Факторів розвитку безробіття

                                     Вступ 

       Метою курсової роботи є визначення та вивчення умов та факторів розвитку безробіття.

       Я намагатимуся в даній курсовій роботі розкрити сутність та форми

безробіття, чому  воно виникає, які його види та наслідки, що говорять

відомі  економісти про його виникнення та методи запобігання безробіття на основі історичного досвіду.

       Актуальність даної проблеми просто таки величезна. Останнім часом безробіття набуло широких масштабів і завдає великих  соціально-економічних наслідків суспільству.

       Праця і земля – два основні  джерела багатства, два основні фактори зростання виробництва, бо всі інші фактори – капітал,організація, інформація – це справа рук і розуму людини. Тому суспільство на всіх етапах розвитку цікавило питання про ефективність використання робочої сили.

       На жаль явище безробіття не оминуло України, і ми це добре відчуваємо в сьогоднішні дні, бачачи бідних людей, зростання злочинності та економічний спад в цілому.

      Рівень безробіття, який є в Україні, говорить за те, що криза зайнятості буде продовжуватися щонайменше протягом декількох наступних років. Виникнуть різні соціально-економічні диспропорції, у тому числі: різкі регіональні розходження в динаміці зайнятості, сегментація і маргиналізація ринку праці. Різкий ріст безробіття запустить у дію механізм додаткового зниження ділової активності: крім скорочення споживчого й інвестиційного попиту ріст безробіття буде визначатися динамікою незайнятості попередніх періодів.

      На різних етапах розвитку людського суспільства ефективність використання робочої сили була різною. Первісному суспільству була притаманна повна зайнятість всього працездатного населення общини і одночасне перенаселення окремих територій; звідси  постійна боротьба племен за територію. При рабстві була присутня повна зайнятість усіх рабів і відносне перенаселення вільних громадян, частина яких ставала колоністами або воїнами, а їх основним призначенням було поповнення армії рабів. При феодалізмі існувало абсолютне і відносне аграрне перенаселення, частина людей становила прихований надлишок, деякі з них займалися промислами на “великій дорозі”, інші поповнювали військо, призначенням якого було завоювання нових земель. В умовах капіталізму на індустріальному етапі його розвитку, при пануванні ринкових відносин виникло нове соціально-економічне явище - армія безробітних.

      Безробіття є невід’ємною складовою ринкової економіки, одним з негативних наслідків самої природи ринку, результатом дії його головного закону — попиту і пропозиції.

      Досягнення високого рівня зайнятості - одна з основних цілей макроекономічної політики держави. Економічна система, що створює додаткову кількість робочих місць, ставить задачу збільшити кількість суспільного продукту і тим самим у більшому ступені задовольнити матеріальні потреби населення. При неповному використанні наявних ресурсів робочої сили система працює не досягаючи границі своїх виробничих можливостей. Чимало проблем безробіття наносить і життєвим інтересам людей, не даючи їм прикласти своє уміння в тому роді діяльності, у якому людина може найбільше проявити себе, чи лишає їх такої можливості, через що люди переносять серйозний психологічний стрес.

      З вищесказаного можна зробити висновок, що показник безробіття є одним із ключових показників для визначення загального стану економіки, для оцінки її ефективності.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

І Розділ . Теоретичні основи аналізу безробіття як  соціально-економічного явища.

                 1.1 Сутність та вимірювання безробіття. 

     Безробіття вперше виникло у Великобританії на початку XIX ст. Проте до кінця століття воно не мало масового характеру, зростало лише в періоди економічних криз. Першу спробу пояснити сутність і причини безробіття зробив Г. Мальтус. Він пояснював його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення кількості засобів до існування, засобом усунення безробіття вважав війни, епідемії та ін.

      Ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» дає таке визначення безробітного: «Безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи». Слід підкреслити, що це визначення безробіття стосується лише тих громадян, які самі  шукають роботу виявляючи економічну ефективність. 
      Безробіття - це незайнятість певної частини економічно-активного населення (трудових ресурсів) унаслідок об’єктивних причин (процесів), притаманних ринковій економіці, таких як циклічність розвитку економіки, протирічний характер НТП, високі темпи модернізації виробництва, дія закону народонаселення і т. ін.             

       Трудові ресурси – це частина населення, яка має фізичний розвиток, розумові здібності і знання, що необхідні для роботи в народному господарстві.

      До трудових ресурсів належать: а) населення в працездатному віці – чоловіки 16-59 рр. і жінки 16-54 рр., за винятком непрацюючих інвалідів праці та війни І і ІІ груп та непрацюючих осіб непрацездатного віку, які отримують пенсію за старістю на пільгових умовах (чол. 50-59 рр., жінки 46-54 рр.);б) населення, старше й молодше від працездатного віку, яке зайняте в народному господарстві.

       Працездатне населення ділять на дві групи: економічно активне та економічно неактивне.

       Економічно активне населення – це частина населення, яка зайнята суспільно корисною діяльністю, що приносить їй прибуток (доход), або шукає роботу.

       Трудовий потенціал – сукупність різних рис людей, які визначають їх працездатність (стан здоров’я, тип нервової системи, витривалість, загальні і спеціальні знання, трудові навички і вміння, рівень національної свідомості і відповідальності, інтереси та потреби). Трудовий потенціал – поняття більш широке й глибоке, ніж робоча сила і трудові ресурси. Це узагальнюючий, підсумковий показник людського чинника виробництва.

      Зайнятість – це сукупність соціально-економічних відносин, що забезпечують можливості для здійснення труда в різних сферах господарчої діяльності, відтворення робочої сили, задоволення особистих і суспільних потреб.

       Ринок труда – система економічних відносин, що виникають між його суб’єктами в процесі руху робочої сили в її товарній формі, виражають попит на робочу силу та її пропозицію. Суб’єктами цих відносин є приватні підприємці чи їх асоціації, наймані робітники та їх асоціації, держава.

       В Україні є  два підходи до  визначення рівня  безробіття: 1) офіційна методологія Державного комітету статистики; 2) методологія Міжнародної організації праці (МОТ).

      Офіційна методологія Державного комітету статистики фіксує зареєстроване безробіття. Для визначення рівня безробіття беруть до уваги: 1) працездатних громадян зареєстрованих у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до роботи; 2) працездатне населення у працездатному віці – чоловіки 16-59 рр., жінки 16-54 рр. включно, за винятком непрацездатних інвалідів І і ІІ груп та непрацездатних осіб, які одержують пенсію у зазначеному віці.  

 

      Безробітні – офіційно зареєстровані у державній службі зайнятості повністю безробітні.

      Робоча сила – всі працездатні особи у працездатному віці, які можуть і хочуть працювати (зайняті + безробітні). 

 

     МОТ:  розрізнюються такі категорії населення:

     1) Зайняті – особи 15-70 р., які виконують оплачувану роботу (включаючи зайнятих неповний робочий день). 2) Безробітні – особи у віці 15-70 р., зареєстровані та незареєстровані в державній службі зайнятості, якщо не мали роботи (прибуткового заняття), активно шукали роботу або намагались організувати власну справу впродовж останніх чотирьох тижнів, що передували опитуванню, готові приступити до роботи впродовж двох найближчих тижнів. До безробітних не відносять тих, хто домовився про роботу і приступить до неї через деякий час, і тих, хто навчається за направленням державної служби зайнятості. Зайняті й безробітні – складають робочу силу, або економічно активне населення. 3) Особи поза робочою силою, або економічно неактивне населення – особи до 16 років і ті, які перебувають у спеціальних установах (тюрмах, колоніях, психіатричних лікарнях), особи, які вибули зі складу робочої сили (учні та студенти; пенсіонери по інвалідності та на пільгових умовах; особи, які зайняті домашнім господарством, вихованням дітей, доглядом за хворим; особи, які зневірились знайти роботу, інші особи, які не мали необхідності у працевлаштуванні, також ті, які шукають роботу, але не готові приступити до неї найближчим часом).

     Населення = Робоча сила + Особи поза робочою  силою (економічно неактивне населення)

     Робоча  сила (економічно активне населення) = Зайняті + Безробітні

      

       

 

     Економічна сутність безробіття полягає в тому, що за рахунок вимушеної незайнятості частини економічно-активних громадян суспільство позбавляється певної величини суспільного продукту, витрачаючись при цьому на утримання безробітних і членів сімей, котрі знаходяться на їх утриманні.  
Соціальна сутність безробіття — в тому, що вимушено непрацюючі особи, які існують не на зароблені кошти, а на допомогу, маргіналізуються, не знаходячи самовираження в праці, і якщо безробіття стає тривалим, втрачають професіоналізм, виробничі навички, зневіряються і можуть деградувати як особистості. 

                                  1.2. Форми безробіття.

      Розрізняють такі основні типи безробіття — добровільне, "природне" (або соціальне ), та вимушене.

      Добровільне безробіття виникає тоді, коли робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби вона була вищою. Існування добровільного безробіття вказує на важливість правильного розуміння безробіття. Економіка може ефективно функціонувати, і навіть тоді вона породжує певне безробіття.

      Добровільно безробітні віддають перевагу відпочинку або іншій діяльності замість роботи за даного рівня зарплати. Або вони перебувають у складі фрикційних безробітних і шукають свою першу роботу після закінчення коледжу. Або вони, можливо, низькокваліфіковані працівники, які віддають перевагу дозвіллю замість малооплачуваної роботи. Можна навести необмежену кількість причин, через які люди добровільно вирішують не працювати за даного рівня зарплати; частина з цих людей офіційно вважатиметься безробітними.

      Природне (соціальне) безробіття — тип безробіття, який практично не може бути ліквідований за існуючої економічної системи.

До його форм західні економісти відносять  фрикційне та структурне безробіття.

      Фрикційне безробіття означає, що люди добровільно звільняються, щоб знайти кращу роботу, або їх звільнили із-за невідповідності вимогам фірми, але вони досить швидко знаходять нове місце роботи (протягом місяця).