Організаційно-правові форми підприємств в Україні: характеристика та сфери використання

    2.2. Види підприємств. 

    В залежності від  приналежності капіталу в статутному фонді підприємства класифікують наступним  чином:

    - якщо іноземна інвестиція становить  не менш як десять відсотків  (10%), воно визнається підприємством (спільне) з іноземними інвестиціями - це підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України. Підприємство набуває статусу підприємства з іноземними інвестиціями з дня зарахування іноземної інвестиції на його баланс.

    - якщо іноземна інвестиція становить  сто відсотків (100%), воно вважається  іноземним підприємством - це організаційно-правова форма підприємства з місцезнаходженням в Україні, створеного як суб'єкт права згідно із законодавством іноземної держави, майно якого повністю перебуває у власності іноземних громадян, юридичних осіб або держави. Визначення іноземне (іноземна власність) означає, що підприємство підпорядковується різним юрисдикціям. Порядок створення і внутрішньої діяльності іноземного підприємства регулюється законодавством країни, якій воно належить. Законодавство України не регулює цих відносин. Разом з тим умови реєстрації та діяльності іноземного підприємства в Україні регулюються українським законодавством, тобто на іноземні підприємства загалом поширюється національний правовий режим господарської діяльності. Крім форм і видів законодавець застосовує для класифікації підприємств поняття категорії (ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні").

    - якщо в статутному фонді відсутні  іноземні інвестиції, таке підприємство  вважається національним.

    Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в  Україні діють такі підприємства:

• унітарні;
• корпоративні.

    Унітарне  підприємство створюється одним  засновником, який виділяє необхідне  для того майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений  на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є державні та комунальні підприємства, підприємства, засновані на власності об єднань громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

    Корпоративне  підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє  на основі об єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більш осіб.

    Залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік підприємства можуть бути віднесені до:

• малих;
• середніх;
• великих.

    Малими (незалежно від форми власності) визначаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих  за звітний (фінансовий)  рік не перевищує 50 (п’ятдесяти) осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної 500 000 (п’ятистам тисячам) євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

    Кількість працюючих, за якою підприємство відносять до категорії малих, диференційовано залежно від галузей народного господарства: 
 - у промисловості та будівництві - до 200 чоловік; 
 - в інших галузях виробничої сфери - до 50 чоловік; 
 - у науці і науковому обслуговуванні - до 100 чоловік; 
 - у галузях невиробничої сфери - до 25 чоловік; 
 - у роздрібній торгівлі - до 15 чоловік. 
 Малі підприємства виділено в самостійну категорію з метою розвитку малого бізнесу шляхом надання їм певних пільг, переваг тощо. З юридичного боку, важливим є те, що особливості їх створення і діяльності встановлюються як загальним законодавством України про підприємства, так і спеціальним законодавством України про підприємства цієї категорії. [31]

    Великими  підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 1 000 (одну тисячу) осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за рік перевищує суму, еквівалентну 5 000 000 (п’яти мільйонам) євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

    Усі інші підприємства визнаються середніми.

    З урахуванням існування ступеня  залежності від іншого підприємства виділяють такі підприємства:

    - головні;

    - дочірні.

    У випадках існування залежності від іншого підприємства,  
передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається  
дочірнім.

    Залежно від галузевої приналежності  виділяють:

• промислові;
• сільськогосподарські;
• будівельні;
• транспортні;
• торговельні;
• науково-дослідні;
• лізингові;
• банківські;
• страхові;
• туристичні;
• підприємства зв’язку;
• підприємства побутового обслуговування тощо.

    Відповідно  до правового статусу і форми  господарювання розрізняють:

• одноосібні підприємства – є власністю однієї особи, що відповідає за свої зобов’язання усім майном;
• кооперативні підприємства – засновані на договірних взаєминах щодо тимчасового володіння і користування майном;
• господарські товариства (партнерства) – підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку.

    До  господарських товариств належать:

• акціонерні товариства;
• товариства з обмеженою відповідальністю;
• товариства з додатковою відповідальністю;
• повні товариства;
• командитні товариства.

    Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначну кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства в межах вартості належних їм акцій.

    Акціонерні  товариства можуть бути відкритими або  закритими.

    Акції відкритого акціонерного товариства можуть розповсюджуватися шляхом відкритої  підписки та купівлі - продажу на  біржах. Акціонери відкритого товариства можуть відчужувати належні їм акції без згоди інших акціонерів та товариства.

    Акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками або  серед заздалегідь визначеного  кола осіб і не можуть розповсюджуватися  шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі. Акціонери закритого товариства мають переважне право на придбання акцій, що продаються іншими акціонерами товариства.

    Товариством з обмеженою відповідальністю є  господарське товариство, що має статутний  фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю оплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

    Товариством з додатковою відповідальністю є  господарське товариство, статутний  фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

    Повним  товариством є господарське товариство, всі учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і несуть додаткову солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.

    Командитним товариством є господарське товариство, в якому один або кілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном, на яке за законом може бути звернено стягнення (повні учасники), а інші учасники присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами (вкладники).

    Залежно від мети і характеру діяльності підприємства поділяються на:

• комерційні підприємства – мають за мету отримання прибутку;
• комерційні – підприємства невиробничої сфери, метою яких є отримання прибутку (кредитні спілки, благодійні організації тощо).

    Згідно  з п.2 ст.130 ГКУ кредитною спілкою  є юридична особа -  неприбуткова організація, - заснована громадянами  у встановленому законом порядку  на засадах добровільного об єднання  грошових внесків з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні інших фінансових послуг.

    Згідно  з п.2 ст.131 благодійною визначається недержавна організація, утворена і  діюча за територіальним принципом, яка здійснює доброчинну діяльність в інтересах суспільства або окремих категорій осіб без мети одержання прибутків від цієї діяльності. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, а також державні та комунальні підприємства, установи, організації, що повністю або частково фінансуються з бюджету, не можуть бути засновниками або членами благодійної організації. [18] 

    2.3. Об’єднання підприємств. 

    Як  визначено в ст..70 Господарського Кодексу України, підприємства мають  право на добровільних засадах об’єднувати  свою господарську діяльність (виробничу, комерційну та інші). Види об’єднань підприємств, їх загальний статус, а також основні вимоги щодо здійснення ними господарської діяльності визначаються також Господарським Кодексом України.

    Згідно  із ст.119 ГКУ під об’єднанням підприємств слід розуміти господарську організацію, утворену в складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення економічних та соціальних завдань.

    Отже, об єднання підприємств можуть утворюватися:

• на добровільних засадах;
• за рішенням органів, які відповідно до ГКУ та інших законів мають право утворювати об’єднання підприємств.

    До  об’єднання можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших держав. Однак,підприємства України можуть входити до об’єднань підприємств, утворених на території держав.

    Об’єднання  підприємств утворюються на невизначений строк або тимчасово. Вони є юридичною  особою.

    Залежно від порядку заснування об’єднання підприємств утворюються як:

• господарські об’єднання;
• державні чи комунальні господарські об єднання.

    Господарське об єднання – об’єднання господарської діяльності підприємств для спільного здійснення, яке утворюється на добровільних засадах за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду.