Проблеми безробіття та зайнятості в Україні і шляхи їх вирішення

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 01 Ноября 2011 в 19:22, курсовая работа

Описание

Болючим та небезпечним процесом економіки є інфляція, яка негативно впливає на фінанси, грошову та економічну систему в цілому, а також безробіття, яке спричиняє як недовиробництво національного продукту порівняно з потенційним рівнем, так і соціальну напруженість. Інфляція не тільки означає зниження купівельної спроможності грошей але й підриває можливість господарського регулювання, зводить нанівець зусилля по проведенню структурних перетворень, відтворенню порушених пропорцій. Безробіття приводить до падіння сукупного попиту, що негативно відбивається на виробництві, веде до збільшення злочинності, числа самогубств, шкодить фізичному та психологічному здоров’ю нації.

Содержание

Вступ 3
Інфляція, її суть та типи. Наслідки та шляхи регулювання
інфляційних процесів. 5
Сутність та види інфляції 5
Антиінфляційне регулювання 9
Монетарна політика 9
Фіскальна політика 15
1.3. Антиінфляційне регулювання в Україні 18
Безробіття як макроекономічне явище 22
Форми безробіття та причини його виникнення 22
Зв’язок між інфляцією і безробіттям. Крива Філіпса 27
Проблеми безробіття та зайнятості в Україні і шляхи їх вирішення 36
Висновки 42
Список використаної літератури 44

Работа состоит из  1 файл

Інфляція та безробіття.doc

— 235.00 Кб (Скачать документ)

      Аналіз  стану ринку праці свідчить, що існують такі тенденції сучасного  розвитку зайнятості :

      По-перше, порівняно з попередніми роками спостерігається зниження темпів зростання зайнятості й чисельності робочої сили у виробничій сфері.

      По-друге, темпи зростання зайнятості сповільнюються швидше, ніж знижується чисельність  робочої сили, про що свідчить наявність  значного за розмірами прихованого  безробіття.

      По-третє, скорочення чисельності зайнятих за темпами істотно відстає від  зниження обсягів виробництва. Це означає  накопичення надлишкової чисельності  зайнятих. її наявність пояснюється  низкою чинників: існуванням кредитно-фінансової підтримки державою окремих збиткових галузей і виробництв; стримуванням процедури банкрутства чинною системою оподаткування, що не стимулює скорочення зайвої чисельності працівників, своєрідністю проведення першого етапу приватизації.

      З усіх означених тенденцій в розвитку сфери зайнятості переважна частина має насторожувальний характер. Сучасна ситуація така, що життєво важливим для оздоровлення економіки є не лише зусилля зі збереження перспективних робочих місць, а й стимулювання організованого вивільнення і мобільності працюючих, використання для цього коштів спеціальних фондів, включаючи фонд зайнятості. Необхідно тісно пов'язати процеси роздержавлення, темпи і масштаби скорочення чисельності працівників, реструктуризації й ліквідації збиткових підприємств із заходами щодо регулювання зайнятості.

      Незайнятість стає масовим явищем, а соціальне напруження наближається до критичного рівня, тому в умовах, що склалися на ринку праці, державне регулювання зайнятості набуває особливого значення.

      Але зниження рівня прихованого безробіття частково можна досягти ліквідацією його окремих причин (нестача сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, труднощі зі збутом продукції й фінансуванням виробництва). У сучасних умовах не можна цілковито ліквідувати ці причини, аби досягнути бажаного результату, але треба розробити часткові заходи, що сприятимуть зниженню гостроти негативних наслідків прихованого безробіття. Серед яких:

      — законодавче обмеження тривалості вимушених відпусток з ініціативи адміністрації;

      — законодавче передбачення лібералізації процедури звільнення частково зайнятої робочої сили;

      — розроблення заходів соціального  захисту осіб, що перебувають у  становищі вимушеної неповної зайнятості;

      — рекомендація підприємствам про  застосування комлексу превентивних заходів, зокрема таких, як завчасне переведення працівників на інші робочі місця; надання можливості перекваліфікуватися.

      Завданням сучасного етапу в сфері регулювання  зайнятості є перехід до активної політики на ринку праці, яка, на жаль, не здійснюється зараз. В основу має бути покладена модель управління, центральними елементами якої є основні регулятори ринкової організації праці: заробітна плата як ціна послуг праці, конкуренція на ринку праці, трудова мобільність, рівень безробіття. Саме за цими параметрами здійснюється, з одного боку, саморегулювання  на ринку праці, а з іншого - відбувається втручання держави, яка реалізує координуючу, стимулюючу чи обмежуючу роль, у процес управління.

        Пріоритетними напрямками реформування  українського ринку праці є   вдосконалення системи оплати праці, розширення можливостей отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів, соціальна підтримка окремих груп; підвищення якості та конкурентоспроможномті робочої сили; сприяння ефективним і доцільним переміщенням працездатного населення; запобігання зростанню безробіття через створення робочих місць за рахунок різних джерел фінансування, впровадження механізмів звільнення  і перерозподілу зайнятих, реструктуризації економіки і піднесення вітчизняного виробництва.[16]

 

Висновки 

       Безробіття  зумовлює не лише економічні, а й  величезні соціальні втрати. Вимушена бездіяльність призводить до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних принципів. Воно негативно  позначається на психіці людини, на її фізичному здоров`ї: зростають кількість серцевих захворювань, алкоголізм тощо. Психологічні тести показують, що втрата роботи – це психологічна травма, яка за рівнем стресу поступається тільки смерті найближчих родичів та тюремному ув`язненню.

       Безробіття  є марнотратством ресурсів. Безробітні мали б зробити свій внесок у збільшення національного доходу, але не можуть реалізувати себе як працівники.

       На  жаль, легкого способу зменшити фрикційне  та очікуване безробіття немає. Уряд не може зробити так, щоб процес пошуку роботи відбувався миттєво і заробітна плата наближалася до рівноважного рівня. “Нульове” безробіття є недосяжною метою в ринковій економіці.

       Однак державна політика не безплідна у  боротьбі за зниження рівня безробіття. Програми професійної підготовки на робочих місцях, система страхування безробіття, мінімальна заробітна плата і закони, що регулюють укладення колективних договорів, часто є темами для політичних дискусій. Заходи, які здійснює держава вагомо впливають на природний рівень безробіття в економіці.

       Пов’язана з безробіттям проблема інфляції являє собою проблему в цілому економічної політики. При цьому слід враховувати багатоскладний, багатофакторний характер інфляції. В комплекс антиінфляційних заходів входять стабілізація і стимулювання виробництва, удосконалення податкової системи, створення ринкової інфраструктури, підвищення відповідальності підприємств за результати господарської діяльності, проведення певних заходів по регулюванню цін і доходів. Нормалізація грошового обігу і протидія інфляції потребує вивірених, гнучких рішень, наполегливо і цілеспрямовано втілюваних у життя.

       Пошук оптимальних форм і методів поєднання  грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики триває в Україні й досі. Одна головне завдання вже сьогодні окреслюється досить чітко. Це повне використання стимулювального потенціалу вітчизняної фінансової і монетарної системи в інтересах довгострокового і динамічного економічного зростання.

 

СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Галчинський А. Теорія грошей: Навч. посібник. - К.: Основи, 1996. 
    234-235.
  2. Грейт А. Финансовый кризис и инфляция: причины возникновения, 
    сущность   и   особенности  проявления   в   Украине/Предпринимательство 
    хозяйство и право, - 1999, - № 1 - 5- 6
  3. Моисеев С. Инфляционное таргетирование: международный опыт и 
    российские перспективы.//Вопросы экономики - 2000 - № 9-88-99
  4. Николенко Ю.В. Основи економічної теорії: Підручник: У 2 кн. Кн. 
    1: Суспільне виробництво. Ринкова економіка. - К. Либідь, 1998 - 123-130
  5. Редіна Н.І., Гордєєва Л.П. Дефіцит бюджету й основні шляхи його 
    подолання в Україні.//Фінанси України. - 2000. - № 5-93-95
  6. Нікіфоров П. Монетарна політика в системі економічної політики 
    держави: теоретичні підходи та прикладні аспекти.// Економіка України. - 
    2001 -№10-25-31
  7. Жданов В.І. Суть вимірювання інфляції та особливості управління 
    нею.//Формування ринкових відносин в Україні - 2003, - 59

      8. Лагутін В.Д. Монетарна і фіскальна політика у стратегії економічного зростання.//Фінанси України. - 2002 - № 8. - 11-18

      9. Белоусов Р. Инфляция: факторы, механизм, стратегия преодоления.//Экономист. - 1996. - № 4 - 39 - 41

  1. Таомашик Л.С. Основні принципи антиінфляційної економічної 
    політики.//Фінанси України - 1999 - № 10 - 95-99
  2. Т. Ковальчук. Основные факторы инфляции в Украине.//Экономика 
    Украины - 1996. - № 3 - 36 - 37

      12. Дагаев А. Приведет ли снижение налогов к увеличению инвестиций?//Мировая экономика и мировые отношения. - 2001. - № 1 - 68

      13. Гриценко А. Стабільність грошової одиниці як ціль монетарної політики .//Вісник НБУ. - 2002 - № 5 - 20

  1. Т. Ковальчук. Основные факторы инфляции в Украине/Экономика 
    Украины - 1996. - № 4 - 31 - 32
  2. Радіонова І..Ф. Макроекономіка та економічна політика: Підручник для студентів економічних спеціальностей вищих навчальних закладів. - К.:Таксон, 1996.
  3. Покрищук П., Ковальський А., Пазюк Л. Ринок праці України:сучасні тенденції зайнятості населення. – Україна: аспекти праці, №5, 1998
  4. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посібник. Вид. 2-ге, стереотипне. – К.: Либідь, 2002. – 616 с.

Информация о работе Проблеми безробіття та зайнятості в Україні і шляхи їх вирішення