Ефективність інноваційної діяльності на підприємствах харчової промисловості на прикладі ВАТ «Галактон»

93

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ І ПРАВА

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка і організація інноваційної діяльності»

на тему:

Ефективність інноваційної діяльності на підприємствах харчової промисловості на прикладі ВАТ «Галактон»

Виконав:

Студент ф-ту ЕіМ_3_6

Шум О.Д.

Научний Керівник:

Левченко Ю.Г.

Київ 2012

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ І.  Теоретичні основи здійснення інноваційної діяльності підприємств ……………………………………………………………………… 6

1.1  . Сутність і напрямки інноваційної діяльності підприємства …………….. 6

1.2  . Сучасні організаційні форми реалізації інновацій …………………….... 16

1.3  . Види ефектів інноваційної діяльності ………………………………….... 22

Висновки до Розділу І ………………………………………………………..... 37

РОЗДІЛ ІІ .  Аналіз ефективності виробничо – господарської діяльності підприємства, економічна оцінка ……………………………………………... 39

2.1  . Аналіз фінансового стану ВАТ «Галактон» …………………………….. 39

2.2. Аналіз прибутку та рентабельності ВАТ «Галактон …………………..... 45

2.3. Аналіз інноваційної діяльності ВАТ «Галактон» ……………………….. 47

Висновки до розділу ІІ ……………………………………………………….... 51

Розділ ІІІ. Обгрунтування проекту впровадження нової ліні по виробництву продукції в  ПЕТ – пляшку і система управління ним ………………………. 52

3.1. Оцінка ефективності реалізації проекту ………………………………..... 52

3.2. Формування системи управління проектом впровадження ПЕТ – лінії.. 74

Висновки до Розділу ІІІ ……………………………………………………….. 79

Загальні висновки …………………………………………………………….... 80

Список використаної літератури …………………………………………….... 82

Додатки ………………………………………………………………………..... 85

Вступ

В економіці України, яка реформується, надзвичайно важливе значення має ви­роблення і проведення промислової політики, що забезпечує такі структурні перетво­рення народного господарства країни, які дозволять їй сформувати високоефектив­ний промисловий комплекс, здатний випускати конкурентоспроможну продукцію світо­вого рівня. Каталізатором структурних змін є інноваційна сфера, спрямована на за­міну застарілих технологій більш прогресивними.. Без інноваційного піднесення, віднов­лення основного капіталу неможливий вихід з економічної кризи. Це підтверджується досвідом промислово розвинутих країн, економічне зростання яких на 90% забезпе­чується за рахунок впровадження в промисловість нових знань і технологій.

У ринковій економіці держава не може змусити підприємства впроваджувати інно­вації, проте вона може створити для цього сприятливі умови й особливо підтримува­ти окремі напрями науково-технічного розвитку країни за допомогою цілеспрямова­них і обмежених заходів впливу. Це має дістати своє відображення у виробленні та реалізації відповідної інноваційної політики як найважливішої складової економічної політики. Необхідність державного втручання у процес впровадження інновацій зу­мовлюється тривалістю науково-виробничого циклу, високими витратами і невизна­ченістю кінцевого результату. Ринок не може вирішити проблему довгострокових ризикових інвестицій. Ці функції повинна взяти на себе держава.

Інновації здійснюються під впливом інституціональних, економічних, технологіч­них та організаційних факторів. Їх оптимальне поєднання створює умови для ефективного впровадження та використання нововведень. Основними складовими сучас­ної парадигми науково-технічного розвитку стають: зростаюча взаємозалежність між ринками капіталу та новими технологіями, швидкий розвиток "інноваційної економі­ки", посилення соціальної орієнтації нових технологій, глобальний характер створен­ня та використання знань, технологій, продуктів та послуг. Дослідження проблем “інно­ваційної економіки” особливо актуальним як для Росії, так і для України, оскільки процес формування національних інноваційних систем нового типу тут тільки розпо­чинається. Наприклад Частка України у світовому обсязі торгівлі наукоємною продукцією становить 0,1%, що на порядок менше часток Польщі і Китаю і на два порядки - Німеччини.

Важливим фактором, який стримує формування і проведен­ня інноваційної політики, є низький рівень інноваційної культури в суспільстві, що виявляється не тільки в стереотипах масової свідомості, але й згубно позначається на системі прийняття рішень у державі.

Оскільки інновації пронизують усе сучасне життя, розробка основ інноваційної культури, впровадження її не тільки в науку, технологічні процеси, але й у світоглядні орієнтації сучасної людини є принциповою вимогою для того, щоб не відстати від життя і не виявитися на його узбіччі.

Разом з тим інноваційна ідеологія, що формується, зумовлює чимало негатив­них наслідків, тому вона вимагає істотного світоглядного коригування. Ці завдання якраз можна розв'язати за допомогою розробки проблем інноваційної культури. Інно­ваційна ідеологія в сучасному її вигляді пов'язана із закликами до безмежної, імпера­тивної інноваційності, що в умовах постійної загрози глобальних проблем і катаст­роф є небезпечним.

Мене, як майбутнього фахівця, а саме економіста дуже зацікавила дана тема, адже вона являється дуже актуальною для України, бо наша держава прагне вступити до Європейського співтовариства як гідний член, але відомо, що в розвинутих країнах основний відсоток приросту валового національного продукту і ВВП досягається завдяки реалізації інноваційних проектів.

Метою написання курсової роботи було проаналізувати сучасний стан інноваційної діяльності промислових підприємств на прикладі міста Києва – столиці нашої держави, показати основні тенденції розвитку, виявити проблеми і запропонувати шляхи їх вирішення.

          Звідси випливає, що об’єктом мого дослідження були промислові підприємства міста Києва,а саме ВАТ «Галактон», предмет дослідження – інноваційна діяльність на прикладі промисловості.

РОЗДІЛ І Теоретичні основи здійснення інноваційної діяльності підприємств

1.1               Сутність і напрямки інноваційної діяльності підприємства

          Темою моєї курсової роботи являється інноваційна діяльність підприємств, але зрештою що взагалі таке інновації і інноваційна діяльність, яка економічна сутність криється під цими термінами?

Відповідно до Закону України "Про інноваційну діяльність" інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентноздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.  Інновації — якісні зміни у виробництві - можуть стосуватися техніки, технології, форм організації виробництва і управління. Характерними рисами інновацій, що відрізняють їх від незначних кількісних змін у техніч­ній базі виробництва (дрібних технічних удосконалень), є якісний стрибок внаслідок реалізації винаходів (критерій новизни), а також високий економічний та соціальний ефект від інновацій (критерій ефективності). Багато авторів ідентифікують поняття «нововведення» і «інновація». Це поширено як у вітчизняній  так і в західній літературі, де інновація є синонімом нововведення. Але між цими поняттями існує розходження. Нововведення найчастіше розглядається як об’єкт впровадження на підприємстві нової продукції, техніки, технології, методу управління. Інновація ж сприймається як цілеспрямована діяльність підприємства по формуванню, сприйняттю, реалізації і наступному поширенню нововведення. Таким чином, нововведення може бути елементом інновації, але не її аналогом.

Відомі різноманітні підходи до класифікації інновацій. Тут наведені деякі типології, які найчастіше використовуються в спеціальній літературі.

1) За типом нововведення:

—матеріально-технічні - це нові продукти, техноло­гії, машини, устаткування, види енергії, конструктивні матеріали тощо;

—соціальні - професійна підготовка, перепідготовка та підвищен­ня кваліфікації персоналу, стимулювання його творчої діяльності, поліпшення умов і рівня безпеки праці, охорона здоров'я людини й навколишнього природного середовища тощо;

—економічні - прогнозування і планування, фінан­сування, кредитування, ціноутворення, мотивація та оплата пра­ці, система оподаткування, оцінка результатів господарської діяль­ності ;

—організаційно-управлінські - нові методи та форми організації діяльності підприємства (нові організаційні структури управління, форми організації виробництва і праці);

—правові (юридичні) - нові закони та нормативно-правові доку­менти, що регулюють і визначають діяльність підприємства.

2) За інноваційним потенціалом:

—радикальні (базові);

—комбінаторні (використання різноманітних сполучень);

— модифіковані (що покращують, доповнюють).

3) За становленням до свого попередника:

—що заміщають (замість застарілого);

—що відміняють (виключають виконання операцій);

— нові (аналогів немає).

4) За обсягом застосування:

—системні (технологічні, організаційні і т. п.);

—стратегічні (принципи управління, виробництва і т. п.).

5) Ступінь новизни:

— новинки світового масштабу;

— новинки в країні або галузі;

— новинки на підприємстві.

6) Від глибини внесених змін:

— радикальні (базові);

— поліпшуючі;

— модифікаційні за сферою діяльності;

— технологічні;

— виробничі;.

7) За сферою застосування:

—управлінські;

—організаційні;

—соціальні;

—промислові.

8) За етапами науково-технічного прогресу:

—наукові;

—технічні;

—технологічні;

— конструкторські;

— виробничі;

— інформаційні.

9) За ефективністю:

—економічна;

—соціальна;

—екологічна;

––інтегральна.

Потрібно також зазначити, що значення терміну „інновація” залежить від конкретної цілі дослідження, вимірювання або аналізу об’єкту. У зв’язку з цим розрізняють такі основні типи інновацій:

      товарна інновація – введення нового продукту;

      технологічна інновація – введення нового методу виробництва; ринкова інновація – створення нового ринку товарів або послуг;

      маркетингова інновація – освоєння нового джерела постачан­ня сировини або напівфабрикатів;

      управлінська інновація – реорганізація структури управління;

      соціальна інновація – впровадження заходів щодо покращення життя населення;

      екологічна інновація – впровадження заходів щодо охорони навколишнього середовища.

Впровадження інновацій підпорядковується залежності від так званого життєвого циклу інновацій. Життєвий цикл інновації починається з моменту виникнення інтенції (це ідея, пропозиція або проект, які після опрацювання перетворюються в інновацію) і містить в собі такі етапи: підготовка, дослідження, розробка, освоєння, використання і заміна.      

              Життєвий цикл інновації пов’язується з життєвим циклом виробу, тобто залежність кількості збуту від часу, і містить такі фази:

1  –  впровадження виробу у сферу споживання, впровадження на ринок,

2        –  фаза зростання, у зв’язку з розширенням споживання,

3–  фаза зрілість,

4 –  фаза насичення споживчих потреб,

5–  фаза спаду внаслідок підвищення вимог споживачів і можливості задоволення потреб іншими виробами або наступними інноваціями (рис. 1.1)

Рис. 1.1  Життєвий цикл інновації виробу

Виробництво

одиниць

               Впровадження   Зростання     Зрілість        Насичення              Спад            Час

         Зміст фаз життєвого циклу інновації виробу є таким: впровадження – на цій фазі проводиться розробка виробу, визначається стратегія виробничої діяльності, а також потенційні споживачі знайомляться з характеристиками виробу, виробник еластично реагує на бажання, зауваження, рекламації споживачів, впровадження супроводжується підвищеними затратами на виробництво і реалізацію. Фаза зростання –  настає тоді, коли визначилися потреби споживачів, склалися сприятливі умови для нарощування виробництва, затрати поступово досягають рівня повністю освоєного виробництва. Фаза зрілості – пов’язана з розширенням збуту, вдосконаленням організації, модернізацією виробництва за рахунок покращення окремих параметрів виробу, в кінці фази спостерігається зниження динаміки збуту. Фаза насичення – пов’язана із зниженням економічних показників виробництва продукції, спостерігається зростання запасів, визначаються нові вимоги споживачів, відбувається старіння виробу. Фаза спаду – з’являються труднощі із збутом, значно зростають запаси, застосовуються заходи підтримки збуту, наприклад зниження ціни діє тільки на короткий час, зменшується рентабельність виробництва, визначаються шляхи заміни виробу .