Ефективність інноваційної діяльності на підприємствах харчової промисловості на прикладі ВАТ «Галактон»

Приклад 2. Виходячи з даних табл. 12.1, розрахуємо очікуваний економічний ефект при λ = 0,3 :

Е1Т = 0,3 ∙ 510 + 0,7 ∙ 405 = 436,5 тис. грн.

Е2Т = 0,3 ∙ 610 + 0,7 ∙ 440 = 491,0 тис. грн.

За максимальним значенням очікуваного економічного ефекту обирається II варіант впровадження інновацій.

Науково-технічний ефект супроводжується приростом науко­вої, науково-технічної й технічної інформації. Проте кількісно оці­нити його практично неможливо [19, с. 365].

Науково-технічні результати інноваційної діяльності мають задовольняти таким критеріям:

1.     Відповідність науково-технічних рішень сучасним технологіч­ним вимогам у промислове розвинених країнах;

2.     Новизна інновації, яка визначається:

• з точки зору її технологічної новизни: використанням но­вих матеріалів, нових напівфабрикатів і комплектуючих; отриманням принципово нових видів продукції; новими технологіями виробництва; більш високим ступенем меха­нізації й автоматизації; новою організацією (застосування нових технологій) виробничого процесу;

• з точки зору ринкового середовища: новизною для промис­ловості у світовому масштабі або ж конкретної країни; но­визною лише для підприємства;

3.     Значущість інновацій для підприємства, яка визначається ме­тою та очікуваними результатами.

Науково-технічні результати можуть бути якісними й кількісними. Науково-технічний ефект інноваційної діяльності оцінюється показниками:

•       підвищення науково-технічного рівня виробництва;

•       підвищення організаційного рівня виробництва і праці;

•       можливим  масштабом  застосування  (народногосподарським, галузевим, на рівні окремих підприємств);

•       ступенем ймовірності успіху (значним, помірним, низьким);

•       кількістю зареєстрованих охоронних документів (авторських свідоцтв, патентів, ноу-хау, ліцензій тощо);

•       збільшенням частки нових інформаційних технологій;

•      збільшенням частки нових технологічних процесів;

•      підвищенням рівня автоматизації й роботизації виробництва;

•      зростанням кількості науково-технічних публікацій;

•      підвищенням конкурентоспроможності підприємства та його товарів на вітчизняних і закордонних ринках.

У тих випадках, коли науково-технічні результати можна оціни­ти у вартісному вимірі, стає можливим визначити економічний ефект. Науковий ефект, що є результатом фундаментальних та прик­ладних досліджень, оцінюють через потенційний економічний ефект. Науково-технічні результати прикладних та дослідно-конст­руктивних розробок оцінюють, в основному, через очікуваний еконо­мічний ефект. У роботі [19, с. 363] зазначено, що 15 % результатів прикладних досліджень характеризуються потенційним економіч­ним ефектом і 85 — очікуваним (щодо подальшого використання прикладних досліджень). Технічний ефект, одержаний завдяки впро­вадженню дослідно-конструкторських розробок та їх використання в народному господарстві, оцінюється фактичним економічним ефек­том. При цьому результати на 70 % визначаються фактичним еконо­мічним ефектом, і на 30 — очікуваним.

Податковий ефект виявляється в економії готівкових коштів господарюючого суб’єкта завдяки комплексу податкових та інших пільг, що надаються виконавцям інноваційних програм та проектів згідно із законодавством України.

Основними пільгами, згідно з чинним законодавством, є:

1.     Пільги з податку на прибуток:

•      оподаткування у розмірі 50 % від діючої ставки прибутку від продажу інноваційного продукту, заявленого при реєст­рації в інноваційних центрах,  створених відповідно до Закону «Про інноваційну діяльність»;

•       50 % податку на прибуток, одержаного від виконання ін­новаційних проектів, залишаються у розпорядженні плат­ника податків, зараховуються на його спеціальний раху­нок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної,   науково-технічної  діяльності,  розширення власних науково-технологічних та дослідно-експеримен­тальних баз;

•       суми податку з прибутку, одержаного від виконання техно­логічними парками проектів за пріоритетними напрямами, які зареєстровані належним чином, зараховують на спеціальні рахунки суб'єктів та використовують виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз.

2.     Звільнення від земельного податку вітчизняних закладів культу­ри, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури і спорту. Інноваційні підприємства спла­чують земельний податок із ставкою у розмірі 50 % від діючої ставки оподаткування.

3. Пільги з податку па додану вартість (ПДВ):

∙ від оподаткування звільняються операції з оплати вартості фундаментальних досліджень, науково-дослідних та дослідно-конструкторських   робіт, які здійснюються за рахунок  Державного бюджету України;

•      від   оподаткування звільняється вартість виконання проектно-конструкторських робіт,  які виконуються вітчизняними    розробниками    за    контрактами    з підприємствами суднобудівної промисловості;

•      суми ПДВ за операціями в рамках інвестиційних та інноваційних   проектів технопарків зараховують на спеціальні рахунки й використовують виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних та дослідно-експериментальних баз; технопарки звільняються від сплати ПДВ при ввезені в Україну певних товарів, що використовуються під час виконання інвестиційних та інноваційних проектів.

•      50% ПДВ за операціями з продажу товарів (виконання робіт,   надання   послуг),   пов'язаних   з   виконанням інноваційних проектів, залишаються у розпорядженні платника   податків, зараховуються на його спеціальний рахунок    і    використовуються    ним    виключно    на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і  розширення     власних    науково-технологічних та дослідно-експериментальних   баз;

•      від оподаткування звільняється вартість ввезених в Україну певних товарів для виконання інноваційних проектів.

4. Митні пільги: при ввезені в Україну протягом терміну чинного свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту звільняються від сплати ввізного мита сировина, матеріали, устаткування, обладнання, комплектуючі, ввезені в Україну для використання технологічними парками, їхніми учасниками, дочірніми та спільними підприємствами.

5. Інноваційним підприємствам дозволяється прискорена аморти­зація основних засобів і встановлюється щорічна 20 %-ва норма прискореної амортизації.

Оцінка соціального ефекту науково-технічних інновацій належить до найбільш складних у методологічному аспекті проблем ефективності ін­новаційної діяльності. Деякі прояви соціального ефекту важко або ж і вза­галі неможливо оцінити, й тоді їх беруть до уваги як додаткові показники ефективності галузей національної економіки і враховують при прийнятті рішень про пріоритетність проекту та його державну підтримку.

Соціальні цілі проектів повинні превалювати передусім у фор­муванні державної інноваційної політики, результатами реалізації якої мають стати [17, с 55 ]:

•      досягнення високого рівня соціальної спрямованості інновацій;

•      якісно новий рівень життя населення;

•      докорінне перетворення структури народного господарства і зов­нішньої торгівлі в напрямку розвантаження сировинного секто­ру економіки і збільшення внеску обробних галузей;

•       подолання технічного відставання країни;

•       реалізація розвинених соціальних гарантій, які базуються на но­вому, більш високому рівні економічного розвитку. Інноваційні проекти усіх суб'єктів господарювання також по­винні мати соціальну спрямованість.

На окремі компоненти соціального ефекту, які мають вартісну оцінку, зважають при розрахунках економічного ефекту. Соціальний ефект інноваційної діяльності оцінюється:

•  змінами кількості робочих місць на об'єктах, де впроваджують­ся інновації;

•       покращенням умов праці робітників;

•       приростом доходів персоналу фірми;

•       змінами у структурі виробничого персоналу та його кваліфіка­ції, в т. ч. змінами чисельності працівників, зокрема жінок, зай­нятих шкідливими видами праці, змінами чисельності працівни­ків різної кваліфікації, та тих, що потребують її підвищення;

•       змінами у стані здоров'я працівників об’єкта, що визначаються за допомогою рівня втрат, пов'язаних з виплатами із фонду со­ціального страхування та витратами на охорону здоров'я;

•      збільшенням тривалості вільного часу населення тощо. Основним методом оцінки соціального ефекту є експортний.

Експертиза очікуваних соціальних наслідків інновацій може бути організована у різних формах: 1) індивідуальна або колективна експертиза кваліфікованими фахівцями різних сфер діяльності; 2) соціологічні опитування працівників і населення; 3) всенародні референдуми за проектами, що стосуються інтересів різних верств суспільства або регіону.

Ресурсний ефект відображає вплив інновацій на обсяг виробництва і споживання того чи іншого виду ресурсів. Він виявляється у вивільнен­ні ресурсів на підприємстві, в т. ч. матеріальних, трудових, фінансових.

Цей ефект виникає внаслідок появи нової техніки, технології, ра­ціоналізаторських пропозицій, тобто тісно пов’язаний з науково-тех­нічним ефектом інноваційної діяльності. Ресурсний ефект, як прави­ло, може бути оцінений у вартісному виразі і повністю входить до складу економічного ефекту.

Ресурсний ефект може бути відображений показниками покра­щення використання ресурсів:

•      зростанням продуктивності праці (або зменшенням трудомісткості);

•      зростанням фондовіддачі основних засобів (або зменшенням матеріаломісткості);

•       зростанням матеріаловіддачі (або зменшенням матеріаломісткості);

•      прискоренням оборотності виробничих запасів, дебіторської за­боргованості, грошових коштів тощо.

Екологічний ефект характеризує вплив інноваційної діяльності суб'єктів господарювання на довкілля.

Створення складних технологічних систем призводить до знач­ного збільшення техногенного навантаження та екологічного ризику. Особливої актуальності в екологічній оцінці інновацій набуває їхня екологічна безпека.

Через це необхідно підвищувати вимоги до якості проектуван­ня, виготовлення, експлуатації складних технічних систем, їхньої надійності; створення технічних засобів, що автоматично блокують наслідки недоліків у рівні організації праці, техніки й технології, що запобігає аваріям і ліквідує їх наслідки.

Екологічний ефект інноваційної діяльності оцінюється:

•      зменшенням забруднення атмосфери, землі, води шкідливими компонентами;

•       зменшенням кількості відходів виробництва;

•       підвищенням ергономічності  виробництва (зниженням рівня шуму, вібрації, електромагнітного поля тощо);

•      покращенням екологічності продукції;

•       зниженням сум штрафів за порушення екологічного законодавства і нормативних документів.

Економічна ефективність інноваційного проекту визна­чається розміром доходів чи прибутку, отриманих за раху­нок реалізації інновації протягом життєвого циклу проекту.

Рентабельність інноваційної діяльності, показує який прибуток підприємство отримує з 1 вкладеної гривні в інновації та розраховується за наступною формулою:

де ПІД – прибуток від інноваційної діяльності;

ВІД – витрати на інноваційну діяльність.

              Частка прибутку від інноваційної діяльності показує, яку частину від чистого прибутку підприємства становить прибуток отриманий від реалізації інноваційної продукції, процесів, послуг.

  де ПІП – прибуток від реалізації інноваційної продукції, процесів, послуг;

  П – чистий прибуток підприємства.

Частка витрат на інноваційну діяльність показує, як багато коштів від загальної суми витрачається на розвиток нових продуктів. Для цілей зростання всього підприємства цей показник повинен плануватися на достатньому рівні й відповідати структурі інноваційного портфелю, встановлюючи необхідне співвідношення між різними напрямками інвестицій. Він розраховується як:

де ВН – витрати, вкладені в нові продукти до дійсного моменту часу протягом періоду інноваційних змін;

ВЗ – загальні витрати на інноваційну діяльність до дійсного моменту часу протягом періоду інноваційних змін.

              Інноваційний прибуток на одного працівника є своєрідним критерієм продуктивності праці людей, які займаються інноваціями. Цей показник також дає уяву про ефективність розміщення додаткових ресурсів:

де ПІД – прибуток від інноваційної діяльності;

– загальне число працівників, повністю зайнятих інноваційною діяльністю.