Організаційно-правові форми підприємств в Україні: характеристика та сфери використання

    Міністерство  науки та освіти України

    Одеський  державний економічний університет 
 

    Кафедра економіки підприємства 
 
 
 
 
 

    Курсова робота

    З дисципліни: «Економіка підприємства»

    на  тему:

    «Організаційно-правові форми підприємств в Україні: характеристика та сфери використання» 
 
 

    Виконала:

    студентка 3 курсу

    7 групи ФЕУВ

    Аверя`нова Ольга

    Викладач:

    Драгомірова Я.К. 
 
 

    Одеса – 2009

    Зміст:

    Вступ…………………………………………………………………………3 

    I. Правові основи функціонування підприємств в Україні………………4 

    1.1. Підприємство як суб’єкт господарювання. Поняття підприємства та його основні характеристики…………………………………………………….4

    1.2. Правова база……………………………………………………….…….6

    1.3. Установчі документи підприємства…………………………………....9 

    II. Організаційно-правові форми підприємств в Україні………………...13 

    2.1. Характеристика організаційно-правових форм підприємств в Україні……………………………………………………………………………13

    2.2. Види підприємств……………………………………………………...16

    2.3. Об’єднання підприємств………………………………………………22 

    III. Функціонування акціонерних товариств в Україні…………………..27 

    3.1. Акціонерні товариства. Особливості створення та функціонування……………………………………………………………….…27

    3.2. Переваги та недоліки акціонерних товариств………………………..31

    3.3. Досвід функціонування акціонерних товариств у західних країнах…………………………………………………………………………....33 

    Висновки……………………………………………………………………36

    Література……………………………………………………………….…..37

    Додатки……………………………………………………………………...39 

    Вступ

    На  сьогоднішній день підприємство є основною виробничо-господарською ланкою національної економіки, тому розгляд цієї теми, визначення основних понять та особливостей функціонування підприємства як суб’єкта господарювання, організаційно-правових форм підприємств та акціонерних товариств в Україні є надзвичайно актуальним в сучасних умовах господарювання. Основним завданням є розібратися в основних моментах цієї теми і зробити відповідні висновки.

    Визначення  поняття підприємства та правові засади його функціонування сформульовано у главі 7 ГКУ (стаття 62):

    Підприємство – самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. [27]

    Підприємству  належить домінуюче місце серед суб'єктів господарського права. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах та послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою. [31]

    Підприємство  здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. На підприємстві здійснюється виробництво продукції, підприємство самостійно розпоряджається своєю продукцією, одержаним прибутком, що залишається в його розпорядженні після оплати податків та інших обов’язкових платежів. [27]

    Розділ  I.  Правові основи функціонування підприємств в Україні.

1. Підприємство як суб’єкт господарювання. Поняття підприємства та його основні характеристики.

 

    Будь - яке суспільство для забезпечення нормального (достатньо комфортного) рівня своєї життєдіяльності  здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні  організації (трудові колективи), які  спільно виконують ту чи ту місію (реалізують програму або мету) і діють на засаді певних правил і процедур. Проте мета й характер діяльності таких численних організацій різні. За цією ознакою їх можна поділити на дві групи: підприємницькі (комерційні), що функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів, і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави. Організації з підприємницьким характером діяльності називають підприємствами. [26]

    Підприємство – це організаційно відокремлена та економічно самостійна основна (первинна) ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу або надає платні послуги). [18]

    Підприємство  має необхідне для господарюючого суб'єкта майно - основні і оборотні кошти, інші цінності, якими воно володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності, повного господарського відання чи оперативного управління). Це майно юридичне відмежоване, як правило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством як суб'єктом права. Основні і оборотні кошти перебувають на самостійному бухгалтерському балансі, гроші - на поточному рахунку підприємства в банку. 
 Як господарюючий суб'єкт з правами юридичної особи підприємство починає діяти від дня його державної реєстрації. [31]

    Кожне підприємство має історично сформовану конкретну назву – завод, фабрика, шахта, електростанція, майстерня, ательє тощо; може включати кілька виробничих одиниць – заводів або фабрик (комбінат, виробниче об єднання). У  більшості країн з розвинутою ринковою економікою такі виробничі одиниці називають фірмами - підприємства, що здійснюють господарську діяльність у різних галузях з метою одержання прибутку. В окремих країнах більш конкретні найменування фірм: в Англії вони мають назву компаній, США – корпорацій, країнах Європи – товариств.

    Важливо знати, що кожне підприємство або  фірма є юридичною особою, має  замкнуту систему обліку та звітності, самостійний баланс, розрахунковий  рахунок у банку, печатку, а також товарний знак (марку). [26]

    Важливою рисою підприємства як суб’єкта господарювання є його виробничо-технічна, організаційно-соціальна, фінансово-економічна діяльність.

    Виробничо-технічна єдність підприємства виражається  в єдності всіх структурних підрозділів  підприємства, включених у єдиний процес виготовлення продукції або окремих частин готового виробу. При цьому підприємство може складатися з технологічно різнорідних виробництв, цехів та дільниць, які завдяки спільній діяльності забезпечують випуск відповідної продукції (надають послуги). Такий тип підприємства характерний, наприклад, для машинобудівної промисловості, приладобудування тощо.

    Виробничо-технічна єдність підприємства визначається спільністю призначення продукції (послуг) або спільністю процесів її виробництва, певний склад виробничих фондів, спільність допоміжного і обслуговуючого господарств.

    Організаційно – соціальна єдність передбачає наявність постійного трудового колективу, організаційної структури й апарату управління, організаційних та управлінських регламентів, інформаційної бази, загальної системи обслуговування, що визначає спільну відповідність за здійснювану діяльність, наділення підприємства правами і реквізитами юридичної особи.

    Фінансово-економічна самостійність єдність виявляється в єдності методів господарювання, системи обліку та звітності, єдності плану, спільності матеріальних, технічних і фінансових ресурсів, економічних результатів роботи та єдиної системи стимулювання (можливість самостійно визначати напрямки економічного розвитку, склад, обсяги продукції, що випускається, напрямки розподілу прибутку підприємства, форми і розміри матеріального стимулювання спільність системи планування та обліку).

    Функціонування  підприємства як соціально-технічної відкритої системи та об’єкта управління забезпечується трьома головними процесами: отримання засобів виробництва із зовнішнього середовища; виготовленням продукту; переданням продукту у зовнішнє середовище. Якщо один із цих процесів припиняється, підприємство не може існувати. [18,29]

    У практиці господарювання кожне підприємство представляє собою складну економічну систему, що здійснює багато видів діяльності. Основним завданням діяльності підприємства є забезпечення потреб суспільства товарами (послугами) відповідно асортименту та належної якості. Виконання основного завдання підприємства вимагає вирішення таких окремих завдань:

• постійне підвищення ефективності виробництва;
• своєчасне і термінове впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво;
• постійне зростання культурно-технічного та професійно-кваліфікаційного рівня працівників підприємства і залучення їх до творчої діяльності (винахідництво, раціоналізаторство, новаторство). [18]

 

    1.2. Правова база. 

    Підприємство  – це організаційно відокремлена й економічно самостійна ланка виробничої сфери народного господарства, що спеціалізується на виготовленні продукції, виконанні робіт і наданні послуг. Головне завдання підприємства полягає в задоволенні потреб ринку в його продукції або послугах з метою одержання прибутку.

    Підприємство (фірма) має діяти та господарювати в межах законодавства, що регулює всі напрямки його (її) діяльності. З великої кількості юридичних актів визначальними є Закон України «Про підприємства в Україні», статут підприємства, а також узгоджений з чинним законодавством колективний договір, що регулює відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства (фірми).

    Основними законодавчими актами, які регулюють  діяльність підприємств в Україні, є закони України: «Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні» та ін..

    Закон «Про підприємства в  Україні»

    Закон «Про підприємства в Україні» ухвалено сесією Верховної Ради України 27 березня 1991р. Пізніше до нього вносились  окремі зміни. Цей Закон визначає види та організаційні форми підприємств, правила їхнього створення й ліквідації, механізм здійснення ними підприємницької діяльності; створює однакові правові умови для діяльності підприємств незалежно від форми власності й системи господарювання; забезпечує самостійність підприємств, чітко фіксує їхні права та відповідальність у здійсненні господарської діяльності, регулює відносини з іншими суб’єктами господарювання і державою. [10]

    Закон також встановлює, що підприємство - це господарюючий суб'єкт, тобто підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність. Термін "господарюючий" означає, що підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відміну від неприбуткових організацій - релігійних, об'єднань громадян тощо). [31]

    Стаття 1 Закону «Про підприємства України» передбачає:

    Підприємство  є основною організаційною ланкою України, це самостійний господарюючий суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідну і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку(доходу).

    Підприємство  здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідність цілям, передбаченим статутом підприємства.

    Підприємство  має самостійний баланс, розрахунковий  та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням, а також знак для товарів і послуг. Підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

    Підприємство  здійснює будь-які види господарської  діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства.

    У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств суспільне необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги.