.

      Місце і функції в процесі керування. Оцінка зовнішніх умов звичайно пов'язується з підготовкою визначеної дії, але  в той же час є самостійною  задачею. Оцінити зовніші умови  тільки шляхом умовиводу на підставі суджень неможливо. Звичайно немає повної гарантії правильного розпізнавання положення справ і обставин. Оцінка зовнішнів умов сама по собі містить всі основні ознаки підготовки й ухвалення рішення. [1,с.202]

      Ухвалення рішення про те, яку інформацію варто вважати щирою, називають інформаційним рішенням. Інформаційне рішення припускає перетворення інформації в таку форму, яка найбільшою мірою відповідає конкретній задачі керування .

      Наприклад, керівникові підприємства протягом деякого часу надходить різноманітна інформація про стан робіт на різних ділянках. У результаті обробки цієї інформації і зіставленням її з більш ранньою керівник виробляє своє уявлення про виробничу ситуацію, тобто складає її уявну модель. Це і є інформаційне рішення .

      Організаційне рішення - це вибір з альтернатив, який повинен зробити керівник, щоб виконати обов'язкок, щодо його посади. Його ціль - забезпечення руху до поставлених перед організацією цілей.

      Організаційне рішення складається з визначення структури, розподілу функцій між  підрозділами і посадовими особами, установлення підпорядкованості і схеми взаємин.

      Особливістю організаційних рішень є їхня орієнтація на порівняно великий діапазон ситуацій. Навіть організації одноразового призначення  можуть при виконанні поставленої  задачі зіштовхнутися з різноманітними складностями. Тому їхніми необхідними якостями є адаптивність (здатність пристосовуватися до обставин) і стійкість до сторонніх впливів. До найбільш складних і відповідальних відносять рішення, що називають технологічними або управлінсько-технологічними. Клас технологічних рішень у виробничих організаціях містить у собі, зокрема: визначення мети, установлення готовності до проведення робіт і визначення їхнього головного напрямку, розподілу сил, засобів і способу проведення робіт, постановку задач підрозділам.

      Найбільш  відповідальним у класі технологічних  рішень є визначення мети, на підставі чого будуються інші елементи рішення  і критерій ефективності. Ціль при  цьому є не зовнішнім фактором стосовно технологічного рішення, а  частиною його змісту .

1.2 Етапи процесу  прийняття управлінських  рішеннь

       В управлінні організацією прийняття  рішень здійснюється менеджерами різних рівнів і носить більш формалізований характер, ніж це трапляється у  житті. Справа в тім, що тут рішення  стосується не тільки однієї особистості, найчастіше воно відноситься до частини або до цілої організації, і тому підвищується відповідальність за прийняття організаційних рішень.Виділяють два рівні рішень в організації: індивідуальний і організаційний. Якщо в першому випадку керівника більше цікавить сам процес, його внутрішня логіка, то в другому - інтерес зрушується у бік створення відповідного середовища навколо цього процесу.

       Відмітними  рисами прийняття рішень в організації  є наступні: свідома і цілеспрямована діяльність, здійснювана людиною; поведінка, заснована на фактах і ціннісних орієнтирах; процес взаємодії членів організації; вибір альтернатив у рамках соціального і політичного стану організаційного середовища; частина загального процесу управління; неминуча частина щоденної роботи менеджера; важливість для виконання всіх інших функцій управління.

       Результатом роботи менеджера є управлінське рішення . Від того, яке буде це рішення, залежить уся діяльність організації, залежить і те, чи буде досягнута  поставлена мета чи ні. Тому прийняття менеджером того або іншого рішення завжди несе за собою визначені труднощі. Це пов'язано з відповідальністю, що бере на себе менеджер, і з невизначеністю, що є присутнім при виборі однієї з альтернатив.

       Більшість проблем, що зустрічаються в роботі менеджера, не так часто повторюються, і тому їхнє рішення є теж свого роду проблемою - проблемою вибору, що зробити не завжди легко.

       Проблема - це ситуація, що представляє собою  перешкоду для досягнення цілей, поставлених організацією[3, c.155]. Якби життя було монотонне і передбачуване, то не виникало б ніяких проблем і не довелося б приймати рішення по їх подоланню. Але не можна відразу вгадати, як складеться та або інша ситуація, і тому в процесі планування не можна врахувати усі відхилення бажаної ситуації від дійсної. У результаті цих відхилень і з'являються проблеми. Прийняття неефективних рішень - часто результат відсутності навичок мислити логічно. Украй необхідно підходити до прийняття рішень як до раціонального процесу. Ціль ухвалення рішення - зробити оптимальний вибір з декількох наявних можливостей, щоб домогтися визначеного результату.

       Існує багато підходів до виділення різних етапів і стадій процесів ухвалення  рішення. Більшість розходжень виникає  з питання про включення в  процес стадії, пов'язаної з виконанням рішення. У багатьох іноземних джерелах весь процес ухвалення рішення в організації розглядається як функція проблеми, альтернатив і виконання рішення .

       Будь-яке  управлінське рішення проходить  через три стадії:

       1. З'ясування проблеми

       - збір інформації,

       - з'ясування актуальності,

       - визначення умов при яких ця проблема буде вирішена

       2. Складання плану рішення

       - розробка альтернативних варіантів рішення ,

       - зіставлення варіантів рішення з наявними ресурсами,

       - оцінка альтернативних варіантів по соціальних наслідках,

       - оцінка альтернативних варіантів по економічній ефективності,