Сутність і принципи підприємництва. Підприємницький дохід

На фоні загальних високих темпів збільшення кількості суб’єктів  малого підприємництва темпи зростання кількості фізичних осіб-підприємців суттєво випереджали динаміку утворення малих підприємств. 

Серед всіх підприємств випереджаюче кількісне зростання є характерним  для малих підприємств (проти  середніх та великих). Їх кількість  порівняно з початком активних ринкових перетворень (1995 рік) збільшилась в 3,4 рази. Причому, до 2008 року в країні  зберігалась позитивна тенденція збільшення кількісного показника малих підприємств майже в усіх регіонахУкраїни[12,с.67]

Рис. 3.3.  Кількість малих підприємств за регіонами України у 2008 році

Показник середньої кількості  малих підприємств по Україні  у  розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення у 2007 році становив 70 одиниць

Позитивно, що на відміну від першої половини 1990-х років утворення малих підприємств відбувається не в результаті поділу чи реструктуризації діючих підприємств, а шляхом утворення абсолютно нової виробничої одиниці.

За підсумками 2007 року в країні розпочали свою діяльність 16,6 тис. нових  малих підприємств, 3,9 тис. середніх і лише – 6 великих. Причому, якщо на початку реформування економіки спостерігалось переважно активне утворення нових торговельних підприємств, то сучасна ситуація характеризується виникненням нових транспортних підприємств, підприємств у сфері операцій з нерухомістю, готельному та ресторанному бізнесі, освіти, охорони здоров’я та інших. Поряд з торгівлею (33,9%) найбільшу питому вагу займають підприємства - суб'єкти підприємницької діяльності з надання послуг в сфері нерухомості, інжинірингу та надання послуг підприємцям (21,4%).

У виробничому секторі (сільське господарство, промисловість та будівництво) зросла частка будівельних підприємств  з 11% проти 8% у 2000 році.[13]

Розподіл питомої ваги малих  підприємств за основними видами економічної діяльності у 2007 році виглядав таким чином: 32% малих підприємств від їхньої загальної  кількості працювали у сфері торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку. Операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям займалися 23,3% малих підприємств. 5,1% підприємств функціонували у сфері транспорту і зв'язку, 3,2% - займались готельним та ресторанним бізнесом; 3,2% - надавали комунальні та індивідуальні послуги, здійснювали діяльність у сфері культури та спорту; 1,4% - здійснювали фінансову діяльність. У сфері охорони здоров’я та надання соціальної допомоги працювало 1,3% малих підприємств, у сфері освіти  - 0,6%.

Кількість фізичних осіб - підприємців  за галузевим розподілом переважає  над кількістю малих підприємств практично у всіх видах економічної діяльності, крім сільськогосподарської.

За видами економічної діяльності найбільшим є внесок фізичних осіб –підприємців у торгівлі (92,1%), діяльності транспорту та зв'язку (90,6), сфері комунальних  та індивідуальних послуг (89,8), у сфері охорони здоров'я та соціальної допомоги (77), готельному та ресторанному бізнесі (76,6), промисловості (69,4%).[12.с.130-132]

Вагому соціальну роль пsдприємництва визначає його здатність до швидкого і масштабного створення нових робочих місць.

За підсумками  2007 року в малому та середньому бізнесі було зайнято  майже 10 млн. осіб. Щоправда, впродовж останніх років незначний спад цього показника  спостерігається на малих і середніх  підприємствах. Кількість зайнятих осіб у фізичних осіб-підприємців, навпаки, помітно зростає: до 8,2% у 2007 році  проти 2,8% у 2004.

За даними Держкомстату у 2007 році рівень зайнятості на малих підприємствах України у відсотках до загальної кількості працездатного населення становить 6,0% (рис. 3.4). [14]

Рис. 3.4.   Рівень зайнятості на малих підприємствах України

Найвищий рівень зайнятості на малих  підприємствах відзначався у  місті Києві (14,6%), найнижчий - у Луганській області (4,1%).

У 6 регіонах, зокрема, містах Києві і Севастополі, Київській, Львівській, Одеській, Харківській областях цей показник перевищив середнє значення по країні.

Питома вага малого та середнього бізнесу в загальних обсягах  економіки поступово збільшується і на сьогодні цей сектор забезпечує 74,2% обсягу реалізованої продукції.

Узагальнюючи позитивні і негативні  сторони розвитку малого та середнього бізнесу в Україні, можна зазначити, що за кількісними оцінками розвиток цього сектору економіки практично  відповідає європейським показникам. Це підтверджує показник кількості суб’єктів малого та середнього підприємництва на тисячу населення, який у 2007 році досяг 56,6 одиниць (у Великій Британії - 59, Німеччині - 43, Франції - 42, Португалії - 66, Італії - 72).[12. С.141]

Разом з тим, за якісними показниками вітчизняне підприємництво значно відстає від європейського стандарту. І не лише за показником якості самої продукції, але й за його внеском у розвиток економіки, за рівнем продуктивності праці, наявністю економічно доцільних створюваних робочих місць і соціальних гарантій тощо. У 2007 році за темпами зростання продуктивності праці малі підприємства значно відставали від середніх та великих. Великі підприємства збільшили рівень продуктивності на 9,3%, середні – на 4,1%, а малі – лише на 0,6%. В окремих видах економічної  діяльності, таких як сільське господарство, транспорт та охорона здоров'я, випереджаючі темпи росту продуктивності праці забезпечували середні підприємства.

Неухильне  впровадження у повній мірі засад державної регуляторної політики, встановлення прозорих „правил гри”, усунення бар’єрів для ведення бізнесу та заохочення конкуренції – це оновлений шлях  розвитку вітчизняного бізнесу як невід’ємного елементу української економіки. 

В той же час, подальший якісний розвиток вітчизняного підприємництва на основі інноваційної моделі можливий лише за умов стабілізації політичної і, як результат, економічної ситуації в державі.[15]

Отже, на сьогоднішній день розвиток підприємництва в нашій країні знаходиться  на ембріональній стадії. Тому можемо перейти до 3-ї частини курсової роботи, де розглядається шляхи удосконалення розвитку підприємництва в Україні.

3.Шляхи удосконалення системи підприємництва в Україні.

В Україні існує велика кількість  проблем щодо розвитку підприємництва.

Найголовнішими з них є такі:

• Віднустність в державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування навичок у проведенні аналізу регуляторного впливу та відстеження ефективності прийнятих законодавчих актів, відсутності навичок сучасного адміністративного менеджменту, глибокого знання визначених типів ринку.
• Недостатність або відсутність певних статистичних обсягів інформаційно-аналітичної інформації, які необхідні органам влади та управління для більш глибокого аналізу і структурування проблем, оцінки потенційних об’єктів управління, аналізу їх внутрішньої природи і структури та розробки адекватних методів і засобів їх регулювання.
• Ускладнений  доступ підприємців до інформації про регуляторні вимоги та наявні ресурси, які можна залучити для розвитку бізнесу, інформації про наявні земельні ділянки, приміщення та обладнання, про проведення конкурсів, що не дає можливості залучати ресурси, необхідні для розвитку бізнесу, започатковувати нові напрямки діяльності.
• Відсутність регуляторних функцій в процедурі стягнення збору за видачу дозволів на розміщення об’єктів торгівлі. Збір за розміщення об’єкта торгівлі сьогодні перетворився на довготривалу та затратну процедуру для підприємців, став плідним підґрунтям для корупції та зловживань, перешкодою для започаткування торгівельної діяльності.
• Необхідність для суб’єктів підприємництва – орендарів при отриманні в оренду нерухомого майна, що перебуває у комунальній власності, нести витрати на проведення незалежної оцінки вартості цього майна. (Згідно з пунктом 19 Методики оцінки об’єктів оренди, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 р. № 629, у разі оренди нерухомого майна комунальної форми власності здійснюється його незалежна оцінка) .

Для вирішення цього ряду проблем  уряд розробив Програму розвитку малого підприємництва на 2009-2010 рр.[5]   Основними заходами цієї програми є:

• Створити Національний науково-дослідний центр удосконалення державного управління у сфері підприємництва з метою цілеспрямованого формування науково-методичного середовища розробки державної політики у сфері підприємництва.З метою розподілу функцій між розробкою і впровадженням політики створити Агентство з розробки, аналізу й моніторингу державної політики, як інституцію, що виконуватиме функції єднальної ланки між управлінською практикою, теорією, громадськими ініціативами, позитивним досвідом і т.д.
• Переглянути та модернізувати інструментарій державної статистичної служби, розробити методики застосування статистичних даних в управлінській практиці, запровадити механізми економічного прогнозування і стратегічного планування в системі управління, сформувати більш розгалужену систему збору і оцінки даних про стан і тенденції розвитку соціально-економічних процесів та динаміки факторів, що складатиме в своїй сукупності базову основу й середовище розробки і прийняття ефективних управлінських рішень. пріоритет повинен бути наданий методам статистичних спостережень, які не передбачають заповнення суб’єктами підприємництва форм статистичної звітності , що дасть змогу уникнути ефектів Годорна, за якими суб’єкти, знаючи, що за ними спостерігають дають викривлену інформацію або поводяться не так, як у звичайних умовах
• Запровадити принцип обов’язкового розміщення на офіційних інтернет-сторінках та порталах, спеціалізованих інформаційно-довідкових стендах, буклетах, опублікування в офіційних ЗМІ органів державної влади (як центрального, так і місцевого рівнів) та органів місцевого самоврядування
• Встановити одноразовий принцип сплати збору за розміщення об’єкта торгівлі. Такий збір має відповідати своїй назві і сплачуватися лише один раз , до початку роботи новоствореного об’єкт а торгівлі та сфери послуг.
• Переглянути ветеринарно-санітарні правила для ринків, затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 04.06.96 № 23, а також Правила пожежної безпеки на ринках, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.11.2002 № 1194, будівельні та санітарні правила і норми, які стосуються функціонування ринків, проаналізувати ефективність застосування їхніх норм, їх регуляторні наслідки та скасувати ті норми, які не досягають кінцевого результату, призводять до корупції, мають неефективну дію. 
• Розробити і затвердити Типовий договір про надання в користування торговельного місця та інших послуг ринку, який обов’язково повинен укладатися між суб’єктом підприємницької діяльності, що торгує або хоче торгувати на ринку, та адміністрацією цього ринку.

Підсумовуючи усе вище викладене, на мою думку, найголовнішими завданнями держави щодо розвитку підприємництва в Україні є:

1.Впорядкування нормативно-правового регулювання

підприємницької діяльності

2. Фінансово-кредитна та інвестиційна  політика підтримки малого підприємництва

Ця політика  передбачатиме мобілізацію фінансових ресурсів з усіх джерел фінансування, передбачених діючим законодавством, для забезпечення ефективного функціонування малого бізнесу. Підтримка здійснюватиметься за рахунок бюджетних коштів, інших джерел фінансування. При цьому передбачається сприяти розвитку мережі фінансових установ, що кредитують малі підприємства на пільгових умовах.

Реалізація заходів програми з питань фінансово-кредитної та інвестиційної політики дозволить розширити коло джерел фінансування малих підприємств і збільшити можливість та ймовірність отримання ними фінансово-кредитної допомоги, в тому числі тими суб’єктами малого підприємництва, що здійснюють діяльність у виробничій, інноваційній сферах та сфері послуг.

3. Ресурсна та інформаційна підтримка  розвитку малого підприємництва

Тобто, комплекс заходів матеріально-технічної підтримки суб’єктів господарювання передбачає постійне підтримання в актуальному стані банку даних нежитлових приміщень, об’єктів незавершеного будівництва та обладнання, що можуть бути передані підприємцям в оренду або у власність шляхом аукціонів і конкурсів, тендерів, створення умов для розвитку лізингу, поліпшення умов ресурсного забезпечення малого підприємництва.

Інформаційна підтримка та робота із засобами масової інформації охоплює  заходи щодо створення системи забезпечення інформацією суб’єктів малого підприємництва, формування позитивної громадської думки, розповсюдження інформації про діяльність суб’єктів малого підприємництва, активізації участі представників громадських об’єднань підприємців у роботі координаційних рад з питань розвитку малого підприємництва, видання інформаційних бюлетенів, довідників, використання телебачення і преси для оперативного інформування суб’єктів підприємництва, залучення до співпраці регіональної торгово-промислової палати з метою отримання підприємцями новітньої ділової інформації тощо.

4. Формування інфраструктури підтримки   малого підприємництва

Основними елементами існуючого базового блоку об’єктів інфраструктури розвитку підприємництва, в тому числі малого підприємництва, є обласний державно-комунальний Фонд підтримки підприємництва, міські та районні фонди підтримки підприємництва, відділення банків, бізнес-центри, бізнес-інкубатори, інформаційно-консультативні служби, громадські об’єднання підприємців.