Вмiст організаційної функції в управлiннi сервiсною органiзацiєю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ……………………………………………………………………………….4

РОЗДІЛ 1. Теоретичні аспекти процесу організації в менеджменті ….............6

1.1. Поняття і сутність загальної функції менеджменту «організація» …….…6

1.2. Принципи, завдання та цілі функції «організація»………………………..11

1.3. Структура організаторської діяльності ….………………………………...15

РОЗДІЛ 2.  Функція«ОРГАНІЗАЦІЯ » В УПРАВЛІННІ СЕРВІСНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ …………………………………………………………………21

2.1. Організація делегування повноважень в сервісній організації ……………21

2.2. Нова типи сервісних підприємств і організація праці в них ………………25

Висновок…………………………………………………………………………31

Список використаних джерел………………………………………………………32

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                       Вступ 

 

Актуальність цього курсового  дослідження полягає в тому, що сьогодні в України, як ніколи, потрібні системи управління, які б забезпечили  підприємству або фірмі досягнення стандартів виробництва світового  класу, високий рівень конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках. Безумовно, можна рухатися методом  проб і помилок, без будь-якого  аналізу досвіду інших країн. Однак найбільш поширеним у вирішенні  будь-яких проблем у сучасному  управлінні є все ж таки науковий підхід, так як він є найбільш ефективним і малозатратним, адже помилки  в управлінні в окремих випадках можуть коштувати дуже дорого. Науковий підхід має на увазі попередній аналіз ситуації - тобто як вона вирішувалася в інший час або в іншому місці (або і те, й інше). Виявлення  найбільш ефективних методів управління, можливо ефективної моделі менеджменту  повністю дозволить при необхідності в подальшому розглянути їх використання в менеджменті України з тим, щоб ліквідувати недоліки сучасного управління перехідного типу. Організація як основна функція менеджменту - тема, необхідна при вивченні основ менеджменту. 
Питання виділення функцій управління знайшли відображення в роботах багатьох вчених, починаючи з представників класичної школи - Ф. У. Тейлора, А. Файоля, Г. Емерсона, Л. Урвік, М. Блюмфілд, М. Вебера та ін, до сучасних дослідників процесу менеджменту. Формування нової системи поглядів на виділення функцій управління і організацію управлінської діяльності відбувається завдяки роботам таких зарубіжних дослідників, як М. Альберт, І. Ансофф, Д. Бодді, П. Друкер, М.Х Мескон, Г. Мінцберг, Р. Пейтон, Т . Д. Пітері, Р.Х. Уотермен, ж.р. Філліпс, Ф. Хедоурі, А. Чандлер і ін. 
     Процес ринкових перетворень в Україні вимагає формування нових методичних підходів до раціонального розподілу функцій управління і реалізації функції «організації», необхідної в господарській практиці для проведення змін у системі управління. Важливий внесок у розвиток функціонального аспекту теорії управління організацією вносять роботи, виконані О.С. Виханским, І. Н. Герчиковою, В. С. Кабаковим, Н. Ц. Кабушкiним, А. А. Казанцевим, Б. З. Мільнером, А.І. Наумовим, А. Г. Поршневим, А. А. Радугіной, М. Л. Разу, З. П. Румянцевої, Н. А. Саломатіним, Е. А. Смирновим, Р. А. Фатхутдіновим, Ю.В. Якутін та ін. 
           Вивчення наукових праць з даної проблематики показує її неоднозначність. Слід зазначити, що в більшості публікацій, що з'явилися в останні роки, недостатньо розроблені питання сутності організації як функції управління, оскільки до її складу включають різне число етапів: від двох-трьох найголовніших видів робіт до двадцяти-тридцяти елементів, що відображають процес управління майже цілком . Деякі дослідники не виділяють функцію «організації» як самостійну, розбиваючи її на декілька більш дрібних і подібних за значенням, інші вважають за необхідне замінити термін «організація» при позначенні функції на слова «організовування» або «організаційний процес». 
       Складність і недостатня розробленість проблем дослідження, реалізації та оцінки функції «організації», наявність дискусійних питань у цій галузі та об'єктивна необхідність їх наукового аналізу визначили вибір теми, постановку мети, завдань і зміст курсового дослідження. 
Мета цієї роботи - дослідити організацію як функцію менеджменту. 
Мета роботи дозволила сформулювати завдання, які вирішувалися в даній роботі, а саме: 
- Вивчити особливості питань організації в ряді інших функцій менеджменту;

-Розглянути органiзацiю делегування повноважень  в сервеснiй організації.

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

Теоретичнi аспекти процесу організації в менеджменті 
         1.1. Поняття і сутність загальної функції менеджменту «організація»

 

 
         Сутність будь-якої теорії або цілеспрямованої діяльності, у тому числі менеджменту, проявляється у функціях (лат. functio - обов'язок, коло діяльності, призначення, роль). 
Під функціями менеджменту можна розуміти: 
• цільове призначення управлінської діяльності взагалі; 
• ту чи іншу загальну задачу, яку необхідно вирішити (таке завдання буває 
основної та забезпечує, наприклад планування і мотивація); 
• відносно самостійний вид управлінських дій; 
• певну сферу управління, що відокремилася в результаті поділу 
управлінської праці, де приймаються специфічні рішення. 
       Загальні функції менеджменту, що відображають його зміст, були сформульовани в 1916 р. А. Файолем. Серед таких він виділив організацію, планування, координацію, контроль і розпорядництво. Сьогодні до них можна додати ще мотивацію, інформування та розвиток. Практичне втілення задумів, що містяться в планах, програмах і стратегіях, бере на себе організаційна функція. Вона реалізується через проектування і створення організаційних і управлінських структур, визначення порядку їх функціонування та взаємодії, забезпечення діяльності необхідною документацією. [3] 
            Організація як функція носить комплексний характер і визначає більшість параметрів підприємства як соціально-економічної системи. Функція організації спрямована на створення необхідних умов для досягнення поставлених цілей. 
Основними її складовими є: 
- Формування організаційної структури, виходячи з розміру підприємства, його стратегії, технології, персоналу та ін. змінних; 
- Встановлення конкретних параметрів, режимів роботи підрозділів, відносин між ними; 
- Забезпечення діяльності фірми ресурсами (людськими, фінансовими, матеріальними, інформаційними). 
           Організація як процес охоплює весь комплекс дій менеджера з реалізації планів і рішень і має на меті впорядкування взаємодії людей. Розроблене і прийняте рішення має бути виконане, інакше проблема не буде вирішена, а мета діяльності підприємства - не досягнута. Наступний етап (функція) - практична реалізація планів і рішень, яка складається з попередньої підготовки і практичних дій, тобто виконання певної послідовності кроків по досягнення мети, закладеної в рішенні.                                   Суть поняття реалізації управлінського рішення полягає в організації процесу виконання рішення. Розрізняють два поняття "організація": 
- Процес, діяльність, спрямована на впорядкування взаємодії людей, предметів, ідей; 
- Форма прояву спільної діяльності - організаційна структура (фірма, підприємство). 
    Організація як процес, діяльність охоплює весь комплекс дій менеджера з реалізації планів і рішень і має на меті впорядкування взаємодії людей. Ця діяльність повинна бути гнучкою, надійної, оперативної, економічною і самокорегуючою. Основоположним тут є вибір способів об'єднання людей у ​​злагоджену, життєздатну, працездатну, стійку єдину систему. Досягається це шляхом встановлення між співробітниками залежності на основі єдності інтересів і результатів спільної діяльності. 
        Функцію "організація" можна розглядати як систему заходів, що забезпечує раціональне поєднання в часі і просторі всіх елементів процесу виробництва, як комплекс дій менеджера по реалізації рішення. Ефективна організація взаємодії людей базується на таких принципах: 
- Спеціалізація виконавців; 
- Кількісна та якісна пропорційність частин (цехів, відділів, бригад), що утворюють систему; 
- Паралельність дій з виконання завдань; 
- Ритмічність дій усіх складових системи частин. 
      Організація як форма прояву спільної діяльності. У цьому сенсі термін організація розуміється як "організаційна структура" (підприємство, фірма, цех, профспілка, політична партія). 
     Організувати - означає створити якусь структуру, за допомогою якої підприємство могло б виконувати плани та рішення для досягнення своїх цілей. 
Структурна організація визначає, хто відповідає за певну функцію в єдиному організмі підприємства. Наявність структурної організації є передумовою виконання управлінських рішень. Тут термін "організація" означає діяльність за освітою, створення і формування цілого (підприємства, фірми) як сукупності взаємопов'язаних і взаємодіючих частин (підрозділів, цехів, відділів, бригад, робочих груп), виділення яких зумовлено цілями і структурою цілого. Важливим завданням є забезпечення внутрішньої впорядкованості, узгодженості та взаємодії автономних частин цілого, приведення всіх елементів у відповідність з цілями і змінами внутрішнього і зовнішнього середовища. 
       Визначальним фактором при організації спільної діяльності людей є вибір способу їх об'єднання в єдину злагоджену систему. Можна стверджувати, що між людьми встановлені організаційні відносини, якщо залежність між ними набула сталого характеру.

 Домогтися такого стану  можна наступними способами: 
- Наділити одного з працівників владними повноваженнями по відношенню до інших працівників; 
- Встановити загальну відповідальність працівників за виконання певних завдань; 
- Забезпечити єдність матеріальних інтересів працівників; 
- Встановити і суворо дотримуватися єдиних соціально-психологічних, моральних та етичних установок або цінностей. 
Організація як поняття включає в себе три основні складові: 
• організація (проектування) робіт; 
• побудова (проектування) структури всієї організації (департаментізація); 
• побудова системи взаємодії підрозділів і керівництва ними. 
      Організація робіт і керівництво для кожної зі сфер діяльності мають свою специфіку.

У сфері виробництва організація  праці може включати в себе, наприклад: 
• організацію робочих місць; 
• вибір технології виготовлення продуктів; 
• забезпечення виробничого процесу; 
• зберігання сировини, матеріалів, комплектуючих і готової про ¬ дукції, 
• управління запасами; 
• охорона і безпека праці та ін. 
У сфері управління всією організацією: 
• підбір і розстановка кадрів; 
• просування кадрів (система кадрової ротації); 
• перенавчання кадрів; 
• система стимулювання (мотивації) праці; 
• делегування владних повноважень; 
• організація взаємодій між підрозділами; 
• організація загальної системи постачання; 
• організація маркетингової служби; 
• організація системи збуту; 
• організація планово-фінансової служби та ін. 
Тому що цілі, завдання і стратегії з часом змінюються, трансформуються і організаційні зв'язку, освіти і відносини. 
У процесі роботи керівник повинен: 
• розставляти пріоритети у своїй діяльності (вміти виокремлювати першочергові завдання і т.д.); 
• створювати атмосферу взаємної поваги; 
• створювати в колективі мотиваційну середовище; 
• шукати ефективні рішення і компроміси. 
При організації діяльності менеджеру важливо виявити відповідність масштабності і складності роботи (рис.1.1.1)

 

     

 

        Висока

 

 

 

        Низька

                                                                                                 

                                                                                                Масштаб

                                 Малий                                         Великий

                                                                     Рис.1.1.1

 

Масштабність характеризується кількістю завдань чи операцій, які  працівник повинен виконати. 
       Складність роботи відображає ступінь самостійності у прийнятті рішень і ступінь володіння процесом праці. 
Види діяльності поділяються на: 
• вузькоспеціалізовані (з низьким масштабом роботи); 
• шірокоспеціалізованнi (з високим масштабом роботи).

Етапи структури організаторської діяльності: 
У теорії управління організаторську діяльність в її власне вузькому сенсі прийнято розглядати кінцевою, завершальною ланкою в широкій системі управління людьми. 
У розгорнутому вигляді її структура відображає послідовність відносно самостійних етапів та їх взаємозв'язків: 
• засвоєння завдання, встановлення співвідношення організаторів і організованих до умов задачі; 
• підбір молодших організаторів, ознайомлення організованих з завданням, прийняття колективного рішення; 
• визначення матеріальних коштів, часових і просторових умов, планування на основі оптимальних даних; 
• розподіл обов'язків, визначення форми організації, інструктаж; 
• внутрішня координація і взаємозв'язок, робота з молодшими організаторами, забезпечення зовнішніх зв'язків; 
• облік, контроль, аналіз ефективності ходу виконання завдання; 
• визначення ударних ділянок, перегрупування сил, засобів та перепланування; 
• робота по завершенню виконання завдання, здача роботи і матеріальних засобів, звітність; 
• підсумковий аналіз виконання завдання і оцінка індивідуальної та колективної діяльності.[13] 
 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                   1.2. Принципи, завдання та цілі функції «організація»

 

 
       А. Файоль говорив про організацію як про одну з функцій управління: «Організувати підприємство - значить забезпечити його усім тим, що необхідно для його функціонування: сировиною, обладнанням, грошима, персоналом» [1]. 
     Управління є динамічним, що змінюються процесом, що стосується організації, то це є статика справи, або «анатомія» підприємства [5] 
          За П. Друкером, організаційна діяльність - це процес, за допомогою якого керівник усуває плутанину, конфлікти між людьми і створює внутрішньоорганізаційну середу, придатну для здійснення спільної діяльності. 
Вихідними передумовами виконання функції організації є наступні фактори: 
а) облік керівником своїх можливостей (потенційних і реальних), а також наявних резервів (матеріальних, людських); 
б) облік можливостей своїх виконавців; 
в) правильна розстановка персоналу. 
       Сенсом організаційної роботи менеджера є встановлення і підтримання певного порядку в діяльності. Організація в сфері управління - це робота з персоналом, створення організаційних систем, маркетингова, інформаційна та економічна діяльність колективу тощо. [10] 
       Діяльність з координації роботи інших людей становить сутність управління. 
Для того щоб організація могла виконати свої цілі, її завдання мають бути скоординовані шляхом вертикального поділу праці. З цієї причини управління є найважливішою діяльністю в організації. 
       Загальне для всіх організацій - це те, що вони мають потребу в управлінні. Більшість організацій мають горизонтальний поділ праці. [5]

       Класичний приклад якого: виробництво, фінанси і маркетинг. Це основні види діяльності, які необхідні для успішної роботи організації. 
Принципи здійснення функції організація. 
Незалежно від типу і масштабу діяльності кожна фірма повинна бути певним чином організована. Існує ряд принципів, якими слід керуватися в процесі виконання функції організації: 
1. нерозривний зв'язок з цілями підприємства, визначаються в ході планування; 
2. доручення різних завдань індивідам (поділ праці) і об'єднання їх у керовані робочі групи або підрозділу; 
3. координація різних видів діяльності, доручених кожній групі, за допомогою встановлення робочих взаємин, включаючи чітке визначення того, хто здійснює керівництво (в одного підлеглого не може бути двох начальників), тобто кожен член групи повинен знати, що він повинен робити, терміни виконання робіт і хто ним керує; 
4. єдність мети - кожен підрозділ і конкретний член організації повинен працювати на спільну мету, тобто цілі і завдання різних підрозділів і працівників не повинні суперечити загальним цілям організації; 
5. використання ефективних норм керованості. Можна виділити два важливі чинники, що визначають норми керованості (кількість співробітників, якими може ефективно управляти один менеджер), - це час і частота, тобто скільки часу необхідно менеджеру проводити з кожним співробітником і як часто. Цей критерій багато в чому залежить від уміння менеджера спілкуватися з підлеглими, складності розв'язуваних завдань, інтересу та залучення до трудового процесу. 
Завданнями функції менеджменту «організація» є: 
- Розподіл організації на частини і делегування виконання загальної управлінської задачі шляхом розподілу відповідальності і повноважень; 
- Формування організаційної структури організації, налагодження взаємодій її елементів; 
- Створення умов для формування певної організаційної культури організації; 
- Організація виконання прийнять рішень; 
- Поточна організація виробничого, торговельного та інших процесів; 
- Забезпечення діяльності організації всіма видами ресурсів; 
- Перетворення (реорганізація) системи в ході розвитку з менш організованого стану в більш організоване (технічне переозброєння, реконструкція підприємстві і т.д.) 
Організація як основна функція менеджменту являє собою вид діяльності людей для досягнення цілей. При реалізації даної функції оперують категоріями: процес, система, комунікації, організаційно-стабілізаційні методи та організаційно-розпорядчі кошти. Організація як функція менеджменту формує об'єкт, удосконалює його, розробляє режими функціонування, створює механізми адаптації у змінах зовнішніх і внутрішніх зв'язків в системі управління. Тому організація управління - формування умов стійкості і гнучкості соціально-економічної системи на основі комплексного підходу з урахуванням системних та ситуаційних чинників. Організація як основна функція менеджменту орієнтує виробничо-господарську систему в часі і просторі. Її призначення - постановка, визначення та формулювання цілей управління відповідно до потреби суспільства в виробленої фірмою продукції (послуги), в обгрунтуванні ресурсозабеспеченности цілей і реалізації відповідно до наявним потенціалом. 
     Цілі - конкретні бажані результати, яких прагне досягти колектив у процесі спільної діяльності. Виділяються економічні, соціальні, маркетингові, інноваційні, інвестиційні та інші цілі. Їх склад і взаємозумовленість визначаються призначенням структурної діяльності. 
     Усвідомлення спільної мети, причетність до процесу її досягнення та отримання вигоди від кінцевого стану системи виступають впливають стимулами. 
     Постійний контроль цілей і результатів їх досягнення дозволяє уточнити проміжні цілі, порядок їх важливості і характер виробленої стратегії. Таким чином, цілі та стратегії їх досягнення тісно взаємопов'язані, коригування або уточнення однієї з цих категорій відразу ж безпосередньо відбивається на іншій. У процесі управління здійснюється постійний процес їх узгодження, визначення взаємної відповідності. 
     Стратегія управління розробляється на тривалий період, але може розроблятися і на поточний період при корінних поворотах у господарській політиці. Стратегія управління властива як великим, так і малим підприємствам, будь-яким формам господарювання. 
     При оцінці будь-якого засобу впливу менеджер аналізує процес управління по всіх його стадіях і основних функцій.