Проблеми безробіття та зайнятості в Україні і шляхи їх вирішення

     Намагаючись перешкодити відпливу капіталу, західноєвропейські країни також змушені підвищувати процентні ставки, що призводить до зменшення фінансової можливості національної промисловості щодо розширення виробництва. Так, за даними Конференції британської промисловості, збільшення процентних ставок на 1% обходяться промисловості в 250 млн. фунтів стерлінгів на рік.

      Високі  процентні ставки, в свою чергу, негативно  позначаються на валютній сфері, призводять до подорожчання товарів за кордоном, отже, ведуть до скорочення виробництва на експорт, збільшення пасивного торгового балансу, викликають негативні наслідки на ринку праці. За даними американських економістів, кожний мільярд доларів дефіциту зовнішньої торгівлі призводить до втрати 52 тис. робочих місць. Економічні збитки в експортних галузях негативно позначаються на банківській системі, в наслідок чого деякі банки зазнають банкрутства.

      Отже, бюджетний дефіцит перешкоджає  розв'язанню економічних і соціальних проблем не тільки в конкретній країні, а й впливає на економічну ситуацію в інших країнах. [5]

      Досить  ефективним антиінфляційним засобом  розв'язання проблем бюджетного дефіциту є державний кредит. Слід збільшувати надходження до бюджету від продажу державних цінних паперів. Йдеться насамперед про збільшення обсягів їх продажу і перехід від переважання на ринку короткострокових облігацій до продажу середньо строкових і особливо довгострокових цінних паперів.

     Підвищення  ефективності застосування програм  державного кредитування виробничого процесу - першочергове завдання у цій сфері державних фінансів. Державні фінанси в Україні повинні більше працювати на розвиток національного виробництва. В. Опарін і В. Федосов у цьому зв'язку зауважують, що „головним завданням у сфері бюджетної політики с позиції фінансової стратегії економічного зростання має стати її переорієнтація на економічні потреби... Сприяння розвитку економіки є набагато реальнішою соціальною спрямованістю бюджету, ніж нинішня декларативність, яка не підкріплена достатнім рівнем фінансування".

     Виняткове важливе значення для фінансового  стимулювання економічного зростання має запровадження окремого бюджету розвитку або бюджету нових зобов'язань. При відсутності бюджету розвитку послідовна бюджетна підтримка пріоритетних галузей і підприємств народного господарства неможлива. Сьогодні в українській економіці у масовому масштабі спостерігається відверте лобіювання економічних інтересів окремих (далеко не пріоритетних) секторів промислово-фінансової діяльності. [8] 

       1.3. Антиінфляційне регулювання в  Україні

     Україна опинилась в умовах макроекономічної розбалансованості й фінансової нестабільності. Одна з причин такого становища - відкрита інфляція, що має як історичне коріння, яке залишилося у спадок від багаторічного існування тоталітаризму, так і серйозні прорахунки під час здійснення ринкових перетворень.

       Відсутність досвіду у приборканні інфляції призвело до того, що вона почала загрожувати не лише розвиткові економіки, а й в окремих випадках існуванню самої державності.

      Формуючи  антиінфляційну економічну програму, треба враховувати різноманітність і взаємозалежність усіх чинників, що породжують інфляцію, адже тільки тоді можна реально оцінити масштаби дії і впливу антиінфляційної програми на строки стабілізації, темпи економічного зростання та формування структури і пропозиції економіки. Антиінфляційна програма повинна бути адекватною сучасному періоду, а отже, гнучкою і повинна коригуватися відповідно до тих змін, які відбуваються в економіці на певних етапах її розвитку. Всі окремі пункти антиінфляційної програми мають логічно доповнювати один одного і діяти скоординовано і синхронно.

     Протидіяти  інфляції лише засобами жорсткої монетарної політики, пов'язаної з обмеженням зростання грошової маси, кредитів, зарплати, а в кінцевому підсумку - платоспроможного попиту, не можна, бо за таких умов підприємства починають надавати перевагу скороченню обсягів виробництва, не відмовляючись при цьому від підвищення цін на свою продукцію. Виникає замкнуте коло: спад виробництва, однією з причин якого є інфляція, у свою чергу, посилює інфляційний тиск, оскільки провокує підвищення цін і зменшує доходи бюджету. А оскільки стабілізаційні монетарні фінансові заходи не спроможні цілком ефективно спрацювати за таких умов, це потребує зміни загального напрямку антиінфляційної політики і переходу до нового його етапу. Він має базуватися на вирівнюванні умов господарювання для всіх виробників, на конкурентному стимулюванні виробництва та інвестиційної активності, яке, використавши попередні успіхи придушення самоіндукованої інфляційної хвилі, має зробити наголос на розвитку й нарощуванні.

      Отже, основою антиінфляційної програми повинні стати пріоритетні завдання тактики і стратегії виходу України з економічної кризи, а це:

1. Радикальна аграрна реформа, яка передбачатиме передачу землі в приватну власність селянам (за чисто символічну платню) із наданням їм можливості використовувати будь-які форми ведення сільгоспвиробництва. 
   Для швидкого виходу з кризи необхідна поява малих і великих ефективних 
   господарств, а це можливе тільки за умови вирішення основного питання 
   аграрної реформи - приватної власності на землю. [10]
2. Ефективна інвестиційна політика. Державні інвестиції повинні бути 
   спрямовані на розвиток найважливіших галузей (особлива увага має зосереджуватися на паливо-енергетичному комплексі, адже від нього 
   найбільшою мірою залежить ефективність функціонування всього 
   господарства України). Крім державних інвестицій, треба активно залучати й 
   іноземні, звичайно, за умов захисту національного виробництва, оскільки 
   джерела інвестиційних ресурсів, необхідні для відновлення економічного 
   зростання, нині дуже обмежені. [11]

      Суттєвим  фактором, який визначає рівень інвестиційного процесу є дуже висока ціна грошей. Щоб стимулювати діяльність комерційних банків в інвестиційні сфери, треба подбати не лише про реальне законодавство у цій сфері, а й про реальні податкові пільги, пов'язані із вкладенням грошей в інвестиційний процес. Важливим є і моральний фактор розвитку інвестиційного процесу. Інвестиційна політика комерційних банків не буде нормально розвиватися доти, аж доки вони завоюють довіру і авторитет. Це один із найвагоміших обов'язкових елементів інвестицій, і не тільки за умов інфляції. Ще один спосіб стимулювання інвестиційної діяльності - розвиток фондового ринку для залучення засобів шляхом випуску акцій, облігацій під фінансування реального проекту,

      3. Реформування системи оподаткування. Умовою ефективного інвестування  розвитку  народного  господарства  є  наявність  у  бюджеті 
необхідної кількості грошей. Один з шляхів збільшення надходжень до 
бюджету -  вдосконалення  податкової системи,  зменшення  податкового 
тиску. За таких умов багато підприємств і організацій вийдуть із тіньової 
економіки й регулярно сплачуватимуть податки.

      Нова  податкова система повинна характеризуватися  двома основними чинниками: можливостями господарюючих суб'єктів і потребами  бюджету за умови погодження потреб із можливостями господарюючих суб'єктів. Україні необхідне законодавство яке б регулювало усі сфери ринкової економіки, зокрема закони про ЦБ, акціонерні товариства, фондовий ринок, податкову систему тощо. [12]

      4. Ліквідація  дефіциту  держбюджету.   Цей   блок  антиінфляційних 
заходів повинен бути спрямованим на стримування фінансових факторів і 
передусім бюджетного дефіциту для стримування інфляції та стимулювання 
економічного зростання необхідно забезпечити такий рівень бюджетного 
дефіциту, який відповідатиме обсягам інших основних макроекономічних 
показників: обсягу ВВП і рівню зайнятості.

      Ще  одним антиінфляційним заходом  є зміна джерел фінансування бюджетного дефіциту та обмеження обсягів кредитування комерційного банківського сектору із фондів ЦБ. [13]

      5. Реальна приватизація. Важлива роль у реформі перехідного періоду 
надається   приватизації.   Крім   того,   що   вона   становить   інвестиційну 
передумову створення ринкового середовища, приватизація дає змогу не 
лише знизити витрати частини держбюджету за рахунок ліквідації дотацій та 
субсидій, а й завдяки отриманню коштів від реалізації об'єктів колишньої

державної власності поповнити прибутку. А  це є важливим тактичним заходом у боротьбі з інфляційними піками зростання цін.

      Отже, антиінфляційна програма для України має складатися з набору взаємопов'язаних заходів. У загальному вигляді вони є заходами зі створення умов для стабільного розвитку економіки країни. Для реалізації цих умов необхідно підвищити ефективність народного господарства, здійснити ресурсозбереження, зменшити витрати і ціни, наповнити ринок товарами, впорядкувати оплату праці, надалі вдосконалювати бюджетно-фінансову і грошово-кредитну системи. Фактично приборкання інфляції має бути пов'язане із внесенням координатних змін до усіх складових господарського механізму.

      Водночас  треба пам'ятати, що за умов перехідної економіки, коли ринкових інститутів ще не сформовано, коли підприємства державного сектора й далі мають порівняно м'які бюджетні обмеження, повністю подолати інфляцію не можливо. Тому антиінфляційна політика повинна бути націлена не так на припинення інфляції в загалі, як на зведення її до прийнятого рівня, який не просто пом'якшив би її найзгубніші наслідки, а й надавши інфляції контрольованості, зробив би її інструментом стимулювання економічних перетворень. [14]

2. Безробіття як  макроекономічне  явище 

       2.1. Форми безробіття і причини  його виникнення 

       Безробіття - це незайнятість у виробництві працездатного населення, яке бажає мати роботу. Розрізняють такі форми безробіття: фрикційне (добровільне), структурне, циклічне, сезонне, приховане.

       Проблема  фрикційного безробіття - проблема  тривалості перебування певної кількості людей без роботи у проміжку, коли вони залишили одну роботу і ще не  влаштувалися  на  іншу. Для оцінки величини фрикційного безробіття  необхідно врахувати дві обставини: кількість людей, що добровільно змінили роботу, і тривалість їх перебування " між роботами".

       Оскільки  фрикційне безробіття - це результат  добровільного і тимчасового  скорочення пропозиції, то в його  моделі мають бути відображені зміни  у пропозиції праці. 

Рис.1. Графік попиту та пропозиції праці 

       На  графіку (рис.1) відображене скорочення   пропозиції праці  і відповідне скорочення зайнятості. Стрілками показано зміщення пропозиції і її повернення у попередній стан.

       Структурне  безробіття, на відміну від фрикційного, стосується зрушень лінії попиту на працю. Деякі країни, зокрема Швеція, мають великий досвід у подоланні структурного безробіття. Він засвідчує, що як запобіжні та протидіючі безробіттю засоби ефективно спрацьовують: а)гнучка система освіти, здатна орієнтуватись на змінюваний попит;

б)територіальна  мобільність робочої сили;

в)бюджетно-податкова  політика, спрямована на створення  нових робочих місць;

г)доступність  інформації про стан ринку праці;

д)широка мережа закладів, де ведеться перекваліфікація працівників відповідно до нового типу.

        Циклічне безробіття прийнято  розглядати як безпосередній  наслідок недостатнього попиту. Розміщення лінії сукупного   попиту  (AD)  нижче  того рівня,  який забезпечує повну  зайнятість,  пояснювало  феномен циклічного безробіття.

     Періоди збільшення споживчих  витрат збігаються  із  зменшенням  рівня безробіття, а у період  скорочення  витрат  рівень безробіття  збільшувався.

     Особливих рис набуває  безробіття  у  постсоціалістичних країнах. Це невідповідність  визнаного(офіційного)  і  реально існуючого безробіття та у хронічному  незаповненні  вакантних робочих місць.

     Особливість українського безробіття  початку  90-х  років можна  пояснити і специфікою його  окремих видів. Незважаючи на кризовий стан економіки, циклічне безробіття  ще не набуло розмаху завдяки його штучному стримуванню шляхом дотування підприємств державного сектора. Так само гальмується повільністю ринкових перетворень і структурне безробіття, головний поштовх якому дала лише реорганізація військово-промислового комплексу. Фрикційне безробіття спричинене передусім низькою зарплатою у державному секторі.

     Намагаючись прогнозувати подальшу  ситуацію з безробіттям в Україні,  необхідно враховувати чинники,  що діятимуть як у бік збільшення, так і в бік зменшення його рівня.  Зростання, зокрема, спричинятимуть:

1) потреба  структурної реорганізації неефективної  економіки;