Управління витратами

    За  центрами відповідальності складаються  кошториси (планові витрати), обчислюються фактичні витрати, а для виробничих підрозділів визначається собівартість одиниці продукції (послуг). Це уможливлює ефективний контроль за витрачанням  ресурсів. При цьому важливе значення має поділ витрат стосовно кожного центру відповідальності на прямі й непрямі, змінні та постійні. Перший поділ має істотне значення для визначення собівартості окремих виробів (калькулювання). Прямі витрати безпосередньо відносять на продукцію центрів відповідальності (місць витрат), а непрямі — формуються в цих центрах, а потім розподіляються між окремими видами продукції. Поділ витрат на змінні та постійні стосовно центрів відповідальності (місць витрат) важливий для складання так званих гнучких кошторисів та оцінки діяльності. Таке розмежування витрат дає змогу оперативно обчислювати кошториси для різних варіантів обсягу виробництва, а також перераховувати планові витрати на фактичний обсяг продукції під час аналізу та оцінки роботи підрозділів. 

    Поділ витрат на змінні (пропорційні) та постійні уможливлює визначення їхньої загальної  суми за певний період за формулою:

    С= Сзв * N + Cпв (1)

    де  С - загальні (сукупні) витрати; Сзв - змінні витрати на одиницю продукції; N - обсяг виробництва продукції у натуральному виразі; Спв - постійні витрати за даний період.

    Розрахуємо  загальну суму витрат по ВАТ “Мотор Січ” за серпень 2005 року: С = 1820 * 35 + 2340 =  66040 тис.грн.

    Згідно  з формулою (1) загальні витрати на одиницю продукції (Соп) становитимуть:

    Соп= Сзв + Спв / N (2)

    Соп= 1820 + 2340/35 = 1886,86 тис.грн.

    Критичний обсяг випуску певної продукції  в натуральному вимірі, починаючи  з якого виробництво стає рентабельним, можна обчислити аналітичне. За критичної  програми виробництва витрати і  виручка від продажу продукції однакові, тобто:

    Сзв * Nкр+ Спв = Ц * Nкр (3)

    Звідси:

    Nкр= Спв / (Ц- Сзв) (4)

    де  Ц - ціна одиниці продукції. Критичний  обсяг виробництва (точку беззбитковості) можна визначити і в грошовому  вимірі, що є більш прийнятним для  багатопродуктного виробництва.

    Nкр = 2340 / (270 - 1820) = -1,51

    У цьому разі:

    Вкр = Сзм + Спв (5)

    де  Вкр - критичний обсяг виробництва  у грошовому вимірі;

    Сзм - загальна (сукупна) величина змінних  витрат.

    Вкр = 3500 + 2340 = 5840

    Змінну  величину Сзм зобразимо як функцію обсягу виробництва за допомогою коефіцієнта маржинального прибутку (kм), який визначається за формулою:

    kм  = (B - Cзм) / B (6),

    kм  = (5780 - 3500) / 5780 = 0,3944

    Отже,

    Cзм = В – В * kм,

    Cзм = 5780 – 5780*0,3944 = 3500,37 тис.грн.

    А звідси:

    Вкр = Вкр – Вкр * kм +Свп, (7)

    Вкр = 5840 – 5840 * 0,3944 + 2340 = 1196,7 тис.грн.

    Вкр = Спв / kм (8)

    Вкр = 2340 / 0,3944 = 5933 тис.грн.

    Що  більшим є обсяг виробництва  над критичну його величину (точку  беззбитковості), то вищою є економічна безпека виробництва, яка вимірюється  відповідним коефіцієнтом (Кб), обчислюваним за допомогою формули:

    Kб  = (N - Nкр) / N (9)

    де k6 - коефіцієнт безпеки виробництва; N - фактичний або плановий обсяг  виробництва у натуральному виразі.

    Kб  = (35 + 1,51) / 35 = 1,04

    Таким чином, економічна безпека виробництва  по ВАТ “Мотор Січ” за серпень 2005 року дорівнює 1,04. 

 
 
 
 
 
 
 
 
 

3.2. Ефективність управління  витратами та резерви  їх зниження на  ВАТ “Мотор Січ” 

    З метою поліпшення ефективності управління складом та скорочення витрат на робочу силу можливо оптимізувати процеси  руху і вилучення товарів зі складу. Відповідні документи на рух/вилучення товарів доповнюють відповідні методи роботи компанії. Наприклад, можливо відсортувати їх по типу товару, номеру полиці/ячейки або даті відвантаження. Також є можливість визначити вилучення товарів за різними параметрами, ідентифікатором перевезення, клієнтом або товаром. Вилучення можна безперешкодно співставити з процесами збуту та відвантаження.

    Можливо значно зменшити витрати за рахунок  оптимального здійснення доставки. Ви зможете підрозділити доставку за таким  критеріям, як клієнти, місце розташування, експедитор, дата поставки і т.д. Також, можна встановити фільтри таким чином, щоб показувати лише частину всіх товарів, які готові до відвантаження. В результаті цього ви не будете затримувати доставлення або утримувати товари на складі довше, ніж необхідно.

    Щоб постійно забезпечувати зростання  прибутку, треба шукати невикористані  можливості його збільшення, тобто  резерви зростання. Резерв - це кількісна  величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього  виробництва продукції і її реалізації.

    Іншим важливим напрямком пошуку резервів збільшення прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції.

    Для пошуку й підрахунку резервів зростання  прибутку за рахунок зниження собівартості аналізують звітні дані щодо витрат на виробництво за калькуляціями, користуючись методом порівняння фактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами і нормативами за видами витрат (сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів), нормативами використання виробничих потужностей, обладнання, нормами непрямих матеріальних витрат, капітальних вкладень тощо.

    Після розрахунку загальної величини резервів зниження собівартості продукції за всіма калькуляційними статтями необхідно деталізувати резерви  збільшення прибутку за рахунок зниження затрат живої та уречевленої праці за окремими напрямками.

    Економія  затрат живої праці досягається  за рахунок здійснення таких заходів: підвищення продуктивності праці і  зниження трудомісткості; скорочення витрат за понаднормові години роботи, виплат за цілоденні та внутрішньозмінні простої тощо.

    Резерви зростання прибутку - це кількісні  можливості збільшення прибутку завдяки:

1. Збільшенню обсягу реалізації продукції;
2. Зменшенню витрат на виробництво і реалізацію продукції: усунення перевитрат по сировині і матеріалах, усунення понадпланових відходів, усунення невиправданих і непродуктивних витрат у складі цехових і загально-виробничих витрат, а також у складі витрат на утримання і експлуатацію устаткування, усунення втрат від браку;
3. Постійному зниженню позареалізаційних збитків.

    Зниження  витрат на виробництво і реалізацію продукції - основний резерв збільшення прибутку підприємства. Враховуючи специфіку  виробництва даного підприємства суттєво зменшити витрати на виробництво можна завдяки технічним і технологічним заходам. Наприклад, на даному підприємстві було знижено технологічні витрати газу при експлуатації турбодетандерної електростанції потужністю 1МВт на 3,95 млн.м³ газу.

    Цей захід представляв собою впровадження сучасних методів обслуговування турбодетандерних електростанцій та їх ремонту. Цей захід дав можливість зменшити витрати газу на технологічні потреби, а отже і зменшити витрати на перекачку газу.

    То  ж аналізуючи витрати на виробництво  продукції, знаходимо резерви їх зниження.

    Після підрахування загальної суми резервів зниження собівартості продукції за всіма статтями калькуляції можна розрахувати резерви збільшення прибутку за рахунок зниження затрат живої та уречевленої праці по окремих напрямках.

    Відомо, що економія витрат живої праці досягається  в результаті більш економного і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців.

    Основними резервами зниження витрат коштів на оплату праці є:

• впровадження організаційно-технічних заходів, які дають зростання продуктивності праці;
• зменшення кількості робітників;
• усунення і попередження непродуктивних виплат: за понадурочні години, оплата цілодобових, внутрішньозмінних простоїв.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Висновки

    Таким чином, в процесі написання роботи виявлено, що методом обліку витрат та калькулювання, є сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво  за калькуляційними об'єктами і прийомами  розрахунку собівартості калькуляційних одиниць.

    Класифікація  витрат в управлінському обліку виділяє  такі види: витрати на продукцію  та витрати періоду; прямі та непрямі; релевантні та нерелевантні; маржинальні  та середні; дійсні та альтернативні; контрольовані та неконтрольовані. Під час вивчення поведінки витрат виявлені фактори, які впливають на зміни у складі і величині витрат.

    В ході аналізу витрат ВАТ «Мотор Січ» визначено, що загальне відхилення витрат від попереднього року відбулося  в сторону зменшення взагалі на 11632 тис.грн., яке обумовлене зменшенням амортизації обладнання транспортних засобів.

    ВАТ «Мотор Січ» постійно проводиться робота спрямована на пошук резервiв зниження витрат та пiдвищення ефективностi виробництва.

    Основним  резервом зниження витрат на даному підприємстві є зниження технологічних витрат газу при експлуатації турбодетандерної електростанції.

Для резерву  зниження витрат ВАТ “Мотор Січ” пропонується заощадження за рахунок утилізації газу. Його суть полягає у наступному: при роботі газоперекачуваних агрегатів газокомпресорної станції в повітря викидаються димові гази з температурою 450-500°С загальною тепловою потужністю від 100 до 250 МВт (в залежності від режиму роботи). З них реально можна використати за різними оцінками від 50 до 100 МВт, частково безпосередньо у вигляді тепла, а частково - перетворивши тепло в електроенергію. Позитивний момент від впровадження проекту: повне забезпечення потреб компресорної станції теплом і електроенергією, а також можливість продажу електроенергії стороннім споживачам. Тобто за рахунок основної діяльності підприємство може суттєво зменшити витрати на виробництво, що в свою чергу призведе до росту прибутку.

Список  використаної літератури: 

    

1. Апчерч  А. Управленческий учёт. – М.: Финансы  и статистика, 2002.
2. Голов С.Ф. Управлінський облік. – К.: Лібра, 2004.
3. Гукасьян Г. М. Экономическая теория : ключевые вопросы. Учебное пособие.- М.: инфра – М., 1998 год.
4. Друри К. Введение в улравленческий и производственный учет / Пер. с англ. Под ред. С.А, Табалиной. — М.: Аудит, ЮНИТИ.1997. — 560 с.
5. Друри К. Управленческий и производственный учёт. – М.: Аудит, ЮНИТИ, 2002.
6. В.І. Іващенко , М.А. Болюх. Економічний аналіз господарської діяльності . Навч. Посібник.- К.: ЗАТ “ Нічлава “, 1999р.
7. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) сільськогосподарських підприємств, затверджені наказом Міністерства аграрної політики України від 18 травня 2001 р. № 132 // Бухгалтерія в сільському господарстві. — 2001. — № 18. — С. 20-42.
8. О. Максимова. Навчитися правильно рахувати затрати – перший крок до управління ними // Баланс. – 1999. -№ 14.
9. О. Максимова. Постоянные и переменные затраты // Баланс . – 1999 - № 18.
10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 р. №318// Бухгалтерія в сільському господарстві. — 2002. — № 23. — С. 54-58.
11. Савицкая Г. В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учебное пособие для вузов . – 2-е издание перераб. И дополн. – Минск, М.: Экоперспектива, 1998 год.
12. Сопко В. Бухгалтерський облік . Навчальний посібник . – 2-ге видання, перероб. І доп .- К. : КНЕУ , 1999- с 282-329, 408-419.
13. Типове положення з планування , обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт , повлуг ) у промисловості , затаержене постановою Кабінету Міністрів України від 26. 04. 96 р. № 473.
14. Хенсен Д.Р., Моувен М.М., Еліас Н.С., Сєнков Д.У. Управлінський облік. / Пер. з англ. – 5-е канад. вид. – К.: Міленіум, 2002.
15. Хорнгрен Ч.Т., Фостєр Дж. Бухгалтерский учет: управленческий аспект / Пер. с англ. Под ред. проф. Я.В. Соколова. — М.: Финансы и статистика, 1995. - 416 с.
16. Хорнгрен Ч., Фостер Дж., Датар Ш. Управленческий учёт. / Пер.с англ. - 10-е изд. – СПб: Питер, 2005.
17. Эмерсон Г. Двенадцать принципов производительности. — М.: Экономика, 1972. - 520 с.