Успішне застосування влади та лідерства на підприємстві сфери туризму

     5. Еталонна влада (англ. Referent Power) полягає у використанні впливу лідера завдяки наявності у нього захоплюючих характеристик і властивостей, що охоче наслідують підлеглі, які прагнуть бути такими ж, як і лідер.

     6. Інформаційна влада (англ. Information Power) — це влада, результати якої залежать від доступу і контролю над розпорядчою ситуацією про організаційні операції і майбутні плани. Тобто тут підтверджується відомий вислів про те, що хто володіє інформацією, той володіє владою. Тому умовою ефективного менеджменту є розробка і впровадження науково обґрунтованої інформаційної системи в кожному підприємстві і об'єднанні.

     Перераховані  типи влади можуть викликати у  підлеглих різні рівні мотивації  щодо виконання обов'язків. Підлеглі можуть розглядати вказівки лідера як обов'язкові, реагувати на них прихильно, або, навпаки, сприймати їх байдуже чи навіть з опором.

     Якщо  вказівки сприймаються як обов'язкові, то працівники відповідають ентузіазмом  і великим прикладанням зусиль для досягнення поставлених цілей. За умов байдужого відношення до лідера, працівники, як правило, мінімізують свої творчі зусилля, а при опорі вони можуть робити вигляд, що погоджуються із розпорядженням, а насправді мало що робити для його реалізації або навіть допускати саботаж чи страйк.

     Як  свідчить досвід кращих підприємств, експертна  влада і еталонна влада найбільш підходять, щоб здійснювати керівництво, покладаючись на обов'язковість підлеглих, у той час як інформаційна і  стимулююча влади ведуть до угоди про використання примусової влади, можуть викликати тенденцію до опору з боку працюючих. Тому на практиці менеджери, як правило, опираються на декілька типів влади. 
 
 
 
 

     2. Влада та лідерство  в роботі працівників  туристичного підприємства

     Лідери - та категорія людей, котрі не стоять на місці, а постійно рухаються уперед швидше, ніж усі інші. (Олександр Алесюк). 

     Лідерство (англ. Leadership) — це процес діяльності людини, яка веде групу до наміченої мети, сприяє формуванню групових цілей, виражаючи потреби і прагнення людей в організації.

     Лідерство стало об'єктом дослідження багатьох вчених, і нині сформульовано три  основних теоретичних підходи до розуміння лідерства.

     1. Харизматична дія (від "харизма" — благодать) стверджує, що лідером може стати лише людина, що має певний набір особистих якостей, здатність спонукати інших до високопродуктивної праці. Починаючи з теорії "великої людини" (зародилась ще в древніх греків і римлян), яка стверджує, що лідерами народжуються, а не стають, робились спроби визначити фізичні, розумові та індивідуальні риси різних лідерів.

     Хоча  вченим не вдалося сформулювати повного  набору якостей, якими повинні володіти ефективні лідери, все ж встановлено, що деякі якості є обов'язковими для лідера: високі розумові здібності, широкі громадські інтереси і зрілість.

     2. Ситуаційна теорія визначає, що люди стають лідерами не стільки  в силу своєї особистості, скільки  завдяки різним ситуаційним факторам і відповідності взаємозв'язку між лідером і ситуацією. На думку американського вченого Фідлера, існують три критичні ситуації, які впливають на найбільш ефективне лідерство: 1) вплив посади — лідер, що має більше посадових повноважень, може значно легше вести за собою, ніж той, хто не володіє такими повноваженнями; 2) структура задач, або чіткість,  з якою поставлені задачі можуть бути описані у порівнянні із ситуаціями; 3) взаємовідносини між лідером і членами групи, в тому числі — наскільки колектив довіряє лідеру і готовий іти вслід за ним.

     3. Синтетична теорія розглядає лідерство як процес організації міжособових відносин у групі, а лідера — як суб'єкта управління цим процесом. Основний зміст цього підходу у тому, що сам феномен лідерства розглядається як сумісна групова діяльність.

     Нині  лідерство як складний соціально-психологічний процес групового розвитку диференціюється за різними ознаками.

1. За змістом діяльності: лідер-натхненник, що пропонує програму поведінки; лідер-виконавець, що забезпечує виконання вже прийнятої програми; лідер, який одночасно є і натхненником, і організатором.
2. За характером діяльності: універсальний, що постійно проявляє свої якості лідера; ситуаційний  — якості лідера проявляються лише в певних, специфічних ситуаціях.
3. За стилем лідерства: авторитарний, демократичний, ліберальний.

     Стиль (англ. Style) — поняття багатозначне. Кажуть: стиль епохи, архітектурний стиль, стиль художника, стиль одягу, стиль життя, стиль бігу, стиль керівництва (лідерства). В соціальній психології під стилем мається на увазі цілісна відносно стійка система способів діяльності, що забезпечує ефективне виконання суб'єктом своїх функцій.

     При авторитарному (диктаторському) стилі лідер володіє достатньою владою, щоб нав'язувати свою волю підлеглим і без коливань проводити в життя прийняті рішення, використовуючи адміністративні методи впливу на підлеглих. Тобто авторитарному стилю притаманна висока концентрація вдала в руках керівника, причому він одноосібно розв'язує всі питання управління виробництвом, не враховуючи думки про це підлеглих, часто втручається в дії керівників нижчого ступеня, зв'язує їх ініціативу. При цьому стилі управління керівник користується серед підлеглих головним чином формальним авторитетом. Тому авторитарний стиль керівництва не може вважатися оптимальним, він повинен знаходити обмежене застосування лише при деяких обставинах, які вимагають швидких і категоричних рішень.

     Демократичний стиль характеризується високим ступенем делегування повноважень. Підлеглі беруть активну участь у прийнятті рішень і користуються широкою свободою у виконанні завдань. Як правило, рішення приймається тільки після виявлення думки підлеглих, лідер охоче ділиться з ними владою, надає можливість проявити ініціативу, розвивати свої здібності. За таких умов лідер користується не тільки службовим, але і високим особистим авторитетом у підлеглих, панує дух співробітництва і розвиваються управлінські навички в підлеглих.

     У практичній діяльності демократичний  лідер виходить з того, що люди мотивуються  не тільки матеріальними, але й більш  високими потребами, тому він намагається  зробити обов'язки підлеглих більш привабливими. Тобто створити ситуацію, за якої люди до деякої міри самі себе мотивують, тому що їх робота сама є винагородою. У високій мірі керівник сприяє тому, щоб підлеглі розуміли, що їм доведеться вирішувати більшу частину проблем, не шукаючи схвалення або допомоги. У той же час керівник витрачає багато зусиль на створення атмосфери довіри і відкритості з тим, щоб, коли підлеглим буде потрібна допомога, вони могли б звернутися до керівника. Він старається навчити підлеглих вникати в проблеми підприємства, надає для цього відповідну інформацію і показує, як шукати рішення.

     При ліберальному стилі лідерства підлеглим надається велика самостійність в роботі, в прийнятті рішень, керівник дає лише загальні настанови і час від часу контролює діяльність виконавців. Цей стиль знаходить обмежене поширення, він властивий головним чином науковим установам.

     В американській літературі подібний стиль називають стилем невтручання, несуперечення або потурання  (англ. Laisser-faire). Лідер повністю покладається на підлеглих і іноді дотримується позиції простого члена групи, у якій всі члени діють переважно незалежно один від одного.

    Підсумовуючи  сказане, можна зробити висновок, що усі керівники різного гатунку, рангу та рівня, загалом, тяжіють  до двох полярних способів поведінки чи впливу на підлеглих. Це знаходить відображення у відокремленні двох категорій керівників:

    1) кращі серед кращих за професійною ознакою. Як правило, їх шлях до успіху був тернистим, але вони знайшли у собі сили здолати всі перешкоди. Їм притаманні такі риси:

• ненавидять некомпетентність, миттєво звільняють працівників з посередніми та незадовільними професійними якостями, якщо таке стає очевидним;
• у випадку необхідності, вважають за краще виконати складне завдання власними зусиллями, аніж довірити його особі, що може з ним не впоратися;
• мало уваги звертають на своє реноме дипломата, завжди називаючи речі своїми іменами;
• цінують у виконавців професіоналізм, ініціативу, власну думку (якщо вона краща за загальновизнану).

    2) типові політикани - імпозантні, представницькі, гонорові та сповнені власної гідності функціонери, що володіють посередніми професійними якостями та незначним практичним досвідом, але достатнім шармом і талантом налагодження міжособових стосунків, щоб зійти по службовій драбині до своєї теперішньої посади чи статусу. Цей тип керівників діє по-іншому:

• найголовніше завдання - не втратити власну репутацію, а тому, аби уникнути скандалу, можна використати недолугого працівника в іншій якості, де він, можливо, зможе себе виявити;
• усіма зусиллями підтримувати добрий мікроклімат в колективі, а відповідальність за недоліки в роботі перекладати на підлеглих та на "об'єктивні причини", які завжди знайдуться.

    Два зображених приклади - це дві крайності, а істина завжди знаходиться десь посередині. Ідеальний керівник повинен одночасно бути і професіоналом і адміністратором, але на практиці, на жаль, це вдається ліченим одиницям. Для того, щоб точно оцінювати ситуацію, керівник повинен добре уявляти можливості своїх підлеглих та свої власні, природу завдань, потреби, повноваження.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     3. Оцінка роботи  керівника-лідера  в управлінні туристичною  фірмою «Ленд - Тревел»

     Туристська  фірма "Ленд - Тревел" - є одним  з туроператорів України, також займається турагентською діяльністю.

     Туристське підприємство «Land Travel International» розташоване за адресою: Україна, 0104, м. Київ, вул. Красноармійська 17В, офіс №18

     Тел: (044) 233 32 29, тел./факс +38 (044) 234 77 62

     E-mail:lisa@land-travel.com.ua

     E-mail:irena@land-travel.com.ua

     233 32 29 (Леся, Валентина)

     За  формою власності «Ленд - Тревел»  ПП (приватне підприємство). «Ленд - Тревел»  очолює директор Левітас Леся Володимирівна. Туристська фірма «Ленд - Тевел» має  органічну структуру керування, що передбачає: ієрархічність керування, при якій нижче стоячий рівень підкоряється і контролюється вище стоячим; наявність формальних правил і норм при виконанні менеджерами своїх задач і обов'язків; певний штатний розклад.

     Штатний персонал повинен мати рівень освіти, кваліфікації й стаж роботи у галузі туризму, необхідні для провадження туроператорської діяльності. У штаті туроператора повинно нараховуватись не менше половини фахівців, які мають відповідну туристичну освіту та стаж роботи в галузі туризму не менше 3 років і які підвищили кваліфікацію в акредитованих навчальних закладах.

     Здатність фірми забезпечити якісне надання  послуг клієнтам засвідчується державним  сертифікатом відповідності. Для його отримання фірми та підприємства туристської галузі проходять державну сертифікацію.

     В туристичній фірмі «Ленд - Тевел  » така структура управління (див. Рис. 2)

 
 
 

     

     

     Рис. 2 Структура управлінні туристським підприємством

 
 
 
 

     Туристична  фірма «Ленд - Тревел» займається внутрішнім та закордоннім туризмом – це виїзд громадян за межі своєї країни, відвідування інших країн.

     «Ленд - Тревел» також організовує такі тури, як пізнавальні, бізнес – тури (діловий туризм), оздоровчі тури та тури з метою відпочинку (рекреаційний туризм).

     Туристична  фірма пропонує всі види туристських  маршрутів. Розробляє програми перебування  в турах; створює прайс -листи. Також  туристична вірма пропонує різноманітні види туристських послуг .

     Говорячи  про сезонність поїздок в тур  фірмі «Ленд - Тревел» протягом року становить 8%, в літній період - 54%, в зимовий - 46%

     Формування  збутової мережі тур фірми "Ленд - Тревел" включає пошук перспективних  партнерів з реалізації, вивчення їх ділових якостей, укладання угод та подальшу роботу з удосконалення співробітництва.

     У практиці діяльності даного туристського підприємства виділяють два напрями  формування каналів збуту: зовнішні канали (зарубіжні) та внутрішні.

     Так як " Ленд - Тревел " це туроператор, то у практиці її роботи виділяють наступні канали реалізації туристського продукту:

• створення власних бюро продаж;
• створення посередницької тур агентської мережі;
• реалізація турів поштою, через Інтернет та ін.

     Останнім  часом все більшої популярності в діяльності тур фірми «Ленд - Тревел» набуває метод електронних продаж тур продукту, зокрема через Інтернет. Туроператор, який має свою веб-сторінку в Інтернеті, отримує власне свій електронний офіс, який дозволяє йому максимально й у цілодобовому режимі представити себе та свою продукцію для широкого загалу, оперативно змінювати інформацію, здійснювати продаж тур продукту у інтерактивному режимі «on - line».