Факторів розвитку безробіття

якій  країні для рішення цієї проблеми приходиться використовувати різні

методи. 

         Рівень фрикційного безробіття може бути знижений за рахунок:

1)     поліпшення інформаційного забезпечення  ринку праці. В усіх країнах  цю

функцію виконують організації по працевлаштуванню (біржі праці).  Вони

збирають  у роботодавців інформацію про існуючі вакансії і повідомляють її

безробітним;

2)     усунення факторів, що знижують  мобільність робочої сили. Для  цього

необхідно насамперед:

     а) створення розвинутого ринку житла;

     б) збільшення масштабів житлового будівництва;

     в) скасування адміністративних перешкод для переїзду з одного населеного

пункту  в інший. 

      Скороченню структурного безробіття найбільше сприяють програми професійного перенавчання і перекваліфікації. Такого роду програми повинні привести до  того, щоб робоча сила найкращим ладом відповідала наявним робочим місцям. Ця задача досягається програмою професійної підготовки, інформацією про робочі місця. Програми професійної підготовки забезпечують як підготовку на робочих місцях, так і в спеціальних навчальних закладах для безробітних, молоді, а також для робочих старших віків, чия професія  виявилася застарілою. 

      Найважче  боротися з циклічним безробіттям, для вирішення такої задачі

найбільш  ефективними є наступні заходи: створення  умов для росту попиту на

товари. Тому що  попит на ринку праці  – похідний і залежить від ситуації на

ринках  товарів і послуг, то зайнятість зросте, а безробіття впаде в тому

випадку, якщо товарні ринки пред’являть  більший попит і для його задоволення

треба буде найняти додаткових працівників. 

        Способами збільшення попиту є:

· стимулювання росту експорту. Це може привести до росту обсягів виробництва і, відповідно, -  зайнятості на них;

· підтримка  і заохочення інвестицій у реконструкцію  підприємства з метою

підвищення конкурентноздатності продукції. 

       Створення умов для скорочення пропозиції праці. Очевидно, що чим менше людей претендують на робочі місця, тим легше знайти роботу навіть при тім же числі вільних робочих місць. Скоротити  число претендентів на ці місця і, більш того визволити додаткові вакансії для безробітних цілком реально. Деяке полегшення може принести, наприклад, надання можливості дострокового виходу на пенсію працівникам, що ще не досягли пенсійного зрости. Разом з тим цей спосіб може використовуватися тільки в дуже обмежених масштабах, тому що він волоче істотне збільшення пенсійних виплат.

     

      Створення умов для росту самозайнятості. Зміст такого роду програм полягає в

тому, що людям допомагають відкрити власну справу, щоб вони могли прокормити

себе  і свою родину, навіть якщо їм не вдається знайти роботу по найму.

     

       Реалізація програм підтримки молодих працівників.

Для допомоги молоді можуть використовуватися різні  методи:

-         економічне стимулювання молодіжної  зайнятості;

-         створення спеціальних фірм, що  пропонують роботу саме молоді

-         створення центрів навчання молодих  людей тим професіям, шанси  на

зайнятість  у який найбільш високі.

Список  програм скорочення безробіття можна  продовжувати ще довго, але важливо

розуміти, що всі ці програми не можуть цілком ліквідувати чи істотно

скоротити циклічне безробіття. Такий результат  досягається лише при

загальному  поліпшенні економічної ситуації в  країні.

      Сьогодні без інтегрального використання високотехнологічних рішень домогтися успіху на ниві підбору кадрів неможливо. Причому звичайних рішень типу роботи з базами даних у цій прикладній області явно недостатньо. Наприклад, дуже складно формалізувати і заздалегідь угадати, які навички чи особисті якості потенційних працівників будуть цікаві компаніям через півроку чи рік. А скласти адекватний портрет як наймача, так і претендента тільки на основі резюме, чи анкети навіть однієї особистої бесіди буває дуже важко.

Існує також інша структура кадрового  бізнесу, основними принципами якої є:

-виявлення  потреб клієнта - чи компанії  організації, що бажає набрати  персонал;

-пошук  претендентів на вакантні місця; 

-виявлення  найбільш придатних кандидатів;

-надання  клієнту інформації з обраних  фахівців;

-організація зустрічей;

-дотримання  гарантійних зобов'язань. 

Крім  агентств на ринку трудових ресурсів працюють ще біржі праці, що переслідують трохи іншу мету - знайти людині роботу, у той час як для агентств головне  забезпечити компанію співробітниками. Процес підбора кадрів починається з зустрічі консультанта кадрового компанії з клієнтом і визначення вимог,пропонованих до потенційних працівників. Відповідно до висунутих умов відбувається добір претендентів по базі даних. Якщо в базі немає потрібних зведень, то пошук ведеться іншими шляхами, наприклад через оголошення в пресі. 
 
 
 

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ІІІ Розділ .Особливості безробіття в Україні та шляхи його скорочення.  

          3.1. Особливості та динаміка безробіття в Україні.

      Сучасний стан зайнятості населення України, який, насамперед,

характеризується  різким зниженням попиту на працю, закриттям чи тимчасовим припиненням діяльності підприємств, скороченням працівників, неповним робочим днем, і як наслідок - поповненням лав безробітних, безпосередньо обумовлений фінансово-економічною кризою, яка почалося у другій половині 2008 р. та триває понині. Якщо в листопаді 2008 р.було зареєстровано 639,9 тис. безробітних, то вже в січні 2009 р. - 919,7 тис.  

     

       Має місце тенденція до збільшення серед шукачів роботи найбільш висококваліфікованих працівників: інженерів, спеціалістів високотехнологічних процесів і конверсійних галузей, науковців, які вивільнились внаслідок перепрофілювання або реорганізації виробництва. Але за браком належної роботи з їх числа працевлаштовується лише третина. 

      Відбувається деформація всієї системи розподільчих відносин, оплата праці майже повністю втрачає зв’язок із результатами виробництва. Зростання заробітної плати, притому не лише у бюджетних галузях, але й у комерційному секторі економіки все більше визначається не трудовим вкладом і не кінцевими

результатами  господарської діяльності, а динамікою  споживчих цін на товари та послуги, а також різними формами тиску на уряд і місцеві органи влади. Тим самим оплата праці втрачає свою стимулюючу роль, все більше перетворюючись у різновид соціальної допомоги. Це стосується не лише загального рівня заробітної плати й інших доходів населення, але й їх диференціації між окремими працівниками, виробничими колективами, галузями і регіонами. Має місце тенденція до зростання масштабів нелегальної трудової діяльності. Зараз нелегальна діяльність найбільш поширена у побутовому обслуговуванні, торгівлі і громадському харчуванні, будівництві, охороні здоров’я та освіті. Більше двох третин молоді у великих містах та прикордонних регіонах займаються різними видами нелегальної діяльності. 

      Таким чином, сучасний період економічних і соціальних перетворень характеризується перш за все кризою, що має прояв у вигляді спаду виробничої і інвестиційної активності, розгортанні інфляційних процесів, падінні рівня добробуту основної частини населення.

      Сучасна ситуація на ринку праці України істотно відрізняється від тієї, що була ще 4 роки назад. За ці роки чисельність зайнятого населення скоротилася на 9%.

     У зв'язку зі зміною галузевої структури зайнятості (зменшенням числа працюючих у галузях обробної промисловості, особливо в машинобудуванні і легкій промисловості) загострилися регіональні проблеми зайнятості.

     Рівень безробіття є досить диференційованим по окремих регіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіття характерний для західних областей республіки — Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеській області, м. Києві та Севастополі.

     Важливе також питання сільського безробіття на Україні. Дуже висока також напруженість на сільському ринку праці, тому що вільних робочих місць тут практично немає. В основному сільське безробіття спостерігається в регіонах з високим природним приростом і в північних несільськогосподарських регіонах.

     Міжнародна організація праці (МОП) провела дослідження, яке показало, що рівень безробітних на Україні значно вище офіційно визнаного. За методологією МОП в I кварталі 2010 р. рівень безробіття серед населення працездатного віку становив 9,8%, серед економічно активного населення у віці 15-70 років – 9%.

      У першому кварталі ц.р. середньомісячна чисельність економічно активного населення у віці 15–70 років становила 22,1 млн. осіб, з яких 20,1 млн. було зайнято економічною діяльністю, а решта (2 млн.) – безробітні, тобто особи, які не мали роботи, але активно її шукали як самостійно, так і за допомогою державної служби зайнятості. Рівень зайнятості населення становив: у віці 15–70 років – 58%, в працездатному віці – 65%.Зростання кількості безробітних співпало із ухваленням нового Податкового кодексу, і відбувається на тлі планів уряду провести пенсійну реформу.При цьому ще у грудні минулого року цей показник дорівнював 2%, у листопаді - 1.6%, а у жовтні - 1.4%.Більшість безробітних складають жінки та міське населення (310 тисяч - жінки, а 324 тисячі - міське населення). При цьому допомогу із безробіття отримують 447.9 тисяч осіб, а середній розмір цієї допомоги складає 814 гривень на місяць.

      Однією з глибинних причин росту безробіття стає диференціація населення, що підсилюється по доходах. Елітні шари населення, на користь яких перерозподіляється сьогодні національний доход, не можуть сформувати могутнього попиту на предмети масового споживання вітчизняного виробництва, що сприяє його стагнації і, як наслідок, безробіттю.

     Однак не слід переоцінювати значення безробіття як самостійного економічного фактора. Воно досить умовне - особливо стосовно демографічних процесів.Сьогодні демографічні процеси в Україні проходять дуже песимістично. З усіх прогнозів у соціально-економічній сфері демографічні є самими точними в силу того, що демографія як наука успішно просунулася, використовуючи відпрацьовані методики і повну інформацію. У країні прискорюється старіння нації, чисельність і питома вага населення у віці молодше працездатного скоротитлася з 5,1 млн. чоловік у 1993 році до 4,4 млн. чоловік у 2008 році (з 10,2% до 8,4%).

      Це приводить до необоротних вимірів у професійному складі трудових ресурсів: людям у зрілому віці сутужніше перемінити кваліфікацію, - словом, знижується мобільність трудових ресурсів. Уже сьогодні в ряді територій Центральної і Західної України частка обличчя літнього віку більше 30-40% і має тенденцію до росту. Також у найближчі два роки відбудуться зміни в чисельності населення в працездатному віці.

        Таким чином, в обговорюваних сьогодні програмах виходу економіки України з кризи безробіття розуміється як результат і наслідок економічної політики, і, отже, боротьбі з безробіттям не приділяється стратегічної ролі в системі мір державного регулювання. Тим часом, безробіття уже вийшло на рівень, у значній мірі визначаючий його динаміку.