Економічні погляди Елінор Остром

Теорію Остром правомірно віднести до альтернативної економіки, що виникла на стику різних наук. Її дослідження носять міждисциплінарний характер. Єдині рамки аналізу СЕС включають:

• економічні аспекти  аналізу;

• політологію  як науку про прийняття суспільних рішень (в даному випадку - на рівні  СЕС);

• екологію;

• теорію поведінки;

• психологію;

• соціологію і  т. д.

І це не випадково. Остром вважає, що розрізнені знання в галузі дослідження СЕС не з'єднуються в єдине ціле, так як окремі наукові дисципліни не забезпечують комплексного розуміння проблеми сталого розвитку соціально-екологічної системи, що вимагає синергетичного використання знань різних галузей науки.

В узагальненому  вигляді теоретичні позиції, викладені  в роботі Остром, можна звести до наступних:

1. Спростування загальноприйнятої теорії про те, що громади та інші колективні об'єднання людей погано керують громадським майном або спільною власністю.

2. Спростування  загальноприйнятого тези про  те, що це добре робить або  держава, або приватні компанії.

Колективна  форма управління спільними ресурсами  частіше виявляється більш ефективною, в порівнянні з вищеназваними.

У колективних  об'єднаннях виробляються правила співволодіння  і господарського розпорядження  ресурсами, які забезпечують збереження і відтворення конкретного природного ресурсу і стримують конфлікт інтересів.

Висновки, зроблені в теорії Остром, мають безперечну методологічну цінність для аналізу  проблем розвитку економіки участі. Ця цінність, на наш погляд, визначається можливістю перенесення принципів  управління природним ресурсом на ресурс «рукотворний», наприклад сучасне підприємство.

Важливим висновком  її вчення є думка, що панацеї для  вирішення проблеми спільних благ не існує. А якість громадського користування ресурсами залежить від особливостей кожної окремої громади та її здатності  до саморегулювання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Впровадження результатів дослідження в практику колективного використання загальних ресурсів.

 

Е. Остром боролася з поширеною думкою про те, що колективне управління власністю неефективно  і що її необхідно або приватизувати, або націоналізувати. Ґрунтуючись на численних дослідженнях рибних господарств, пасовищ, лісів, озер і водосховищ, що знаходяться під управлінням самих користувачів, Е. Остром показала, що результати у багатьох випадках набагато вищі, ніж ті, що були передбачені стандартними теоріями. Вона говорила про те, що самі користувачі ресурсів все частіше розробляють витончені й ефективні механізми прийняття рішень та політики управління в цілому, дозволяють, у тому числі, вирішувати проблему колективних дій. У той же час Е. Остром вважала, і неодноразово згадувала про це, що те, що її роботи є причиною для багатьох людей, за їх заявою, відстоювання ідеї децентралізації, є помилковим спрощенням отриманих нею висновків.

У трактуванні  Остром, порятунок світової економіки  не в її глобалізації й не в обожнюванні приватного підприємництва, а в експансії різних модифікацій колективних спільнот.

Е. Остром дала розгорнуту інтерпретацію поняття «інститут». На її думку: «Інститути» можна визначити як сукупності діючих правил, на основі яких встановлюється, хто має право приймати рішення у відповідних областях, які дії дозволені або обмежені, які загальні правила будуть застосовуватися, яких процедур необхідно дотримуватися, яка інформація повинна надаватися, а яка ні і який виграш отримають індивіди в залежності від своїх дій ... Всі правила містять приписи, які забороняють, дозволяють чи вимагають дій або рішень. Діючі правила - це такі правила, які справді використовуються, за дотриманням яких здійснюється моніторинг, і вони захищені відповідними механізмами, коли індивіди вибирають ті дії, які вони збираються здійснити [8].

Е. Остром досліджувала правила і механізми правозастосування, що регулюють експлуатацію природних  ресурсів і, зокрема, ресурсів спільного  користування (РСК) - тих, які хоч і належать всім, але експлуатуються та споживаються в приватному порядку. Найтиповішим прикладом таких спільних ресурсів є ліси, пасовища, мисливські та рибацькі угіддя, озера, де без належного регулювання кожний прагне раз і назавжди виловити як найбільше риби. Такий тип поведінки господарських суб'єктів увійшов у економічну теорію як «трагедія общин».

Ще Аристотель зазначав: «Стосовно того, що є у великій мірі спільним, проявляється менше всього турботи. Кожний думає головним чином про своє власне, і навряд чи про спільний інтерес» [9]. У цьому ж руслі Е. Остром цитує гоббсівську притчу про людей у природному стані, притчу, що трактується як прототип "трагедії общин". Люди переслідують свої корисливі цілі і закінчують боротьбою один проти одного.

Хоча в ранніх публікаціях з прав власності, наприклад у працях Дж. Хардіна, В. Сміта, К. Кларка, особлива роль у подоланні «трагедії общин» приділялася правам приватної власності на ресурси, але пізніші прихильники теорії прав власності усвідомили, «що, як пише Е. Остром, існує багато різноманітних рішень для подолання різних проблем ... і що створення правильних інститутів - важкий процес, який займає багато часу і провокує конфлікти» [8]. Далі Е. Остром відмічає, що такі інститути рідко є сугубо  приватними чи суспільними. Багато успішних інститутів спільної власності представляють собою комбінації обох типів. Для ілюстрації цього вона пропонує різноманітні польові дослідження, що зачіпають такі питання, як спільне володіння луками і лісами, діяльність іригаційних товариств та інші права на користування водою, а також рибні промисли.  

Економічна  теорія провіряється як в лабораторних умовах, так і на основі емпіричних даних, що було продемонстровано Е. Остром. Опираючись на численні дослідження режимів управління природними ресурсами, вона прийшла до висновку, що спільна власність частіше всього досить добре управляється самими користувачами, які можуть створювати і забезпечувати дотримання правил, котрі зм'якшують можливість їх надмірної експлуатації. Тобто, традиційні теоретичні аргументи проти спільної власності виглядають зовсім спрощеними. По мірі розвитку теорії появляються нові розуміння інституціонального проектування та інших питань.

Система прав власності  в економічній системі обумовлює  положення індивідів відносно їх можливостей використання обмежених ресурсів. Вивчення впливу конфігурації прав власності на економічні результати має певні підстави, оскільки те, яким чином алокація прав власності впливає на стимули і людську поведінку, в цілому можна передбачити. Інтелектуальний внесок у дослідження в цій галузі зробила Е. Остром. Головна думка, яка випливає з її праць полягає в тому, що якщо ми хочемо зупинити процес деградації природного середовища і не допустити хижацьку експлуатацію природних ресурсів, то нам варто пильніше вивчити практичні успіхи та невдачі різних режимів управління спільною власністю. Вона заперечує розповсюджену точку зору про те, що суспільна власність повинна або управлятися централізовано, або бути приватизованою. Ґрунтуючись на ряді досліджень, котрі проведені на об'єктах колективного користування, вчена зробила висновок, що частіш за все така діяльність приводить до результатів, які перевершують прогнози.

Можливою є  ситуація, коли затрати визначення, моніторингу та захисту прав приватної власності або витрати інтерналізації (економічна стратегія, спрямована на скорочення або усунення негативних зовнішніх ефектів шляхом перетворення їх у внутрішні) зовнішніх ефектів можуть виявитися надто високими і перешкоджатимуть реалізації дієвих заходів, спрямованих проти екстерналій (зовнішніх ефектів). Іншими словами, затрати виключення і затрати інтеграції можуть завадити торгівлі зовнішніми ефектами між приватними особами. Тоді прийнятнішою може виявитися та чи інша форма колективної дії. Ми стикаємося з проблемою регулювання і управління ресурсами спільного користування. Прийнято розмежовувати два типи РСК: 1) з відкритим доступом, коли ніхто не має якихось санкціонованих прав власності на даний актив (наприклад, води відкритого моря, атмосферу чи космічний простір), і 2) із закритим доступом, коли чітко певна група осіб спільно володіє власністю (прикладом можуть бути високогірні луки у Швейцарських, Австрійських і Баварських Альпах). У даному випадку існують права спільної власності. Ця термінологія не стандартизована. Прийнято використовувати термінологію, запропоновану Е. Остром, яка пише, що «після виходу статті С. Ціріасу-Вантруп і Р. Бішоп наявність обмежень стосовно кола осіб, яким дозволяється привласнювати РСК [10], застосовувалася в якості єдино вирішальної ознаки інститутів «спільної власності» на противагу інститутам «відкритого доступу» [8]. Природа стимулів, що породжуються цими інституціональними устроями, така, що існує небезпека надмірного використання РСК.

Деякі політики використовують роботи Остром для просування ідей анархізму та децентралізації. Однак сама дослідниця стверджує, що це спрощений підхід. Влада може не лише гальмувати процеси самоорганізації, а й усувати бар'єри. Крім того, ніхто не скасовував ролі держави в інших сферах економічного життя.

Незважаючи  на певний фаталізм наукових висновків, роботи Остром широко використовувалися  при виконанні важливих державних  та міжнародних програм.

Нобелівська лауреатка  виявила механізми вдосконалення  результативності поліцентричних систем, що були впровадженні під час реформування федеральної системи відділів органів правопорядку.

Вона очолювала  проекти агентства Міжнародного розвитку США, Федерального департаменту юстиції, Фундації Форда, Агентства  розвитку міжнародної кооперації Швеції. У 1990-х роках на замовлення ООН дослідниця розробляла інноваційну систему нагляду за використанням лісових ресурсів планети.

Окрім академічної  роботи, Остром працювала у комітеті національної міської політики США, очолювала Товариство суспільного вибору та Американську асоціацію політичних наук.

Управління  спільним – тема, якої мало торкаються в Україні. Чому? Тому, що Україна  знаходиться на периферії світових процесів. Нас мало цікавить, як зробити  так, щоб браконьєри не виловили всю  гренландську тріску, або тема економії води, або як управляти своєю вулицею так, щоб на ній було завжди. Тим часом, управління спільними ресурсами – одна з найбільш злободенних тем у світі.

Єдиним прикладом, що можна приблизити по структурованості і можливостям розвитку до Остромського «третього сектору» - це об’єднання співвласників багатоквартирних будинків. Спільне володіння всюди виникає, але поки що теоретичні питання управління спільним знаходяться тільки на початку свого вирішення.

На світовому  просторі, в тому числі пострадянському, діють економічні структури (комірки), фірми, підприємства, кооперативи власністю працівників, які довели ефективність обраної організаційної форми, незалежно від галузевої приналежності господарюючого суб'єкта.

Аналіз діяльності економічних структур з власністю працівників показує, що вони являють собою симбіоз колективного та акціонерного підприємництва.

У таких підприємствах  докорінно змінюються відносини  власності: трудовий колектив фактично стає сукупним власником майна підприємства. Відносини власності складають основу реформування всієї системи управління підприємством, зачіпають фундаментальні сфери трудової мотивації, від сутності та змісту якої багато в чому залежить поведінка людей, їх ставлення до майна, праці та результатами діяльності колективу.

Практика роботи даних підприємств дозволила  виробити механізми реалізації взаємодій  в колективі, які сприяють створенню  ефективної системи управління процесом виробництва і реалізації ринково  затребуваних вартостей; подальшому реформуванню всіх сторін діяльності господарюючого суб'єкта з метою максимізації прибутку і капіталу, а також вирішення соціальних завдань власників підприємств.

Фінансова прозорість, збереження і примноження виробничого  та економічного потенціалу підприємств з власністю працівників, розробка моделей корпоративних взаємовідносин, гідна зарплата і справедливий розподіл доходів, турбота про працівників і їхні сім'ї - все це підтверджує властиву цим підприємствам гармонізацію комерційної вигоди і соціальної відповідальності.

Міжнародний досвід та досвід пострадянських країн, зокрема, України, показують, що підприємства з власністю працівників не рудимент старої системи, а початок нового процесу в управлінні власністю.

Сьогодні понад 70 країн світу законодавчо закріпили права працівників на участь у капіталі, прибутку та управлінні підприємствами. Для сприяння створенню компаній, заснованих на з'єднанні праці і капіталу, під егідою ЄС створена Європейська Федерація працівників-власників, що об'єднує національні асоціації та спілки понад 50 країн.

На тлі загальної  кризи системи управління власністю  підприємства з власністю працівників  є дієвим механізмом корпоративного управління власністю, що забезпечує ефективну  роботу організацій через демократичні принципи управління. Сучасна наука констатує, що на сьогоднішній день не знайдено більш ефективної організаційно-правової форми, яка поєднує володіння, управління та розпорядження власністю, ніж підприємства з власністю працівників.

Однак необхідно  відзначити, що на законодавчому рівні дана форма господарювання не знаходить належної підтримки. Хочеться сподіватися, що висока оцінка Нобелівським комітетом досліджень в області ефективності колективних форм управління сприятиме виробленню державних механізмів, спрямованих на збереження і розвиток підприємств з власністю працівників.

 

 

Висновки 

 

Цінність наукової праці жінки-професора університету Індіани полягає в оригінальному  поєднанні фундаментально-теоретичних  розробок з вирішенням актуальних проблем  соціально-економічної політики.

Вона зуміла показати глобальну важливість і  єдність численних локальних  проблем. Вийшовши за рамки винятково  економічного мислення, Остром підкреслила  значення еко-соціального контексту.