Види конфліктів в організації

Існують певні  показники внутрішньоособистісних конфліктів:

1. когнітивна  сфера: зниження самооцінки,усвідомлення свого стану як психологічного глухого кута,затримка прийняття рішення, глибокі сумніви в істинності принципів.

2. емоційна сфера:  психоемоційний напруга,часті і значні негативні переживання;  
3. поведінкова сфера: зниження якості та інтенсивності діяльності,зниження задоволеності діяльністю, негативний емоційний фонспілкування;  
4. інтегральні показники: погіршення механізму адаптації, посиленнястресу.

| Форма прояви | Симптоми |  
| Неврастенія | нестерпності до сильних подразників; пригнічений |  
| | Настрій; зниження працездатності; поганий сон; |  
| | Головні болі |  
| Ейфорія | показна радість вираз радості неадекватно |  
| | Ситуації; «сміх крізь сльози» |  
| Регресія | Звернення до примітивних форм поведінки; відхід від |  
| | Відповідальності |  
| Проекція | Приписування негативних якостей іншого; критика |  
| | Інших, часто необгрунтована |  
| Номадизм | Часта зміна місця проживання, місця роботи, |  
| | Сімейного стану, партнерів, часті розриви |  
| | Відносин з друзями, зміна звичок, захоплень, |  
| | Обстановки |  
| Раціоналізм | Самовиправдання своїх вчинків, дій, навіть |  
| | Неадекватних і соціально несхвального |

Існує абсолютно  чітка класифікація внутрішньоособистіснихконфліктів. В її основі - диференціація структур внутрішнього світулюдини, що вступають в конфлікт.  
Наш з вами внутрішній світ включає: мотиви, цінності, самооцінку.  
Мотиви - «хочу» (потреби, інтереси, бажання),цінності - «треба»,самооцінка - «можу»

Відомі й інші класифікації внутрішньоособистісних конфліктів.  
Наприклад, Е. Еріксон пов'язує стійкі внутріособистісні конфлікти звіковими кризами:

| № | вік | Зміст кризи |  
| 1 | 0-1 рік | Довіра-недовіра |  
| 2 | 1-3 роки | Автономія - сором, сумнів |  
| 3 | 3-6 | Ініціатива - почуття провини |  
| 4 | 6-12 | Працьовитість - почуття неповноцінності |  
| 5 | 12-19 | Я-ідентичність - змішання ролей |  
| 6 | 20-25 | Близькість-ізоляція |  
| 7 | 26-64 | Породження, творчість - застій |  
| 8 | 65 - смерть | Інтеграція - відчай |

 
 
Класифікація внутрішньоособистісних конфліктів за К. Левіну

| Тип конфлікту  | причина | Модель дозволу |  
| Еквівалентний | Вибір двох або більше в рівній | Компроміс |  
| (наближення-наближу | ступеня привабливих та | |  
| ение) | взаємовиключних об'єктів | |  
| Вітальних | Вибір між двома рівною мірою | Компроміс |  
| (уникнення-уникнення | непривабливими об'єктами | |  
|) | | |  
| Амбівалентні | Вибір об'єкта, в якому | примирення |  
| (наближення-уникав | одночасно присутні | |  
| і) | приваблива і | |  
| | Неприваблива сторона | |

Безумовно, кажучи про внутрішньоособистісних конфліктах. Ми повинні розуміти,що в «чистому вигляді» внутрішньоособистісний конфлікт не існує. Вони завжди --результат впливу на особистість соціального середовища. У загальній групівнутрішньоособистісних конфліктів можна виділити дві підгрупи:

Конфлікти виникають  як результат переходу об'єктивних протирічу внутрішній світ (моральні конфлікти, адаптаційні)

Конфлікти виникають  з протиріч внутрішнього світу особистості  
(мотиваційні, неадекватної самооцінки). Вони відображають ставлення особистості донавколишньому середовищу.

Виділяють наступні види внутрішньоособистісних конфліктів:

Істеричний - характеризується завищеними претензіямиособистості в поєднанні з недооцінкою об'єктивних умов чи вимоготочуючих

Обессівно-псіхастеніческій - характеризуєтьсясуперечливими власними потребами, боротьбою між бажанням іобов'язком, між моральними принципами та особистою поведінкою

Неврастенічний - характеризується суперечністю міжможливостями  особистості і її завищеними вимогами до себе.  
В основі внутрішньоособистісних конфліктів лежить переживання. Що це таке?  
Переживання - форма активності особистості, в якій усвідомлюється протиріччяі йде процес його дозволу на суб'єктивному рівні.

Наслідки внутрішньоособистісних конфліктів

Як і будь-які інші конфлікти, внутріособистісні конфлікти можуть бутиконструктивними і деструктивними.  
Конструктивним є конфлікт, який характеризується максимальнимрозвитком конфліктуючих структур і мінімальними витратами на йогодозвіл. За допомогою подолання таких конфліктів ми рухаємося вперод.  
Деструктивним вважається конфлікт, який посилює роздвоєння особистості,переростає в життєву кризу або веде до розвитку невротичних реакцій.  
Одним із серйозних наслідків внутрішньоособистісних конфліктів єсуїцид.

Характеристика  соціальних конфліктів:

1. Міжособистісні  конфлікти. 

Строгого визначення міжособистісного конфлікту не існує. Більшетого, міжособистісний конфлікт дуже тісно пов'язаний з внутрішньоособистісних. Тим неменше, можна назвати відмітні особливості міжособистісного конфлікту:  
1. Протиборство людей відбувається безпосередньо, тут і зараз, наоснові зіткнення їх особистих мотивів. Суперники стикаються лицем до лиця.  
2. Виявляється весь спектр відомих причин: загальних і приватних, об'єктивнихі суб'єктивних  
3. Міжособистісні конфлікти для суб'єктів конфліктної взаємодіїє своєрідним полігоном перевірки характерів, темпераментів,прояви здібностей, інтелекту, волі та інших індивідуально -психологічних особливостей  
4. Відрізняються високою емоційністю і охопленням практично всіх сторінвідносин між конфліктуючими суб'єктами  
5. Чи зачіпають інтереси оточення.

2. Групові конфлікти. 

Груповий конфлікт - протиборство, в якому хоча б  одна сторонапредставлена малою  соціальною групою. Залежно від учасників виділяютьдва типи групових конфліктів «особистість-група» і «група-група».

Конфлікти між  особистістю і групою виникають  у середовищі груповихвзаємин і  відрізняються деякими особливостями, які необхідновраховувати при зіткненні з такого роду конфліктом.

Перша особливість  пов'язана зі структурою конфлікту. Суб'єктом в ньому зодного боку виступає особа, а з іншого - група. Стало бути,конфліктна взаємодія протікає на основі зіткнення особистісних ігрупових мотивів. Група (або натовп) має додатковоїпотужністю і немобільності. Тому в такому конфлікті суб'єкти, включенів група, виявляють більшу жорстокість, ніж звичайно можуть собідозволити.

Друга особливість  відображає специфіку причин конфлікту. Такі причинипов'язані безпосередньо  з становищем індивіда в групі, якехарактеризується  розбіжністю в таких поняттях:

Позиція - офіційне, яке визначається посадою положення

Статус - реальний стан особистості в системі внутрішньогруповихвідносин, ступінь її авторитетності. Статус може бути високим, середнім інизьким (щодо положення)

Внутрішня установка - суб'єктивне сприйняття особистістю  свогостатусу

Роль - нормативно заданий або колективно схвалюваний  зразокповедінки особистості 

Групові норми - загальні правила поведінки, яких дотримуються всічлени групи.

Причини конфлікту  між особистістю і групою завжди пов'язані: 1) зпорушенням рольових очікувань; 2) з неадекватністю внутрішньої установкистатусу особистості (особливо конфліктність особистості з групою спостерігається призавищенні у неї внутрішньої установки; в) з порушенням групових норм.

Третя особливість  відображається у формі прояву конфлікту. Цезастосування групових санкцій, обмеження  або припинення неформальногоспілкування, ейфорія.

Класифікація  конфліктів «особистість-група» виглядає так:

 
| Варіант конфлікту | Можливі  причини |  
| Керівник-колектив | Новий керівник, призначений з боку |  
| | Стиль управління |  
| | Низька компетентність керівника |  
| | Сильний вплив негативно спрямованих |  
| | Мікрогруп та їхніх лідерів |  
| Рядовий член колективу | Конфліктна особистість |  
| - Колектив | Порушення групових норм |  
| | Неадекватність внутрішньої установки статусу |  
| Лідер - група | Низька професійна підготовка |  
| | Застосування компромату проти лідера |  
| | Перевищення повноважень лідерства |  
| | Зміна групової свідомості |

Конфлікти типу «група-група» називають ще міжгруповими.

3. Груповий конфлікт 

Протиборчі сторони - групи (малі, середині і мікрогрупи). Уоснові такого типу конфліктів лежить - зіткнення протилежноспрямованих групових мотивів. Походження пояснюється природнообумовленої ворожістю до «чужих» і прихильністю до «своїх».

груповий конфлікт має деяку специфіку.

По-перше, образ  конфліктної ситуації (і без того завжди суб'єктивний)носить характер групових поглядів, думок, оцінок. Характеристика типовогосуб'єктивного змісту конфліктної ситуації міжгрупової конфліктузводиться до таких явищ:

1 - Деіндівідуалізація  взаємного сприйняття. Члени конфліктуючих  групсприймають один одного за  схемою «Ми-Вони»

2 - Неадекватна  соціальне, групове порівняння. У групових думкахсвоя група завжди оцінюється вище

3 - Групова атрибуція.  Позитивне поведінку своєї групи  інегативне поводження чужої  групи пояснюється внутрішніми  причинами. А,відповідно, негативний поведінку своєї групи і позитивну поведінкучужий групи пояснюються зовнішніми обставинами.

4 - Агресія. У  міжгрупових конфліктах індивід  схильний вести себебільш агресивно,  ніж у випадку, коли від нього  вимагається ухваленняіндивідуального  рішення. Причини полягають у так званому ефектінатовпу, який з одного боку забезпечує «заразливість агресії», а зінший помітно знижує почуття персональної відповідальності зате, що відбувається. У групі завжди існує лідер, на якого, на думкурядових у випадку покарання і буде направлена енергія. Томувідповідальність за свою поведінку помітно знижується. Крім того,агресивні прояви в групі забезпечують відчуття анонімності, щотакож знижує почуття персональної відповідальності. І, нарешті, агресивнаповедінка в групі людей, таким же агресивним чином себе ведучих,сприймається як соціальне схвалення і підтримка.

До міжгрупових  конфліктів відносяться трудовий конфлікт, міжетнічнийконфлікт і внутрішньополітичний конфлікт.  
Причини трудового конфлікту:  
* Незадовільні умови праці  
* Система розподілу ресурсів  
* Виконання домовленостей

Форми:  
* Страйк  
* Демонстрація  
* Звернення до громадськості через ЗМІ  
* Пікети і т.д.

 
Умови міжетнічних конфліктів:  
* Занижений або завищений рівень національної самосвідомості наявність у суспільстві «критичної маси» проблем, які чинять тиск навсі сторони національного буття  
* Наявність політичних сил, здатних використовувати в боротьбі за владудва перших чинники.

Особливістю внутрішньополітичного  конфлікту є боротьба того чиіншого прошарку суспільства за свій політичний інтерес. Серед внутрішньополітичнихвиділяють класові конфлікти, конфлікти між політичними партіями,конфліктні між політичними угрупованнями.

Горизонтальний  конфлікт

Першим у класифікації за рівнями йде горизонтальний конфлікт:  
"рівний проти рівного". Типові горизонтальні конфлікти - конфліктміж функціонально пов'язаними відділами, наприклад, збутом і виробництвом,між окремими компаніями в концерні, між партнерами при злитті, міждвома засновниками. Механізм боротьби на початковому етапі розгортанняконфлікту - "виграти-програти". Однак чим сильніше взаємозалежністьучасників конфлікту, тим сильніше тенденція до переговорів і співпраціі до переходу до наступних фаз конфлікту.

У системі "рівний-рівний" найбільш частими є наступніпроблеми, які й призводять до конфліктних взаємодій.

1. Розподіл завдань  і відповідальності. Дуже характерні  сперечанняпідрозділів, тому що  сторони схильні уникати відповідальності  за завдання,які вимагають багато часу й сил. Характерно прагнення перекластивідповідальність на інших.

2. Різні цілі та інтереси відділів з різними функціями. Наприклад,виробництво потребує часу, а збут - швидкої поставки.

3. Залежність  від загальних служб і ресурсів. Виникає тенденціястворювати "дублікати" - свої власні служби, наприклад,  мати своюбухгалтерію і самостійно  здійснювати підбір персоналу.

4. Відмінності  в престижності роботи. Всередині  фірми одні відділи більшесхвалюються,  інші - менш. Приміром, у привілейованому  становищі можутьвиявитися брокери  у фінансовій компанії або  співробітники відділу продажів,які "для всіх" заробляють гроші.

Як можна змінити  систему "рівний-рівний", щоб зменшитипотенційні конфлікти?  
1. Зміна відносин  
· Явно і виразно розмежувати відділи та провести "демаркаційнулінію " 
· Посилити роль центральної влади в питаннях розмежування відділів  
· Встановити рівновагу відділів щодо статусу або знань шляхомперерозподілу відповідальності або посилення "самого слабкого" ланки  
· Об'єднати відділи на чолі з одним керуючим  
2. Поліпшення координації завдань  
· Розділити завдання між відділами  
· Поліпшити процедури координації між ними  
· Створити буферні запаси, щоб підрозділи самі планувалидіяльність