Обґрунтування господарських рішень стосовно диференціації продукції на підприємстві з урахуванням ризику

Міністерство освіти , молоді та спорту України

Національний університет водного господарства і природокористування

Кафедра економіки підприємства

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

«Обґрунтування господарських рішень стосовно диференціації продукції  на  підприємстві з урахуванням ризику»

            Виконала:

            студентка ФЕіП

            групи ЕП – 41

            Бреус Л.С.

           Перевірила:

           Костриченко В.М.

Рівне – 2011 р.

Зміст

Вступ………………………………………………………………………. 4

          1.  Теоретико-методичні засади обґрунтування господарських рішень щодо інвестиційної діяльності підприємства………………. 6

1.1. Сутність  інвестиційних рішень та їх значення в діяльності підприємств……………………………………………………………….. 6

1.2. Показники оцінки ефективності інвестиційних рішень…….. 11

1.3. Інвестиційні ризики та форми їх страхування………………. 16

       2.  Економічне обґрунтування інвестиційного  рішеня  щодо підвищення ефективності діяльності підприємства. Розробка бізнес – плану……………………………………………………………………… 19

2.1. Резюме проекту…………………………………………………  19

2.2. Опис компанії…………………………………………………..  21

2.3. Опис продукту………………………………………………….  28

2.4. Маркетинговий аналіз………………………………………….  32

2.5. Стратегія просування…………………………………………..  36

2.6. Виробництво…………………………………………………….  40

2.7. План по персоналу………………………………………………  45

2.8. Фінансовий план………………………………………………...  46

2.9. Аналіз ризиків проекту…………………………………………  50

   Висновок ………………………………………………………….  51

   Список використаної літератури………………………………  53

Вступ

Важливим аспектом нормального функціонування будь-якого підприємства є інвестиційна діяльність, що  відіграє ключову роль в економічному розвитку держави та забезпеченні розширеного відтворення.

В умовах ринкової економіки на основі інвестиційних розрахунків вже на стадії планування виконується відбір інвестиційних проектів. Для того, щоб ця важлива функція розрахунків ефективності виконувалася успішно, вони повинні враховувати умови реалізації інвестицій.

Тепер, коли суб'єкти підприємницької діяльності здобули господарську самостійність, цілком закономірно, що інвестиційні проекти відбираються ними на свій розсуд. Фінансування здійснюється за рахунок  власних або залучених коштів.

Отже метою даної курсової роботи є  прогнозування параметрів інвестиційного проекту, оцінка ефективності інвестиції, підвищення обґрунтованості інвестиційних рішень у діяльності підприємства   з рахуванням ризику.

Актуальність теми: Окремих самостійних учасників ринкових відносин цікавить насамперед оцінка відповідності проекту їх суб'єктивним інтересам, яка базується на індивідуальних витратах і цінах, попередньому результаті ланцюга “проектування-виготовлення-використання”. Учасників інвестиційного процесу цікавлять конкретні абсолютні результати їхньої діяльності. Спираючись на те, що основна мета діяльності підприємства – одержання прибутку, вся його діяльність повинна передбачати отримання позитивного фінансового результату. Цей же принцип стосується і процесу вкладення інвестицій. Додаткові кошти підприємство буде вкладати у виробництво тільки в тому випадку, якщо воно впевнено в тому, що зусилля будуть ефективні. Але ефективність інвестицій – поняття достатньо суб'єктивне в зв'язку з тим, що грошові потоки мають місце в декількох періодах, а гроші мають властивість  збільшувати свою вартість шляхом дисконтування. Ось чому на підприємстві виникає об'єктивна необхідність кількісного виміру ефекту від здійснення інвестиційного проекту.

Об'єкт дослідження: інвестиційний проект, що здійснюється на підприємстві ВАТ « Костопільський завод продтоварів».

Основними завданнями є :

-         моделюванню інвестиційного процесу;

-         оцінці ефективності інвестиції з використанням різних методів;

-         обліку впливу ризику на результативність інвестиції;

Методи дослідження: методи економічного аналізу, економіко-статистичні методи, методи експертних оцінок, методи моделювання.

1. Теоретико-методичні засади обґрунтування господарських рішень щодо інвестиційної діяльності підприємства

1.1 Сутність  інвестиційних рішень та їх значення в діяльності підприємств

Фінансова діяльність будь – якого підприємства потребує періодичного прийняття рішення стосовно інвестування фінансових ресурсів на оновлення наявної матеріально – технічної бази, на розширення обсягу виробництва ( послуг, робіт), а також на освоєння нових видів діяльності, включаючи інвестування коштів на ринку капіталів, у цінні папери тощо. За законодавством України , всі інвестиції поділяються на капітальні та фінансові. Під капітальними інвестиціями розуміється вкладення грошей в основні засоби ( будинки, споруди, інші об’єкти нерухомої власності) та нематеріальні активи, а під фінансовими інвестиціями - вкладення грошей у придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів, інших фінансових інструментів.

Обмеженість вільних фінансових ресурсів, які можна використовувати для інвестування, наявність альтернатив­них варіантів обумовлюють необхідність глибокої аналі­тичної проробки проектів як на стадії прийняття рішень про вкладення коштів у той чи інший проект, так і на стадії оцінки ефективності його впровадження.

Інвестиційні рішення — це рішення щодо вкладення (інвестування) коштів в активи у певний момент часу для одержання прибут­ку в майбутньому. Вони являють собою акти діяльності ОПР з обґрунтованого вкладення фінансових та реальних (матеріальних та нематеріальних) інвестицій [ 1, ст. 317 - 318].

Інвестиції торкаються самих глибинних основи господарської діяльності, визначаючи процес економічного росту в цілому.
В умовах ринкової економіки можливостей для розробки та реалізації інвестиційних рішень досить багато. Разом з тим будь-яке підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування. Тому встає задача оптимізації інвестиційного портфеля.

Дуже істотний фактор ризику. Інвестиційна діяльність завжди здійснюється в умовах невизначеності, ступінь якої може значно мінятися. Так, у момент придбання нових основних засобів ніколи не можна точно пророчити економічний ефект цієї операції. Тому нерідко рішення приймаються на інтуїтивній основі.

Прийняття рішень інвестиційного характеру, як і будь-який інший вид управлінської діяльності, ґрунтується на використанні різних формалізованих і неформалізованих методів. Ступінь їхнього сполучення визначається різними обставинами, у тому числі і тим з них, наскільки менеджер знайомий з наявним апаратом, застосовним у тім чи іншому конкретному випадку. У вітчизняній і закордонній практиці відомий цілий ряд формалізованих методів, розрахунки за допомогою яких можуть бути основою для прийняття рішень в області інвестиційної політики. Якогось універсального методу, придатного для усіх випадків життя, не існує. Імовірно, керування все-таки в більшому ступені є мистецтвом, чим наукою. Проте, маючи деякі оцінки, отримані формалізованими методами, нехай навіть певною мірою умовні, легше приймати остаточні рішення [ 2 ].

Критерії прийняття інвестиційних рішень:

1. Критерії, які дозволяють оцінити реальність проекту:

• нормативні критерії (правові), тобто норми національного, міжнародного права, вимоги стандартів, конвенцій, патентоможливості тощо;

• ресурсні критерії за видами:

• науково-технічні критерії;

• технологічні критерії;

• виробничі критерії;

• обсяг та джерела фінансових ресурсів;

2. Кількісні критерії, які дозволяють оцінити доцільність реалізації проекту:

• відповідність мети проекту на довгу перспективу цілям розвитку інвестиційного середовища;

• ризики та фінансові наслідки (чи ведуть вони додатково до інвестиційних видатків або зниження очікуваного обсягу виробництва, ціни чи продажу);

• ступінь стійкості проекту;

• ймовірність проектування сценарію та стану інвестиційного середовища.

3. Кількісні критерії (фінансово-економічні), які дозволяють вибрати із тих проектів, реалізація яких доцільна (критерії сприйняття):

• вартість проекту;

• чиста поточна вартість;

• прибуток;

• рентабельність;

• внутрішня норма прибутку;

• період окупності;

• чутливість прибутку до горизонту (строку) планування, до змін у діловому середовищі, до помилки в оцінці даних.

В цілому, прийняття інвестиційного рішення потребує спільної роботи багатьох людей з різною кваліфікацією і різними поглядами на інвестиції. Тим не менш, останнє слово залишається за фінансовим менеджером, який притримується деяких правил.

Правила прийняття інвестиційних рішень:

1. Інвестувати грошові кошти у виробництво чи цінні папери має сенс тільки якщо можна отримати чистий прибуток вище, ніж від зберігання грошей у банку;

2. Інвестувати кошти має сенс тільки якщо рентабельність інвестицій більше темпів росту інфляції;

3. Інвестувати має сенс тільки у найбільш рентабельні з урахуванням дисконтування проекти.

Таким чином, рішення про інвестування в проект приймається, якщо він задовольняє наступним критеріям:

• дешевизна проекту;

• мінімізація ризику інфляційних втрат;

• короткість строку окупності;

• стабільність чи концентрація надходжень;

• висока рентабельність як така та після дисконтування;

• відсутність більш вигідних альтернатив.

На практиці обираються проекти не стільки більш прибуткові та найменш ризиковані, скільки ті, які краще за всі вписуються у стратегію фірми [ 3, ст. 238 - 243].

Інвестиційні рішення можуть торкатися будь яких сфер діяльності підприємства. Навіть такого маркетингового  напрямку, як диференціація продукції . Сигналом до дій є наступна ситуація. Уповільнення зростання обсягу продажу свідчить, що товар досяг стадії зрілості, яка є найтривалішою. Стадію зрілості можна поділити на три фази: зрілість, що зростає; стабільна зрілість; зрілість на спаді. Зрілість, що зростає — це поступове збільшення обсягів продажу постійним покупцям. Стабільна зрілість (фаза насичення) характеризується постійним рівнем обсягів продажу товару, що його купують на заміну використаного. На третій фазі (зрілість на спаді) обсяги продажу починають зменшуватися, бо деякі постійні покупці переходять на аналогічну продукцію інших виробників. Під час зрілості товару його придбання здійснює масовий ринок покупців із середнім доходом. Зниження темпів зростання продажу призводить до появи надлишкових виробничих потужностей і загостренню конкуренції.

Саме в цей період підприємство використовує таку маркетингову стратегію, як диференціація товару. Диференціація товару може здійснюватися в різних формах і найчастіше виявляється у зміні певних його властивостей.

При проведенні диференціації підприємство проводить такі дії як:

                  поліпшення якості товару;

                  зміна показників призначення;

                  надає  товару нові властивості, що розширюють сферу його застосування;

                  підвищують зручність користування;

                  спрощують процес експлуатації;

                  велика увага приділяється поліпшенню оформлення товару            (зміні кольорової гами, упаковки та інших характерних ознак зовнішнього вигляду. Підприємство в даному випадку робить акцент на тому, що якщо його продукція буде мати свій стиль оформлення, то його товар покупці одразу відрізнятимуть від інших);

                  та інших функціональних характеристик [ 4 ].

Підприємство ВАТ «Костопільський завод продтоварів» за допомогою відділу збуту і відділу планування здійснює контороль за продажем продукції на ринку. Тобто відслідковує чи товар який  присутній на ринку повністю задовольняє потреби споживачів, і чи він не потребує модифікації.

В даній курсовій роботі я буду розробляти і обґрунтовувати інвестиційне рішення для ВАТ « Костопільський  завод  продтоварів», суть якого зводиться до запуску нової лінії виробництва  соку  об’ємом  0,5л.  Адже дослідивши продукцію ВАТ «Костопільський завод продтоварів», а саме яблучний сік – 3л., можна зробити висновок, що існує не задоволена потреба споживачів в представленні такої продукції як яблучний сік.

Етапи про прийняття та реалізацію рішенні про виробництво товару представленні на рис 1.

Рис. 1.Етапи процесу прийняття рішення про виробництво товару

1.2. Показники оцінки ефективності інвестиційних рішень

Економічний аналіз ефективності інвестиційного проекту передбачає дослідження показників, що відображають співвідношення витрат і доходів у відповідності з інтересами його учасників. Розрізняються наступні показники ефективності інвестиційного проекту:

• показники фінансової ефективності, що враховують фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників;

• показники бюджетної ефективності, що відбивають фінансові наслідки здійснення проекту для державного, регіонального чи місцевого бюджету;