Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Ноября 2012 в 16:04, курсовая работа
Коли економісти виявляють так звані провали ринку, вони як правило пропонують просту рекомендацію: цими проблемами має зайнятися держава. Елінор Остром продемонструвала емпіричним шляхом, що це далеко не єдиний з можливих варіантів. Її праці - це аргумент на користь інституційного різноманіття, на користь того, щоб люди розбиралися з проблемами самі, не покладаючись на «універсальні» рецепти, спущені згори. Загальноприйнята думка полягає в тому, що проблеми, пов'язані з природними ресурсами та екологією, слід долати централізовано і, якщо можливо, в загальносвітовому масштабі.
Зміст
Вступ…………………………………………………………………………… 3
Інституційний напрямок в економічній теорії……………..................... 6
Історія формування економічних поглядів Елінор Остром…………..11
Суть теорії Елінор Остром про користування загальними ресурсам.. 16
Впровадження результатів дослідження в практику колективного використання загальних ресурсів……………………………………… 26
Висновки…………………………………………………………………………32
Список використаних джерел…………………………………………………. 35
У кожній своїй роботі професор відкриває, здавалося б, очевидні речі, хоча при глибшому аналізі її слів стає зрозуміло, що «людина економічна» повсюдно порушує звичну логіку збалансованого життя.
Темою досліджень Е. Остром протягом останніх десятиліть була економічна проблема управління загальними ресурсами, тобто таким ресурсами, права на користування якими належать відразу багатьом суб'єктам діяльності (людям
або організаціям). Загальновизнаним в економічній науці вважається твердження, що якщо який-небудь об'єкт або ресурс знаходиться в подібному стані загальної або общинної власності, то його користувачі будуть прагнути витягти з нього як можна більше і витратити на підтримку його в робочому стані якомога менше, в результаті чого загальний ресурс буде виснажуватися або деградувати. Виходом зі скрутного положення вважається або приватизація ресурсу (передача його в режим повноцінної приватної власності), або, навпаки, націоналізація (передача під контроль держави).
Відкриття Е. Остром, підтверджене як теоретичними викладками, так і історичними даними, полягає в тому, що при певних умовах можливі такі режими існування і функціонування спільних ресурсів, при яких вони підтримуються в нормальному стані, залишаючись при цьому в режимі загального користування. Дослідження, результати яких авторка викладає в своїх наукових роботах, дозволили сформулювати, за яких умов це можливо.
Роботи Е. Остром та інших фахівців, що працюють в даній області, мають величезне значення для пострадянських країн, і тому є кілька причин.
Досвід життя в радянській системі з переважанням номінально «загальнонародної» власності залишив глибокий слід у свідомості жителів, причому відповідні соціокультурні стереотипи виявилися не тільки дуже стійкими, але і в значній мірі передаються наступним поколінням. Багато ресурсів та активів для пострадянської людини просто неуявні в якості об'єктів приватної (нехай навіть акціонерної) власності. Прикладом можуть
служити дороги загального користування, водойми, ліси - список кожен з нас може легко продовжити. Швидше за все нормальна приватизація багатьох об'єктів, особливо що відносяться до числа природних ресурсів і до сфери так званої інфраструктури, ще довго буде політично неможливою.
В той же час досвід показує, що функціонування цих ресурсів в якості об'єктів державної власності в більшості випадків виявляється незадовільним, воно не вирішує проблему гіперексплуатації і деградації. Стан українських доріг та річкового господарства може послужити тому яскравою ілюстрацією. І якщо в період відносного високих бюджетних доходів ще вдавалося якось підтримувати відносну працездатність цих об'єктів, то в умовах неминучих бюджетних труднощів, пов'язаних із загальною кризою інституту соціальної держави у всьому світі, реалістичність такого рішення виглядає все більш сумнівною.
Нарешті, не варто забувати про те, що в періоди політичної нестабільності, які завжди йдуть за періодами відносної стабілізації, практично завжди відбувається істотна децентралізація публічної влади як такої. Можна очікувати, що у вельми недалекому майбутньому роль регіонів і муніципалітетів у підтримці систем життєзабезпечення на територіях та їх відповідальність різко зросте.
Для цих рівнів публічної влади завдання створення нормальних режимів функціонування спільних ресурсів, особливо в умовах бюджетної кризи, буде надзвичайно актуальною.
У силу названих причин книга Е. Остром, як можна очікувати, буде мати для пострадянських країн не тільки теоретичне, але й саме безпосереднє практичне значення. Вона займе гідне місце на книжковій полиці не лише вченого-економіста і федерального політика, але і діяча місцевого самоврядування, а також будь-якої людини, стурбованого проблемами свого міста, району чи селища.
Список використаних джерел: