Діагностика фінансового стану підприємства на прикладі ВАТ «Златодар»

∆С_N = С₁  /І_Ц  - С₀ ,                                                    (1.7)

де ∆С_N – зміна собівартості за рахунок зміни обсягу продукції.

З огляду на це, вплив зміни  цін на розмір чистого прибутку можна  визначити в такий спосіб (формула 1.8):

                                            ∆ЧП_Ц = ∆В_Ц  - ∆С_Ц ,                                  (1.8)

де ∆ЧП_Ц – зміна чистого прибутку за рахунок зміни ціни.

Вплив зміни розмірів адміністративних витрат і інші операційні витрати  можна розрахувати за формулою (1.9):

∆ЧП_В = -[(АВ₁+ІОВ₁)-(АВ₀+ІОВ₀)],                     (1.9)

де ∆ЧП_В – зміна чистого прибутку за рахунок зміни адміністративних і інших операційних витрат;

АВ₁, АВ₀ – адміністративні витрати за звітній і попередній періоди відповідно;

ІОВ₁, ІОВ₀ – інші операційні витрати за звітній і попередній періоди відповідно.

Вплив зміни величини інших  операційних доходів знаходимо  як:

∆ЧП_ІОД=ІОД₁-ІОД₀,                                             (1.10)

де ∆ЧП_ІОД – зміна чистого прибутку за рахунок зміни інших операційних доходів;

ІОД₁, ІОД₀ – інші операційні доходи за звітній і попередній періоди відповідно.

Вплив величини сплаченого податку на прибуток знаходимо як:

∆ЧП_ПНП = -(ПНП₁ - ПНП₀),                                      (1.11)

де ∆ЧП_ПНП – зміна чистого прибутку за рахунок зміни податку на прибуток;

ПНП₁, ПНП₀ – податок на прибуток у звітному й попередньому періодах відповідно.

1.2 Показники фінансової стійкості підприємства

Фінансова стійкість –  одна з найважливіших характеристик  фінансового стану підприємства. Під фінансовою стійкістю розуміють  стабільність діяльності підприємства з погляду  довгострокової перспективи.

Для розрахунків використовуються данні балансу підприємства.

Фінансову стійкість підприємства прийнято оцінювати за такими критеріями:

1) забезпеченість запасів  і витрат стабільними джерелами  фінансування.

Абсолютні показники, що відображають різний ступінь охоплення різних видів джерел фінансування запасів  і витрат:

- власні оборотні кошти  (ВОК):

ВОК = ВК  - НА,                                         (1.12)

де ВК – власній капітал;

     НА – необоротні активи підприємства.

2) загальна величина основних  джерел формування запасів:

З = ВЗ + НВ + ГП +Т,                                              (1.13)

де З – запаси;

ВЗ – виробничі запаси;

НВ – незавершене виробництво;

ГП – готова продукція;

Т – товари.

Для того, щоб зробити  висновки про фінансову стійкість  підприємства необхідно порівняти  запаси та джерела їх формування (власні оборотні кошти, довгострокові –  ДК та короткострокові кредити –  КК). Існує чотири типи фінансового  стану підприємства:

а) абсолютна фінансова стійкість: З <= ВОК;

б) нормальна фінансова стійкість: З <= ВОК + ДК;

в) нестійкий фінансовий стан: З <= ВОК +ДК + КК;

г) кризовий фінансовий стан: З >= ВОК + ДК + КК;

3) наявність власних стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

Оптимальність співвідношення власного капіталу й позикового капіталу (ПК) характеризують фінансову незалежність і стійкість. Оцінка за цим критерієм  виробляється за допомогою критерію капіталізації і покриття.

Розглянемо коефіцієнти  покриття (К_П):

а) частка ВОК в активах:

К_П = ВОК/А,                                                     (1.14)

де А – активи підприємства.

б) забезпеченість оборотними активами ВОК:

К_ЗОА = ВОК/ОА,                                                  (1.15)

де К_ЗОА – коефіцієнт забезпеченості оборотними активами;

ОА – оборотні активи підприємства.

в) забезпеченість запасами власних оборотних коштів:

К_ЗЗ = ВОК/З,                                                   (1.16)

де К_ЗЗ – коефіцієнт забезпеченості запасами.

г) коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів (К_М):

     К_М= Г_К/ВОК,                                                   (1.17)

де Г_К – грошові кошти підприємства в національній валюті. 

1.3 Ліквідність і платоспроможність підприємства

Одним з найважливіших  критеріїв фінансового положення  підприємства є оцінка його платоспроможності, під якою прийнято розуміти здатність  підприємства розраховуватися по своїх  довгострокових зобов'язаннях. Отже, платоспроможним  є те підприємство, у якого активи більше, ніж зовнішні зобов'язання.

Здатність підприємства платити  по своїх короткострокових зобов'язаннях  називається ліквідністю. Інакше кажучи, підприємство вважається ліквідним, якщо воно в стані виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізуючи поточні активи.

Поняття платоспроможності  і ліквідності підприємства дуже близькі, але друге (ліквідність) є  більш ємним: від ступеня ліквідності  залежить платоспроможність.

Задача аналізу ліквідності  балансу виникає в умовах ринку  у зв’язку з посиленням твердості  фінансових обмежень і необхідністю надання оцінки кредитоспроможності  підприємства, тобто  його здатності  вчасно і цілком розраховуватися  по усім своїм зобов'язанням. Основне завдання аналізу ліквідності балансу – перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розрахуватися за зобов’язаннями власним майном у визначені періоди часу. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу варто відрізняти ліквідність активів, що визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх у кошти. Чим менше час, котрий буде потрібен, щоб даний вид активів перетворився в гроші, тим вище його ліквідність.

Аналіз ліквідності балансу  полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих по ступені їхньої ліквідності  і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими по термінах їхнього погашення  і розташованими в порядку  зростання термінів.

У залежності від ступеня  ліквідності, тобто  швидкості перетворення в кошти , активи підприємства розділяються на наступні групи:

А1) Найбільш ліквідні активи – до них відносяться всі статті коштів  підприємства і короткострокових фінансових вкладень.

А2) Швидко реалізовані активи – дебіторська заборгованість за товари та послуги, за розрахунки.

А3) Повільно реалізовані активи – запаси і витрати.

А4) Важко реалізовані активи – статті розділу 1 активу, за винятком статей цього розділу, включених у попередню групу.

Пасиви балансу групуються по ступені терміновості їхньої оплати:

П1) Найбільш термінові зобов'язання – до них відноситься кредиторська заборгованість і позики непогашені в термін.

П2) Короткострокові пасиви – короткострокові кредити і запозичені кошти.

П3) Довгострокові пасиви – довгострокові кредити і позики.

П4) Постійні пасиви – джерела власних коштів.

Для визначення ліквідності  балансу варто зіставити підсумки наведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце наступні співвідношення: А1 > П1; А2 > П2; А3 > П3; А4 < П4.

Виконання перших трьох нерівностей  з необхідністю призводить до виконання  і четвертої нерівності, тому практично  істотним виявляється зіставлення  підсумків перших трьох груп по активу і пасиву. Четверта нерівність носить "балансуючий" характер і в  той же час має глибокий економічний  зміст: його виконання свідчить про  дотримання мінімальної умови фінансової стійкості – наявності у підприємства власних оборотних коштів, а це мінімальна умова фінансової стійкості.

 У випадку, коли  одне чи декілька нерівностей  системи мають знак, протилежний  зафіксованому в оптимальному  варіанті, ліквідність балансу в  більшій чи меншій ступені  відрізняється від абсолютної. При  цьому недолік засобів по одній  групі активів компенсується  їхнім надлишком по іншій групі,  хоча компенсація при цьому  має місце лише по вартісній  величині, оскільки в реальній  платіжній ситуації менш ліквідні  активи не можуть замістити  більш ліквідні.

Зіставлення найбільш ліквідних  засобів і швидко реалізованих активів  з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє з'ясувати поточну ліквідність. Порівняння ж повільно реалізованих активів  з довгостроковими пасивами відбиває перспективну ліквідність.

Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність (чи неплатоспроможності) підприємства на найближчий до розглянутого моменту проміжок часу. Перспективна ліквідність являє собою прогноз  платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів (з яких у відповідних групах активу і пасиву представлена, звичайно, лише частина, тому прогноз досить наближений).

Аналізувати платоспроможність можна за допомогою відносних показників ліквідності:

1) коефіцієнт  загальної ліквідності (К_З.Л.):

К_З.Л. = (А1 + А2 + А3) / (П1 + П2).                                     (1.18)

2) коефіцієнт проміжної  ліквідності (К_П.Л.):

К_П.Л.. = (А1+ А2 )/ (П1 + П2).                                         (1.19)

3) коефіцієнт абсолютної  ліквідності (К_А.Л.):

К_А.Л. = А1 /(П1 + П2).                                                (1.20)

Значення коефіцієнта  абсолютної ліквідності, що рекомендується, знаходиться в діапазоні від 0,05 до 0,2.

При аналізі платоспроможності  підприємства доцільно розрахувати  коефіцієнт платоспроможності. Розрахунок даного коефіцієнта необхідний для  того, щоб показати, наскільки в  силу негативних факторів можуть бути скорочені надходження грошових коштів, щоб при цьому була можливість проводити необхідні платежі.

                                                К_{платоспр.} = В / ОВ,                                         (1.21)

де ОВ – операційні витрати (матеріальні витрати, затрати на оплату праці,                      відрахування на соціальні заходи, амортизація та інші операційні витрати).

Необхідно також відмітити, що мінімальною умовою платоспроможності  підприємства є наявність власного обігового капіталу (дивитись формулу 1.12).

1.4 Показники рентабельності підприємства

В умовах ринкових відносин велика роль показників рентабельності продукції, що характеризують рівень прибутковості (збитковості) її виробництва. Рентабельність – показник, що характеризує фінансові  результати й ефективність діяльності підприємства. Показники рентабельності вимірюють доходи підприємства з  ряду позицій і групуються відповідно до  цих позицій.

Показники рентабельності є  відносними характеристиками ефективності діяльності підприємства. Вони характеризують відносну прибутковість підприємства, вимірювану у відсотках до  витрат чи капіталу з різних позицій.

У той же час показники  рентабельності є найважливішими характеристиками фактичного середовища формування прибутку і доходу підприємства. З цієї причини  вони є обов’язковими елементами порівняльного аналізу й оцінки фінансового стану підприємства.

По-перше, потрібно визначити рентабельність активів підприємства. Для визначення рентабельності активів, необхідно розрахувати такі показники:

1) рентабельність сукупного  капіталу, активів (R_А):

R_А = П/СК,                                                     (1.22)

де П – прибуток від  звичайної діяльності;

СК – сукупній капітал (активи).

2) рентабельність власного  капіталу (R_ВК):

R_ВК = ЧП/ВК,                                                    (1.23)

де ЧП – чистий прибуток.

Усі ці коефіцієнти залежать від структури капіталу і характеризують ефективність використання сукупного  капіталу й окремих його частин.

Далі необхідно визначити  рентабельність продукції. Для цього  необхідно розрахувати такі показники: