Управління витратами

    Постійні витрати – це витрати, що залишаються постійними у випадку зміни обсягу діяльності (орендна плата, прямолінійна амортизація). Постійні витрати є такими лише в межах релевантного діапазону та певного часу.

    Релевантний діапазон – це діапазон діяльності, в межах якого зберігається взаємозв’язок між величиною витрат та їх фактором. (наприклад, витрати на оренду зростуть при зростанні обсягів виробництва).

    Напівпостійні витрати – це витрати, що змінюються ступінчасто при зміні обсягу діяльності (наприклад, заробітна плата ремонтних робітників, коли для обслуговування устаткування на кожні 1000 машино-годин потрібен один.

    Змішані витрати – витрати, що містять  елементи як постійних, так і змінних (напр., плата за телефон поділяється  на абонентську та плату за міжміські розмови) /9, с.55/.

    Приклади  факторів витрат наведено в таблиці.

    Таблиця 1. - Приклади факторів витрат для різних функцій бізнесу

    Розуміти  взаємозв'язок між витратами та певними  факторами дуже важливо, оскільки це дає змогу передбачати майбутні релевантні витрати, що вкрай необхідно для прийняття управлінський рішень. Для опису поведінки витрат у літературі традиційно використовують терміни: "змінні витрати" і "постійні витрати", а також "напівзмінні витрати" та "напівпостійні витрати". Як основний фактор витрат зазвичай розглядають обсяг діяльності (виробництва або продажу).

    Під час вивчення поведінки витрат треба  враховувати релевантний діапазон і вплив на поведінку витрат відповідних  чинників (часу, технології, рішень керівництва  тощо).

    Розуміння поведінки витрат дає змогу побудувати функцію витрат, яку широко використовують для планування та прогнозування. 
 
 
 
 
 
 
 

2. Аналіз витрат  підприємства на  прикладі ВАТ “Мотор  Січ” 

    2.1. Коротка характеристика  підприємства ВАТ  “Мотор Січ” 

    Відкрите акціонерне товариство "Мотор Січ" впевнено займає гідне місце серед провідних компаній світу, які виробляють, супроводжують в експлуатації та ремонтують надійні двигуни до літаків і гелікоптерів 55 типів і модифікацій. Підприємством пройдений шлях від створення та введення у виробництво поршневих авіамоторів водяного охолодження до сучасних конкурентноспроможних на світовому ринку турбореактивних двоконтурних двигунів, турбогвинтових, турбовальних і турбовентиляторних двигунів для літаків та гелікоптерів, а також промислових газотурбінних установок на їх базі.

    Продукція компанії експортується та успішно  експлуатується в 111 країнах світу. Висока якість і надійність продукції  ВАТ "Мотор Січ" гарантовані  передовими технологіями, сучасним обладнанням  та високою культурою виробництва.

    ВАТ "Мотор Січ" пропонує до реалізації:

• авіаційні двигуни Д-346Т1/ТП, Д-27, ТВ3-117ВМА-СБМ1, АИ-9-3Б, АИ-22, АИ-222, ВК-1500, ВК-2500, та АИ-450 для літаків і гелікоптерів нового покоління Ту-334, Ту-230, Бе-200, Ан-70, Ан-140, Ту-234, Як-48, L-59, L-159, Як-130, Ан-3, Ан-38, Бе-132, Мі-24, Мі-28, Ка-32, Ка-50, Ка-50-2, Ка-52, Ка-226, АНСАТ-У;
• газотурбінні приводи Д-336 та АИ-336 потужністю 6,3 та 8 МВт і 10 МВт. Для газоперекачувальних установок;
• газотурбінні приводи для автоматизованих електростанцій потужністю 1; 2,5; 6,3 та 8 МВт;
• агрегат тепла і холоду;
• генератор інертних газів;
• турбодетандерна електростанція потужністю 1МВт;
• газотурбінні електростанції потужністю 1; 2,5; 6 МВт.

    Галузева  належність - машинобудування та металообробка.

    Адміністративно-територіальна  одиниця – Запорізька.

    ВАТ «Мотор–Січ» також випускає: сепаратори промислові та побутові; парові автоматичні  котлоагрегати; мотоблоки та бензопилки; більше 130 найменувань товарів народного  споживання.

    «Мотор-Січ» сьогодні впевнено займає достойне місце у світовому співтоваристві провідних авіа двигунобудівних фірм. На сьогодні 55 типів і модифікацій авіадвигунів виробництва ВАТ «Мотор-Січ» експлуатується на 61 виді літаків у 105 країнах світу. Унікальне виробництво, де сконцентровані новітні авіаційні технології, обладнання, інтелектуальний кадровий потенціал, дозволяє створювати конкурентну на світовому ринку авіаційну техніку нового покоління. Якість і надійність продукції ВАТ «Мотор-Січ», що випускається, отримали визначення міжнародних організацій.

    Діюча на підприємстві система якості у 1993 році сертифікована французькою  фірмою «Бюро Верітас» на відповідальність міжнародному стандарту ІСО-9002. Авіаційним регістром Міждержавного Авіаційного  Комітету видані сертифікати з виробництва основних виробів.

    Підприємство  є членом Всесвітнього клубу лідерів  торгівлі, що здійснює контроль за якістю продукції, що експортується, і нагороджене  Гран-прі «Золотий Меркурій». Мотоблок "МОТОР СІЧ МБ-3,8К" призначений  для виконання агротехнічних і транспортних робіт на присадибних ділянках і фермерських господарствах.

    Таблиця 2. - Технічна характеристика

2.2. Аналіз собівартості  продукції ВАТ “Мотор Січ” 

    Собівартість  продукції – один з найважливіших  показників економічного аналізу. У  ньому фокусуються у грошовому  вираженні витрати матеріально  – технічних, трудових та фінансових ресурсів у зв’язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва та реалізацією продукції. Собівартість належить до вирішальних чинників, що впливають на прибуток підприємств і показники рентабельності.

    Методологічні основи формування в бухгалтерському  обліку інформації про витрати підприємства та її відображення у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 „Витрати”.

    Залежно від мети та предмета аналізу використовують різні класифікаційні ознаки витрат. Розглянемо основні з них.

    Класифікація  за рахунками класу 9 здійснюють згідно з діючим Планом рахунків бухгалтерського обліку, що був запроваджений одночасно з міжнародними стандартами фінансової звітності, тобто з 1 січня 2000 р. Згідно з класифікацією облік витрат виконують так: собівартість реалізації; загальновиробничі витрати; адміністративні витрати; витрати на збут; інші операційні витрати; втрати від участі в капіталі; інші витрати.

    Такий розподіл витрат не має аналогів у  вітчизняній практиці. Істотна особливість  наведеної класифікації полягає  в тому, що, оскільки „собівартість реалізованої продукції” не включає адміністративних витрат і витрат на збут, з’являється можливість визначити витрати на виробництво без перекручень та застосування штучних методів розподілу накладних витрат за видами продукції. Витрати за наведеними статтями відображають у розділі І форми №2 „Звіту про фінансові результати”.

    Класифікація  за економічними елементами операційних витрат: матеріальні витрати; витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; амортизація; інші операційні витрати (собівартість реалізованих виробничих запасів, сумнівні борги та втрати від знецінення запасів, визнані економічні санкції тощо). Дані про економічні елементи витрат обліковуються за класом 8 Плану рахунків і відображаються у фінансовій звітності (форма №2, розділ ІІ „Елементи операційних витрат”). Витрати за цією ознакою визначають по підприємству в цілому з метою аналізу структури витрат (вертикальний аналіз), порівняння її зі структурою економічних елементів витрат інших підприємств галузі, а також аналізу динаміки зміни економічних витрат у часі (горизонтальний аналіз). виявлення тенденцій змін (трендовий аналіз).

    Класифікація  за калькуляційними  статтями собівартості на одиницю продукції (робіт, послуг). Собівартість реалізованих товарів визначають за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 „Запаси”. Собівартість реалізованої продукції складається з виробничих витрат та наднормованих виробничих витрат.

    До  виробничої собівартості продукції  включаються: прямі матеріальні  витрати, які можуть бути віднесені безпосередньо до оплати праці; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

    Витрати, пов’язані з операційною діяльністю, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, поділяються  на адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. Основна мета калькулювання собівартості на одиницю продукції – проаналізувати витрати за калькуляційними статтями у часі, порівняти витрати на виробництво продукції з ринковими цінами, визначити її прибутковість або збитковість, оцінити власну конкурентоспроможність і в разі потреби скоригувати структуру виробничої програми.

    Класифікація  витрат за ознакою  їх розміру від  обсягів виробництва: змінні і постійні.

    Класифікація  витрат за способом віднесення на собівартість продукції: прямі та непрямі. Використовують її для складання калькуляцій на одиницю продукції. а також для розподілу непрямих витрат за економічними елементами. До прямих належать технологічні витрати матеріалів та заробітна плата працівників. До непрямих – витрати, що не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об’єкта економічно доцільним шляхом: загальновиробничі витрати, адміністративні витрати і витрати на збут.

    Класифікація  витрат за місцями  виникнення: цехи, дільниці бригади, функціональні підрозділи (використовують для відповідного контролю та аналізу собівартості).

    Факторний аналіз собівартості продукції передбачає аналіз: динаміки операційних витрат; чинників зміни витрат на 1 грн. реалізованої продукції за порівнянними і непорівнянними виробами, а також за групами продукції за віком їх випуску; впливу на собівартість окремих груп продукції за рівнем їх рентабельності; структури операційних витрат за економічними елементами; собівартість за калькуляційними статтями витрат.

    Аналіз  динаміки операційних  витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції