Обґрунтування господарських рішень стосовно диференціації продукції на підприємстві з урахуванням ризику

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 24 Марта 2012 в 12:39, курсовая работа

Описание

основною метою написання даної роботи є дослідження інвестиційної діяльності підприємства та визначення шляхів покращення ефективності діяльності підприємства

Содержание

Вступ………………………………………………………………………. 4
1. Теоретико-методичні засади обґрунтування господарських рішень щодо інвестиційної діяльності підприємства………………. 6
1.1. Сутність інвестиційних рішень та їх значення в діяльності підприємств……………………………………………………………….. 6
1.2. Показники оцінки ефективності інвестиційних рішень…….. 11
1.3. Інвестиційні ризики та форми їх страхування………………. 16
2. Економічне обґрунтування інвестиційного рішеня щодо підвищення ефективності діяльності підприємства. Розробка бізнес – плану……………………………………………………………………… 19
2.1. Резюме проекту………………………………………………… 19
2.2. Опис компанії………………………………………………….. 21
2.3. Опис продукту…………………………………………………. 28
2.4. Маркетинговий аналіз…………………………………………. 32
2.5. Стратегія просування………………………………………….. 36
2.6. Виробництво……………………………………………………. 40
2.7. План по персоналу……………………………………………… 45
2.8. Фінансовий план………………………………………………... 46
2.9. Аналіз ризиків проекту………………………………………… 50
Висновок …………………………………………………………. 51
Список використаної літератури……………………………… 53

Работа состоит из  1 файл

Курсова_Бреус.doc

— 1.26 Мб (Скачать документ)

• показники економічної ефективності, які враховують витрати і результати, пов´язані з реалізацією проекту, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту.

Оцінка майбутніх витрат і результатів при визначенні ефективності інвестиційного проекту здійснюється в межах розрахункового періоду, тривалість якого (обрій розрахунку) приймається з врахуванням:

• тривалості створення, експлуатації і (при необхідності) ліквідації об´єкта;

• середньозваженого нормативного терміну служби основного технологічного устаткування;

• досягнення заданих характеристик прибутку (маси і/чи норми прибутку і т.д.);

• вимог інвестора.

Обрій розрахунку вимірюється кількістю кроків розрахунку. Кроком розрахунку при визначенні показників ефективності в межах розрахункового періоду можуть бути: місяць, квартал або рік.

Порівняння різних інвестиційних проектів (чи варіантів проекту) і вибір кращого з них рекомендується робити з використанням різних показників, до яких відносяться:

• чиста наведена вартість;

• термін окупності;

• коефіцієнт прибутковості проекту;

• внутрішня норма прибутковості;

• фондовіддача проекту.

При використанні показників для порівняння різних інвестиційних проектів (варіантів проекту) вони повинні бути наведені до порівнянного виду.

Поряд з перерахованими вище критеріями у ряді випадків можливе використання і ряду інших: інтегральна ефективність витрат, поріг беззбитковості, проста норма прибутку.

Жоден з перерахованих критеріїв сам по собі не є достатнім для прийняття проекту. Рішення про прийняття проекту повинне прийматися з урахуванням значень усіх перерахованих критеріїв і інтересів всіх учасників інвестиційного проекту.

Важливу роль у вирішенні питання оцінки ефективності інвестиційного проекту відіграє врахування зміни вартості грошей у часі, а також інші фактори. Деякі з цих факторів піддаються тільки змістовному (а не формальному) обліку.

Планування інвестицій, визначення їх доцільності, прибутковості завжди є прогнозуванням майбутніх доходів і витрат, тобто грошових потоків. У розрахунках при оцінці порівняних обсягів коштів, що розділені між собою часом, треба враховувати зміну їх вартості.

Основним принципом оцінювання ефективності інвестицій є порівняння обсягів доходів та витрат, що їх забезпечили. Обґрунтовуючи економічну ефективність інвестиційних проектів, застосовують комплекс показників, що відображають різні аспекти вже зазначеного принципу і дають змогу оцінити доцільність інвестицій.

З позицій експертної оцінки реалізація інвестиційного проекту може бути представлена у вигляді двох взаємозалежних процесів:

• вкладення коштів у інвестиційний проект;

• одержання доходів від вкладених коштів.

Для переходу до викладення порядку розрахунку фінансових потоків та їх показників введемо умовні позначення:

Р - обсяг грошових надходжень від економічної діяльності об´єкта інвестицій після введення його в експлуатацію;

Ві - обсяг інвестицій, що потрібні для введення об´єкта в експлуатацію (інвестиційні витрати);

Ве - обсяг поточних витрат діючого об´єкта, необхідних для виробництва товарів чи послуг, що виробляє створений об´єкт (витрати експлуатаційні);

Аt - величина нарахованої за рік амортизації основних фондів, створених за рахунок інвестицій;

Т - кількість років життя проекту (експлуатація об´єкта та отримання доходів від інвестицій);

t - індекс (порядковий номер) кожного року експлуатації об´єкта,

t = 1,2,...,Т.

Чиста приведена вартість (NPV) розраховується як сума щорічних обсягів доходів без витрат. Чиста приведена вартість NPV обчислюється при заданій нормі дисконтування (приведення) за формулою:

           (1.1)

Для прийняття проекту NPV має перевищувати 0. Якщо NPV інвестиційного проекту позитивний, проект є ефективним (при даній нормі дисконту) і може розглядатися питання щодо його прийняття. Чим більше NPV, тим ефективніший проект. Якщо інвестиційний проект буде здійснений при негативному NPV, інвестор понесе збитки, тобто проект неефективний.

Термін окупності проекту (Тk) визначає кількість років, за які загальний приведений прибуток дорівнюватиме обсягу інвестицій. Він дорівнює такому значенню t(Tk=l), при якому:

           (1.2)

Термін окупності має бути меншим від загального терміну життя проекту: Tk<Т. Тут Тk - кількість років, потрібних для того, щоб обсяг прибутку від інвестицій зрівнявся з обсягом Bі ; r - річна ставка дисконту, яка має використовуватися для приведення грошових надходжень майбутніх періодів до умов поточного року; К - коефіцієнт приведення:

      (1.3)

Результати і витрати, пов´язані зі здійсненням проекту, можна обчислювати з дисконтуванням чи без нього. Відповідно, вийде два різних строки окупності. Строк окупності рекомендується визначати з використанням дисконтування.

Коефіцієнт прибутковості проекту (g) розраховується як співвідношення чистої приведеної вартості доходів за період життя проекту та обсягу капіталовкладень.

Для реалізації рекомендуються проекти, у яких коефіцієнт прибутковості перевищує одиницю.

Коефіцієнт прибутковості розраховується за формулою:

          (1.4)

Внутрішня норма прибутковості проекту (R) визначається як рівень ставки дисконтування (r), при якому чиста приведена вартість проекту (за весь період його життєвого циклу) дорівнює нулю, тобто:

             (1.5)

Внутрішня норма прибутковості є межею, нижче за яку проект дає негативну загальну прибутковість. Розраховане для проекту значення R має порівнюватися з її нормативним рівнем для проектів такого типу. Якщо R>Rn, проект може бути прийнятий, якщо R<Rn, проект відхиляється.

Для кожного проекту залежно від критеріїв, якими керуються експерти, рівень Rn може бути різним залежно від макроекономічної ситуації у країні, рівня ризиків у регіоні, галузі, проекту, середньої рентабельності діяльності підприємства-інвестора, вартості його капіталу, співвідношення позиченого та власного капіталу та з інших причин.

Якщо розрахунок NPV інвестиційного проекту дає відповідь на питання, ефективний чи ні проект при деякій заданій нормі дисконту, то R проекту визначається в процесі розрахунку і потім порівнюється з нормою доходу на вкладений капітал.

У випадку, коли NPV дорівнює або більше необхідної інвестором норми доходу на капітал, інвестиції в даний інвестиційний проект виправдані, і може розглядатися питання про його прийняття. У протилежному випадку інвестиції в даний проект недоцільні.

Якщо порівняння альтернативних (взаємовиключних) інвестиційних проектів (варіантів проекту) по NPV і R призводять до протилежних результатів, перевагу варто віддавати параметру R.

Фондовіддача проекту (f) розраховується як відношення середньорічного прибутку за весь період життя проекту до середньорічної залишкової вартості інвестицій за той самий період з урахуванням їх щорічного зношення:

          (1.6)

Цей показник визначає рівень середньої віддачі (отримання прибутку) від кожної грошової одиниці використаних інвестиційних коштів[ 3, ст 335 - 337].

1.3. Інвестиційні ризики та форми їх страхування

 

Здійснення підприємництва в будь-якій формі пов´язане з ризиком. Ризик характеризується як небезпека потенційної ймовірної втрати ресурсів або недоодержання доходів порівняно з прогнозованим варіантом. В інвестиційній діяльності питання ризику стоїть дуже гостро. Це спричинюється, по-перше, значною тривалістю інвестиційного циклу від моменту вкладення коштів до часу їх повернення. Зрозуміло, що на далеку перспективу важко спрогнозувати результати, бо на них можуть впливати різні сторонні економічні, політичні, соціальні, екологічні та інші фактори. По-друге, інвестування пов´язане з вкладанням великих коштів, матеріальних ресурсів, неефективне використання яких може негативно позначитись на фінансовому стані інвестора. По-третє, часто інвестування здійснюється через третіх осіб (фінансових посередників), тому інвестор, як правило, не має реальної можливості контролювати використання вкладених коштів, оперативно втручатись у виробничий процес тощо.

З огляду на викладене у процесі складання інвестиційного бізнес-плану дуже важливо правильно оцінити і проаналізувати можливі ризики, виявити напрями їх уникнення та страхування.

Оцінити ризики в бізнес-плані можна за допомогою визначення факторів, наведених у табл. 1.1.

Визначаючи вид ризику, потрібно оцінити його рівень і вплив на загальні результати. Безризикові інвестиції в нашій державі знайти важко, тому що на рівень ризику впливають не тільки економічні, а й політичні, соціальні, екологічні та інші фактори.

Інвестиціями з допустимим рівнем ризику прийнято називати такі вкладення, коли існує ймовірність втратити весь чистий прибуток за цим інвестиційним проектом.

Таблиця 1.1.

Види ризиків і форми їх страхування

Вид ризику

Рівень ризику

Форма страхування ризику

Затримка початку реалізації інвестиційного проекту (відсутність ліцензії, проектно-кошторисної документації, земельної ділянки тощо)

Безризикові інвестиції

Розробка ефективних профілактичних заходів з метою попередження ризиків

Несвоєчасне завершення будівництва (зазначити причини)

Припустимий

Створення страхових (резервних) фондів для покриття збитків

Значне перевищення вартості порівняно з проектно-кошторисною документацією

Критичний

Чітке визначення обов´язків і відповідальності всіх учасників інвестиційного проекту, розподіл між ними збитків

Ризик невиходу у встановлені строки на проектну потужність

Катастрофічний

Отримання певних гарантій від органів влади

Ризик втрати ринку збуту (зниження попиту, високий рівень конкуренції)

 

Зовнішнє страхування окремих ризиків у страхових компаніях

Зниження запланованого рівня чистого прибутку (підвищення рівня затрат, зниження рівня цін, зміни податкового законодавства)

 

 

 

Критерієм критичного рівня ризику є можливість втрати не тільки прибутку, а й усієї виручки. Це означає, що не можна брати до виконання інвестиційний проект, якщо в одному з 10 випадків може бути втрачений прибуток, в одному зі 100 - валовий дохід, а в одному з 1000 - все вкладене майно.

Залежно від рівня ризику потрібно передбачити заходи щодо його страхування (див. табл. 1.1). Складаючи інвестиційний бізнес-план, часто передбачають так звану премію за ризик. Це своєрідний додатковий прибуток, якого вимагає інвестор за свій ризик. Розміри цього прибутку повинні збільшуватись пропорційно зростанню ризиків за тим чи іншим інвестиційним проектом.

Загальний прибуток (дохід) за інвестиційним проектом з урахуванням рівня його систематичного ризику можна розрахувати за формулою:

    (1.7)

де Дб - рівень прибутку за безризиковими інвестиціями;

Дс - середній рівень прибутку на інвестиційному ринку;

β - бета-коефіцієнт, який характеризує рівень систематичного ризику за цим інвестиційним проектом [3, ст. 345 – 347 ].

2. Економічне обґрунтування господарських рішень щодо підвищення ефективності діяльності підприємства. Розробка бізнес - плану

 

2.1.Резюме проекту

 

Ринок соків в Україні розвивається дуже динамічно, збільшуючись у середньому на 25% щорічно. Винятком є тільки кризовий 2009, та кінець 2008 року. Аналітики не змогли передбачити, а відповідно і врахувати кризову ситуацію в економіці, тому в 2008 та 2009 роках український ринок соків не зріс в тих об’ємах, які прогнозували аналітики.

Сік не відноситься до товарів першої необхідності, але, як стверджують експерти, категорія соків сьогодні має найбільш високу динаміку зростання серед інших сегментів ринку безалкогольних напоїв.

Середньостатистичний українець споживає 8-9  літрів соків на рік, тоді як росіянин – 12, європеєць – 30, а американець – 60 літрів. Отже, для вітчизняних виробників соків і сокових напоїв існує значний потенціал.

Соковий бум виробники пояснюють модою на здоровий спосіб життя і зростанням доходів населення. Усе більше споживачів віддають перевагу вітамінам - ємність ринку соків збільшується насамперед за рахунок зниження обсягів "зафарбованої води".

Дослідивши продукцію ВАТ «Костопільський завод продтоварів», а саме яблучний сік – 3л.. Можна зробити висновок, що існує не задоволена потреба споживачів в представленні такої продукції як яблучний сік.

На ВАТ «Костопільський завод» яблучний сік випускається об’ємом 3л., що в багатьох випадках не відповідає потребам споживачів.

Информация о работе Обґрунтування господарських рішень стосовно диференціації продукції на підприємстві з урахуванням ризику