Управління витратами

    Операційні  витрати ВАТ “Мотор Січ” за 2 півріччя 2004 року (попередній період) становлять 8390 тис. грн., за 1 півріччя 2005 року (звітний  період) – 9000 тис. грн. Збільшення витрат спричинюється збільшенням матеріальних витрат: сукупні витрати збільшились на 7.27%. а матеріальні – на 11.66% (їх частка в сукупних витратах найбільша – 50%).

    Таблиця 3. - Вихідні дані для аналізу операційних  витрат

    Витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції за попередній період

    за  звітний період 

    Витрати зменшились на 1.66% завдяки тому, що темпи  збільшення виручки від реалізації продукції перевищили темпи збільшення собівартості відповідно 9.09 та 7.27%. Випередження становить 1.82 пункта.

    Витрати на 1 грн. реалізованої продукції за звітний період у порівнянних  цінах становлять  , що нижче, ніж за попередній період, на 1.19%.

    Аналіз  впливу чинників зміни витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції

    Витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції  змінюються зі зміною цін реалізації продукції, собівартість одиниці продукції  та структури виробництва.

    Вихідні дані та проміжні розрахункові показники для подальшого аналізу наведені в табл. 4. З метою кількісного оцінювання впливу на рівень відносних витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції таких чинників, як зміни цін на продукцію, собівартість та структурні (асортиментні) зміни, в аналізі потрібно виокремити порівнянні та непорівнянні вироби. Для спрощення записів не будемо конкретизувати ці вироби, а позначимо їх буквами алфавіту.

    У розглядуваному прикладі до першої групи  належать вироби А, В, Г, Д, Є, до другої – Б і Ж. Аналітичні розрахунки, що виконані за вихідними даними таблиці 4, наведені в таблиці 5.

    Сукупні витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції за звітний період порівняно  з попереднім зменшились на 1.52 коп.: у тому числі у групі порівнянних  виробів витрати зменшилися на 7.42 коп., а в групі непорівнянних виробів, навпаки, збільшилися на 5.9 коп. У свою чергу, у першій групі витрати на 1 грн. вартості реалізованої продукції зменшилися завдяки ціновому та структурному чинникам і збільшились унаслідок підвищення собівартості одиниці продукції. Значне збільшення витрат у групі непорівнянних виробів зумовлене насамперед збільшенням собівартості та структурними змінами.  

    Таблиця 4. - Вихідні дані та проміжні розрахункові показники для аналізу собівартості продукції 

Примітка:  кол.10 = гр.3*гр.5; кол.11 = гр. 4 * гр. 6; кол.12 = гр. 3 * гр. 7; кол.13 = гр. 3 * гр. 8; кол.14 = гр.4 * гр.9; кол.15 = гр..10 – гр. 13; кол.16 = гр. 11 – гр. 14; кол.17 = гр.15 / гр. 10; кол.18 = гр. 16 / гр. 11.  

    Таблиця 5. - Аналіз впливу чинників витрат на 1 грн. вартості реалізованої продукції

    Аналіз  впливу собівартості окремих груп продукції  за рівнем їх рентабельності

    Аналіз  впливу планових та фактичних витрат за зазначеними групами продукції наведено у таблиці 6

    Таблиця 6. - Аналіз впливу змін витрат за групами  продукції за рівнем їх рентабельності

    Наведені  дані свідчать, що найбільшу частку у структурі випуску має низькорентабельна  продукція – майже 60%. Незважаючи на вирішальне значення виконання планових завдань для зниження собівартості, саме щодо цієї групи фактичні витрати перевищили заплановані на 3.1%. Загальне зменшення фактичних витрат на 1.1% порівняно з плановими було досягнуто переважно завдяки позитивним змінам у групах продукції середньо рентабельної (на 7.65%) і високорентабельної (на 6.15%). З урахуванням частки кожної групи їх внесок до загального зменшення витрат на 1.1% (див. гр. 5 табл. 6) становить для групи високорентабельної продукції - -1.96, середньо рентабельної - -0.90. низькорентабельної - +1.76. В останній групі є нові вироби (Є і Ж) і слід переконатись, що саме додаткові витрати, які пов’язані з їх освоєнням, спричиняють низьку рентабельність і що така ситуація тимчасова. При вирiшеннi питання по збiльшенню валового виробництва продукцiї, ми зможемо полiпшити фiнансовий стан та реконструювати i хоч би частково обновити основнi виробничi фонди. Дивiденди у звiтному перiодi не нараховувались i не виплачувались у зв'язку з вiдсутнiстю прибутку. 
 

3. Удосконалення управління витратами ВАТ “Мотор Січ” 

3.1. Система управління  витратами в цілому  і на 

ВАТ “Мотор Січ”

    Управління  витратами — це процес цілеспрямованого формування витрат щодо їхніх видів, місць та носіїв за постійного контролю рівня витрат і 
стимулювання їхнього зниження. Воно є важливою функцією економічного механізму будь-якого підприємства.

    Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає  такі організаційні підсистеми: пошук  і виявлення чинників економії ресурсів; нормування витрат ресурсів; планування витрат за їхніми видами; облік та аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат. Такими підсистемами керують відповідні структурні одиниці підприємства залежно від його розміру (відділи, бюро, окремі виконавці). 
Виявлення й використання чинників економії ресурсів, зниження витрат є обов'язком кожного працівника підприємства, передусім спеціалістів і керівників усіх рівнів. Згідно з певними організаційно-технічними рішеннями та умовами розробляються норми витрат усіх видів ресурсів: сировини, основних і допоміжних матеріалів, енергії, трудових ресурсів тощо. 
Установлені норми витрат - це граничні витрати окремих видів ресурсів за даних організаційно-технічних умов виробництва. Вони є важливим чинником забезпечення режиму жорсткої економії і відповідно конкурентоспроможності підприємства. У процесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати в підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю продукції. Фактичний рівень витрат обчислюється за даними поточного обліку /14, с.225/.

    Порівняння  фактичних витрат з плановими (нормативними) дає змогу в процесі аналізу  оцінювати роботу підрозділів з  використання ресурсів, з'ясовувати  причини відхилень фактичних  витрат, від планових і відповідно стимулювати працівників підприємства ї до їхнього зниження /10, с.48/.

    Управління  витратами на підприємстві передбачає їхню диференціацію за місцями та центрами відповідальності. Місце витрат — це місце їхнього формування (робоче місце, група робочих місць, дільниця, цех). Під центром відповідальності розуміють організаційну єдність місць витрат з центром, відповідальним за їхній рівень.

    На  практиці вважають, що центр відповідальності збігається з місцем витрат, хоча це не обов'язково. Формування місць витрат і центрів відповідальності здійснюється за функціональною та територіальною ознаками. У першому випадку витрати локалізуються в певній функціональній сфері діяльності (маркетинг, дослідження й підготовка виробництва, матеріально-технічне забезпечення, виробництво, технічне обслуговування виробництва, управління). Територіальні місця витрат і центри відповідальності включають організаційні підрозділи підприємства (відділи, дільниці, цехи), які виокремленні просторово /2, с.119/.