Організаційно-правові форми підприємств в Україні: характеристика та сфери використання

    У разі якщо підписка на акції перевищує  розмір статутного фонду, засновники можуть відхиляти зайву підписку, якщо це передбачено умовами випуску. Відмова  у підписці проводиться згідно з  переліком передплатників з кінця переліку.

    Четвертою стадією є установчі збори, що їх повинні провести засновники не пізніше двох місяців з моменту закінчення підписки на акції.

    П’ятою  стадією заснування є державна реєстрація акціонерного товариства, яка здійснюється за процедурою, встановленою для державної реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.

    Створення акціонерних товариств шляхом реорганізації  включає такі основні етапи:

    - визначення господарської організації, у процесі реорганізації якої має виникнути нове акціонерне товариство;

    - вибір способу реорганізації (поділ, виділення, злиття, приєднання, перетворення) і прийняття про це рішення компетентним органом (органами): власником майна - щодо унітарного підприємства або загальними зборами товариства/кооперативу - щодо організацій корпоративного типу;

    - виконання підготовчих дій, які розрізняються залежно від способу реорганізації (підписання угоди між учасниками реорганізації у формі злиття або приєднання; затвердження розподільчого балансу у разі реорганізації шляхом виділення або поділу; здійснення розрахунків з учасниками господарських організацій корпоративного типу, що беруть участь у реорганізації, якщо ці учасники голосували проти реорганізації;

    - затвердження статуту створюваного АТ, обрання його органів;

    - державна реєстрація новоствореного товариства і відповідно - анулювання державної реєстрації господарських організацій, що припинили своє існування в результаті реорганізації. [15] 

    3.2. Переваги та недоліки  акціонерних товариств. 

    Акціонерні  товариства набули значної популярності завдяки своїм позитивним рисам. Однак цим товариствам притаманно чимало негативних рис, що зумовлює необхідність державного регулювання з метою зменшення небезпечних для суспільства проявів таких рис.

    До  позитивних рис АТ належать:

    - легкість створення значного за розмірами капіталу;

    - обмеженість ризику акціонера розміром сплачених за акції коштів, що сприяє залученню значної кількості учасників (акціонерів) та концентрації великих капіталів;

    - стабільність майнової бази AT, оскільки на неї, як правило, не впливає вихід акціонера з AT (це відбувається шляхом відчуження акцій іншим особам, що не веде до зменшення майнової бази товариства);

    - необов’язковість персональної участі акціонерів у діяльності AT, що полегшує участь у ньому і відповідно – залучає нових акціонерів і їх кошти;

    - можливість залучення до участі у відкритих AT широких верств населення і відповідно – розподілу прибутку AT між ними;

    - можливість застосування в різних сферах народного господарства (банківська, страхова, інвестиційна діяльність, промисловість, сільське господарство, транспорт тощо) та в усіх секторах економіки – державному, комунальному, приватному, а також створення змішаних AT;

    - використання форми AT у процесі роздержавлення і приватизації;

    - можливість здійснення контролю над AT завдяки володінню контрольним пакетом акцій (для стратегічного інвестора), не витрачаючи кошти на придбання всіх акцій товариства.

    Негативні риси AT:

    - складність і тривалість (особливо для відкритих акціонерних товариств) створення;

    - значні вимоги до мінімального розміру статутного фонду та складність зміни цього фонду;

    - ігнорування інтересів меншості;

    - можливість формування виконавчого органу з найманих працівників і необов’язковість персональної участі в них акціонерів зумовлює відчуження останніх від управління AT;

    - складність управління AT і контролю за його виконавчим органом з боку акціонерів, що викликано наявністю системи органів: загальних зборів акціонерів, правління, спостережної ради, ревізійної комісії;

    - можливість зловживань з боку засновників у зв’язку з легкістю акумулювання коштів;

    - тяжіння до монополізму;

    - можливість здійснення контролю над AT завдяки володінню контрольним пакетом акцій, якщо такий контроль здійснюється на шкоду AT та його акціонерам;

    - державне регулювання діяльності товариства. [13,23] 

    3.3. Досвід функціонування акціонерних товариств у західних країнах. 

    Найбільшого поширення в зарубіжних країнах  набули акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю.

    Акціонерне товариство є товариством, статутний фонд якого розділено на частки однакової номінальної вартості (акції). Власники акцій відповідають за зобов'язаннями товариства тільки у межах акцій, що належать їм. У французькому законодавстві акціонерні товариства називаються анонімними.

    Акціонерні  товариства з'явилися в період первинного нагромадження капіталу на початку XVII ст., їх поява стала наслідком необхідності великої концентрації капіталу для торгівлі з віддаленими колоніями та країнами. Ця необхідність виникла в Епоху великих географічних відкриттів ( з кінця 15 ст.). Першочергово акціонерні товариства виникли в Голландії, де можна було побачити найбільш основні характеристики акціонерних товариств. Першими акціонерними товариствами були голландські Ост-індська компанія (1602 р.), Вест-індська компанія (1621 р.), Англійська Ост-індська компанія (1613 p.), Французька Вест-індська компанія (1623 р.).

    Через обмежений ризик і можливість одержати високі дивіденди в акціонерних товариствах брали участь багато дрібних вкладників. Однак у разі банкрутства товариства вони вже не могли одержати назад вкладені кошти, що призводило до зловживань та афер з боку засновників акціонерних товариств. Наприклад, великим шахрайством виявилася організація акціонерного товариства з будівництва Панамського каналу між Північною і Південною Америкою. Для боротьби з шахрайством та зловживаннями з боку засновників акціонерних товариств держави встановлювали дозвільний порядок їх створення і законодавчо регламентували їх правовий статус. Але це не давало очікуваних результатів. Крім того, розвиток економіки потребував меншої регламентації порядку виникнення акціонерних товариств, тому на початку XIX ст. відбувся перехід до нормативно-явочного порядку створення таких товариств. Серед країн, які першими запровадили такий порядок, були США (закон штату Нью-Йорк 1811 р.).

    Товариства  з обмеженою відповідальністю виникли  пізніше, ніж інші види товариств. їх поява є наслідком достатньої централізації капіталу, коли відпадала  потреба залучати капітали багатьох власників, що характерно для акціонерних товариств. Товариства з обмеженою відповідальністю, зберегли переваги акціонерних товариств і водночас були гнучкішою організаційно-правовою формою об'єднання капіталів суб'єктів господарювання. У товаристві з обмеженою відповідальністю, як і в акціонерному, ризик його учасників обмежений розмірами їх внеску в капітал товариства. Товариства з обмеженою відповідальністю також є юридичними особами і від акціонерних товариств відрізняються меншим розміром статутного фонду, спрощеним порядком створення, ширшим колом повноважень у регулюванні внутрішніх відносин, обмеженим колом учасників і високим рівнем особистих довірчих стосунків між ними, необхідністю згоди інших учасників товариства при передачі або продажу своєї частки третім особам та деякими іншими особливостями. Разом з тим законодавство обмежує фінансові можливості таких товариств. їм заборонено одержувати довгострокові кредити, випускаючи для цього облігаційні позики. Учасниками товариства з обмеженою відповідальністю майже в усіх країнах, крім Великобританії, можуть бути лише фізичні особи.

    Англійські  приватні компанії за своєю природою нагадують товариства з обмеженою відповідальністю. Вони не можуть оголошувати публічну підписку на акції, їх капітал розподіляється на паї між засновниками, кількість останніх не може бути менше двох і більше п'ятдесяти осіб. У внутрішньому регламенті приватної компанії можуть бути встановлені обмеження щодо передачі паїв, які належать компаньйонам, третім особам. Керівництво приватною компанією може здійснювати один директор.

    В Європі досить чітко проводиться  межа між акціонерним товариством  і товариством з обмеженою  відповідальністю.

    Товариство  з обмеженою відповідальністю - це не тільки об'єднання капіталу ,але також і об'єднання невеликої кількості осіб , які добре знають один одного і несуть солідарну відповідальність за результати підприємницької діяльності.

    Акціонерні  товариства - це товариства , де акумулюються кошти великої кількості як фізичних так і юридичних осіб.

    Участь  у акціонерному товаристві такої  кількості осіб вимагає більш  деталізованої його правової регламентації , на відміну від товариств з  обмеженою відповідальністю.

    Слід  підкреслити, що в економічно розвинутих країнах більшість малих підприємств. У Франції протягом 1986 року зареєстрували свої підприємства 142 тисячі чоловік. У США, де ведення власного бізнесу вважається дуже престижним, 1989році кількість малих підприємств, що перебувають в індивідуальній власності, досягла 13 млн з 19млн об'єктів, що складають сектор малого бізнесу.

    На  підтвердження слід зазначити, що досить поширеною формою організації малих  фірм є товариства або партнерства, які об'єднують двох або більше співвласників на паях. Кількість  партнерів у США наблизилась до 1.8млн, що становить близько 10% від числа усіх фірм. [32] 
 

    Висновки 

    В даній курсовій зібрані основні данні, які дозволяють зрозуміти, що таке підприємство як суб’єкт господарювання, організаційно-правові форми підприємств в Україні, акціонерне товариство, як вони організовані та функціонують, порядок його створення та інші важливі питання.

    Таким чином, підприємство - це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована  у встановленому законом порядку  для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов'язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках. [30]

    Питання про місце та роль підприємства в  економічній системі суспільства  не має однозначного тлумачення. В  економічній літературі щодо цього  висловлюються різні точки зору. Одні автори вважають, що призначення  підприємства – бути основним джерелом доходу його членів, інші – що воно є головним структуроутворюючим елементом економіки. Є також думка, що призначення підприємства – задоволення потреб суспільства в товарах та послугах тощо. [29]

    Характеризуючи підприємства, господарські товариства інших країн, не можна залишити поза увагою особливості їх формування щодо форми власності, правового статусу, організації взаємодії. Стосовно цього корисним було б ознайомлення і використання законодавства інших країн. А також на основі багаторічного досвіду зарубіжних країн вдосконалювати законодавчу базу і функціонування господарських товариств в Україні.

    В Європейських країнах нагромаджено достатній досвід у розвитку акціонерної  справи , в організації і діяльності товариств з обмеженою відповідальністю, який можна було б використати в Україні. [32]

    Література: 

    

1. Господарський Кодекс України
2. Цивільний Кодекс України
3. Закон України «Про акціонерні товариства»
4. Закон України «Про підприємництво»
5. Закон України «Про підприємства України»
6. Журнал «Дзеркало тижня» - «Кому і чому потрібен закон України «Про акціонерні товариства»? №29(708) 9 — 15 серпня 2008
7. Журнал «Право України», І.Даценко – «Поняття і статус підприємства державної форми власності у контексті чинного законодавства України». №3, 2005
8. Журнал «Проблеми науки» Шарко М.В. – «Нові організаційні форми інноваційних підприємств та можливості використання цих форм в Україні». №8, 2005
9. Журнал «Економіка АПК» Камілова - №3, 2003
10. Збірник наукових праць – Формування ринкових відносин в Україні, Мотриченко В.М. «Сучасне трактування поняття «державне підприємство» та його форми». №4(71)/2007
11. Збірник наукових праць – Формування ринкових відносин в Україні, Палига, №2, 2005
12. Збірник наукових праць – Господарсько-правові проблеми формування та функціонування акціонерних товариств. Донецьк ИЭПИ НАН України – 1998
13. Збірник – Управління акціонерним товариством (корпоративне управління в Україні). Вид-во Британський фонд Ноу-Хау. – Міжнародна фінансова корпорація
14. Афанасьєв М.В., Гончаров А.Б., ВН  «ІНЖЕК», Харків - 2003
15. Білорус «Акціонерні товариства. Організація і управління» - 1992
16. Бойко В.В. Економіка підприємств України. Дніпропетровськ НГУ, 3 видання. - 2005
17. Бойчик І.М., Економіка підприємства. Київ – Атіка, 2002
18. Гетьман О.О., Шаповал В.М., Економіка підприємства. Київ – 2006
19. Глухов В.В. «Економіка малих підприємств» - 1999
20. Жиделєва В.В., Каптейн Ю.Н., Економіка підприємства. Инфра – М. 2000
21. Іонцев М.Г. Акціонерні товариства. Вид-во «Ось – 89» - 2002
22. Могилевський «Акціонерні товариства. Ком. організації» - 2002
23. Оганесян А. «Економіка підприємства» Вид-во «Пріор», М – 1999
24. Поважний А.С. «Проблеми управління та організації діяльності акціонерних товариств в Україні», 2 видання - 2002
25. Покропивний С.Ф. «Економіка підприємства» 1 видання – Київ, 2001
26. Покропивний С.Ф. «Економіка підприємства» 2 видання – Київ, 2001
27. Цигилик І.І., «Економіка підприємства» - Київ, 2007
28. Чувпило А. Види суб’єктів господарськогоого права в західних країнах // Економіка — право — державне регулювання — 1992