Сучасні проблеми народонаселення і міжнародної міграції робочої сили

Міністерство освіти і науки  України

Київський національний торговельно-економічний  університет

Вінницький торговельно-економічний  інститут

Кафедра філософії та економічної  теорії

 

 

 

 

Курсова робота

з дисципліни «Економічна  теорія»

 

на тему № 71 «Сучасні проблеми народонаселення і міжнародної міграції робочої сили»

 

 

 

 

 

                                                                               Студентки ІІ курсу групи ДФ-21

                                                                               денної форми навчання

                                                                               Обліково-фінансового факультету

                                                                               Будник В.В.

 

                                                                               Науковий керівник

                                                                               доц. Осіпова Л.В.

 

 

Вінниця 2010

Зміст

 

Вступ………………………………………………………………………………….3

1. Сутність, види та причини міграції робочої сили………………………………6

2. Світові проблеми народонаселення  та міграції робочої сили………………...15

3. Шляхи вирішення проблем народонаселення  і міграції робочої сили……….30

Висновки та пропозиції…………………………………………………………….42

Список використаних джерел……………………………………………………..46

Додатки……………………………………………………………………………...49

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

  Кожна молода людина, яка вже визначилась з вибором своєї майбутньої професії, безумовно, повинна докласти максимум зусиль для того, аби стати справжнім професіоналом. Саме тому студентам необхідно набути широких знань з багатьох предметів. Для нас, майбутніх фінансистів, дуже важливо якнайкраще оволодіти знаннями з дисципліни «Економічна теорія», адже це дасть змогу у майбутньому вміти добре орієнтуватися в економічній ситуації не тільки нашої країни, але й всього світу.

Розвиток народного господарства будь-якої країни можливий лише за певної чисельності населення, яке здійснює виробництво товарів і послуг, необхідних для життя суспільства. Виробництво засобів існування та послуг становить суть господарювання людей. Без цього існування суспільства неможливе. Виходячи з того, що людина є основним творцем суспільного багатства, можна стверджувати, що чисельність населення та кваліфікація його працездатної частини є фактором, який обумовлює можливості економічного розвитку.

Через лавиноподібне зростання населення на планеті у людства з’являються все нові і нові проблеми. Значне місце серед них займає міжнародна міграція робочої сили, яка ускладнює політичні відносини між державами. Міжнародна міграція робочої сили – це стихійне переміщення працездатного населення з одних країн в інші. Джерелами її є різні форми відносного перенаселення. 

Якщо раніше міжнародна міграція робочої  сили і вивезення капіталу відбувалися  переважно в одному напрямі, то в сучасних умовах розвинені країни, які експортують капітал, часто ввозять дешеву робочу силу з країн, що розвиваються. Останні, імпортуючи капітал, експортують робочу силу. Це явище закономірне, оскільки вивезення капіталу супроводжується розвитком капіталістичних відносин і зростанням відносного перенаселення, розоренням дрібних виробників та їхньою вимушеною еміграцією у пошуках роботи.

  Міжнародна міграція робочої сили у своєму класичному вигляді притаманна передусім господарству розвинених країн і є важливим засобом привласнення монополіями надприбутків від імпорту дешевої робочої сили з менш розвинених країн, колишніх колоній і залежних держав.

Проте не слід вважати, що розвинені  країни приймають усіх бажаючих і  вимушених виїздити до цих країн у пошуках заробітку. Все жорсткішою стає еміграційна політика останнім часом у країнах Заходу. Вони відбирають насамперед висококваліфікованих працівників і спеціалістів, одержуючи значні прибутки за рахунок економії витрат на фахову їх підготовку.

Питання народонаселення та міграції робочої сили у системі міжнародних відносин були і є предметом дослідження багатьох вчених. Зокрема, у працях зарубіжних економістів Дж. Борхаса, С. Брю, П. Кругмана, К. Макконнелла, Я. Мінсера, А. Роя знайшли відображення проблеми управління імміграційними потоками. З’ясуванню теоретичних проблем міграційних переміщень населення і їх кількісної оцінки присвячені наукові розробки вчених країн СНД – Ж. Зайончковської, Т. Заславської, Л. Рибаковського, І. Цапенко. Окремі аспекти народонаселення та міграції робочої сили досліджують сьогодні українські вченні В. Будкін, Ф. Заставний, Б. Лановик, О. Позняк, А. Філіпенко, О.Хомра.

Отже, актуальність теми курсової роботи зумовлюється необхідністю дослідження  проблем народонаселення та міжнародної міграції робочої сили у сучасному світі.

Метою курсової роботи є аналіз сучасних проблем народонаселення і міжнародної  міграції робочої сили та шляхів їх вирішення.

Завданням даної роботи є:

• з’ясувати теоретичні аспекти народонаселення та міжнародної міграції робочої сили;
• проаналізувати світові проблеми народонаселення та міжнародної міграції робочої сили; 
• визначити шляхи вирішення проблем народонаселення та міжнародної

міграції робочої сили.

Об’єктом роботи є стан світової економіки під впливом проблем народонаселення та міжнародної міграції робочої сили.

Предметом дослідження виступають процеси народонаселення та міграції робочої сили.

Економічний та соціальний розвиток людства на початку ХХІ  ст., відбувається в умовах поглиблення глобалізаційних процесів. Ці тенденції є тими загальними економічними аспектами, які породжують міжнародну міграцію робочої сили. Сучасні проблеми народонаселення та міграції робочої сили безперечно пов’язані з міжнародним рухом капіталу, міжнародною торгівлею, зайнятістю та безробіттям населення, а також з міжнародною економічною інтеграцією.

Під час написання курсової роботи було використано 32 джерела інформації. Серед них наукові праці Н.І. Карпачової, Н.Г. Леонтія, В. Черешнюка, Н.Г. Ваврищука, Б.М. Одягайла, Ю.Г. Козака та ін.

Методологія дослідження грунтується на загальнотеоретичному методі. При розв’язанні зазначених у роботі завдань використовуються методи логічного, системно-структурного аналізу економічних процесів та зв’язків, а також статистичного, порівняльного та діалектичного підходів.

Курсова робота складається із вступу, трьох пунктів, висновків та пропозицій. Її текст викладено на 53 сторінках, містить 3 таблиці, 3 рисунки, 4 додатки.

 

 

 

 

 

1. Сутність, види та причини міграції робочої сили

 

Як форма міжнародних економічних  відносин міграція робочої сили виникає і розвивається водночас зі становленням і еволюцією міжнародної міграції капіталу, міжнародної торгівлі. Інтенсивно цей процес відбувався наприкінці XVIII – на початку XIX ст. із здійсненням промислової революції та формуванням технологічного способу виробництва, заснованого на машинній праці. Міграція робочої сили нині охоплює весь світ: як його розвинуту частину, так і відсталу периферію.  
 Міграція робочої сили – це переміщення працездатного населення як у межах однієї країни, так і з однієї країни в іншу, пов’язане зі зміною місця проживання та роботи [23, c. 49]. Залежно від ознак, за якими їх класифікують, міграції можуть бути зовнішніми і внутрішніми для даної країни, стаціонарними і тимчасовими (сезонними, маятниковими) (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Види міграцій

Існують різні критерії  класифікації видів міжнародної міграції робочої сили. За напрямами її руху розрізняють еміграцію, імміграцію й рееміграцію.

Еміграція – це виїзд робочої сили з однієї країни в іншу.  
Імміграція – це в’їзд робочої сили до приймаючої країни.   
Рееміграція – повернення робочої сили в країну еміграції.

Залежно від рівня кваліфікації можлива міграція як малокваліфікованої робочої сили, так і висококваліфікованих спеціалістів. Перший із цих потоків спрямований переважно з країн, що розвиваються, в розвинуті.

Для другого потоку характерне переміщення  спеціалістів між розвинутими країнами, наприклад, всередині ЄС, а також  їхня імміграція в розвинуті країни з країн, що розвиваються. Цей процес дістав назву «відплив умів». Він може відбуватися як у явній формі, коли спеціаліст переїжджає в іншу країну, або ж залишається в ній після завершення освіти, так і в прихованій, коли він нікуди не виїжджає, але влаштовується на роботу на підприємство, яке належить іноземному капіталу.

Міграція висококваліфікованих спеціалістів набуває дедалі більшого розмаху. Виїжджаючих  спеціалістів приваблює передусім вищий рівень заробітної плати і побутових умов у розвинутих країнах, а також більші можливості для професійного зростання.

З точки зору соціальної структури  виділяють міграцію робітників і  міграцію інтелігенції, переважно науково-технічної, яка стала особливо помітною після  Другої світової війни.

За характером організації міграційних  потоків можлива добровільна міграція, тобто вільне переміщення робочої сили та її в’їзд у країну на певний строк, та примусова міграція – виселення громадян із своєї країни на основі рішення судових організацій. Існує також організована міграція, тобто законна, на основі міжнародних угод, які визначають чисельність мігруючих, порядок їхнього працевлаштування тощо, і нелегальна міграція – самовільне переміщення населення за межі своїх країн.

За часовими параметрами існує:

- сезонна (кочова) міграція — виїзд робочої сили з однієї країни в іншу на певний період часу (наприклад, із Італії у Францію восени для збирання винограду) з поверненням на Батьківщину;

- тимчасова (поворотна) міграція — виїзд населення із однієї країни в іншу на певний період часу, як правило, не більше одного року (наприклад, із України в Португалію для проведення будівельних робіт);

- маятникова міграція — періодичний або часто повторюваний виїзд населення з країни, де воно постійно проживає, на роботу в іншу, як правило, сусідню країну; вона характерна для населення прикордонних районів (наприклад, поляки їздять працювати в прикордонні німецькі землі);

- постійна (безповоротна) міграція — виїзд населення в іншу країну на постійне місце проживання (наприклад, виїзд єврейського населення із України до Ізраїлю на постійне місце проживання).

За просторовими параметрами можлива:

- зовнішня міграція — переміщення населення за межі своєї країни (наприклад, за межі України);

- внутрішньоконтинентальна міграція — переміщення населення в межах одного континенту (наприклад, переміщення робочої сили між країнами Європи);

- міжконтинентальна міграція — переміщення населення за межі континентів (наприклад, переміщення населення між Європою і Америкою).

Як свідчить практика, види міграції робочої сили постійно зазнають змін залежно від змін у міжнародному середовищі.

Різноспрямовані потоки трудових ресурсів, що перетинають національні кордони, утворюють міжнародний ринок  праці, який функціонує у взаємозв’язку з ринками капіталу, товарів та послуг. Інакше кажучи, міжнародний ринок робочої сили існує у формі трудової міграції.

Перший великий міжнародний  ринок робочої сили виник у  середині XIX століття. Ним стала Північна Америка, де бурхливо розвивався капіталізм. Міжнародна міграція сюди мала дуже значні масштаби. Спочатку основними районами еміграції були Ірландія та Англія. А починаючи з кінця XIX ст. ними стають менш розвинені в економічному плані Східна та Південно-Східна Європа. Сьогодні на цьому ринку попит здебільшого задовольняється емігрантами з Мексики та країн Карибського басейну. Тут постійно працює біля 5 % всієї робочої сили, а це 5 – 12 млн осіб, які є іммігрантами [14, с. 203].

Другий великий міжнародний  ринок робочої сили виникає у Західній Європі. Специфіка економічного розвитку деяких країн цього регіону, особливо Німеччини та Франції, змушує їх до залучення іноземної некваліфікованої робочої сили. Поки що попит задовольнявся здебільшого за рахунок населення італійського, турецького, іспанського та португальського походження. Сьогодні на цей ринок емігрує дуже багато населення з країн колишнього соціалістичного блоку. Емігранти становлять 4 – 7 млн осіб. В різних країнах ЄС їх частка у сукупній робочій силі неоднакова: Франція –  8 %, Німеччина –  9 %, Швейцарія – 30 %, Люксембург – 33 % [14, c. 203].

Інший міжнародний ринок робочої  сили в Європі це скандинавський ринок. Задовольняється він здебільшого за рахунок емігрантів з Фінляндії та Прибалтійських країн.

Достатньо місткий міжнародний ринок робочої сили існує в районі Перської затоки, а точніше, в невеликих нафтодобувних країнах арабського світу, куди мігрують робітники з країн Близького та Середнього Сходу. Тут мігранти складають 3 – 5 млн осіб. Частка іммігрантів у робочій силі становить: в ОАЕ – 97 %, Катарі – 96 %, Кувейті – 87,5 %, Саудівській Аравії –  48 %, Бахрейні –  46 %, Омані –  40 % [14, c. 204].